Майдан / Статті  

додано: 16-06-2003
Святослав КАРАВАНСЬКИЙ: Відкритий лист до екс-президента України Леоніда Кравчука

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1055779460.html

Добродію президент!

Роздуми над долею України змушують мене звернутися до Вас із цим листом. Свого часу Ви нераз у своїх виступах і статтях згадували Конституцію Пилипа Орлика як взірець, на який має взоруватися молода Українська держава.

Однак, у своїй практичній діяльності на посту президента України Ви, на жаль, не завжди керувалися засадами, що їх декларував Пилип Орлик.

Почну з кадрової політики. Як можна було призначати на посаду голови уряду людину, яка на доленосному голосуванні за незалежність України голосувала проти Незалежности? А Ви якраз і призначили на прем’єра Леоніда Кучму – противника Української Незалежности, тим самим «розкрутили» особу, яка серед українофобів та ворогів України стала кумиром, здатним виправдати їхні сподівання на реставрацію імперії.

Коли, зрозумівши свою помилку, Ви замінили прем’єра, було вже пізно. Усі антиукраїнські сили всередині країни, а також спецслужби «дружніх» держав, побачили в Кучмі людину, яка може здійснити їхні мрії. Тому з боку згаданих сил було «задіяно» всі правдиві й неправдиві механізми для забезпечення поборникові колоніялізму перемоги на дострокових президентських виборах.

Після перемоги Кучми антидержавний сценарій став втілюватися в життя. Завдання перед новим пре-зидентом стояло так: ліквідувати українську незалежність «законно» - шляхом «добровільної» відмови народу від незалежности.

Саме цій меті присвячено усі кроки Л. Кучми. Заявивши у першій президентській промові, що «українська ідея не спрацювала», президент почав робити кроки для того, щоб ці слова справдилися. Спинено відродження українських збройних сил. Скасовано патріотичних вихователів у війську. Керівні посади в армії віддано антиукраїнцям. Розпущено Націоналєьну Гвардію. Але ширшого наступу на українську незалежність не роблено, бо треба було прийняти Конституцію, яка б давала необмежені права президентові. Правда, деякі антиукраїнські «дрібниці» все таки робилися. Сталося кілька нерозкритих убивств – М. Бойчишина в Києві, журналіста Дерев’янка в Одесі. Почалися шельмування української мови та українських духовних лідерів у «демократичних» ЗМІ. Обивателям було дано до зрозуміння, що нова влада - це сурогат минулого, коли говориться одне, а робиться інше. Отже, треба тримати ніс за вітром.

Але існувала ще опозиція, яка муляла очі президентові. Призначені президентом і підпорядковані йому силові міністерства і служби – це надійне знаряддя в руках «гаранта конституції» для досягнення його заповітних мрій. В опозиційні лави заслано провокаторів, які здійснюють розколи колись потужних опозиційних угруповань. Згодом розкольники дістають від президента міністерські портфелі. Нарешті прийнято Конституцію з неконституційним продовженням каденції президента, яка давала Кучмі потрібні повноваження. Тепер можна не дуже церемонитися з опозицією. Має місце горезвісне побиття українців під гаслом «Бей хохлов!» на Софійському майдані у Києві, винуватців якого не знайдено і не покарано. Починаються убивства «антикучмістів», серед них Чорновіл, Александров, Ґонґадзе та ін.. У обстановці терору проведено парламент-ські вибори 2002 р.

Парламент у наслідок ряду недемократичних – Пилипом Орликом непередбачених - операцій опиняється під контролем президентської більшости. Тепер можна абсолютно не зважати на опозицію, за якою навіть в умовах терору більшість населення. Відверто ведеться наступ на опозиційну пресу. Окремі видання репресують податками. Для приваблення у свій табір антиукраїнців оголошено про святкування 350-річчя ганебної сторінки в історії України – Переяславської Ради. Створено комісію для «узгодження» підручників історії України й Росії, тобто комісію для майбутнього оступачування молодого покоління. Нарешті зроблено все, щоб Верховна Рада затвердила Европейську Хартію мов нацменшин, що на ділі означає ліквідацію державности української мови, тобто створено умови, щоб «українська ідея не спрацювала». Закриваються українські класи в школах. Обиватель, який свого часу домагався відкриття українських шкіл, забирає дітей з українських класів, бо діями президента «українська мова» стала неперспективною. Міністерство освіти розробляє «стандарт» освіти, за яким вивчення державної мови зводиться на нівець.

Чи ж має право держава, де закриваються українські школи, зватися українською?

Чи ж таку Україну Ви відроджували своїм підписом під Біловезькою угодою?

Далі – більше. Планується ліквідація української валюти і створення валютного союзу в рамках СНД.

Проведено у терористичній обстановці обговорення «проекту реформ» президента. Офіційно більше 50% учасників цих «обговорень» (цифра ніким не перевірювана і не контрольована) схвалила «проект», що передбачає неконституційне продовження президентства Кучми.

Далі має статися розпуск парламенту і вибори до 300-членної Верховної Ради, яка повинна за задумом президента продовжити його повноваження досмертно.

Чи ж такий сценарій розробляв Пилип Орлик?

Я дуже сумніваюсь, що й Ви планували саме такий сценарій, бувши президентом. Але сьогодні Ви перебуваєте у складі «коаліції», яка здійснює саме цей сценарій.

Тому мене й цікавить питання: чи здаєте Ви собі справу, в якій команді Ви перебуваєте?

Якщо Ви думаєте, що, підтримуючи цей oдіозний альянс, Ви зумієте триматися на політичному плаву, то Ви глибоко помиляєтесь. Ті сили, які хочуть зробити з України вічну рабиню мафіозних структур, не дуже захоплені Вашою особою. Вас терпітимуть, поки Ви можете бути корисними для їхнього сценарію. І не довше. Коли сценарій буде втілено в життя, Ваше політичне майбутнє буде вирішене. Останній випадок з літаком, що віз урядову делегацію з Японії, дуже наочно ілюструє, який може бути Ваш та інших «попутників» фінал. Не знаю, чи Ви знаєте, що за Вашого президентства ніби дисидент Маленкович у виступах на радіо «Свобода» інакше не іменував Вас як «націоналіст Кравчук». Для ворогів України – Ви, Леоніде Макаровичу, націоналіст. Отже, як на мене, Ви сидите сьогодні не у своїх санях. Вас терпітимуть доти, доки вибори в Україні ще якоюсь мірою непрогнозовані. Коли ж заходами «гаранта Конституції» наслідки виборів стануть на-перед передбаченими, Ваша особа стане «без надобности».

Згадаймо історію. Після перемоги революції большевики дуже хутко позбулися «попутників» різними шляхами. Отруювали, вбивали, інсценували самогубства. Літаками тоді ще не дуже літали, то й аварій тра-плялося менше.

Тому я і звертаюсь до Вас із такою пoрадою: як перший всенародно обраний президент України Ви здобули собі місце в історії. Однак Ваші дальші кроки на політичній арені можуть це Ваше місце зіпсувати або й зовсім перекреслити. Подумайте самі: Ви виборюєте собі місце у кишеньковому парламенті Леоніда Кучми, де Вашу роль буде обмежено до голосування «за», за те, чого забажає від Вас «наймудріший» проводир і вчитель. Якщо ж Ви захочете висловлювати і свій погляд або не погоджуватися з «мудрими» кроками вчителя, то з Вами церемонитись не будуть. Іншими словами, Вас терпітимуть доти, поки Ви будете знаряддям в руках «наймудрішіго».

Якщо Вам така роль подобається, тоді мій лист ні до чого, можете далі його не читати: вольному – воля, спасенному – рай.

Якщо ж така роль Вас не влаштовує, то не гаючи й хвилини часу, оголосіть про свій вихід з керівної більшости і змийте з себе тавро співучасника найтяжчих злочинів проти свого народу. Я не маю найменшого сумніву, що Ви читали записи, які зробив у кабінеті «гаранта» майор Мельниченко, а також у тому, що Ви – так само, як і прокурори Потебенько й Піскун – свідомі того, що записані розмови мали місце насправді.

І що ж? Знаючи, що ці записи справжні, Ви заплющуєте очі на цей факт і далі підтримуєте злочини проти людства і свого народу.

Історія Вам цього не подарує.

Тому я пропоную Вам вибір, хоч він і нелегкий. Але його треба зробити для Вашого ж гаразду:

Чи Ви з чесними людьми, чи Ви у одній запрязі з героями касет майора Мельниченка? Чи Ви з народом, чи Ви проти народу?

Вибір за Вами.

З надією на Ваше воскресіння,

Святослав Караванський,
колишній політв’язень СССР.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1055779460.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua