Майдан / Статті  

додано: 31-07-2003
Полковник М.Селюк: ПАРАЛІЧ

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1059639406.html

“Права і свободи людини
і громадянина захищаються судом”
(Ст.55 Конституції України).


Президент України Л.Кучма, довірившись своїм радникам, породив інститут державних секретарів, в тому числі й у військовому відомстві, ліквідувавши при цьому 11(!) посад заступників міністра оборони України.

Оскільки ні Конституцією України, ні законами, тим більш статутами Збройних Сил України, ані повноваження, ані обов’язки цих державних посадовців найвищого рівня не обумовлені, то звісно, що і їх діяльність носила такий же характер.

Повернення на “Исходные позиции” через два роки має по меншій мірі перерозподілення саме цих обов’язків з правами, а по великому рахунку – уникнення персональної відповідальності за прийняті рішення та їх наслідки. Ось приклад.

Суть справи полягає в тому, що 9 грудня 1999 року начальником військового шпиталю Чернігівського гарнізону полковником М.Вовком була складена атестація, до змісту якої були внесені завідомо неправдиві відомості та відомості які не відповідають дійсності, ганьблять честь, гідність та ділову репутацію військового хірурга Бугайова О.М.

Рішенням військового суду Київського гарнізону від 11 лютого 2003 року було задоволено позовні вимоги підполковника медичної служби Олександра Бугайова, колишнього начальника хірургічного відділення–провідного хірурга 407 військового госпіталю про поновлення в правах та визнанні факту незаконного звільнення з посади. Суд своїм рішенням постановив:

- Атестацію складену 9 грудня 1999 року визнати незаконною з моменту видання.

- Наказ, що виданий на підставі цієї атестації 5 лютого 2000 року визнати незаконним з моменту видання.

- Поновити на посаді рівнозначній посаді начальника хірургічного відділення – провідного військового хірурга Чернігівського військового шпиталю.

- Визнати такими, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність та ділову репутацію Бугайова О.М. відомості в рукописному та друкованому текстах атестації від 9 грудня 1999 року.

- Стягнути з військової частини А-3120 моральну шкоду у розмірі 8000 грн.

- Стягнути з військової частини А-3120 матеріальну шкоду щодо різниці у виплаті грошового
забезпечення.

- Зобов’язати військову частину нарахувати та сплатити О.Бугайову за 2000-2002 року різницю у виплаті одноразової грошової винагороди, матеріальної допомоги та допомоги на оздоровлення.

- Стягнути з військової частини на користь О.Бугайова витрати по оплаті державного мита у розмірі 140 грн.60 коп.

Отже, рішенням суду, що вступило в законну силу визнано як порушення прав Бугайова, так і факти вчинення посадовими особами Міністерства оборони України дій, що підпадають за ознаками до корупційних діянь, службового підроблення (ст.366 Кримінального кодексу України), недбалості (ст.425 ККУ), перевищення службових повноважень (ст.424 ККУ) та бездіяльності (ст.426ККУ), що спричинили тяжкі наслідки.

Були також встановлені посадові особи, дії і рішення яких спричинили шкоду державі та авторитету органів військової влади в Україні.


Оскільки справа розглядалась і переглядалась 10(!) складами судів всіх інстанцій, в т.ч. 4(!) рази судами першої інстанції, що не призвело до відновлення в правах військового хірурга Бугайова О.М., можна стверджувати, як про де-факто, параліч влади в Україні, бо 10(!) судів тлумачать одну і ту ж норму закону про незаконне звільнення кожен на свій лад, а виконавча влада, що своїми діями призвела до цього – не поспішає виконати рішення суду.

Спромогтися витримати такий судовий “марафон” під силу лише одиницям! І Олександр Миколайович Бугайов його витримав і переміг, довівши і представникам виконавчої влади, і всім суддям - незаконне звільнення з посади є незаконним звільненням з посади, хоч би як його не тлумачили військові судді і міністерські чиновники.

Оскільки командир військової частини є офіційною особою органу військового управління, то згідно Кримінального кодексу України внесення такою особою в офіційний документ саме таких відомостей, має чітко визначене поняття кримінального злочину – службове підроблення (ст..366 ККУ).

На підставі цієї атестації, що була розглянута всіма посадовими особами військового відомства, був виданий наказ про зняття з посади і призначення з пониженням на три службових щаблі, абсолютно не за фахом і не за спеціальністю.

Так, наприклад, жоден нормативний акт з військових питань в Україні не визначає право командира ставити під сумнів атестацію на підлеглого йому офіцера, яка була складена його попередником і була реалізована шляхом призначення на вищу посаду в установленому порядку, ніде і ніким не оскаржувалась, не визначає і право командира військової частини через 10(!) місяців перебування в посаді, складати атестацію про невідповідність займаній посаді.

Оперує бережно і анатомічно грамотно, швидко орієнтується при проведенні планових і екстрених операцій, вміло керує відділенням... .(з рекомендації М.Бойчука, Х.Юлдашева, В.Рубцева, військових хірургів Центрального військового клінічного шпиталю після проходження стажування).

Більш того, до атестації за період з 1 лютого 1999 року по грудень 1999 року були внесені відомості, які не відносяться до цього періоду, не були зазначені підстави складання та внесені дисциплінарні стягнення, які вже були зняті у встановленому порядку.

Оскільки пунктом 43 Положення визначені всі випадки складання атестації, серед яких зазначений і саме цей випадок – строковий, у разі проходження служби протягом 4 років на одній посаді, але ж О.Бугайов обіймав посаду менше року і про це достеменно знали всі – від начальника шпиталю до заступника міністра оборони включно, що може свідчити:

- або про некомпетентність посадових осіб МО України в застосуванні нормативних актів чи свідоме їх ігнорування

- або про наявність в діях посадових осіб злого умислу з виходом за межі посадових повноважень, тлумачення на свій розсуд статті Кримінального кодексу України про самоуправство, та проявлену при цьому недбалість і бездіяльність, з одночасним підробленням службових документів, перевищенням владних повноважень та зловживанням владою при знаходженні на стаціонарному лікуванні.

Перелічення статей кримінального закону в контексті дій військових чиновників схоже на каламбур, проте все це було насправді, бо О.Бугайов ніяк не підлягав ні атестуванню чи переатестуванню, але всі дії навколо цього атестування саме так і розгортались.

************************************************
Міністерство оборони України

Витяг з наказу
першого заступника міністра оборони України
(по особовому складу)

01.02.99 р. м.Київ №21

про призначення старшого ординатора хірургічного відділення підполковника медичної служби Олександра Бугайова начальником хірургічного відділення–провідним хірургом 407 військового госпіталю. Призначається на вищу посаду шляхом просування по службі.

Перший заступник міністра оборони України генерал-полковник Іван Біжан.
**************************************


Рівно через рік і 4 дні цей же генерал підписує новий наказ, за яким Олександр Бугайов начальник хірургічного відділення–провідний хірург був знятий з цієї посади (штатно-посадова категорія –“підполковник-полковник”, і призначений на посаду старшого ординатора хірургічного відділення (з палатами гнійної хірургії) військового шпиталю Новоград-Волинського гарнізону зі штатно-посадовою категорією “капітан“.

Спеціаліста з 18 річним досвідом хірурга області обдомінальної хірургії генерали зробили спеціалістом гнійної хірургії , застосувавши до того ж, перевірену радянськими часами практику вислання офіцерів, якщо не до групи військ, то до Забайкальського чи до Туркестанського військового округу точно. Направили лише до Новоград-Волинського гарнізону.

Вони це зробили просто і впевнено, начебто поміняли запчастини в якомусь механізмі, але з тих пір в Чернігівському військовому шпиталі ніхто таких операцій вже не робить – викликають хірургів з обласної лікарні, певно що за плату.

Суди першої інстанції, апеляційної і касаційної інстанції, генерали військової колегії і палати Верховного суду України, сам Голова Верховного суду України Віталій Бойко були втягнуті в розгляд цієї, надзвичайно простої справи. Всього приймало участь –23(!) суддів, більше 20(!) секретарів, 2(!)томи справи в 1000(!) аркушів!!?????

Підставою видання наказу послужила атестація, яка тільки через три (!) роки відлучення хірурга від професійної роботи по врятуванню людей, з дев’ятої спроби визнана, як і сам наказ, незаконною з дня написання.

Отже, атестація сфабрикована, що було очевидно і на той час, однак була послідовно затверджена всіма посадовими особами МО України, ними ж за проявленої абсолютної недбалості (ст..ст..367..425 ККУ), був підготовлений і наказ, одначе про це в рішенні суду ні слова. Табу на генералів!


***********************************************
АТЕСТАЦІЯ

За період з 1 лютого 1999р. по грудень 1999р.

Підполковника медичної служби О.Бугайова - начальника хірургічного відділення –провідного військового хірурга 407 військового шпиталю Північного ОК (м.Чернігів).


Висновок за попередньою атестацією – професійно виконує обовязки по займаній посаді. Займаній посаді відповідає.

ТЕКСТ АТЕСТАЦІЇ


Висновок попередньої атестації за 1998 рік не об’єктивний і не відповідає дійсному стану справ. Бувший командир частини підполковник Овчинніков Ю.П., який атестував підполковника медичної служби О.Бугайова віднісся до атестації поверхньо і безвідповідально в зв’язку з звільненням із ЗС України. Тому висновок атестації за 1998 рік потребує перегляду, особливо при переході військового госпіталю на новий штат.

Можливості щодо розміщення підполковника медичної служби О.Бугайова немає. За час проходження служби в 407 ВГ з 9.12.1999р. по дійсний час пп-к Бугайов О.М. зарекомендував себе з негативної сторони. Мали місце протизаконні дії щодо проходження військової служби та протиправної участі у комерційній діяльності.

14.02.1997 року пп-к Бугайов О.М. здійснив комерційну дію щодо реалізації спирту цивільним особам за що наказом командира частини від 24.02.1997р. №12 оголошена сувора догана. Як фахівець має теоретичну і практичну підготовку на рівні хірурга гарнізонного госпіталю. Але до виконання своїх функціональних обов’язків відноситься безвідповідально. Має схильність до вживання спиртних напоїв. Проявляє грубість у відносинах з підлеглими. За вживання спиртних напоїв на робочому місці та нанесення тілесних пошкоджень підлеглому пп-ку м-с Наумову М.С. наказом командира частини від 16.12.1998 року №83 оголошена неповна службова відповідність.

1.06.1999 року за вживання спиртних напоїв в службовий час наказом командира частини №100 оголошена догана. 25.08.1999р. перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння пп-к Бугайов О.М. не зміг своєчасно оцінити стан поступившого хворого з травмою живота та розривом селезінки, операція була перенесена безпідставно на 12 годин за що наказом командира №161 від 10.08.1999 року оголошена сувора догана.

Серед лікарів та підлеглих не користується авторитетом. Не вміє розумно керувати підлеглими колективом. Часто виникають конфліктні ситуації як в колективі, так із хворими. Проявляє схильність до хабарництва. Так із слів і письмових пояснень хворого прапорщика Золотаренка Р.В. за проведення операції пп-к Бугайов вимагав хабаря в розмірі 100 доларів. На критику старших начальників реагує болісно. Виявлені недоліки своєчасно не усуває. Морально не стриманий.


Висновок: Займаній посаді не відповідає. За своїми морально-діловими якостями доцільно призначити на нижчу не керівну посаду. (Стиль і орфографія атестації збережені. Ред).


Начальник 407 військового госпіталю

полковник медичної служби М.Вовк. 9 грудня 1999 року.

****************************************************

КОМЕНТАР


Інструкцією, що визначає порядок затвердження висновку атестаційної комісії в Збройних Силах України, передбачено її послідовне подання посадовим особам для вивчення, погодження та затвердження, в залежності від повноважень особи якій підносилась. Однак не можна було не звернути увагу на абсолютно негативне висвітлення всіх рис характеру як людини, компетентності як керівника та професійних якостей як хірурга. І це всього за 10(!) місяців в посаді!

Як засвідчив в судовому засіданні офіцер Головного управління кадрової політики Міністерства оборони України (є й таке управління, в якому немає жодного начальника з юридичною освітою, зате є “політики” в лампасах і без них), атестацію ніхто не читає, лише ознайомлюються з її висновком, бо начебто так заведено.

Ось хто з високих військових чинів вивчав, аналізував, співставляв, підписував і затверджував атестацію на Олександра Бугайова про невідповідність займаній посаді, на якій він протягом одного року своїм відділенням зробив 440 операцій, в т.ч. 18% складних:

- розглянув і затвердив перебуваючи на стаціонарному лікуванні, як хворий, в цьому ж шпиталі генерал Пашинський, але поставивши підпис як здоровий - голова атестаційної комісії Північного оперативного командування. Саме завдяки цьому генералу Україна довідалась, що під час навчань ракета влучила не в житловий будинок в Броварах, а саме у визначений об’єкт на полігоні !

- начальник медичної служби Північного оперативного командування полковник Погорілий.

- командувач військами цього командування генерал-полковник В.Колотов, це той генерал, на якого були покладені обов’язки по проведенню навчань з “реальним пуском навчально-бойової ракети на Бровари” та нагороджував безпосередніх учасників.

- ТВО начальника Головного військово-медичного управління Міністерства оборони України генерал М.Вовкодав, за основною спеціальністю – терапевт, видно що саме за цією ознакою, не мав права погоджуватись з атестацією на хірурга.

- з висновками атестації погодився заступник міністра оборони України –командувач сухопутними військами Збройних Сил України генерал-полковник Петро Шуляк, що керував Збройними Силами України під час проведення авіашоу в Скнілові, за що і був звільнений з посади начальника Генерального штабу, але призначений командувачем! Туди-сюди, бо і до цього був командувачем. Незамінні!

- затвердив атестацію перший заступник міністра оборони України генерал-полковник Іван Біжан, а потім підписав і сам наказ. Нинішній заступник державного секретаря МО України, що курирує видно ті ж самі питання, що і будучи заступником міністра. А з нього як з гуся вода. Не тут, так там. Ким буде завтра?

- відповідність друкованого екземпляру його рукописному затвердив генерал О.Щикотовський, не читаючи і не вникаючи в суть написаного чи надрукованого примірника, бо по-справжньому вчився лише в зенітно-ракетному училищі, а українські академії закінчив чи-то екстерном, як Чапаєв, чи-то в дистанційній формі навчання. Саме ці два варіанти атестації в судовому засіданні виявилися різними, що стало несподіваним і для суддів і для генералів – або не існує оригіналу, або його підмінено. Генерали до цього часу не второпали.

Всі генерали ставили підписи не замислюючись над питанням – чому всього 10(!) місяців назад цього офіцера за абсолютно позитивної атестації призначили найголовнішим військовим хірургом одного з трьох військових окружних шпиталів України? Кому персонально заважав хірург О.Бугайов? Хто претендував на цю посаду?

Видно що у них така “кадрова політика” заведена - якщо один генерал поставив свій підпис, інший вже не ставить під сумнів його підпис і підписує не замислюючись і не обтяжуючи себе обов’язками служби та дотримання законів.

Припустити що всі ГЕНЕРАЛИ НЕ УСВІДОМЛЮЮТЬ НАСЛІДКИ СВОЇХ РІШЕНЬ І ДІЙ важко, бо як вони будуть поступати, коли прийдеться віддавати накази вступити до бою і нести персональну відповідальність за наслідки відданого наказу, часу і повноважень для обговорення наказу на засіданні атестаційної комісії дійсно не буде.

Правда, їх можна підмінити військовими радами та військовими колегіями - все одно для уникнення персональної відповідальності підходить – “хочеш миру –готуйся до війни” в мирний час. Ось вони так і готуються – то ракета і Бровари, то ракета і літак, то літак і аеродром, то знову все спочатку.

17 січня 2000 року О.Бугайов звернувся зі скаргою до військового суду Чернігівського гарнізону.

Не думав ні він, ні його супротивники, а насправді військові начальники, що зобов’язані приймати рішення і віддавати накази виключно в межах своєї компетенції та на підставі законів України, що справа набере обертів і закрутить в свій круговорот і полковників , і генералів , і суддів в генеральських лампасах, і ще багатьох людей і добрих і злих, що мають честь, і тих хто не має ні честі, ні совісті.

Цей випадок став справжнім іспитом для військових судів України, бо вони начебто і є, і начебто немає, оскільки Конституція України жодним словом не згадує про існування в Україні якихось військових чи-то трибуналів, чи-то судів. Так чи є, чи нема? Чи легітимні вироки і рішення військових судів України, якщо основний закон держави визначає, що делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами не допускається!

Щось схоже на дитячу гру, яку ведуть дорослі дядьки в погонах та в мантіях.

1.Військовий суд Чернігівського гарнізону – суддя – підполковник В.Дяков, рішення суду від 11.02.2000р. - відмовити в задоволенні вимог скарги про скасування наказу, визнання атестації незаконною та поновлення на раніше займаній посаді.

2. Військовий суд Центрального регіону України - суддя-доповідач полковник юстиції О.Бредельов - ухвала про скасування рішення суду першої інстанції і направлення до того ж суду на новий розгляд.

3.Військовий суд Чернігівського гарнізону – суддя – старший лейтенант юстиції О.Міронцов, рішення суду - відмовити в задоволенні вимог скарги.

4. Військовий суд Центрального регіону України - суддя-доповідач полковник юстиції В.Говоруха - ухвала від 30.05.2000р. - рішення суду першої інстанції залишити без змін, в задоволенні касаційної скарги відмовити.

5.Протест Голови Верховного суду України В.Бойка до військової колегії Верховного суду України на ухвалу військового суду Центрального регіону України від 30.05.2000р. та рішення військового суду Чернігівського гарнізону під головуванням О.Міронцова.

6. Ухвала військової колегії Верховного суду України від 19.09.2000р., суддя – доповідач генерал-майор юстиції Микола Мушинський - ухвалу військового суду Центрального регіону України від 30.05.2000р. та рішення військового суду Чернігівського гарнізону скасувати та направити справу на новий розгляд до військового суду Чернігівського гарнізону.

7. Військовий суд Чернігівського гарнізону – суддя – підполковник юстиції О.Шурко розглядав справу з 30.10.2000р. по 31.10.01р. - відмовити в задоволенні вимог скарги.

8.Військовий суд Центрального регіону України, суддя-доповідач полковник юстиції О.Бредельов - ухвала суду від 25.01.02р. про скасування рішення військового суду Чернігівського гарнізону і направлення справи до військового суду Київського гарнізону на новий розгляд.

9. Ухвала військової палати Верховного суду України від 17.04.02р., доповідач. - ухвалу військового суду Центрального регіону України від 25 січня 2002 року залишити в силі, а касаційну скаргу відповідача М.Вовка без задоволення.

10. Військовий суд Київського гарнізону – суддя майор юстиції Сергій Рудченко, рішенням суду від 11 лютого 2003 року - частково задоволено позовні вимоги О.Бугайова.

11. Ухвала військового апеляційного суду Центрального регіону України від 23 травня 2003 року – рішення суду залишити в силі, апеляційну скаргу начальника шпиталю – відхилити.

Ні міністр оборони України, ні заступник державного секретаря МО України Іван Біжан, який особисто підписував накази і про призначення і про зняття з посади військового хірурга О.Бугайова, не оскаржували законність судового рішення. Жоден генерал не наважився публічно в суді довести законність свого підпису.

Видно тому в рішенні суду нема жодного слова про незаконність дій жодного з 6(!) генералів. “Вони” в Україні, як дружина Цезаря в Римі - поза підозрою, поза контролем і парламентським, і громадським!

Таким чином, надзвичайно проста справа для будь-якої особи, виявилася незрозумілою і складною для військових суддів, що може свідчити або про некомпетентність військових суддів у знанні порядку проходження військової служби особами офіцерського складу, або ж у свідомому порушенні процесуального закону та норм матеріального права. Суди не намагались встановити істину по спору, а докладали всіх зусиль для вигородження військової влади – від Чернігова до Києва включно.

Залишилось лише підрахувати, якщо хірургічне відділення під керівництвом О.Бугайова за 1999 рік провело 440 (!) операцій, скільком людям в Чернігові і в усьому Чернігівському окрузі не було надано кваліфікованої лікарської хірургічної допомоги, і чи отримали таку допомогу люди взагалі? Як оцінити шкоду спричинену недбалістю генералітету сотням і сотням людей?

Фактично рішення суду набуло законної сили з дня постановлення ухвали апеляційної інстанції про залишення рішення суду першої інстанції в силі, а апеляційної скарги відповідачів без задоволення, А САМЕ З 23 ТРАВНЯ 2003 РОКУ, ЧЕРЕЗ 3 роки і 4 місяці суцільного приниження честі, гідності і ділової репутації військового хірурга Олександра Бугайова, який мав честь і сміливість не виконувати незаконні, а по суті злочинні накази і розпорядження.

Страшніше інше, ці ж самі посадові особи, які і сьогодні залишаються при військовій владі, не поспішають виконати рішення суду, яке стало законом для усіх посадових і службових осіб, всіх органів влади в Україні, стало обов’язковим до виконання. Ніхто з них не приніс вибачень, і видно ніхто і не збирається цього робити.

Ось і виходить, що і генерали центрального органу військового управління, і судді в погонах від старшого лейтенанта гарнізонного суду до генерал-лейтенанта Верховного суду України вільно чи невільно створили підстави для оприлюднення цих надзвичайних фактів, що може характеризувати нинішній стан влади в Україні за медичним терміном “параліч”.

Рецепт для лікування хвороби влади в суспільстві один – невідкладна зміна системи влади – діяльність органів виконавчої влади під контроль і відповідальність парламенту та громадськості, діяльність військових судів – під визначені Конституцією України повноваження!

Слід було б призначити службове розслідування, а матеріали цього розслідування передати до прокуратури для порушення кримінальної справи для визначення ступеню персональної відповідальності кожного посадовця, причетного до організації гонінь на людину, чиє покликання надавати пряму невідкладну хірургічну допомогу людям.



Помічник-консультант народного депутата Григорія Омельченка

Полковник Микола Селюк.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1059639406.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua