Майдан / Статті  

додано: 10-06-2003
В.І.: Твір учня 7 класу
Вільний Форум Майдану

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1055269818.html

<i>Сьогодні я спілкувався з Андрієм, сусідським хлопчиськом, типовим дворовим хуліганом, який курить і смітить в підЇзді. Я знаю його сім"ю. Таких проблемних сімей в спальних районах міст України 75 %.. Йому в школі задали написати твір “За що я люблю Україну". Він не знав що писати і запитав мене,чи можна такий твір здерти в інтернеті. Інтернет-кафе, каже, відвідує мало не щодня. Я відповів, що в інтернеті є все, треба лише вміти шукати. А, прийшовши додому, я вирішив допомогти хлопцеві написати твір на подібну тему за мотивами життя його сім"ї. І трохи опрацювавши його та сусідів розповіді, у мене вийшло таке:</i>

<b>Шкільний твір учня 7 класу на тему:
”За що я люблю Україну та її Президента” </b>

Я люблю Україну і її Президента за те, що мої дідусь і бабуся, пропрацювавши все життя на заводі, втратили свої заощадження на старість і отримали жалюгідні пенсії, яких їм невистачає ні на їжу, ні на ліки, ні на якусь одежину чи взуття. Дідусь, коли почувається краще, порпається на дачі, куди їздить душним дизель-поїздом 1 годину і 45 хвилин в один бік. На дачі в минулому році стояла дерев”яна буда , яку восени минулого року спалили бомжі, попередньо її пограбувавши. Там було кілька відер картоплі, пару голівок капусти, трохи цибулі та моркви. Так що, дідусева минулорічна праця пропала. Дідусь звернувся до міліції, але його послали дуже далеко і злодіїїв шукати відмовились. Дідусь від того всього захворів на серце так, що його забрала в лікарню швидка допомога. Бабуся продала на ринку дідусеву і свою обручки, щоб купити ліків дідусеві та коньяку з цукерками лікареві, бо без цього, кажуть до дідуся в лікарні й підходити не будуть. У бабусі теж хворі ноги, але вона двічі на день ходить на 7 поверх в лікарню (ліфт не працює, бо заборгували за електроенергію) до дідуся і носить йому їсти, бо в лікарні хворих не годують. Вся палата, каже бабуся, годує ще одного дідуся, від якого відмовились рідні, бо не мають грошей його лікувати. Той дідусь скоро помре, бо його не лікують. А він, кажуть, має заслуги перед Вітчизною.

Я люблю Україну та її Президента за те, що наш тато не отримав зарплату за минулі пів року і мабуть вже не отримає, бо фірму, де працював тато, розорили податківці. Тато, щоб якось прогодуватись, мусить підробляти де тільки можна. Він мурує, свердлить в стінах дірки, вставляє в двері замки, ремонтує крани, вимикачі. Йому платять мало, бо ті, кому він щось робить, теж бідні. Але тата після роботи годують і наливають горілки, тому тато майже щодня приходить додому п”яний, свариться з бабусею, а коли старша сестра захищає бабусю, він її б”є. Ми тоді ховаємося у сусідів і повертаємося додому, коли тато засне. Тато почав багато пити та буянити після того, як довідався, що наша мама (вона працювала в лікарні медсестрою), поїхала на заробітки в Італію, написала татові, що хоче з ним розвестись, бо втомилась від безпросвітнього життя. Вона каже, що знайшла нового чоловіка і тільки в Італії зрозуміла, що то означає - справжнє життя. Той італійський чоловік на 20 років старший за маму, але міцний, має свій будинок, велику пенсію та автомашину. Але коли мама говорить по телефону з нами, то дуже плаче і каже, що скучає.

Я люблю Україну та її Президента за те, що нами опікується старша сестра, теж ще дитина, що живе без материних порад, якій мама надсилає з Італії трохи грошей та передає для нас вживаний одяг від дітей та онуків того італійського чоловіка. Сестра вчиться в 10 класі, їй невистачає цих грошей і часу на нас, тому ми їмо лише смажену на олії та варену картоплю, перлову кашу, інколи макарони та купуємо молоко. Часом сестра на лотку купує сосиски, які неможливо їсти. Хлопці казали, що ті сосиски роблять з мелених курячих кісток та свинячої шкірки .

Я люблю Україну та її Президента за те, що мою сестру не мають змоги виховувати замучені нестатками батьки, тому вона часто приходить додому під ранок, курить цигарки та п"є пиво. Вона не хоче далі вчитись і теж збирається їхати в Італію, бо там, каже, молоді гарні дівчата багато заробляють. І, крім того, на навчання потрібні гроші.

Я люблю Україну та її Президента за те, що ми, учні, щомісяця мусимо платити по три-п"ять гривень вчительці, щоб вона не вмерла від голоду, бо їй часто затримують виплачувати мізерну зарплату.

Я люблю Україну та її Президента за те, що вечорами ми з товаришами, у яких такі ж батьки як у мене, можемо лазити по чужих гаражах, підвалах, горищах, цупити кабелі, трощити ліфти і здавати кольорові метали, красти банки з консервами, купувати та нюхати клей, грабувати підпилих дядьків.
Словом, дякуємо рідному Президенту за наше щасливе дитинство.*****

<i>П.М. Знаю, що отримає Андрій незадовільну оцінку, якщо здере мою писанину і віднесе до школи, але втішаю себе тим, що краще гірка майданівська правда ніж солодка ІНТЕРтелебрехня.</i>

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1055269818.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua