Майдан / Статті  

додано: 25-08-2003
Олег Максим"як: Союз "Інтернаціоналу" і мільярда "в законє"
Форум Майдану

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1061767141.html

Союз "Інтернаціоналу" і мільярда "в законє"
О. Максим"як

Ще недавно, по всій Україні на акціях «Повстань Україно!» Симоненко, Мороз і пані Тимошенко, дружно виспівували слова «Інтернаціоналу» на завершення своїх зустрічей із народними масами, на яких палко клялися повалити ненаситний режим Кучми. Може варто пригадати хоч кілька рядків цього пролетарського гімну, щоб зрозуміти, чому досі у ліві в Україні зберігається такий високий рівень народної прихильності.


Вставай проклятьем заклейменный ,
Весь мир голодных и рабов !
Кипит наш разум возмущённый
..............................
Довольно кровь сосать вампиры,
Тюрьмой , налогом нищетой!
У вас - вся власть , все блага мира,
А наше право - звук пустой !
Мы жизнь построим по иному-
И вот наш лозунг боевой:
ВСЯ ВЛАСТЬ НАРОДУ ТРУДОВОМУ!
А дармоедов всех долой!

Більшість того українського трудового народу так і не побачила позитивного кінцевого результату заклику - «дармоїдів всіх долой». Навпаки, дармоїди смокчуть кров з простого українця, як і смоктали за часів радянського союзу, а тюрма чекає будь-кого, хто захоче своє право із пустого звуку втілити у реальність.

Недавно пані Катів на форумі «Нашої України» у Івано-Франківську задала просте питання: «Як міг простий адвокат (Віктор Медведчук) за п’ять років стати мільярдером?»

Десь у західному світі, така людина мала б стати зразком для наслідування мільйонам інших людей, але в Україні це покрито великою таємницею. Цього не можна знайти ні у відомій книзі письменника-опозиціонера режиму пана Батога «Нарцис», яку продають у Києві з-під поли, ні у обслуговувача олігархії політолога пана Боднаренка, який видав книжку із влучною назвою «Атланти і карітиди з-під «даху» президента». Насправді, про таємницю нажитих мільярдів – де взяв, розповість будь-хто з простого народу і одним словом і без ноток сумніву у голосі: «Висмоктав з нас».

Чи існує парадокс злуки між комуністом Симоненком, соціалістом Морозом і мільярдером Медведчуком? Заледве. Можна співати «Інтернаціонал», можна назватися соціал-демократом, але не можна змінити червону комуністично-каґебешню душу, яка у цих трьох осіб є індентичною. Звичайно, український народ щирий і після десятків років мордувань, вбивств і голодоморів хоче вірити, що нарешті прийде до нього та недармоїдська влада, яка не буде його ганяти по тюрмах та тримати у злиднях, але на цей раз машкара впала із обличь соціалістів і комуністів. Може цього саме бракувало якійсь частині українського народу для прозріння.

А єднає їх дуже проста схема. Такі, як пан Медведчук продукують в Україні гнаних і голодних, а такі, як пан Симоненко та пан Мороз використовують тих гнаних і голодних для утримання наплаву своєї прогнившої комуністичної ідеології. Недаремно Олександр Мороз кинув ненароком, нині вже крилату фразу: «Народ – це стадо баранів» - поважав би той народ чи хоч трохи боявся за свою політичну кар’єру, то він ніколи б не видав такої цинічної репліки. Сидить це глибоко у його душі.

Можна було б простіше до цієї комуно-мільярдної спілки поставитися, мовляв зібралися, як каже пан Томенко, політичні невдахи, які не мають шансів у боротьбі на президентських виборах і вирішили об’єднатися, щоб переписати Конституцію України, щоб відмінити посаду Президента держави і т.д.

Дійсно, у цій ситуації є два невдахи – Симоненко і Медведчук, бо немає сумніву, що ставши Президентом Віктор Ющенко зробить те саме, що він робив на посаді голови уряду – переведе грошові потоки від кишень дармоїдів до народних кишень, а це у свою чергу приведе до занепаду олігархії і вимирання комуністичної ідеології. І це не гучні слова – це звичайна реальність, яка має неминуче колись прийти, з Ющенком чи без, бо він є лише якісним каталізаторм процесів і не більше. Проте, процеси демократичних змін в Україні можна гальмувати ще довго, аж до рівня «1917», а потім все почати знову, за тим самим сценарієм.

Стосовно пана Мороза, то його дії, як би він їх не оправдовував, збоку виглядають на абсурд, так вже всі звиклися із його новим образом «борця з режимом»! А жаль, бо справжній образ Олександра Мороза – це лідер антиукраїнської, антидержавної «групи 239», яку у народі кляли, як на Заході так і на Сході України (звичайно, не без заохочення збоку тоді ще державного телебачення). Саме за логікою, новостворена соціалістична партія, мала би поступово перейняти на себе функції і електорат неперервно занепадаючої комуністичної партії. Але для цього, щоб процес занепаду комуністів прискорився, соціалістам мало б бути вигідно, щоб до влади прийшли правоцентристи. Цілком реально прогнозувати, що за п’ять років правління державою правоцентриста Віктора Ющенка, соціалісти могли б збільшити свою електоральну підтримку у суспільстві до 20 відсотків – конкуренції, крім лівоцентристського блоку Юлії Тимошенко, сьогодні у них не має. За есдеків можна навіть не говорити, бо вони, як всяка тоталітарна структура, при перших паростках демократії у політичній системі зникнуть безслідно.

Цьому об’єнанню Медведчук, Симоненко і Мороз, яке можна було б по-народному охарактеризувати, як «вовк, козел і капуста», не можливо доплисти до другого берега річки без чужої допомоги, щоб раніше не з’їсти взаємно один одного. Але вовк є вовк і ще не було такої капусти, яка би могла його з’їсти. Звичайно, таким помічником-перевізником, стане «запеклий ворог» соціалістів і комуністів Леонід Кучма. Напевно, пан Кучма має для соціалістів якісь гарантії, але які вони можуть бути при неповних двох десятках соціалістичної фракції у Верховній Раді? Та ніякі! Це очевидно, що пан Мороз та групка безперспективних соціалістів навколо нього у цій ситуації вирішують свої особисті проблеми, а не політичні чи ідеологічні завдання соціалістичної партії. Не говоримо вже про народні проблеми (згадаймо стадо баранів).

А що буде далі... Ідея нашвидкоруч змінити Конституцію України і відмінити інститут Президенства могла тільки зародитися у вкрай переляканому мозку пана Медведчука і далі бути імплантовоною у такий самий переляканий мозок пана Кучми. Насправді, ця ідея не має і каплі здорового глузду, бо її реалізувати реально неможливо у такий короткий термін. Тобто її реалізувати можна якось поверхово, у режимному варіанті, повністю ігноруючи будь-які законодавчі норми та Конституцію України.

Взагалі, об’єднання комуністів і соціалістів із режимом з метою відвернути неминучий прихід в Україні влади з людським обличчям, з точки зору найпримітивнішої законності, на всі сто відсотків не може досягнути своєї мети. Справа не у трьохстах голосах депутатів Верховної Ради, які вже очевидно погоджені і оплачені, а справа в українському народі і у світовій громадськості. Таке радикальне переписування Конституції – це тривалий процес, який неминуче зачепить не тільки все українське суспільство, але і світ. Тут можна бути спокійним і спокійно слухати перед телевізором чергове звернення президента Кучми, про потребу реформи, бо він теж вважає народ стадом баранів, яке готове все проковтнути – вчора реформу на сильного президента, а нині реформу на символічного, почесного президента. Крім всенародного сміху і падіння зовсім на нуль популярності нинішнього Президента це не принесе йому більше нічого. Єдиний правильний вихід для Леоніда Кучми, проголосити 24 серпня 2003 року про свою відставку. І переконаний, що він десь на 90 відсотків готовий це зробити. Це не є злорадне побажання – це єдиний логічно-правильний вихід для режиму – обезособити режим і дати йому себе захистити всіма можливими незаконними методами, до того ж закликавши на поміч комуністів та соціалістів.

Ми розуміємо, що влада хапається за соломинку, як потопаючий і коли невмілі рятівники пани Мороз та Симоненко спішать врятувати режим від розгромної поразки на виборах 2004, то мали б знати, що часто потопаючий тягне на дно і рятівника. Якщо ж Леонід Кучма таки залишиться до «останнього дзвінка», то задум режиму є простий і можна виділити виразні цілі, які він має на меті реалізувати.

По-перше, кандидат на президентські вибори 2004 від влади має пройти у другий тур. Для цього режим спочатку об’єднує свої сили і підтвердженням цьому є таємна угода шести провладних партій на висунення спільного кандидата. Оскільки, потрібний електоральний потенціал сьогодні є при комуністах і частково при соціалістах, то їх потрібно сильно послабити. Це завдання покликана виконати проголошена спілка комуністів, соціалістів і режиму для реалізації політичної реформи. Напевно, важко зрозуміти, що власне насправді відбувається між цими політичними силами, але вже сьогодні ЗМІ подають і розвивають цю подію, як повне взаєморозуміння між ними. При продовженні цієї інформаційної прокрутки, наслідком стане падіння рейтингу Петра Симоненка десь наполовину і Олександра Мороза до кількох відсотків. Після висунення пана Грача кандидатом у президенти, вихід Симоненка у другий тур виборів можна вважати питанням закритим.

По-друге, потрібно надійно ізолювати у Верховній Раді команду «Нашої України» і розходження у політичній реформі є чудовим для цього засобом. Фракція Юлії Тимошенко є дуже слабкою, щоб тільки вдвох ці сили були здатні створити серйозний опір лівим і режиму. Спроби «розвести» Віктора Ющенка і «Нашу Україну» робляться неперервно від виборів-2002. Були заманювання у «Повстань Україно!» - уявімо собі, скільки би зараз було публічного свисту, якщо б справді Віктор Ющенко їздив разом з трійкою і «співав інтернаціонал», потім наполегливі спроби протиставити цинічними листівками Юлію Тимошенко і Віктора Ющенка. До тих «розводок» можна ще віднести голосування у Верховній Раді за програму уряду, голосування про участь військових у іракській війні чи «качку» про передачу влади Ющенку з рук Кучми. Зрештою, все закінчилося нічим, а режиму і лівим вийшов час для блефування і вони змушені відкрити карти, бо далі вже часу катма.

По-третє, ізоляція Віктора Ющенка має змусити його стати зговірливим із режимом і піти на конкретні уступки йому. Можливо, буде пропонуватися якась таємна угода групою прорежимних партій, у якій вони повинні зберегти свої ключові позиції при владі – в уряді, НБУ, регіонах іт.п. Знаючи порядність Віктора Ющенка, можна не сумніватися, що він буде дотримуватися цих домовленостей. Саме тут, а не у декларації намірів змінити політичну систему, криється найбільша загроза для Віктора Ющенка, як кандидата у президенти, так і як майбутнього президента. Якщо таке трапиться, то таємне стане явним і буде використано проти нього ще у виборчій кампанії. А влада, вже завчасно об’єднавшись, унеможливлює відтягнення окремо, наприклад, донецьких на сторону Віктора Ющенка.

Ці всі три пункти залишаються у силі, хоч і з невеликими змінами, якщо Леонід Кучма проголосить про свою відставку, наприклад, у свому зверненні до народу з нагоди річниці Незалежності України.

Які контрзаходи може прийняти Віктор Ющенко, «Наша Україна» та ті політичні сили, які будуть його підтримувати проти цих вивертів режиму та лівих. Можна вивести просту формулу успіху і не знайдеться жодної людини, яка здатна буде її заперечити – вона звучить так:

Жодні вузькополітичні домовленості не замінять Віктору Ющенку домовленості із українським народом.

Такий картбланш, який має Віктор Ющенко, від українського народу, він не має права випустити з рук. Нарешті ліві звільнили Віктора Ющенка від опіки у боротьбі з режимом! Дорога відкрита і заклик на барикади стане українською дійсністю.

Можна хліб зробити дешевим, але не можна наповнити хлібом засіки селян, яким потрібно годувати худобу, птицю і завдяки цьому жити на світі. Провал уряду Януковича у сільському господарстві приведе до його відставки у травні 2004 року, якщо Леонід Кучма залишатиметься президентом, це зроблять його ж партнери по шістці, щоб хтось інший став єдиним кандидатом.

Якщо ж Леонід Кучма зречеться президенства, сьогодні чи у будь-який зручний для нього момент, то ми побачимо прискорений розвиток подій, у якому ключову роль відіграватиме Верховна Рада. Там все буде перетасовано і щоб гроші не вирішували майбутню долю України, народ повинен сказати своє слово. Народ вкупити неможливо.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1061767141.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua