Майдан / Статті  

додано: 14-07-2003
Присутній: "Какая боль, какая боль, Василенко-ВРЮ 10:0"

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1058198298.html

"Какая боль, какая боль,
Василенко-ВРЮ 10:0" (c)

Не дивно, ЗМІ України вкотре показали, що вони не є справжніми ЗМІ - картинка що показується ними, є вигаданою реальністю. Подія, що відбулась 8 липня 2003 року в Шевченківському суді не потрапила до жодного випуску новин, про неї не змогли дізнатись звичайні громадяни. Якщо сама справа, що розглядалась - позов судді Василенка до ВРЮ, могла бути цікавою, головне, юристам, то сам розгляд справи, де через два слова на третє згадували найулюбленіше лайливе слово кожного українця "Кучма" і говорили про розпочату проти нього кримінальну справу - сам розгляд міг бути цікавим навіть "дояркам та кочегаркам".

Засідання 8 липня 2003 року по справі Василенко проти ВРЮ було блискучим свідченням того, що в Україні ще залишились крихітні острівки судової системи. Фантастичний спектакль, розіграний за всіма ознаками найкращих американських фільмів, в яких основні герої ведуть баталії в залі суду, відбувався не на теле- чи кіноекрані, він був тут у нас в нашому житті, в нашому правовому полі і його героєм став суддя Юрій Василенко.

Вища Рада Юстиції зробила все можливе, щоб принизити значимість процесу. Ківалов & Ко не захотіли особисто захищати свою позицію в суді, а знайшли "дівчаток-студенток". Подібно до того, як це роблять звичайні терористи, ці державно-правові "авторитети" спробували сховатися за жінок. Зроблене це було, як на мене, з декількох причин. Насамперед, зменшити резонанс справи, виставивши її незначною подією, що не варта їх участі. По-друге, спробувати принизити суддю Василенка рівнем опонентів. Хоча найбільш важливою була третя причина, яка з'ясувалась саме під час засідання 8 липня, яка полягає в тому, що при відповідях на питання Юрія Василенка, проявилась всі слабкі сторони "побудови", що її змонтували Ківалов та Ко, та ще раз дуже добре було видно юридичну безграмотність добродіїв з ВРЮ.

Врешті Ківалов правильно вчинив, знайшовши "цапів-відбувайлів", ними виявились дві симпатичних дівчини, (тому можна говорити радше не про "цапів", а про "кіз"). Враховуючи їх не занадто великий стаж роботи (одній 25, іншій 28 років) можна подумати, що обрали їх не в останню чергу через те, що більш менш досвідчена у юридичних справах людина не ризикнула б представляти юридично неграмотне рішення ВРЮ.

Та найцікавіше не прогнози та передбачення, а те що біля 60 чоловік, які змогли вміститись у вщент заповнений зал суду, змогли почути 8 липня.


Хронологія фіаско

Засідання почалось з питань представниць ВРЮ Юрію Василенку. Запитання вражали...

Спершу Василенка звинуватили в тому, що він не знає української мови, а тому дивно, як він зміг прочитати заяву депутатів (звинувачення на адресу Кучми). Ну, тут взагалі справи кепські, і дійсно де ж було чарівній інженю з ВРЮ знати, що суддя Василенко працює суддею в незалежній Україні вже біля 10 років і, як це не дивно, а всі справи розглядав та постанови по них виносив саме тією мовою, якої не знав. Ось такий він вам "хвокуснік", цей суддя Василенко.

Та це були тільки квіточки. Далі виявилось багато іншого, ще більш цікавого. Так, Юрій Василенко під час свого виступу на попередньому засіданні казав, що його не інформували про порушені проти нього дисциплінарні провадження, надавали дуже короткі терміни для ознайомлення, не запрошували на засідання, де вирішувалась його доля.

На що представниця ВРЮ спитала, чи є про це щось у законі, на що спокійним, дещо втомленим голосом Василенко відповів: "Ні". Пізніше під час виступу цієї особи вона на підставі цього відкине аргументацію Василенка, що його права були порушені, мотивуючи її тим, що в законі це прямо не сказано. За такою логікою, оскільки про хамське відношення ніде в законі не сказано, то воно не є суспільно небезпечним, воно не порушує честь і гідність і таке інше. Цікаво, якщо б шановну представницю ВРЮ при прийомі на роботу просили б стягнути спідницю і добряче нахилитися, це теж вважалось нормальним та не створювало б дискомфорту для її морального стану? За думкою представниці ВРЮ, не важливо, хами чи ні сидять у ВРЮ, проте, якщо формально закон ними дотриманий, то все гаразд.

Декілька наступних запитань стосувалось законодавства, причому, Василенка питали як в університеті, де і що написано у такий чи іншій статті КПК чи Закону про ВРЮ, чи то ці дівчата самі не встигли все це прочитати і думали за рахунок позивача поповнити власний "багаж" знань, залишилось невідомим. Проте, коли Василенку в четвертий раз задали одне і теж запитання, то не витримав ні Василенко, ані присутні, відреагувавши хором: "Читайте закон і кодекс і все побачите самі!".

Друга представниця ВРЮ, як більш досвідчена, витягнула "з рукава" справу Макара, яку свого часу розглядав Василенко і де в результуючий частині суддя зазначав про неможливість притягнути президента до кримінальної відповідальності відповідно до Конституції і Законів України. Приємно було бачити з якою смакотою і блискучими очима вона читала одне за іншим речення із тому цієї справи, з яким пафосом заявила, що і вона згодна з думою судді Василенка зразка 1998 року, з виразом Зої Космодем'янської про визначену правоту спитала суддю Василенка: "Чи змінилась з 1998 року (рік розгляду справи Макара) Конституція України чи змінилась ваша думка?", здавалось суддя Василенко повинен був кинути речі та бігти з ганьбою з місця розгляду справи. Проте сталось передбачувана, для досвідченого юриста, несподіванка, і через 20 секунд з "незадовільно" по конституційному та в додаток кримінальному праву представниця ВРЮ задавала інше питання.

Суддя Василенко реченням в 20 слів, якщо враховувати сполучники, пояснив, що його думка не змінилась, проте після рішення Конституційного Суду, який визначив, <b>з якого саме моменту починається кримінальна відповідальність, він законно зміг винести постанову про порушення кримінальної справи проти Кучми</b>, і ще раз повторив. як він вже не раз це робив для юр. неграмотних з ВРЮ, що "кримінальна відповідальність" відрізняється від "відкриття кримінальної справи" .

На цьому представниці ВРЮ заспокоїлись і перейшли в оборону. Насправді, вистава тільки почалась. Її найвищою точкою стали запитання Василенка. Тут стало зрозуміло, що суперниць Василенку обрали, як то кажуть не по вазі. Слід підкреслити, що незважаючи на юний вік опоненток Юрій Василенко жодним чином не віднісся зверхньо, ані до їх особистостей, ані до їх знань. Він спокійно і методично почав ставити прості запитання, на які очікував такі ж прості відповіді.

Спочатку він з'ясував, що представниць ВРЮ цікавить лише (як здалося автору цих слів) Max Factor International, мобільні телефони, пудра та золоті прикраси типу Montana, бо вони нічогісінько не чули про реакцію своїх босів на справу проти Кучми, не знають жодних висловлювань, та й взагалі, яка різниця про що йшлась мова.

Виявилось дивним також, що десятком хвилин раніше кидаючи Василенку фразу: "Це ж ваша особиста думка, це не є нормою закону!", молодь з ВРЮ самостійно вимушена була пояснювати свою аргументацію починаючи речення "такого нема в законі, проте це зрозуміло", "це загальновідоме", "ну це всі знають".
Серед цього загального колапсу "знань" відбувались дивні речі, подібні на здавання іспиту що проілюструємо відомою всім цитатою:

" - А спасали Вас друзья?
- Да в тяжелый час, друг шпаргалку мне бросал и меня спасал!".

Було смішно бачити, як намагаючись знайти і не знаходячи відповідних статей, по три чотири рази перегортались то КПК то Закон про ВРЮ, врешті це набридло присутньому в залі Степану Хмарі, який в пориві обурення порадив судді відправити дівчат бодай щось в законах вивчити.

Останні цвяхи в позицію ВРЮ Юрій Василенко забив питанням про те, <b>чи суддя і суд є одним і тим самим. Тут, як то кажуть барабанний дріб і фантастична відповідь дівчат "так", тобто рішення судді = рішення суду</b>. Вже після цього почались сипатись додатково якісь слова про необхідність розглядати справу, про процес тощо, проте, слово не комаха, вкусить - помреш. Тому порада всім суддям: є думка - зразу пишіть на бланках, де зверху герб та напис "СУД", а далі "Іменем України ...", представники ВРЮ вам це дозволили.

Вразило, що представниці ВРЮ, описуючи особистість Василенка, і наголошуючи, що він вже притягувався до дисциплінарної відповідальності, навіть не знали за що, і яке рішення щодо цього приймала сама ВРЮ. На питання Василенка про те, чи підтвердила ВРЮ звинувачення на його адресу кваліфікаційної комісії суддів, що винесла йому догану, представниця ВРЮ як у тесті з двох варіантів, обрала невірну - а саме "так. підтвердила".

Перемога судді Василенка була беззаперечною. Трохи жаль, що на цьому процесі не було видно "стовпів" юридичної науки, їм простіше ходити на конференції з фуршетами, де пояснювати свої теорії, і студентів юридичних факультетів, для яких це було б незабутньою лекцією.

Будемо чекати, коли на всі питання, поставлені Василенком будуть відповідали свідки по справі, серед яких Медведчук, Ківалов, Євдокімов, Піскун, Нор та інші. У них буде 2 виходи, чи привселюдно казати речі, що не відповідають закону, доводячи правоту свого рішення, чи привселюдно визнати його незаконність. Ситуація, я вам скажу, не весела, проте, єдиним виправданням їм може бути принцип побудови ВРЮ, який гарно проілюстрований героєм одного серіалу який сказав: "Велика перевага цієї компанії в тому, що вони беруть нетямущих".

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1058198298.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua