Майдан / Статті  

додано: 11-07-2003
Євген Червоненко: Встаньте з колін!

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1057936059.html

Редакційний вступ:
Читачі "Майдану" мають нагоду побачити приклад роботи прес-служби "Нашої України". Випадково нам до рук втрапив завізований Євгеном Червоненком текст інтерв'ю для "Галицьких Контрактів". Але в самому тижневику <a href="http://www.kontrakty.com.ua/show/ukr/article/7/272003200.html">текст</a> вийшов дещо інший. Ми зв'язалися з "Контрактами" і дізналися, що представлений Червоненком текст пройшов потім вичитку ще й у прес-службі блоку, і є скороченим, "вочевидь, у зв'язку з нестачею місця на шпальтах". Ми вирішили представити оригінальний текст - адже в мережі не треба переживати про нестачу газетного простору, а міркування народного депутата видалися нам доволі цікавими - ця версія на наш погляд, більш "жива" і на нашу думку, виграє в порівнянні з версією з "Контрактів".



Євген Червоненко: “Встаньте з колін! Як зробите це - повірте - ви відчуєте крила, ви будете орланами”

- Останній рік Україна і українці проходять випробовування - чи здатні ми бути державою взагалі. Весь світ - і Європа і США кажуть, що в України до осені 2004 року є останній шанс обрати свій шлях: чи швидко йти вперед, або ж бути нецікавим нікому. Проблема українців - в самих українцях. Я часто робив кроки, які - сподівався я - піднімуть інших. І коли я працював в уряді і отримав клеймо «білого орлана», бо був незалежним і незвичним для чиновництва. І коли прийняв свідоме рішення - в цьому можу поклястися - не прагнути бути олігархом, хоча був «близько до сонця» і міг, мабуть, чимало просити. Єдине, що я казав і кажу Президенту, як ракетному конструктору: «Ющенко - ваша найкраща ракета». І кожен орден “За заслуги” я отримав, вважаю, чесно. Третього ступеня - за «Орлан», другого - за те, що поборов, незважаючи на погрози, пільги по імпортному ПДВ для «Кока-коли», і зараз в харчовій галузі 94% ринку українських підприємств. “Кока” мала 74% - зараз 22%. Решта ринку - в українців. Але справа не в цьому. Справа в системі координат, в якій ми живемо. Сьогодні країна поділена на два табори: ось стара номенклатура, ось нова, ось олігархічний бізнес (в тому числі й посередництво між бізнесом і номенклатурою), ось системний бізнес, продуктивні сили. Крім цих людей, є ще страшний прошарок. Наприклад, зараз іде величезний тиск на Парламент щодо лобіювання закону про відкриття ЗАТ. Це справа рук деяких силовиків, бюрократів, у яких на руках скупчилася величезна кількість брудної готівки від хабарів та розкрадань, а будувати бізнес вони не вміють. Тому спричиняють проблеми облюбованому підприємству, а потім прямо кажуть власнику: «Ти мені продаси по такій-то ціні й залишишся керувати і проблеми зникнуть.» Чим не бандити? Йде розподіл власності. Всі розуміють, що зміни до нормального, законного суспільства обов’язково будуть, і хочуть швидко відіпрати і вкласти гроші, і, звичайно, щоб хтось працював. Оскільки Європа вимагає правил гри. До речі, після розподілу власності, не Ющенко, а олігархи, в першу чергу, захочуть прозорих правил гри, оскільки інакше їх майно нічого не варте.

- Що ж робити?
- Допоки ми не станемо сміливими людьми всередині себе, не усвідомимо свою гідність, ми не змінимо ситуацію. Потрібне єдине прочитання законів. Зараз в парламенті близько 300 людей, які коштують за мільйон. Багатьох я питав: «Чи не набридло вам, що вас то гладять по голівці, чи б’ють по ній. Ви зробили себе самі, ви ж неординарні особистості?..». А мені кажуть: «Ми з вами в душі, з «Нашою Україною», але після перемоги...» «Звичайно, - кажу. - Нас розтрощать, а ви відсидитесь у так званій «більшості», з адмінресурсівськими контрактами після перемоги процвітатимете і будете розповідати як любите Україну». (посміхається) Правила гри мають бути однакові для всіх. Мені боляче дивитися, що люди в світі беруть кредити за ставкою LIBOR в менш ніж 3%, а ми - в зоні ризику. Половина економіки в тіні, бо це вигідно адмінкорупції, яка їм надає дах, і б’є це всіх, в першу чергу тих, хто займається системним бізнесом.

- А як вам вдавалося отримувати кредити на Заході?
- Я на Заході будував і отримував кредит довіри до своїх справ, до свого імені. В мене завжди було правило - нікому не розповідай про свої проблеми, а будуй кредитну історію. Ім’я на Заході - найдорожче, і обманути там можна лише один раз. Контракти «Орлан-Трансу» з «Вольво» і «Сканією», прихід портфельних інвесторів Sosite General-Ladenburg Talmah (вперше на промислове підприємство в країні) на «Орлан-Беверіджиз» - підтвердження того, що наша репутація не викликала сумнівів. Дефолт - ми все одно виконували свої зобов’язання, платили зарплатню. Ось приклад, як створюється кредитна історія. Львівська податкова затримала вантажівки, в тому числі й не наші, і орендовані, які працюють одразу на конвеєр - на Заході в логістичних системах немає великих складів, перевізнику дається термін 1-3 години. Ми співпрацюємо з багатьма відомими компаніями. Виграли багато тендерів в Європі на перевезення. На Заході не розуміють, як можна без рішення суду викинути водія під час «маски-шоу» з кабіни машини з чотирьохметрової висоти так, щоб він помер наступного дня, або за наявності рішення суду заарештувати машини і не відпускати навіть чужі, але розуміють, що в нас це можливо. Мої західні партнери пропонували нам списати ці штрафи за запізнення на «форс-мажор», але я відмовився, бо й далі хочу бути конкурентоздатним, і мої проблеми нікого не цікавлять. Хоч це проблеми не Євгена Червоненка, а всієї країни. Не хочу щоб жаліли і не поважали Україну одночасно. Я мрію щоб її поважали. Розумієте - це вже мета життя. Вважайте мене вар’ятом, але це краще ніж бути злодієм.

- Ваші партери збиралися подавати в Європейський суд з цього приводу...
- Не люблю виносити сміття з хати. Звичайно, я ознайомив з ситуацією і Конегрес США, і правозахисні організації Європи, Євро-Азійський Єврейський Конгрес, але проблема в тому, що є закони, а є підзаконні акти. Наскільки я знаю, по ситуації з «Кредитбанком» у Львові президент Польщі Квасневський декілька разів дзвонив до керівництва країни. Щось змінилося? Або візьміть конфлікт довкола Жидачівського целюлозно-паперового комбінату, який належить спікеру парламенту Австрії Томасу Пріцгорну, одному з найбільших виробників паперу в Європі. Я з ним зустрічався кілька тижнів тому. Щось змінилося? І коли я був радником Президента, постійно йому казав: «80% тих, хто заходить до вас, потім, прикриваючись вашим ім’ям, роблять усе, що захочуть. А відповідати Вам. Ви гарант». Багатьох представників «бомонду» дратували гасла, які висіли в моїй приймальні в Держрезерві: «Якщо мені щось потрібно, я дам вказівку особисто. Л.Д. Кучма» і «Ми 9 років жили аморально. В.А. Ющенко». Взагалі наша група «Разом» дратує всіх своїм прикладом. Вважали з українською ментальністю, що бізнесмени розбіжаться від Ющенка першими - але так не сталося. Це багатьох “зверху” дратує, оскільки це не прагматизм, а просто порядність.
А депутати, які все-таки зрадили “Нашій Україні”, не вистояли - у моєму розумінні - “збиті льотчики”. І не буде їм шани ні від того, кого вони зрадили, ні від того, хто зрадника прийняв.

- А справа довкола «Орлана» зараз у якому стані?
- Ми маємо декілька позовів щодо відшкодування 1,5 млн грн ПДВ «Орлану». Вищий господарський суд залишив касаційну скаргу ДПІ про скасування ухвали Львівського апеляційного суду про притягнення відповідачем відділення Держказначейства без розгляду. Ще одна справа - після однієї комплексної перевірки, яка тривала рік і закінчилася влітку минулого року, почалася наступна, яка закінчилася навесні цього року. Вона виявила деякі суми, які в усіх попередніх перевірках не вважалися порушеннями. Це ПДВ з транзиту через Україну, страхування авто. Це не для здорового глузду! Щоб ви зрозуміли рівень перевірки, наведу приклад: львівські податківці вважають, що на підприємстві, яке займається міжнародними перевезеннями, пальне і колеса потрібно купувати з прибутку. Це робили не божевільні - це відверте свавілля, цинізм і брутальність. Ми подали апеляції, і я вам скажу відверто - якби це був не Львів з Медведчуком, ця мильна бульбашка б давно вже лопнула. Вірю, навіть незалежно від мене, Львів підніметься з колін. Адже 77% мешканців Львову вважають львівську ГНАУ причиною всіх негараздів. Це не мої цифри. Це дослідження Центру НАН України.

- Ви не думали перевести бізнес в інший регіон?
- Знаєте, я намагаюся жити в своїх правилах. Їх п’ять. Перше: «Твої справи говорять так гучно, що я не чую, що говориш ти». Друге: «Немає майбутнього в того, хто не пам’ятає свого минулого». Третє: «Немає острова щастя в морі нещастя». Четверте: «В труні кишені не передбачені». П’яте: «Кожен має жити в ладу з самим собою». Я приїхав до Львова в одних штанях, а виїхав звідти власником величезної фірми. Я мушу віддати борг тій землі і людям, які зробили мене людиною. І не можу обманути тисячі людей, які в мене працюють. Інвестори теж питають, чому я не переберуся в інше місце, але тоді я не буду жити в ладу з самим собою... Я не можу здатись кривді, оскільки як питатиму з інших. Коли в мене були оці податкові «Маски-шоу», я приїхав до Львова і зустрівся з Сергієм Медведчуком. І кажу: «Серьожо, ми ж знайомі давно. Ти працював у мого заступника Зенка Афтаназіва, отримував перші долари, торгуючи касетами в кооперативі. Ти обнімався зі мною, цілувався у Президента і я ніколи не втручався в політику у Львові, був лояльний до тебе, до твоїх прохань. Я попросив у вас ПДВ. Відкат я платити не буду бо нікому не платив, навіть бандитам, «птенцам», «завіням» (це львівські бандюки, авторитети). Скажи, навіщо це все?» Він: «Іди до брата». Я: «Добре, давай так - для чого я вам потрібен? Є ж багатші за мене. Я був міністром уряду Ющенка, він мій друг, - навіщо я вам?» Він: «Ти завжди дозволяв собі казати правду і тобі це вибачали. Ти перейдеш до “більшості” - і вся ваша бізнес-група «Разом» за «принципом доміно» впаде». І тоді я сказав: «Тільки, якщо ви з братом затягнете мене туди вперед ногами». Тому я у Львові. І друге - як віце-президент Євро-Азійського Єврейського Конгресу я організовував для Ющенка зустрічі з євреями в Ізраїлі і США. І не дав причепити до Ющенка ярлик антисеміта, який дуже серйозно за допомогою російських політтехнологів розігрували наші відомі опоненти. Якщо я впаду, то зневага обернеться на всіх євреїв в Україні. Ми втрачаємо серйозні гроші, але моє завдання - зберегти робочі місця. Можете думати, що я рисуюся - мені все одно. Але ніхто з робітників і службовців «Орлану» мені не сказав «Нам треба працювати, а нас катують нескінченні перевірки через тебе та Ющенка, все підприємство знищуєш. Переходь до “більшості”!». Цього не казали навіть інвестори. Отже, я мушу вистояти. Це мій хрест. У мого діда по материній лінії Ізраеля Маршала був з 1937 до 1945 року свій хрест. Його тричі арештовували і відпускали, тричі давали ордени - адже комусь потрібно було відбудовувати вугільну промисловість Казахстану. Мушу бути гідним, бо ростуть мої діти.
Отже, я мушу вистояти. Не можу дати відповідь на багато питань, але жити в тій «подвійній моралі» не можу і не хочу. Коли у Львові були заарештовані наші вантажівки, з податкової на суд прибігло 20 хлопчиків по 25 років з податкової міліції, всі у дорогих шкіряних пальто, всі з мобілками, і ніхто не відповів, хто ці телефони оплачує, і чому їх так багато проти двох «орланівських» юристів. Раніше були такі комсомольці, а зараз... Бігають один за одним як слоники і кудись постійно дзвонять, рапортують. В очах скло, пихатість і мрія про великі хабарі. Моє покоління було іншим…
Я не можу з цим змиритися, бо якби я хотів заможно жити за кордоном, зробив би це раніше, коли мені в Австрії - я там брав участь у Чемпіонаті Європи - під час ГКЧП надали політичний притулок - відмовився і повернувся. Я повернувся тяжко працювати і жити заможно тут, робити заможними людей, будувати свою країну і свою компанію. Львівська ж податкова спотворює характер львів’ян, сам львівський дух. Я сподівався, що галичани не стануть терпіти наруги, бо мені навіть українська діаспора на зустрічі з Віктором Ющенком та зі мною у Штатах казала: «Нам соромно, що ви, Євгене, підняли шаблю, а ми ні». Єврей підняв шаблю! Єврей в опозиції - це нонсенс, як і грузин. Так багато хто думає в Україні. А подивіться на мене і Давида Жванію. Ми не в опозиції до Президента, ми в опозиції до його нинішньої адміністрації. Тепер, коли у Львові змінилися силовики, які не «лягали» під молодшого Медведчука і СДПУ(о), я знаю -бізнес, що я будував будуть знищувати, допускаю, що і мене теж. Оскільки дуже дратую з 1997 року деяких хлопців з СДПУ(о). Але в них далеко не все гаразд. Вчинок Олексадра Зінченка - це перша ластівка. Не можна довго всіх тримати у страсі.

- Як ви оцінюєте призначення нового губернатора?
- Президент був завжди мудрою людиною в питанні кадрів, тому він призначив Сендегу, а не молодшого Медведчука. Я не проти Президента зараз, і ніколи не був проти, я - за єдині правила гри, проти телефонного права, за допомогою якого купуються за безцінь обленерго, і заводи держави. Я не можу торкнутися капіталів «Орлану», бо вони живуть за бюджетом, інакше б вони не жили. Це святе. І я проти того, щоб хтось користувався державними грошима, міркуючи «от я вкраду, і розбудуюся особисто, а вносити до країни і бюджету - хай хтось інший». А потім людина з мільйонами вмирає, бо не приїхала швидка допомога. В мене батько помер від інфаркту, бо швидка на три хвилини запізнилася. Вкрали аккумулятор. Де тут ціна життя та грошей? Влада не хоче створення середнього класу, тому що в середнього класу з’являється людська гідність, яка передбачає, що на образу можна дати по пиці. Такі будуть ходити до суду, не давати хабарі і шукати «дах»... А якщо терпіти наругу чи служити їй, то ти ж і будеш обов’язково крайнім. Голову районної ДПІ у Львові, яка не змогла поставити «Орлан» на коліна, перевели з престижного Личаківського району в Пустомити. На Заході теж є корупція, але є чіткі правила, які не можна переступити. Там податківець не каже, що пальне і колеса в міжнародних автоперевезеннях мають купуватися з прибутку, тому що Почесний президент концерну «Орлан» не перейшов до «більшості»!

- Якщо ви, в сенсі команда Ющенка, переможете, чи не може так статися, що почнеться переділ власності?
- Я ніколи не мщуся, і ніхто з нашої команди цього не хоче. Та Ющенко й не допустив би до цього, бо це шлях у нікуди і крок в минуле. Я не буду мститися Сергію Медведчуку за свої втрати, його накаже Бог. Обов’язково. Він має одне - старшого брата, Голову адміністрації Президента, мріє, що цьому кінця не буде, займається «беспределом», а всі у Львові знають, чим закінчується «беспредел». Коротше кажучи, в моєму розумінні, він не мужик. Хоч вважає себе крутим і розум, вміючим жити. Розповідає всім, шо просто чесно працює і збирає податки для держави, хоча всі прекрасно знають його пихатість і неправдивість. Гидко навіть вдарити по писку. Неприємно, що молодший Медведчук своїми незаконними діями дискредитує всю Податкову Адміністрацію України, яку я завжди поважав і поважаю, від якої підприємство має числені нагороди та подяки.

- Які у вас стосунки з київським мером після конфлікту між столичної держадміністрацією і Держкомрезервом?
- Я в прекрасних стосунках з членом нашої групи «Разом» Олександром Омельченком, і з київським мером Олександром Омельченко. Він мене поважає за той вчинок, адже рішення суду, яке я не виконав, тоді порушувало п’ять законів прямої дії. Ціна пшениці на ринку була 900 грн за тону, і якби я віддав її за 230 грн, я б був на нарах раніше за Козаченка. Клерки Омельченка хотіли зробити бізнес, і переконували мера, що ми нагнемо Червоненка і місто отримає дешевий хліб. Звичайно, вони не афішували намірів вкрасти різницю, адже ціна на хліб в умовах ринку не може сильно різнитися в Києві і Черкасах - це умови ринку... Хоч мені: «Це, що твій хліб?» Але не можна красти, можна хіба що щось із прибутку не показувати (посміхається). А тіло кредиту, робочий капітал чіпати не можна. Це аксіома.

- Як оцінюєте дії ваших наступників на посту Держкомрезерва?
-За Куратченко я не бачив ідеології, а те, що зараз декларує Пісоцький, мені подобається, хоч він і представляє СДПУ(о). Чи вистачить у нього мужності боротися з бюрократичним аграрним лобі з «Хлібу України», його мільярдними боргами, взятими без грошей з Держрезерву енргоносіями, з чиновниками Кабміну щодо боргів за вугілля, і не дати крупним фінансово-промисловим групам грати на спекуляціях, боротися за повернення боргів? Не знаю…
Голова Держрезерву - не партійна посада. Держрезерв - це економічна швидка допомога країні. Щиро бажаю Пісоцькому успіху і мужності.

- Коли йшли тоді в прокуратуру, відчували якийсь неспокій?
- Неспокій я відчуваю завжди, починаючи з того моменту, коли не отримав золоту медаль у СШ №23 міста Дніпропетровська після того, як за слово «жид» відправив людину в реанімацію під час союзної перевірки. Я боюся автогонок, боюся, коли сідаю в літак, який навчився водити після смерті Леоніда Бородича, щоб перевірити себе, життя. І щасливий, бо часом це вдається. Зрештою, ми всі й так помремо. Я кинув кар’єру вченого, бо хотів вирватися на Захід і відчути смак економічної самостійності. І пішов замість цього в ралісти. Був єдиним євреєм у збірній СРСР, прізвисько - «Літучий Маланець». І повернувся додому. Найстрашніше для мене - навіть не фізичне знищення, а виїхати в еміграцію. Так, страх є, але я свідомо борюся з ним протягом усього життя.

- Як вам у радянські часи вдалося втрапити за кордон?
- Я був один з перших радянських спортсменів, які виїхали на Захід. У 1987 році загинув мій друг по збірній України. У нього залишилось троє дітей. Загинув через адмінресурс. Річ у тім, що швидкісні ділянки на трасі ралі перекриваються, а син начальника ДАІ області, де готувалася збірна, просто послав охорону траси подалі і заїхав туди на автобусі зі своєю кобітою. За словами штурмана, останніми словами загиблого - вони саме вистрибнули з трампліну на 180 км/год, а авто з трампліну летить метрів 70 в повітрі - було «Живи». Він сказав це і направив машину своїм боком у дерева. Я виймав те, що залишилося. На похоронах не було вінка ані від ДОСААФ, ані від «Динамо» (товариство МВС СРСР - Ред.). Я замовив вінки від усіх організацій сам. І не тому, що був просто комсоргом, я зробив це для родини небіжчика. А на наступному етапі за кордоном я відмовився віддавати призові гроші за перемогу, які розкрадали фальшиві «журналісти», що нас супроводжували всюди, навіть до туалету. Після цього в мене одібрали ліцензію, виключили з комсомолу. І тоді я через друзів «прорвався» до Горбачова. Я телефоную йому й зараз і навіть наша команда називалася «Перебудова». Я в боргу перед ним, як і багато інших людей, які зробили себе самі. Дав йому слово, що не відмовлюся від радянського паспорта, і нас тоді відпустили на Захід. Ми робили команду на засадах самофінасування, знайшли спонсорів, вперше ввели реальні страховки, одне слово, працювали професіонально. У Львів я завдяки цьому й втрапив, тому що нас найняв завод «Електрон» саме як професіоналів. Потім ми виграли гонку в Австрії, і нас запросили до тамтешньої професійної команди. Все, що я там заробив, я вкладав у свою першу компанію міжнародних перевезень у Львові «Трансралі», яка мала 15 вантажівок. І тепер своїм дітям я кажу одне: ви не дивіться, яка там модель кабріолету в дітей «нових українців». Самотужки заробите - купите. Зрештою, це питання актуальне для всієї країни. Гроші ніколи не прийдуть туди, де керує не закон, а такий от Швондер, якому треба «відбити» сторицею гроші, заплачені, щоб влаштуватися на тій же митниці на кордоні. Працюючи радником Президента, я неодноразово акцентував на цьому його увагу.

- Ви зараз підтримуєте стосунки?
- Як прорвусь до нього через перепони, то підтримую. Більше все-таки з його дружиною, але не прошу захисту. Я ж казав, що ніколи не перекреслюю минуле. В мене досі в кабінеті висять фото, де я з ним і Людмилою Кучмою. Він давав мені право казати правду. Він підтримував мене у війні за підприємців проти бюрократії, за дерегуляцію. Я не зраджував, а чи був зраджений - питання не до мене. Я відстоював Ющенка, оскільки саме він забезпечить перехід до подальшого розвитку. Плавний перехід, без помст і переділу. Бо ця система погубить сама себе. Леонід Кучма - геніальний конструктор систем стримування, але сьогодні для України настав час шляху вперед, і він це розуміє. І я сподіваюсь, що державницька позиція зрештою переможе, Україна ні під кого «не ляже»,не зважаючи на опір тих, хто хоче жити не з виробництва прибутку, а з «дерибану» країни. Якщо ми й далі займатимемося «дерибаном», ми втратимо шанс як країна, як ринок. В Президента є шанс гідно увійти в історію України. «Наша Україна» його не здасть, а здадуть ті, хто має нелегальні капітали. Америка зараз може контролювати чи не всі рахунки де завгодно і знає їх походження, а в Європі зараз іде операція «Павутина» по злочинним капіталам з СНД. Багато хто із «більшості» вже не отримує візи до США і Шенген, Великобританію І за свою легітимність ці люди торгуватимуть минулим. І я казав Президенту, що його може погубити його власне оточення.

- Ви не намагалися лобіювати інтереси України через міжнародні єврейські кола?
- Починаючи з 1997 року, як став Головою Ради підприємців при Кабінеті Міністрів, я тільки це і роблю. Бо Україна зробила мене. Це моя Батьківщина. На жаль, Україна не має кредиту довіри інвесторів і його не здобудеш, «накривши поляну». Я сам втомився від цих чиновничих поглядів, цієї пихи людини, яка має «вміння жити», бо має посаду і відкат. Світовий єврейський фінансовий капітал не проти прийти туди, де є чіткі правила гри. В Ізраїлі грошам важко працювати - там терор, тому вони виходять на ринки Центральної Європи в постсоціалістичні країни. Щойно зміниться система, вони прийдуть до нас. Не мені вам казати, кому належить переважна частина економіки Німеччини по плану Маршала, але всі щасливі, бо це все не піде від німців. Оскільки платить податки, а не дає відкати з повернення ПДВ. І нового холокосту проти євреїв вже не буде.

- А які шанси, що вона зміниться? Люди все частіше просто махають рукою, мовляв, ми вже раз голосували, а нічого не змінюється.
- Є так звана українська ментальність. Я теж вважаю себе українцем, хоч єврей за походженням. І вірю в мудрість народу, який - хоча б на підсвідомому рівні - пам’ятає заслуги уряду Ющенка. Ми віддали борги по пенсіях і зарплатах, зробили прозорі бюджети всіх рівнів, вивели українську нафту і зерно на тендери. Збирали 40 млн. тон зерна, банки кредитували агрокомплекс не з-під палки, знищили заміни і бартер. У людей з’явилися гроші, тому, наприклад, і в харчовій галузі був приріст 32%, в машинобудуванні - 19%. А далі вибір як жити - за кожним із нас.

- Чим ви займаєтеся в парламенті?
- Зараз ми розглядаємо ситуацію з дотаціями для пільговиків на транспорт. Скажімо, одна бабуся з села Тухольки в Карпатах ніколи не їздить пароплавами. То куди зникає її дотація? В кишеню чиюсь зникає. І я відстоюю те, щоб пільговики отримували свої пільги грошима, оскільки адміністративний поділ пільг породжує корупцію і чорні гроші. І це - важливе завдання в транспортній галузі. А ще, дійсно зробити Україну транзитною державою. Адже через наше недосконале законодавство та бюрократію, перевізники оминають Україну стороною. Я нічого не лобіюю для «Орлану» - цього року міжнародні дозволи на здійснення перевезень були розподілені між учасниками ринку абсолютно прозоро. Воював для цього довго. Це знають всі.

- Як би ви прокоментували експеримент з «зеленого коридору» на Західній регіональній митниці?
- Я б дуже хотів вірити, що це справді експеримент зі спрощення, якби не інформація, що потік контрабанди під гаслом «фінаси під вибори» постійно зростає. Розповідаю без прізвищ страшний випадок. На одній із львівських прикордонних митниць була перевірка центрального апарату, і був конфлікт перевіряючого з начальником митниці. Після конфлікту перевіряючий взяв таксі, хотів поїхати ... його закрили в кімнаті, і він зник. Його сестра - я з нею знайомий - звернулася до мене. Через свої зв’язки я знайшов цю людину - яка навіть не п’є! - на Кульпарківській вулиці, в психіатричній лікарні. Ледве його витяг звідти. І мені страшно, що галичани це бачать і мовчать. Тиждень тому на Закарпатті з подачі губернатора Різака (колишній депутат СДПУ (о) ) знову за допомогою «маски-шоу» затримувалися «орланівські» машини, які навіть не йшли на кордон, не були під митним контролем. А гасло губернатора було: «Ющенко і Червоненко везуть контрабанду». Відвертий абсурд, адже навіть діти у Західній Україні знають яка політична сила займається контрабандою і контролює кордон. Добре, що не накидали наркотиків, пістолетів і патронів - в них це відпрацьовано.

- Чи є у вас якийсь спосіб, щоб відволіктися від цих проблем?
- Знову сів за кермо в раллі в своїй команді MacCoffee Rally Team, хоч машини стали дуже потужні, он Mitsubishi Evolution - 380 к.с. Незважаючи на старі переломи, люблю гірські лижі. Тренер в горах казав, подивившись на мої, ушкодженні численними переломами під час спортивних змагань ноги: «Вам не судилося». Але треба просто боротися з обставинами. Сьогодні прохожу професійний «величезний слалом». Це при моїй вазі в 110 кг. Те ж і на роботі. Ну не поведи ти перевірючого на обід, візьми юриста і захисти себе! Інакше це не закінчиться ніколи. Як в анекдоті про чиновника: «Син-учень запитує у батька-чиновника: «Тату, який об’єм шара?». На що батько відповідає: «Синку, шара об’єму не має».

- Ви підтримуєте стосунки з політиками, які вийшли з Дніпропетровська?
-Достатньо нармальні з усіма. Яле я ніколи не докучаю з проханнями про підтримку як земляк. Краще розповім про справжню підтримку заради якої варто жити.
Нещодавно, як секретар профільного комітету, я був присутній на зібрані ради міжнародних перевізників. Скажу відверто, від АСМАПу я допомоги ніколи не просив. Але наприкінці засідання до мене підійшло багато людей, членів ради. Вони сказали, якщо тебе знову почне катувати Львівська податкова - нехай водії «Орлану» передадуть цю інформацію «радіохвилею дальнобійників», що «Абрам-Транс» (так нас жартома називають між собою водії-дальнобійники) знову гвалтують, і що ви пікетуєте податківців. Всі водії, які у той час знаходитимуться в Західній частині країни припинять рейси і приїдуть вам допомогти. 200 вантажівок приїде до Львову і перекриє вулиці міста.
Мені було дуже приємно. Цього не купиш ні за які гроші. Це громадянська позиція. Я не хочу дожити до такого пікетування, бо я все своє життя будую не безладдя, а порядок в економіці і в житті.
- Ваше побажання читачам?
- Жити в ладу з самим собою. Той, хто вважає, що, вставши сьогодні на коліна і отримавши за це додаткову булку хліба, він здобув щастя, помиляється. Він обов»язково продовжив свій шлях до нещастя. Я бажаю всім людям великої країни України сили й совісті жити в ладу з собою. Встаньте з колін, хто може, хоч всередині себе. Як зробите це - повірте - ви відчуєте крила. Ви будете орланами, вільними птахами.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1057936059.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua