Майдан / Статті  

додано: 30-05-2003
Олександр НАКАЗНЕНКО: Можновладці від спорту грають у Чапаєва

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1054314263.html

Нині спортивну Україну у світі знають найбільше за іменами професіональних боксерів братів Кличків, шахістів Руслана Пономарьова і Василя Іванчука (вони зараз мають титули відповідно чемпіона і віце-чемпіона світу) та плавців Яни Клочкової і Олега Лісогора.

Визначних вершин таланти досягають у видах спорту, що потребують порівняно незначних витрат на спорядження чи умов тренування атлета. І то навіть цього виявляється замало для належної підготовки спортсменів найвищих досягнень. Здобувши вагомі міжнародні успіхи й набувши завдяки цьому певний достаток, українці виїжджають тренуватися і жити за кордон. Добре, що не змінюють громадянство і на престижних міжнародних змаганням виступають під українським прапором. До цієї когорти можна віднести всіх вищеназваних наших спортсменів, що зараз цілком “ліквідні” для реклами на виборах чи при створенні якихось організацій на кшталт “Ордена Святого Станіслава”. Проте, щоб спортсмен вийшов на такий рівень, потрібно в нього вкласти чимало праці та коштів у дитячому, а особливо юнацькому віці.

Звісно, з грошима суцільні проблеми. Та навіть, якщо вони і є, теж потрібно вміти розпорядитися, щоб мати з них відповідний зиск. Прикладів цього довго шукати не треба. Візьмемо вид спорту № 1 – футбол. Незважаючи на фінансовий достаток і практично повновладний контроль цієї царини на українській арені, чогось все ж таки не вистачає нашим футбольним олігархам, аби збірна чи хоча б один ФК з України домігся переконливого успіху на міжнародному рівні.

Одне слово, щастить не всім. Наразі переймаюся юними спортсменами, які за відсутності належних умов для підготовки можуть так і залишитися “перспективними”. Саме така перспектива (вже без лапок) нависає над талановитою шашкісткою Дариною Ткаченко. Два роки тому вона разом з тренером Петром Кравцем переїхала з містечка Сніжне, що на Донеччині, до столиці, поступивши на біологічний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка. На той час Дарина вже перемагала в юніорських чемпіонатах Європи (у польському Людові 1999 р. й італійському Трієсті 2000 р.) та світу (у французькому Партене 2001 р.), а також у дорослому чемпіонаті України (Полтава, 2001 р.). У Сніжному місцева влада разом з обласною спромагалися фінансувати підготовку Ткаченко, яка забезпечувала їй вищеназвані успіхи.

Здавалося переїзд до Києва мав тільки покращити фінансування та умови підготовки талановитої шашкістки. Проте сталося навпаки. Брак коштів не дозволяє Дарині належно готуватися до вже дорослих шашкових змагань. Це особливо прикро враховуючи, що підготовка шашкістки не потребує якихось надміру великих фінансових вливань. Гроші потрібні на відрядження Дарини разом з тренером на міжнародні турніри, в яких би вона набувала необхідного досвіду перед офіційними чемпіонатами Європи та світу.

Наставник шашкістки Петро Кравець на нинішній рік склав кошторис на 15 тисяч гривень. Цих грошей вистачило б на участь у трьох-чотирьох міжнародних турнірах. Проте, як і торік, шашкістці на підготовку не надали жодної копійки. У Федерації шашок грошей не має. У Держкомспорту фінансування обмежене – на половину забезпечує участь в офіційних чемпіонатах світу та Європи. Відмовилася підтримати перспективну спортсменку Київська міськдержадміністрація, оскільки підготовка до шашкових змагань “не передбачена міським бюджетом”. Кілька місяців Петро Кравець не може потрапити на прийом до голови парламентського Комітету з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму Катерини Самойлик. “Геніальну” відповідь дали Петру Павловичу в Кабінеті міністрів: “Шукайте спонсорів”.

Серед бидла, вигодуваного нинішньою владою, є бажаючі персонально “покатати дівчину за кордон”. Воно здатне за один раз в якомусь розважальному закладі витратити суму, за яку можна було б рік нормально готуватися шашкістці. Проте Дарина не має ні цих грошей, ні часу на розваги. Їй потрібне нормальне відрядження разом з тренером на відповідальні змагання, де вона, зокрема, відстоює честь нашої держави.

Проте останнім часом далеко не завжди випадає така нагода. Торік у грудні Дарина Ткаченко разом з тренером через фінансові труднощі тільки в останній момент змогла виїхати на турнір до голландського Алфен-на-Рейні. Шашкістка потрапила до зали, коли вже 20 хвилин тривали змагання. Віддала тренеру валізу й одразу сіла за дошку. За таких умов 6-9 місця розділені з іншими учасниками (у тім числі й чоловіками) можна вважати непоганим досягненням. А от на турнірі в французьких Каннах (де проводяться традиційні кінофестивалі) Ткаченко не показала ніякого результату через те, що не змогла туди потрапити. Причина, як ви вже здогадалися, – відсутність фінансування.

Цього року відбудуться ще кілька міжнародних шашкових турнірів – у Ризі, Мінську та два в голландських містах Гаазі і Неймегені. Дуже важливо, аби Ткаченко взяла участь хоча б у одному-двох з них. Проте можновладці від спорту нездатні забезпечити Дарині навіть елементарний доступ до інтернету, аби вона хоча б у такий спосіб могла проводити спаринги з закордонними суперниками. Жартують, що спортивні чиновники полюбляють шашками грати у Чапаєва. Зрозуміло, що в цій справі інтернет не помічник.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1054314263.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua