Майдан / Статті  

додано: 30-05-2003
Дарина ТКАЧЕНКО: “НА РОЗВАГИ ЧАСУ НЕ МАЮ”

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1054313971.html

ВІТАЛЬНЯ

Дарина ТКАЧЕНКО: “НА РОЗВАГИ ЧАСУ НЕ МАЮ”

<b>Дворазова чемпіонка Європи та чемпіонка світу серед юніорів, а також переможниця дорослої жіночої першості України 2001 року Дарина Ткаченко – тендітна сором’язлива красуня – наче наречена з якоїсь давньої рицарської епохи. Не знаючи, хто ця дівчина, навряд чи здогадаєшся, що опущені вії та стримана посмішка поєднуються з гострим логічним розумом, перед яким капітулювало чимало іменитих суперниць, а також суперників (!) за шашковою дошкою. Відповідаючи за запитання Дарина обдумує кожне слово, наче аналізує якусь ігрову комбінацію. Відчувається, що розказує не все: немов щось утаємничує, або ж приберігає для майбутніх інтерв’ю. Та менше з тим нашому кореспондентові вдалося чимало дізнатися про життя юної шашкістки. А розпочалася розмова з Дариною Ткаченко запитанням про витоки її захоплення.</b>

– До четвертого класу в шашки взагалі не грала, у сім’ї ніхто ними не захоплювався. До шашкової секції потрапила випадково – мене туди привела подруга. Трішки пограли – сподобалося. Спочатку просто ходила на гурток, цікаво було пограти з дітьми. Потім поїздки на змагання – дитячі, юнацькі... Вдавалося показувати добрі результати.

<b>– Дарино, коли відчули, що шашки для Вас не просто цікаве захоплення, а професіональне заняття?</b>

– Точно сказати складно. Десь в класі 6-7-му посіла третє місце серед дівчат у чемпіонаті України. Після цього стала більш серйозно займатися шашками. Готувалася до міжнародних змагань.

<b>– Як батьки ставилися до Вашого заняття?</b>

– Цілком нормально. Якщо є хист до шашок, то чому б не займатися?! Заняття шашками не заважали навчанню в школі – я мала гарні оцінки. Тим паче шашки – гра логічна. Вона допомагає в таких предметах як математика, фізика. У школі з точними науками в мене проблем не виникало. Мені легше розв’язати десяток задач, приміром, з фізики чи геометрії, ніж написати один твір. Література, історія – це не для мене.

<b>– Скільки часу займають шашкові тренування?</b>

Приблизно стільки ж, як і навчання – раніше в школі, тепер в університеті. Тренування по 4–6 годин на день. Один вихідний на тиждень.

Тренування включають гру в шашки, аналіз комбінацій, теоретичну підготовку. Акцент залежить від того чи іншого етапу підготовки. Складає її план і потім керує всім процесом мій тренер – Петро Павлович Кравець.

З ним я займаюся з перших днів, коли прийшла в шашковий гурток міста Сніжне, що на Донеччині. Потім, коли я поступила на біологічний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка, разом ми переїхали до Києва.

<b>– Перший міжнародний успіх Ви здобули 1999-го року ще живучи в Сніжному. Розкажіть, будь-ласка, докладніше. </b>

– Юніорський чемпіонат Європи проходив у польському Людові. Змагання відбувалися у трьох вікових категоріях – до 13, 16 та 19 років. Тоді ще могла виступати “до шістнадцяти”. Проте ми з тренером вирішили, що змагатимуся в категорії до 19 років. Хоча ще одна наша землячка Олена Пестунова виступала в молодшій групі.

Це було не перше міжнародне змагання, але перемогу не розраховували. Європейський чемпіонат зібрав багато сильних гравців, багато з яких були старші за мене. Певно не без везіння, та все ж я стала чемпіонкою.

Наступного року в італійському Трієсті знову виграла юніорську європейську першість, а на чемпіонаті світу посіла третє місце. 2001-го року здобула “золото” й на світовому чемпіонаті серед юніорів. Для мене це було вже друге таке змагання. Воно відбувалося у французькому Партене. Не можна сказати, що до цього чемпіонату готувалася серйозніше. Проте 2001-го вже було поставлено за мету здобути перше місце. Інший результат сприймався б як неуспіх.

<b>– Того ж року Ви стали чемпіонкою України серед дорослих...</b>

– Змагання відбувалися у Полтаві. До цього ми з Оленою Пестуновою кілька разів пробували сили в дорослому чемпіонаті України. Зрозуміло, що відразу наш рівень був нижчий, ніж у провідних спортсменок. Поступово я посідала все вищі і вищі місця. За два роки до полтавського успіху лідирувала в чемпіонаті України і могла здобути першість. Проте стався зрив, і в підсумку опинилася третьою. Позначився брак досвіду виступу в таких змаганнях. Все ж таки мені тоді було здається 15 років. Зрозуміло, що у такому віці в дорослих турнірах виступати складно. Тоді психологічно не була готовою боротися за чемпіонство у дорослому чемпіонаті України. А в Полтаві вже відчула реальну можливість змагатися за золоту нагороду. Певно, теж без везіння не обійшлося. Та у будь-якому разі титул чемпіонки України вибороти складно.

<b>– Дарино, останнім часом Ви не можете похвалитися перемогами в українських чи міжнародних змаганнях. Як це пояснити?</b>

– Питання, звичайно, складне. Певно, це пов’язано з переїздом до Києва. Змінилося місце проживання, навчання. Не має коштів для поїздок на міжнародні турніри. За таких обставин про нормальну підготовку годі й казати. Мешкаю в студентському гуртожитку – теж не найкращі умови для підготовки. Добре, що є можливість проводити заняття в 186-й школі.

<b>– Тобто, наскільки я зрозумів, основна проблема – відсутність коштів для відряджень на міжнародні турніри. Якогось надміру дорогого обладнання шашки не потребують...</b>

– Ні, у цьому виді спорту теж потрібне обладнання – комп’ютери з відповідними базами даних. Надмірно захоплюватися грою з машиною вважаю не варто. А от використовувати її даних для аналізу гри – дуже корисно. Потрібно, щоб електронний помічник був постійно присутній у залі, де проходять тренувальні заняття. Зараз не має можливості десь зберігати власний комп’ютер не кажучи про кошти для його купівлі.

Також необхідне підключення до інтернету. Адже це зв’язок з федераціями, як нашою, так і закордонними, а також з провідними шашкістами усього світу. За допомогою всесвітньої мережі можна проводити матчі листуванням, обмінюватися комбінаціями, аналізувати партії. Крім того, інтернет дозволить грати в он-лайні з партнерами, що перебувають за тисячі кілометрів. Свого роду копія міжнародного турніру.

<b>– Невже хоча б це питання не може вирішити Федерація шашок чи Держкомспорт України?</b>

– Федерація взагалі не має грошей. У Держкомспорту фінансування обмежене. Воно передбачає тільки участь в офіційних чемпіонатах світу та Європи та й то на половину від повного складу учасників.

Торік на підготовку не дали жодної копійки. Хоча на повний підготовчий цикл передбачений планом вистачило б 15 тисяч гривень. На ці гроші разом з тренером змогли б взяти участь у 3-4-х міжнародних турнірах. На 2003 рік теж було складено план. Проте Комітет зі спорту Верховної Ради напрочуд оперативно дав відмову. Зверталися й до Кабінету Міністрів – відповідь: шукайте спонсорів.

Одне слово, вже другий рік перебування у Києві фактично не маю коштів для підготовки. Через що майже не виступаю в міжнародних турнірах. За таких обставин дуже складно розраховувати на вдалі результати на чемпіонатах Європи та світу.

<b>– Наскільки я знаю раніше, коли Ви жили в Сніжному фінансування було. Здавалося після переїзду до Києва повинне тільки покращуватися...</b>

– Містечко в нас маленьке – крім шашок нічого не має. Місцева та обласна влада дбали про нас. Вони знали наші можливості. У Києві ми з тренером не маємо такого, умовно кажучи, лобі, яке б забезпечило належну підготовку. Нікому подбати про наші інтереси. Нещодавно отримали відмову з боку Київської міськдержадміністрації.

<b>– Дарино, наскільки довго Ви ще сподіваєтеся боротися за фінансування і що будете робити, якщо його відсутність не дозволить надалі займатися шашками на серйозному рівні. </b>

– Поки що про це не думала. У будь-якому разі навчаючись на кафедрі ботаніки біологічного факультету Київського університету – опановую нову професію.

<b>– Чому саме біологія?</b>

– У мене вся сім’я з біологією пов’язана. До того ж і мені вона подобається. Навчатися в університеті цікаво. Проблем з наукою не маю.

<b>– Чи маєте якісь захоплення крім шашок та біології?</b>

– Взагалі, мені дуже подобається грати в настільний теніс, волейбол, плавати. Можливості є – часу немає. Навчання в університеті закінчуються о другій годині. Опісля йду додому, обідаю, відпочиваю. З четвертої і до восьмої-дев’ятої години –тренування. Потім ще потрібно підготуватися до занять. Тобто часу не якісь розваги не маю.

Брав інтерв"ю Олександр НАКАЗНЕНКО

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1054313971.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua