Майдан / Статті  

додано: 10-07-2003
: Продовження інтерв"ю Миколи Мельниченка
"Українська правда"

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1057860993.html

Продовження інтерв'ю Миколи Мельниченка "Українській правді" (http://pravda.com.ua/archive/2003/july/9/4.shtml).

- Миколо, які новини у Олександра Єльяшкевича? Чому ми не маємо ніякої інформації щодо його обіцянки розпочати судовий процес проти Кучми на території США?

- Щодо вашого іншого питання, то особисто в мене немає ніяких сумнівів - судовий процес "Єльяшкевич проти Кучми" обов’язково буде. Ви думаєте, чого так боїться Кучма, та чому він намагається, за будь яку ціну, продовжити президентські повноваження, або отримати відповідні гарантії.

Єльяшкевич багато працює для того, щоб судовий процес мав логічне завершення для того, хто замовляв його фізичне знищення. І як не дезінформує суспільство українська влада, щодо неможливості юридичних процесів над Кучмою, вони обов’язково будуть – це просто питання часу.

А скільки було розмов про те, що не може американський суд приймати будь-яке рішення щодо президента України! А потім всі дізнаються, що таки американським судом прийнято рішення щодо допиту Кучми [в справі Лазаренка], а також про підстави такого рішення.

- Але інформацію щодо судового процесу Єльяшкевича проти Кучми поки ми знаємо тільки з повідомлення Тараса Чорновола. Десь в березні Єльяшкевич сказав йому, що суд над Кучмою розпочнеться в самий незручний для Кучми час. Але сам Єльяшкевич не хоче публічно обговорювати цю тему. Чому?

- По-перше, він абсолютно справедливо вважає, що публічне обговорення питань, пов’язаних із юридичним процесом, не є доцільним. І є марними спроби деяких замовних публікацій спровокувати його, щоб він завчасно відкрив важливі моменти для злочинців. По-друге, він не хоче, щоб його ім’я використовували у своїх цілях ті чи інші фінансово-політичні угрупування. Тим більше, щоб хтось торгувався з Кучмою справою замаху на його життя.

- Що, він вважає, що хтось торгувався цим з Кучмою?

- Він має всі підстави так вважати. І взагалі, я на власному досвіді переконався, що був правий Олександр Сергійович, коли переконував мене у недоцільності публічного висвітлення окремих матеріалів справи.

Наприклад, в липні минулого року "Українська Правда" надрукувала розшифровку запису фрагменту однієї з багатьох розмов Кучми щодо Єльяшкевича. Ця розмова відбулась 8 лютого 2000 року і в цій розмові зафіксовано, як Кучма разом з тодішнім головою СБУ Деркачем організовували замах на Єльяшкевича, який відбувся ввечері наступного дня біля готелю, де мешкав народний депутат.

Зміст фрагменту цієї розмови вам відомий і відповідні матеріали були передані компетентним органам США. А вже десь наприкінці серпня минулого року на одному з сайтів, до якого мають певне відношення окремі фігуранти цієї справи, надрукували анонімну розшифровку-фальшивку – нібито справжній текст фрагменту розмови, який зовсім по змісту відрізнявся від того, який був записаний та розшифрований мною.

Навіщо це було зроблено – зрозуміло, тому що злочинці злякались беззаперечних доказів, які знаходяться поза межами їх впливу. Але перед цим, мені стало відомо, що злочинці дали завдання терміново отримати копії фрагменту відповідного запису. Що було ними зроблено. До такого висновку приходиш, коли бачиш у тексті надрукованої фальшивки деякі справжні моменти, які дійсно були в розмові, але за межами того фрагменту, який був оприлюднений.

Тобто владі вдалось отримати важливу інформацію з копії запису розмови, яка знаходилась в розпорядженні тимчасової слідчої комісії Верховної Ради минулого скликання. Так що висновки були мною зроблені (саме тому ті матеріали, які стосуються резонансних справ, в тому числі додаткові матеріали по Гонгадзе, стануть відомими для ЗМІ під час судових процесів на території США).

- А чому ви не виступили тоді зі спростуванням надрукованої фальшивки?

- Я зробив тоді набагато більше – я офіційно передав юридично оформлені матеріали до відповідних органів США. Також текст розшифровки цієї розмови та відповідну заяву я передав через Григорія Омельченка генпрокурору України Піскуну. В якій я офіційно взяв на себе зобов'язання про відповідальність за правдивість цих свідчень.

- Чи надавались Генеральній прокуратурі інші докази по справі замаху на Єльяшкевича?

- Так. Це і розшифровка іншої розмови Кучми щодо Єльяшкевича та копія відповідного фрагменту запису, а також результати експертиз, які були проведені щодо цього.

Але я хочу наголосити, що ці фрагменти розмов, про які я говорив – лише маленька частина доказів по справі замаху на Єльяшкевича. Хоча і цих доказів цілком було б достатньо для покарання злочинців.

- А чому щодо саме Єльяшкевича були подібні розмови в президентському кабінеті. Яку таку реальну загрозу ніс для Кучми та його оточення Єльяшкевич?

- Спочатку я і сам дивувався, чому так багато говорили про Єльяшкевича в президентському кабінеті. Вже потім, працюючи з різними матеріалами, я зрозумів, чим є небезпечним для Кучми Олександр Сергійович.

Треба визнати: Кучма вміє чітко розбиратись та відчувати, від кого для нього йде загроза. Він знав Єльяшкевича особисто. Знав як депутата, за ініціативою якого ще в 1995 році були накладені парламентські вето на ключові для Кучми президентські укази, зокрема на указ про фінансово–промислові групи, який вже тоді дозволив би повністю фінансово захопити Україну кланам Кучми. Пригадайте, скільки тоді галасу піднімалось Кучмою з цього питання.

Кучма також чудово знав, яку роль відіграв Єльяшкевич в 1996 році в провалі парламентом президентських планів щодо винесення бажаного для Кучми проекту Конституції на референдум, хто і як виступав тоді в парламенті та на зустрічах представників парламентських фракцій з президентом. Кучмі було відомо, хто зустрічався з Олександром Морозом з самого ранку 27 червня 1996 року і про що була та розмова.

Кучма знав дуже багато про те, як приймалась Конституція, і чудово пам’ятав, хто разом з іншими депутатами фракції "Реформи" вимагав від Кучми підписати текст прийнятої Верховною Радою Конституції.

Пам’ятаєте, як Кучма у своїх спогадах казав про те, що він довго думав – підписувати чи ні йому текст ухваленої парламентом Конституції?

Кучма не міг пробачити Єльяшкевичу ні постійних різких та відвертих висловлювань на його адресу, ні ініціювання Єльяшкевичем президентського імпічменту.

Запам’ятався Кучмі день 25 вересня 1998 року, коли в Херсоні, за ініціативою Єльяшкевича, пройшли перші в Україні збори громадян, які одностайно ініціювали референдум щодо дострокового припинення Кучмою президентських повноважень.

А як може забути Кучма тривалу грудневу (1998 рік) розмову з Єльяшкевичем, яка відбувалась в присутності, на жаль вже покійного, Олександра Разумкова.

- А що такого було в тій розмові?

- Я не чув, щоб хтось міг дозволити собі розмовляти з Кучмою так відверто та принципово. Та розмова, в ході якої Кучма не зміг втриматись і декілька разів втрачав контроль над своїми емоціями, бо Єльяшкевич фактично загнав своєю логікою президента в глухий кут, завершилась фразою Кучми: "Ты что, пришёл мне ультиматумы ставить?!". І це добре зафіксовано в пам’яті президента.

- ???

- В 1999 Єльяшкевич очолив парламентську комісію з питань проведення президентських виборів. До речі, саме тоді, під час виборчої компанії, за неофіційним наказом Кучми була відключена пряма трансляція засідань Верховної Ради.

Кучма небезпідставно дуже боявся, що почуті суспільством аргументовані виступи деяких депутатів не дозволять йому обдурити український народ. Але для самого Кучми та його адміністрації була забезпечена пряма трансляції парламентських засідань. Знову трансляцію засідань для українського народу включили через 3 роки, тоді коли вже почав працювати новий склад парламенту.

- Що, серед тих депутатів, через яких Кучма дав наказ відключити пряму трансляцію, був і Єльяшкевич? Ви думаєте, що Кучма як кандидат у президенти боявся його виступів про використання адмінресурсу чи нерівні умови для кандидатів? Ви вважаєте, що про це ніхто тоді не здогадувався?

- Не тільки про це чи про фальсифікації та таке інше. Є теми, яких більше всього боявся Кучма. Наприклад, саме Єльяшкевич в той час підняв питання про декларацію про доходи та майно родин кандидатів у президенти і саме його відповідний законопроект був прийнятий Верховною Радою. Але Кучма злякався цього і через вето не допустив, щоб країна дізналась про реальний майновий стан президента та його родини.

Мало хто в Україні знає, що онучка Кучми, яка нещодавно народилась в Австрії, є найбагатшою спадкоємицею в Україні. Повертаючись до подій 1999, я на підставі доказів, які є в моєму розпорядженні стверджую, що професійна робота Єльяшкевича як голови комісії була одним із найбільш небезпечних моментів для Кучми в президентській виборчій компанії.

І Кучма може пригадати про те, що саме він говорив про Єльяшкевича в той час. Саме комісією Єльяшкевича було встановлено, що президентські вибори мали недемократичний характер, та їх результати були сфальсифіковані. "Кучма победил, но он победил демократию и украинский народ" – заявив тоді з парламентської трибуни Олександр Єльяшкевич, який не визнав легітимності президента Кучми.

- Але все ж таки, замах на Єльяшкевича був скоєний трохи пізніше?

- Так. Тоді відразу після президентських виборів багато хто з колег Олександра не захотів розуміти, які будуть наслідки таких виборів. Я знов зацитую невеличкий фрагмент з книги, яку пише Єльяшкевич: "Обіцянки Кучми, що всі побачать в ньому нового президента, багато хто сприйняв як надію. Тим більше, що хтось спокусився посадами, хтось за призначення Ющенка прем'єром готовий був пробачити Кучмі "старі гріхи" і тому подібне.

Частина демократів серйозно сприймала створення олігархічно-демократичної більшості в парламенті як "оксамитову революцію", не розуміючі величезну небезпечність закладених цією подією механізму прийняття парламентських рішень.

І не розуміючи тоді, що завдяки голосам фракції Тимошенко та більшості прихильників Ющенка був проголосований такий порядок обговорення та прийняття парламентських рішень, який на роки зробив Верховну Раду залежною від Кучми структурою".

І хоча Єльяшкевич попереджався Суркісом про те, що "отримає трубою по голові", якщо він не припинить виступати проти президента, Олександр своїми виступами продовжував розкривати суть того що відбувається та пропонував колегам конкретні кроки для того, щоб парламент залишився парламентом і не йшов за президентським сценарієм і не дав би Кучмі можливості фальсифікувати майбутній т.зв. референдум.

Це було настільки небезпечно для Кучми, що він і прийняв тоді остаточне рішення про фізичне знищення Єльяшкевича. До речі, після Єльяшкевича Деркач з Кучмою обговорювали, що робити з іншим небезпечним депутатом.

- Ви можете зараз назвати його прізвище?

- Так. Це – Сергій Головатий. Який був дуже небезпечний для Кучми своєю діяльністю як у парламенті, так і в міжнародних організаціях. В першу чергу в ПАРЄ та Венеціанській комісії.

Але до нього такі методи нейтралізації побоялись використовувати, тим більше, що Єльяшкевич залишився живим та зразу заявив, що вважає замовником замаху на нього Леоніда Кучму. До речі, нещодавно я знайшов, як прореагував тоді через пресу на напад на Єльяшкевича один із народних депутатів того скликання, представник комітету з правової політики. Я цитую:

"Розглядати як побутове хуліганство те, що сталося з Олександром Єльяшкевичем, не можна. Звичайно, теоретично це могло б бути і хуліганством, якби відбулося десь вдома чи на дискотеці в "Динамо-люкс", але коли це коїться в центрі Києва, по дорозі від парламенту до місця проживання депутата, від однієї зони спеціального режиму до іншої, це схоже на відвертий виклик" – заявив тоді теперішній міністр юстиції Олександр Лавринович.

А ось інша цитата: Юрій Кармазін, тодішній голова Комітету ВР по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю: "Підґрунтям цього побиття можуть бути лише політичні мотиви, тому що О.Єльяшкевич іншого життя, окрім політичного, не мав.

Це був замах на державного діяча, народного депутата України, тому
однозначно мала бути порушена кримінальна справа за ст. 58 ККУ. Однак,
розслідуванню цієї справи чомусь приділяється вкрай мало уваги".

Думаю, тепер він вже не дивується, чому кримінальна влада так боїться реального розслідування справи Єльяшкевича та чому досі українська сторона мовчить щодо надання Олександру Єльяшкевичу політичного притулку в зв’язку з загрозою його життю безпосередньо з боку Кучми.

Але, на жаль, змушений констатувати, що абсолютна більшість колег Єльяшкевича по парламенту своєю бездіяльністю та небажанням зупинити злочинця фактично надала мовчазну згоду на вбивство свого колеги.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1057860993.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua