Майдан / Статті  

додано: 25-06-2003
Вінт Церф: Передмова до звіту "Інтернет під спостереженням"
<A Href="http://www.rsf.org" target="_blank"><A Href="http://w

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1056543978.html

<a href="http://www.virtualschool.edu/mon/Internet/CerfHowInternetCame2B.html">Вінт Церф</a> - з тих, хто можуть з повним правом називатися "батьками" складного явища, що ми знаємо під назвою "Інтернет". Він працював над прототипом Інтернету - ARPANET"ом з 1968 року, і серед інших його досягнень достатньо згадати хоча б те, що саме в його лабораторії в Станфорді в середині 70 років був розроблений один з базових інтернет-протоколів: <a href="http://www.rfc-editor.org/rfc/rfc793.txt">ТСР</a>.

У своєму вступі до <a href="http://www.rsf.org/rubrique.php3?id_rubrique=378">звіту "Репортерів без кордонів"</a>, про який ми вже <a href="http://maidan.org.ua/n/news/1056371767">згадували</a> в новинах, в звіті де йдеться про перешкоди, які заважають вільному розповсюдженню інформації в Інтернеті, він формулює декілька думок, які є обов"язковими до прочитання для кожного, хто претендує на звання розумного споживача / постачальника інформації в умовах сучасного, так сильно зав"язаного на різноманітних її потоках світу 21 сторіччя від Різдва Христового.






<h3>Інтернет під спостереженням
Перешкоди, що заважають вільному розповсюдженню інформації он-лайн. </h3>

Вінт Церф (Vint Cerf McLean )


Правда - це сильний розчинювач. Від неї можуть впасти кам"яні мури. Інтернет - один з найбільших чинників свободи. <b>Він доносить правду до тих, хто бажає її бачити та чути.</b> Не дивно, що ряд урядів та організацій бояться Інтернету та його здатності доносити правдиву інформацію. Фраза "свобода слова" часто використовується для того, щоб зхарактеризувати один з ключових елементів демократичних суспільств: відкрите спілкування та особливо, відкрите управління. Але свобода слова - це лише половина рівняння. Надто важливим є також, щоб громадяни мали свободу чути та бачити. Саме тут і відбувається втручання багатьох урядів, для того щоби не дозволити громадянам отримати доступ до інформації, яку уряди хочуть від них приховати.

Рівняння є складнішим, бо включає більше, ніж тільки свободу говорити та чути або писати та читати. Інтернет більше схожий на клаптик паперу. Папер не знає, що на ньому написано. Так само й Інтернет, що однаково доносить до споживача інформацію та дезінформацію. Інтернет може бути використаним для поширення неправдивих даних. Це може траплятися не тількі через злий умисел, а й через невігластво. Мене вражає, як часто якесь попередження пересилається мені елекроною поштою кимось, хто повинен вже розуміти, що то дурниця; наприклад про те, що незабаром пошта США почне брати гроші за кожен е-мейл, або Майкрософт платитиме за кожну копію пересланого "листа щастя". Це все старовинні вигадки, але читачі або занадто ліниві, або занадто дурні, щоб їх перевірити до того, як пересилати далі.

Протиотрутою від неправдивої інофрмації є не цензура, а правдива інформація. <b>Звичайно, критичне сприйняття побаченого та прочитаного - це додаткове навантаження на споживача інформації. Але це саме те, що повинен робити відповідальний громадянин самостійно і те, чому він повинен вчити своїх дітей в школі та вдома.</b>

Незважаючи на великий потенціал, Інтернет не є гарантом вільного поширення інформації. Відомий фінансист Джордж Сорос не втомлюється нагадувати нам, що свободу, яку пропонує нам Інтернет, може бути відібрано. Багато урядів хочуть обмежити доступ громадян до інформації. Інколи мотивація звучить пристойно, інколи смішно. Наприклад, я не бачу жодного виправдання існуванню дитячої порнографії та підтримую потуги по викоріненню її з Інтернету. Але ті з нас, хто живуть у вільних суспільствах, неодноразово попереджені були про те, що цензура - то склизька стежа, й повинна бути застосована з надзвичайною обережністю.

Навіть у найгірших випадках образливого змісту треба зважити на можливі наслідки. Ось наприклад спроби урядів поширити власну юрисдикцію поза національні кордони становлять велику загрозу. Далеко не поодинокими є випадки, коли суди в країні А виносили рішення про ліквідацію серверів в країні В. Це розпочинає тернистий юридичний шлях, по якому ми не хочемо йти у майбутньому.

Якщо запозичити фразу зі світу венчурного капіталу, вільні громадяни повинні докладати максимум зусиль, щоби переконатися, що уряд не використовує політичну цензуру під маркою "захисту суспільної моралі". Прикладом такого підходу з боку уряду є випадок коли були зачинені 1000 інтернет кафе під приводом, що одне з них порушило закони, а значить і всі інші теж можуть чинити загрозу. Для мене це виглядає як нечесний підхід у кращому випадку, або як спроба обмежити здатність думати для громадян у гіршому.

Я бачу багато обов"язків, які лягають на людину, яка прагне використовувати Інтернет ефективно. Громадяни повинні зробити все, щоб побороти спокусу уряду цензурувати інформацію з політичних мотивів. Навіть за умов відсутності цензури вони змушені намагатися відрізнити корисну та правдиву інформацію від інформації поганого гатунку, і критично ставитися до того, що вони чують та бачать. Ця відповідальність, насправді, також поширюється на людину і тоді, коли вона використовує будь який спосіб отримання інформації, не тільки Інтернет.

Більше того, там де спостерігається наявність неправдивої або недостатньої інформації, думаючі <b>громадяни повинні привертати увагу до проблеми, аж до того, що вони самі можуть почати надавати якісну інформацію, задля боротьби з неякісною інформацією або її повною відсутністю.</b>

Громадяни повинні мати на увазі той факт, що у мережі знаходиться не вся інформація, що в свою чергу змушує їх використовувати інші джерела для отримання повної інформації., Легко можна уявити собі великі юридичні проблеми для лікарів, якщо вони під час надання медичної допомоги виходитимуть лише з інтернет-даних про діагноз. Так само пацієнти не повинні уявляти, що вони здатні накреслити підходи до лікування лише за допомогою випадкового веб-пошуку, або що вони знайшли чудесне зцілення на веб-сайті, який рекламує чергову примарну панацею.

Не існує електронних фільтрів, здатних розрізнити правду від неправди. Немає розпізнавальних V-мікросхем, здатних розрізнити золото від свинцю. Існує єдиний розпізнавальний прилад: критичне мислення людини. Ця є істиною для будь якого засобу комунікацції, не тільки для Інтернету. Можливо WWW змушує нас побачити це чіткіше. Велике накопичення цінного та непотрібу, що розташовані поруч, у всевсітньому павутинні, змушує людину думати. Це шанс для навчання для всіх нас. <b>Ми дійно повиннні думати над тим, що ми чуємо та бачимо. Ми повинні оцінювати та вибирати. Ми повинні самі обрати наші дороговкази.</b>

В XXI інформаційному сторіччі, користувачі Інтернету несуть значну відповідальність. Вони маютm боротися проти зловживань цензурою та протидіяти дезинформуванню. Вони повинні взяти на себе відповідальність за розумне використання Інтернету, WWW, та інших інформаційних сервісів та приладів для отримання інформації, включно із тими, які ще тільки повинні з"явитися. <b>Вільний обіг інформації має свою ціну, тягар оплати якої відповідальні Інтернетники повинні брати на себе.</b>

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1056543978.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua