Майдан / Статті  

додано: 28-08-2003
Людмила Кучеренко: Влада зажадала від своєї газети... правди

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1062027675.html

Очевидне - неймовірне
Влада зажадала від своєї газети... правди

Як казав неперевершений сатирик А.Райкін: "Вмерти - не жити, впасти - не встати", але це не фантастика. І не видавання бажаного за дійсне. Цей дивний прецедент справді трапився на засіданні постійної комісії Полтавської обласної ради з питань депутатської діяльності, місцевого самоврядування, забезпечення законності і правопорядку та зв'язків із засобами масової інформації. Хоча акредитовані журналісти незалежних видань (яких, до речі, чомусь "забула" запросити прес-секретар облради І.Дудка) такою постановкою питання були просто заскочені: раніше подібного від представників влади не лише не доводилося чути, а й, як кажуть, на своїй шкірі відчувати лють помсти саме за правду, гірку для них правду...

Газета - обличчя редактора. Чи "морда ліца"?

Питання на комісії звучало так: "Про практику роботи обласної газети "Село полтавське" ("СП") щодо висвітлення діяльності органів місцевого самоврядування...". Головний редактор газети Лариса Коба бадьоренько почала звітувати, кілька разів наголосивши, що "найкоротший шлях до селянина - через рубрики газети" (прямо скажемо, це нове слово в журналістиці, чом не тема для кандидатської дисертації - авт.). Такі, зокрема, як "Влада. Суспільство. Особистість", "Місцеве самоврядування: ради в дії", "Слова депутатів не розходяться з ділом", "Гартовані незалежністю, людьми благословенні". Остання рубрика "спрямована на висвітлення позицій депутатів щодо розвитку агропромислового комплексу, соціальної сфери села, формування місцевого бюджету (нариси про депутатів обласної ради та депутатів районних рад). Л.Коба зауважила, що "окрему увагу приділено висвітленню роботи апарату обласної ради, де наголос робиться на позиції голови обласної ради, постійних комісій облради".
Наприкінці свого виступу Л.Коба зробила таке узагальнення: "З огляду на підготовлені публікації можна відмітити, що досить складно формується суспільна думка щодо питань розвитку самоврядування, причому громадяни не бачать принципової різниці між місцевою радою і місцевою державною адміністрацією". І щоб селянам "розвиднилося", Л. Коба пропонує такий "рецепт": "систематично висвітлювати діяльність органів місцевого самоврядування згідно з розробленими рубриками, укласти з органами самоврядування угоди про співпрацю, де буде передбачено тематику, періодичність та способи отримання й передачі інформації, запровадити "гарячі лінії" з депутатами облради та щоб органи влади формували замовлення ЗМІ на створення спеціальних і тематичних сторінок, рубрик, поширення авторських матеріалів депутатів." "Поширення даної інформації, - зазначила головний редактор "СП", - доцільно способом зростання тиражу нашого видання серед сільських передплатників, що складають потенційну більшість як читачі періодичних видань" (тут і в попередніх цитатах - мова оригіналу - авт.).
Пані Лариса, певно, сподівалася, що досвід її газети буде узагальнено й запропоновано для наслідування для комунальних ЗМІ області, а, мо', й України. Та під час обговорення їй довелося вислухати, м'яко кажучи, далеко не компліменти, через що вона навіть була дещо розгублена й роздратована: оце тобі й на, годила-годила... Недарма кажуть, що газета - обличчя редактора. Тож чи варто його перетворювати у сідницю, повернуту до читача?..

"Запровадьте рубрику: Дожилися!.. Що далі?"

Голова постійної депутатської комісії Микола Залудяк, довго безпорадно крутивши в руках газету, поцікавився у Л.Коби, чому видання, серед засновників якого облрада і облдержадміністрація, порушує закон, не вказуючи тираж (облпресінформ, звісно, цього "не бачить"). Л.Коба похвалилася, що нинішній наклад газети - понад 6 600 примірників, тобто, вдвічі більший, ніж торік, коли вона прийняла "СП".
- А скільки селян передплатило "СП" без "принуділовки", давайте поїдемо в будь-яке полтавське село, чи хоч знають там, що є така газета - "Село полтавське", і де подівся 19-тисячний тираж?" - не вгавав М.Залудяк.
Інформацією з першого запитання редактор не володіла, зате повідомила, що по 400 примірників "СП" цього року передплатили працівникам своїх господарств депутати обласної ради Олександр Коросташов та Тетяна Корост. "Так ваш тираж тримається на 2-3 спонсорах - "сильних світу цього?" - обурився М. Залудяк. 19-ть же тисяч тиражу, як пояснила Лариса Юріївна, було під час виборчої кампанії співзасновники газети передплачували газету на райони, не виходячи з кабінету редактора. А люди, мовляв, звикнувши до дармівщини, після закінчення виборів не стали передплачувати.
М.Залудяк і заступник голови облради, член редколегії "СП" В.Марченко переконані, що низький наклад головного обласного видання для селян - наслідок того, що у газеті немає правди про справжній стан справ у аграрному секторі області, де ситуація найгірша з усіх галузей економіки, й порадили Л.Кобі... уважно почитати свій тижневик, "бо ніколи не буде популярною газета, в якій одні хвалебні оди... "Вам треба завести рубрику "Дожилися!.. Що далі?" - з серцем кинув Л.Кобі М.Залудяк. В.Марченко дорікнув на адресу "СП", що із запізненням тут виходять матеріали про сесії облради, творчі працівники редакції рідко беруть участь у виїзних засіданнях депутатських комісій. Навів він і приклади, коли "СП" мало не з номера в номер "оспівує" кілька так званих ефективних власників господарств, які нібито збирають непогані врожаї, але при цьому й копійки не дають на соціальну інфраструктуру села, за земельні паї платять копійки, то як їм читати таке... наймитів.
Депутат облради, власкор "Голосу України" у Полтавській області Григорій Гринь резонно зауважив, що "Сільські вісті", які не мають бюджетних дотацій, яким влада в області не сприяє, як "СП", а навпаки з усіх сил чинить спротив, і то мають 67 тисяч читачів. То якщо кореспонденти "Села полтавського" не спроможні бачити й писати (рожева полуда на очах, чи що?) про численні негаразди - новітнє рабство гречкосіїв, майнове розшарування, тотальну несправедливість, злочинність, пияцтво, духовну руйнацію - то хоч би запровадили рубрику "У нас в гостях "Сільські вісті" з передруками з цього чи інших видань.
З'ясувалося, що до всього "Село полтавське" виходить... незаконно: уже 8 місяців, як закінчився термін установчої угоди співзасновників (і знову облпресінформ цього порушення в упор "не бачить"). Проте фінансування з обласного бюджету газета з найвищою в області собівартістю одного примірника і практично нерентабельна щороку справно отримує з обласного бюджету 50 тисяч гривень.
Ларисі Кобі головний редактор "Зорі Полтавщини" Л.Думенко популярно пояснив, що якщо засновників кілька, то вони називаються співзасновниками. Але пані редактор не врахувала дружньої поради, а залишилася при своїй думці й не виправила цієї помилки у вихідних даних, і тиражу, звісно, й досі не вказує. Мовляв, балакайте, балакайте. Це опозиційним виданням облпресінформ приписи шле, а ми ж "свої пацани", у нас "дах" - облрада й облдержадміністрація, то нам закон, як дишло...
Депутатська комісія облради зажадала від "Села полтавського" віднині писати... правду. Та чи здатна на це редактор Л.Коба, досить молода людина, яка, схоже, спізнилася народитися років на 20-ть, коли радянська концепція "а у селах у веселих..." була доречнішою. Та й влада ще собі не зрадила: ну хто повірить, що їй потрібна правда?!

Правда - валюта демократії

"Село полтавське" - приклад "паркетної" журналістики не кращого ґатунку . В усьому ж демократичному світі газети робляться не для задоволення амбіцій конкретного чиновника чи очолюваного ним апарату, а для читача, який і є єдиним, але найнадійнішим спонсором видання. Журналісти, якщо вони свідомі своєї місії непідкупних літописців історії не лише перед сучасниками, а й перед прийдешніми поколіннями, розуміють, що найкоротший шлях до споживача інформації, - не рубрики, а правда, бо тільки правда є справжньою валютою демократії, яку Україна нібито розбудовує.
Моя мама розповідала, що в голодному 47-му в їхнє село Великий Бакай Решетилівського району приїхав фотокореспондент з області. Пашниця тоді ледь піднялася, була низенькою. Але фотокор мав завдання продемонструвати торжество радянського колгоспного ладу. Тож голова колгоспу змусив косаря стати на коліна, і в газеті з'явилося фото з текстовкою: у селі такому-то небачений врожай, жито по пояс...
Та минулися часи сталінського терору. Яка смертельна загроза нині змушує журналістів, редакторів добровільно лакействувати, займатися окозамилюванням на шкоду популярності видань? Чи знає пані Лариса Коба про такий принцип демократичної преси, як етичний реалізм або громадянська журналістика, коли найвищим професіоналізмом визнається об'єктивність і чесність? Чи чула вона, що в Англії журналісти розпочали кампанію з позбавлення звання лауреата престижної премії свого колеги (уже померлого), котрий у 30-ті роки був акредитований в СРСР, але знаючи страшну правду про голодомор, писав у британські видання в стилі "все добре, прекрасно маркізо..."
Чи інший приклад, що став хрестоматійним. Фотокореспондент "Ассошіейтед Прес" у 1995 році в Ефіопії, де лютував голод, побачив на околиці поселення побачив напівживе дитинча, до якої підбирався гриф. Він зробив знімок, але подумав, що фото буде набагато ефектнішим, коли птах роздиратиме все одно приречену дитину. Він почекав півгодини, доки гриф звик до нього й розпочав свою криваву трапезу. Той знімок обійшов увесь світ, а журналіст отримав найвищу в США Пулітцерівську премію. У колі ж своїх друзів фотокор розповів історію світлини. Це стало відомо журналістському загалу, який відторг колегу за порушення етичних норм демократичної журналістики. Він не витримав бойкоту й через рік застрелився.
Від деяких українських колег я чую: "Ну й дурень! На фотографії ж не видно, жива дитина чи мертва. Треба було сказати, що одразу побачив, як гриф шматує дитину." Їм дико, що можна відмовитися від грошей, коли пропонують написати "лівий" рекламний матеріал чи стати "газетним кілером" якоїсь публічної особи...

Генерали грошей не дають

Другий пункт порядку денного засідання комісії - про діяльність інформаційно-видавничого агентства "Астрея" із забезпечення випуску щотижневої газети правоохоронних органів, суду та Держподаткової адміністрації "Цілком відверто" ("ЦВ"), як повідомив голова комісії М.Залудяк, зініційоване головою Полтавської обласної організації УНП Олександром Куликом запитанням на одній з сесій облради: чому газета, співзасновниками якої є державні органи, з номера в номер паплюжить лідера "Нашої України" Віктора Ющенка. Щоправда, самого О.Кулика не запросили: спочатку, мовляв, самі розберемося.
Формально співзасновниками газети є обласна прокуратура , облуправління СБУ, апеляційний суд, облуправління з надзвичайних ситуацій, ДПА у Полтавській області, ІВА "Астрея" та управління у справах преси та інформації облдержадміністрації. Головний редактор "ЦВ" Віктор Костенко нарікав, що вже кілька років генерали обіцяють фінансувати газету, тицяють йому грамотки, але грошей... не дають, перетворивши його на вічного "вибивача" коштів де прийдеться.
Обласне управління МВС офіційно вийшло із співзасновників з 1 січня 2002 року, заснувавши свою газету "Досьє 02". Відповідно газета повинна бути переєстрована. Та вже півтора року "ЦВ" виходить незаконно, але (який цинізм, як підло!) облпресінформ, що є засновником газети і контролює на Полтавщині дотримання законодавства в інформаційній сфері, покриває грубе порушення закону. Хіба це не зловживання службовим становищем з боку начальника облпресінформу Ю.Дмитренка, не корупційне діяння?!
Співзасновники всі як один надіслали в облраду листи з інформацією про те, що не мають коштів і можливостей фінансувати "ЦВ", втратили з нею зв'язок. Втім, В.Костенко не поспішає ліквідовувати видання, яке не потрібне більшості його "батьків". Бо газетка ця хитра. Тиражу у її вихідних даних не знайдете (навіщо дотримуватися вимог закону, коли засновник - облпресінформ!) Ви не купите її в кіоску, вона розповсюджується іншим шляхом: куди треба. Тираж газети щоразу різний і залежить від... замовлення: від 50 примірників до 400 тисяч примірників (під час виборів - з "чорним піаром" на представників опозиції).
Не "купуйтеся" на гасло тижневика "Цілком відверто": "Газета, яка завжди відповідає своїй назві". То - для наївних дурників. А те, що газета видається "під замовлення" , переконливо підтверджує її зміст: суцільні передруки-шельмування В.Ющенка, "Нашої України", голови парламентського комітету з питань свободи слова та інформації М.Томенка, "Української правди"... Після прочитання - непереборне бажання вимити руки з милом... Однак депутати так і не відважилися з'ясувати, хто ж той підлий замовник, що шельмує Ющенка, Томенка, "Нашу Україну".
І балачка закінчилася... нічим. Комісія рекомендувала В.Костенку і Ю.Дмитренку зустрітися з О.Куликом. Склалося враження, що комісія відбула чергу, аби дати відповідь О.Кулику й сесії облради, що питання обговорено.


Гроші на вітер, тобто, "Новинам Полтавщини"

Зайшла мова на комісії і про комунальне інформаційне агентство "Новини Полтавщини" ("НП"), головним редактором якого той же "багатоверстатник" В.Костенко (має ще й третю редакторську посаду). Як зазначив Г.Гринь, за півтора роки ІА "НП" з обласного бюджету виділено понад 100 тисяч гривень, відібраних у малозабезпечених жителів області, а де ж якісна продукція? Такою язик не повертається назвати бюлетень "Час полтавський", який видає ІА "Новини Полтавщини", і, який, до речі, не має свідоцтва про державну реєстрацію (тобто, незаконний, нелегальний). Якщо так справи підуть і далі, зазначив присутній на комісії заступник голови облдержадміністрації Олексій Нестуля, він перший при підготовці проекту обласного бюджету на наступний рік буде проти виділення фінансування КІА "НП", від якого немає користі комунальним ЗМІ області, бо кому потрібні застарілі передруки. Щоправда, "хрещений батько" агенції "Новини Полтавщини", начальник облпресінформу Ю.Дмитренко не приховує, що воно потрібне "облдержадміністрації та облраді, особливо під час виборчих кампаній". Бідкався О.Нестуля, що вже два роки область не може віднайти 100 тисяч гривень на прекрасно підготовлене видання "Історія Полтавщини". На що Г.Гринь парирував, що хай би на ті 100 тисяч гривень, що пішли на видання журналу "Губернатор" про Євгена Томіна з 150-ма фотографіями його персони, та надрукували "Історію Полтавщини"...
Не можу не погодитися із головою комісії М.Залудяком: досить робити з обласного бюджету "тришкин кафтан": ледве нашкрібують на фінансування "Зорі Полтавщини", так ще й "Село полтавське" треба "підпирати" (свого часу створене для задоволення амбіцій екс-голови облради), яке, якщо є бажання, нехай фінансує рада сільгоспвиробників області, що хоче бути "генеральним" засновником, як пояснила Л.Коба, а тут ще комусь хочеться відмити гроші на "Новинах Полтавщини"...

У Полтаві скоро не буде видавництва "Полтава"

З третього питання депутати не дали до кінця виступити заступнику начальника облпресінформу Б.Митьку: втомилися слухати його словоблудіє".
Г.Гринь зазначив, що за півтора року роботи облради нового скликання у профільну депутатську комісію не надійшло жодної пропозиції від облпресінформу щодо реорганізації поліграфічної галузі області.
На нараді при голові облради В.Гришку 12 травня ц.р. було вказано облпресінформу на низький рівень управління друкарнями області. Дмитренкове відомство нині запропонувало радикальний спосіб поліпшити статистичні показники: передати п'ять нерентабельних районних друкарень з комунальної власності області у власність районних територіальних громад. Пропозиція комісією прийнята і готуватиметься на розгляд сесії.
Шановні полтавці - платники податків! Готуйте Ваші грошики, бо як повідомив Григорій Гринь, дуже скоро у Полтаві не буде видавництва "Полтава". З січня 2002 року воно з державного реорганізоване у ВАТ, контрольний пакет акцій у київського бізнесмена, який, кажуть, вивезе обладнання, а головне - офсетну друкарську машину для газет, придбану видавництвом в рамках інноваційного проекту, у столицю. І не буде де друкувати місцеві газети. Тож треба на наступному засіданні комісії сушити мізки, де взяти гроші ( у якої категорії малоімущих відібрати?), бо треба створювати нове видавництво. До речі, нинішнім керує один з лідерів місцевого осередку СДПУ (о) В.Микийчук. От вам і захисник народних інтересів!
А чи не краще було народним обранцям замість того, щоб тепер лікті кусати, не чекати було такої печальної (до речі, кажуть, прогнозованої) новини, а ще два роки тому піднімати владу, громадськість, калатати в усі дзвони, щоб залишити видавництво "Полтава" у державній власності чи передати його в обласну, оскільки воно створювалося на кошти мешканців області?..

Людмила Кучеренко,
президент Полтавського медіа-клубу

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1062027675.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua