Майдан / Статті  

додано: 21-07-2003
Franko: Спроба роздумів про стратегію і потенціал "Нашої України"

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1058802067.html

(Disclaimer: я знаю, що я нічого не знаю (с))

Сумніваюсь у власній об'єктивності, а також побоююсь бути обвинуваченим в заграванні перед "Нашою Україною", але, якщо спробувати окинути оком усю діяльність блоку від моменту його створення, то наразі їхню стратегію бачу оптимальною. Як на мене, хлопці роблять МІНІМУМ необхідних (але вони роблять цей мінімум, і дійсно необхідних) зусиль, які потрібні для утримування ситуації під контролем. Я не можу сказати, чи це від великого розуму, чи по інтуїції, але нашоукраїнці хочуть цивілізовано "дотягти" ситуацію до наступних демократичних виборів (які й справді будуть невідомо коли) за найменших втрат, розцінюючи втрату стабільності теж як втрату. Стабільність, - та стабільність, котра ще не опохаблена Кучмою, який вирішив зробити її своїм слоганом, - це великою мірою благо для країни, бо яким би не був привабливим результат швидких революційних дій, він би обов'язково добряче "помстився" своїм творцям.

Не претендую на особливо точну прогностичну уяву, але уявімо собі, що Ющенко закликав людей до барикад... З одного боку, я таки сумніваюся, що кількість людей, яка би буквально підтримала цей заклик, перевищила поріг, необхідний для революції. Якщо згадати, що на Сході рівень підтримки Ющенка не є особливо високим, а також те, що серед усіх українців революційно настроєними є лише п'ята частина, - мені видаєтсья сумнівним, що така спроба увінчалась би хоч якимось успіхом. Інакше, Ющенко би моментально втратив усю довіру і перестав би сприйматися як серйозний політик; Україна втратила б дуже серйозну політичну особистість. Я ніяк не можу виключати ту версію, що Ющ і його thinktank не розглядали таку можливість. Я схильний вірити, що її через ці фактори відкинули.

Якщо б навіть "революція" і здійснилася б, то, скорше всього, сталося би за класиками-теоретиками "демократизації тоталітарних держав": незрілі плоди революції, з таким трудом здобуті, "Наша Україна" (чи якась її радикальна похідна) просто не в стані була б втримати в руках без застосування тої самої сили (а застосовувати грубу силу Наша Україна в будь-якій модифікації, очевидно, не вміє). Банальний відсоток людей, які прагнули б скористатися створеною нестабільністю, був би значно (в кілька разів) більшим, ніж відсоток тих, хто цю нестабільність хотів би перетворити згодом в демократію. І вже точно революція не вирішила б соціальних і економічних проблем, не мала б глибинних ефектів.

(Говорю це, наступаючи на горло власній пісні, бо по молодості більше внутрішньо революціонер, ніж "еволюціонер"...)

Якщо тепер говорити про стратегію "Нашої України", яку ми бачили до цього часу, то вартує, мабуть, звертати увагу більше на її результати, ніж, за прикладом веб-троллів, давити на "рішучість", чи "нерішучість", чи іншу глобально-моральну категорію. Як я вже сказав, ІМХО витримувався якийсь мінімум дій, необхідних для того, щоб країна не скотилася до повної жопи (а "блокуючий пакет" впливу на ситуацію в країні в "Нашої України", безперечно, є). Не люблю цього протиставлення, але без "Нашої України" як "антиобрізаної" сили відсоток країни, що належить есдекам, був би набагато більшим. Не схильний вбачати зло виключно в СДПУ(О), але це яскравий приклад реальної користі, і останні події в Мукачеві мене підштовхують до таких висновків.

Тепер до рейтингу (актуальним є, очевидно, президентський рейтинг, останні ж рейтинги НУ в цілому щось не траплялися на очі): всупереч злим прогнозам і відвертим побрехенькам кучмістських аналітиків і соціологічних центрів, серйозного падіння рейтингу Ющенка не спостерігається. Може, він "нерішучий", "занадто м'який", "надто інтелігентний", нехай він робив тактичні помилки, за які відверто боляче усім ющофілам і які я не буду заперечувати (і про які постійно говорю усім сліпим прихильникам Ющенка). Але якщо міряти політичну стратегію цим сакраментальним і примітивним параметром - рейтингом (користю уже міряли), - то слід визнати, що, як не парадоксально, <b>ця стратегія є успішною</b>. Значить, в ДАНИХ УМОВАХ ця на перший погляд невміла гра виявилася грамотною. Своєю "нерішучістю", показною "інтелігентністю" в політичних діях і позицією більше захисту, ніж нападу Ющенко і "Наша Україна" довели кучмістів до морального виснаження, про яке говорять тепер усі, і до перших симптомів фрустрації. Неначе досвідчений боксер, що перші п'ять раундів стояв в глухому захисті, поки суперник дер рукавиці, і готується тепер добре дати замученому опонентові в голову. Першою ластівкою був удар, завданий "нерішучим" блоком НУ по ВЖЕ деморалізованій, до зелених забликів задраній Мудведчуком, Кучмою і всією братією більшості, а з нею і її, як каже Шутер, "годуїбальникам". (Не заперечую, втім, в цьому епізоді заслуг цілої опозиції.) Тепер, коли кучмісти вже трохи ослаблені і здеморалізовані (хоч і набагато більше озлоблені), “Наша Україна” може всейроз думати про наступ. Я вбачаю в заявах про 2004 рік і військовий стан, а також в неабиякій активності і наглості дій "Нашої України" перехід до цього наступу (точніше, контрнаступу). Рішучість заяв нашоукраїнців росте по оптимальній кривій - не надто повільно і не надто швидко. Серйозно, закрадається надія, що до тої демократії не 50 років, а хоча б 10...

Це про добре. Про погане треба писати окремо (і таки треба).

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1058802067.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua