Майдан / Статті  

додано: 14-08-2003
Олександр Хоруженко: КЛІТКА

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1060857236.html



Період "касетного скандалу", а перед тим вбивство журналіста
Георгія Гонгадзе, на мою думку, поклали початок "здичавінню"
української посткомуністичної еліти по всій своїй вертикалі. Цей
період в житті українського суспільства суттєво вплинув на
розстановку акцентів в контексті "что такое хорошо и что такое
плохо", фактично це був початок небутафорної української
незалежності, початок усвідомлення вже поколінням нерадянських
українців своєї відповідальності за події, що відбувалися навколо.

Безсенсовість - це ключове слово для визначення всього того, що
діється в країні. Це означає непередбачуваність, ненадійність,
нерозуміння і, як результат, - відторгнення.

На сьогоднішній день Україна, на жаль, знаходить свій ексклюзивний
шлях розвитку в стагнації, являє собою вже не міст між Європою та
Азією, навіть не буфер між Заходом і РФ. Наша країна зараз - це
апендицит Європи, частина континентального тіла, про яку можна
було б і забути, якби не було загрози гнійного перитоніту.

Керівництво постійно б'є себе в груди, декларує європейські
стандарти і тут же їх порушує. Захід не розуміє: для чого тоді
зобов'язання, хто змушує? Але вони не усвідомлюють наших реалій.

Відомо, що місце сидіння формує стиль світосприйняття, який
передбачає відчуття відповідальності за хід подій. В нас же, як
правило, для свого власника місце сидіння надає бонус у вигляді
відчуття його богообраності, непідзвітності й виключності. Всі,
хто нижче крісла, - не члени касти. Неповноцінні.

Вираз обличчя цих обраних підсвідомо навіює, а часто-густо
говорить прямо: "У вас немає шансів". Якщо якимись правами ми і
володіємо, то "право знати" в цей перелік не входить. У нас
прийнято вважати населення ідіотами. Тому що один заявляє, що
ніколи хабарів не брав і все життя був не політиком, а
господарником, другий з чистою совістю доводить свою непричетність
до обленерго, третій заявляє, що готовий до жорсткої боротьби з
Несправедливістю, а тоді йде до Неї заступником, четвертий, - що
ніколи не знав "того" журналіста і не читав його матеріалів.

Жити, як зараз, соромно, а інколи - страшно. Хоча, "вони"
підсвідомо вже відчувають, що брехати більше не вийде. Список
можна було б продовжити. І, розбираючи кожен із випадків окремо,
розумієш: Агата Крісті зі своїми "Десятьма негренятами" просто
могла би розслабитись. Або перекваліфікуватися у автора передач на
"Радіо шансон".

І жодних моральних обмежень при відвертій брехні перед цілим
народом, а в окремих випадках - перед цілим світом! У нас
запроваджений механізм роботи з населенням на основі вибіркової
чесності. Владу не цікавить те, що не є для неї загрозою. А ще
зникли такі поняття, як мотивація, честь, відповідальність перед
державою чи морально-етичні обмеження. Тепер це неважливо.
Важливо, що про це думає Президент, перед людьми - не соромно. І
ми дійшли до того рівня, при якому в усіх секторах суспільства є
свій "президентик", свій начальник, що здійснює правосуддя,
виходячи з власної вигоди і безпеки. Інші аргументи не
приймаються.

Життя в нашій країні змушує вести подвійну гру переважну більшість
людей. В першу чергу це стосується матеріальної сфери. Можливість
чесно заробляти (виживати на ставку) є у сотень тисяч, а у
десятків мільйонів її немає. Незаконні угоди пов'язують між собою
молодших і старших офіцерів, професорів і ректорів, начальників
цехів та директорів заводів, сантехніків і керівників жеків,
серйозних бізнесменів і держадміністрацію. Потреби у всіх різні,
принцип - один. І така система не передбачає поваги до державних
інтересів та почуття власної гідності.

Але є винятки. Ті, для яких клітка є принципово неприйнятним
середовищем. Вони її ненавидять. Багато хто вважає, що ці люди не
вміють жити. І мало хто замислюється над тим, що вони якраз і
вміють. Мова йде не про "міських" чи "районних" божевільних, які
закидають листами інстанції та позовами суди, а про тих, хто
намагається чесно робити свою справу: виробляти реальний товар,
писати потрібні закони, вчити і вчитися.

І час таких людей не за горами. Персона нашого Президента довго
була системоутворюючим фактором для всього суспільства, тому
готуватися до зміни влади необхідно вже зараз. Президент добуде
свій строк і піде. А от допомогти європейській країні не стати
заручницею нового лідера можуть лише ті самі виняткові люди - ті,
кому більше за всіх треба. Корегування конституційних норм,
прийняття нових системоутворюючих законів, підтримка та захист
місцевого самоврядування і незалежних ЗМІ, реальний громадський
контроль за діями влади - реалізація цього комплексу заходів куди
важливіша за прізвище наступного головного персонажу. На щастя,
люди, які здатні цим займатися професійно, є. Мало, але є.

Іржа життя "по понятіях" держави і суспільства роз'їсть генотип і
майбутніх поколінь, якщо найближчим часом не накрити 47-мільйонну
країну антикорозійною сумішшю. Наше життя - це, в першу чергу,
наша відповідальність. У нас справді залишилося мало часу, аби
створити країну для себе. І якщо ми цього не використаємо, ми не
матимемо жодних гарантій, що зробимо її європейською країною хоча
б для наших дітей. Тому, що вже сьогодні вони вбирають знання про
те, що вчителька ніколи не поставить заслуженої оцінки, якщо
батьки будуть неспроможними її оплатити. Тому, що сьогодні вони
чують: "За кого не голосуй - всі однакові".

І якщо ми цього не усвідомимо і не почнемо діяти, - то яка
різниця, хто нам буде брехати далі?

Олександр Хоруженко

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1060857236.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua