Майдан / Статті  

додано: 17-09-2003
висновок "Майдану": Поточний проект КПК є неконституційним та страшним по своїй суті
maidan.org.ua

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1063792272.html

Уважно вивчивши остаточний, “після поправочний” варіант КПК, що існує поки що лише в “паперовому” варіанті, змушені констатувати - як і слід було чекати, як про це і попереджали раніше представники свідомої громадськості, - “ВРЯТУВАТИ” ЦЕЙ КОДЕКС НЕМОЖЛИВО, А ВНЕСЕНІ ПОПРАВКИ Є НЕ БІЛЬШЕ НІЖ СПРОБОЮ, ОБРАЗНО КАЖУЧИ, “ПРИКЛЕЇТИ ГОРБАТОГО ДО СТІНИ”.

Щоб не бути голослівними, проілюструємо це твердження кількома показовими прикладами.


<b>Проблеми з дефініціями</b>

Отже, ст. 6, пункт 25, дефініція терміну "кримінальне переслідування":
“кримінальне переслідування” - процесуальна діяльність, яка здійснюється стороною обвинувачення, з метою викриття, засудження, та покарання осіб, винних у вчиненні злочину.

З цієї норми витікає один з двох варіантів:1. або суд є стороною звинувачення, бо саме він “нібито” має встановлювати винність, 2. або винність, згідно цього проекту, тепер встановлюватиме не суд, а орган дізнання, слідчий, прокурор, потерпілий, цивільний представник - тобто сторона звинувачення!

Змагальність - це, на думку авторів проекту, “самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту ... їхніх правових позицій ... засобами, передбаченими цим Кодексом”.

Зупинимось на “засобах” детальніше. Для того, щоб принцип змагальності не був лише прекраснодушною декларацією та фікцією, очевидно, що ці “засоби” повинні бути хоча б приблизно рівними. Що ж ми маємо насправді?


<b>Ризик масованого застосування закритих засідань</b>

Всі спроби Сергія Головатого викинути з проекту найбільш реакційні норми стосовно підстав проведення закритого судового засідання (“нерозголошення [міфічної] таємниці, що охороняється законом», «нерозголошення даних дізнання і досудового слідства”, “забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів ... членів їх сімей та близьких родичів”) потерпіли фіаско. Також залишилося відкритим питання, чи можна буде хоча б адвокатам, присутнім на закритому судовому засіданні, “робити нотатки, вести стенограму і здійснювати фіксування процесу технічними засобами”, тому що ч.2 ст.22 дозволяє це робити лише у відкритому судовому засіданні.


<b>Ризик позбавитися захисника ще до першого офіційного допиту, надвеликі можливості для відсторонення захисника під час процесу</b>

Одне з найодіозніших положень про те, що підозрюваний мав право на побачення з захисником ПІСЛЯ першого допиту, змінено. Згідно нової редакції, побачитись з захисником таки можна до першого допиту, але ... можна і не побачитись. Практика свідчить, що позбутись захисника - дуже просто. Достатньо “вибити” з підозрюваного підпис про те, що захисник йому не потрібен. Чомусь ніхто з шановних депутатів навіть не спробував внести поправку про те, що ВІДМОВА ВІД ЗАХИСНИКА МОЖЕ МАТИ МІСЦЕ ЛИШЕ В ПРИСУТНОСТІ ЗАХИСНИКА! Згідно з новою редакцією п.5 ч.1 ст.46 проекту, підозрюваний зможе бачитись зі своїм захисником після першого допиту лише тоді, коли це “не перешкоджає провадженню слідчих дій”. Є у нас підозра, що “перешкоджатиме” весь час - крім того, які такі можуть бути слідчі дії, яким перешкоджатиме захисник?! Поправку Ю.Тимошенко, яка пропонувала викинути цей маразм, зрозуміло, враховано не було. Все вищезазначене стосується також і процесуального статусу обвинуваченого (ст. 48 проекту).





<b>Легальне скасування права на захист (детальніше про адвокатів)</b>

Нарешті викинуто одіозну норму, згідно якої не могла бути захисником особа, “щодо якої порушено кримінальну справу”. Але чи стало від цього легше? Ні звичайно: тепер не може бути захисником особа, “яка має непогашену і не зняту судимість за вчинення умисного злочину”. Можливо, в цьому була б якась логіка - в нормальній країні. В нашій же слід було б, мабуть, зобов”язати судимого адвоката сповіщати клієнтів під розписку про свою судимість чи ознайомлювати їх з своїм вироком, а там хай клієнт думає сам - найняти йому судимих Монтян чи Федура чи когось несудимого. Далі. Навіть після зняття та погашення судимості адвокат не зможе повернутись до роботи. Бо захисником не може бути також особа “у разі зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю”. З урахуванням того, що адвокатське свідоцтво анулюється після набуття чинності обвинувального вироку щодо адвоката, маємо протиріччя - після зняття та погашення судимості людина все одно не зможе бути захисником, ПОКИ ЗНОВУ НЕ ОТРИМАЄ АДВОКАТСЬКЕ СВІДОЦТВО. З урахуванням того, що пан Медведчук просто мріє “покласти під себе” адвокатуру і є підстави побоюватись, що це йому найближчим часом таки вдасться, маємо ТИПОВУ ЗАБОРОНУ НА ПРОФЕСІЮ - антиконституційну, таку, що протирічить рішенню Конституційного Суду України.

Хоча, в більшості “нетяжких” випадків, коли не потрібна “важка артилерія” залякування у вигляді притягнення адвоката до кримінальної відповідальності, адвоката можна просто викинути зі справи, звинувативши у “зловживанні своїми правами”, “злісному перешкоджанні встановленню обставин у справі”, “систематичному порушенні порядку у судовому засіданні”, “невиконанні законних (?) розпоряджень головуючого” та т.і. спроби Ю.Тимошенко та С.Головатого позбутися цієї одіозної норми успіху не мали, тому що нібито “інших заходів, які б припинили порушення в судовому засіданні, не існує”!!! Цікаво, а як же нещасні судді “припиняли порушення” до сумнозвісної “малої судової рехворми”, яка й започаткувала цю драконівську норму?!

Як раніше обходилися особи, що провадили дізнання, слідчі та прокурори без повноважень по усуненню захисників “мотивованою постановою”, яку проект КПК “милостиво” дозволяє оскаржувати слідчому судді? Слідчий суддя в десятиденний(!) термін розглядає скаргу на цю “мотивовану постанову”, яка далі чомусь вже названа “поданням”, та виносить свою постанову, якою або погоджується з усуненням захисника, або відмовляє в цьому. На постанову слідчого судді в триденний термін вноситься апеляція незадоволеною стороною... Загалом, приблизно місяць захисник може “відпочивати” - навіть якщо в підсумку його люб”язно залишать - за цей час з його клієнтом може статись все, що завгодно, а обвинуваченню нічого не завадить ще раз винести таку саму постанову про усунення, тільки вже з інших якихось підстав - і так до безкінечності.

Ні, шановні автори проекту КПК - змагальність так змагальність! Чого ж ви не прописали аналогічний порядок усунення АДВОКАТАМИ всіляких там дізнавателів, слідчих та прокурорів, які катують їх клієнтів, фальшують докази, перебувають в родинних та інших зв”язках з зацікавленими в обвинуваченні особами?

Оскарження ж захисником свого усунення в суді взагалі зворушливо дозволяється лише “одночасно з оскарженням рішення у справі”. Як вірно мовиться у відомому прислів”ї, “пізно пити “Боржомі”, коли нирки в трусах”.
У порівнянні з цим концептуальним жахом дріб”язки на кшталт відсутності будь-яких гарантій повідомлення захисника про слідчі дії або розгляд справи в суді стосовно запобіжного заходу, майже повної неможливості збирати докази та т.і. вже не грають суттєвої ролі в ситуації, яку відверто можна назвати - ЛЕГАЛЬНЕ СКАСУВАННЯ ПРАВА НА ЗАХИСТ. “Службові та фізичні особи не вправі відмовлятися пред”являти чи видавати документи, предмети, інші матеріали, що витребуються особою, яка здійснює дізнання, слідчим, прокурором” - п.3 ст.216 - просто супер! А як стосовно того, щоб надати аналогічне прово захисникам?! Рівність - так рівність!

ОТЖЕ, АДВОКАТУРА, ЯКА ФАКТИЧНО ЗНИЩЕНА В ДАНИЙ ЧАС, ЦИМ КПК, В РАЗІ ЙОГО ПРИЙНЯТТЯ, БУДЕ ДОБИТА ОСТАТОЧНО ТА БЕЗ ШАНСІВ НА РЕАНІМАЦІЮ БЕЗУМОВНО, ЦЕ І Є ГОЛОВНОЮ МЕТОЮ ПАНА ВАСІЛЬЄВА, ЯКИЙ ВІДВЕРТО ЗАЯВИВ, ЩО НЕ ЗБИРАЄТЬСЯ ПРИЙМАТИ КПК “НА ДОГОДУ” ЯКИМОСЬ ТАМ АДВОКАТИСЬКАМ, ЯКІ, НА ЙОГО ДУМКУ, Є АБСОЛЮТНО ЗАЙВИМИ ГВИНТИКАМИ ЗГІДНО ПРОЕКТУ КПК, ЯКОГО ВЖЕ ВСТИГЛИ ПОРІВНЯТИ З “МОЛОТОМ ВІДЬОМ”


<b>Необмежені повноваження прокуратури</b>

Натомість доблесна прокуратура матиме за цим КПК абсолютні, необмежені навіть крихіткою здорового глузду чи почуттям самозбереження повноваження.
Нещасний, жалюгідний перелік справ так званого приватно-публічного обвинувачення, тобто справ, порушення яких можливе лише за наявності заяви потерпілого, негайно нівелюється нормою про те, що такі справи порушуються і по них здійснюється досудове слідство незалежно від надходження заяви потерпілого у випадках, “коли це визнає за необхідне прокурор”. Це чарівна норма, яку цілком можна назвати “норма ім.. адвоката А.Федура”, якого, як відомо, судять незважаючи на те, що потерпілий заявив, що він 2не потерпів” і ніяких претензій до Федура не мав, не має і мати не збирається. Ну дійсно - хто краще за прокурора може знати, чи зґвалтував громадянин А. громадянку Б? Якщо навіть громадянка Б. криком кричить, що якщо її хтось і ґвалтував, то виключно прокуратура - вимагаючи обмовити громадянина А. з яким вона взагалі незнайома, якого конче треба посадити, але нема за що, її крик не матиме ніякого значення - проект КПК ім.Васильєва, п.1 ч.3 ст.177, ч.3 ст.179, п.2 ч.1 ст.184!!!

Прокуратура має безмежне поле підстав для порушення кримінальних справ ще й завдяки тому, що приводом до цього вважаються не ідентифіковані “інші повідомлення” - наприклад, п.5 ч.1 ст.201 та ще багато де по тексту проекту. Цікаво, що саме малося на увазі - плітки, анонімки, сновидіння, фантазії прокурорів або щось інше, подібне перерахованому?! Свої повідомлення про злочин громадяни тепер (ст.206) зможуть передавати по телефону, телеграфу тощо (а ще, мабуть, по пейджеру, sms-ом, електронною поштою, крейдою на паркані?!), і всі ці повідомлення мають бути зареєстровані та перевірені у загальному порядку!!! Якщо доблесна прокуратура буде перевіряти кожен сарай, на якому написане слово з 3-х літер, а насправді лежать дрова, навряд чи в неї залишиться час на щось інше. Але щось підказує, що перевірятиме прокуратура, як і раніше, лише те, що їй заманеться, тільки “заманухи” вигадуватиме тепер сама собі. Термін же перевірки(!!!) Генеральний Прокурор України чи його заступники зможуть тепер продовжуати до... 6 (шести!!!) місяців!!!- ст.209.

Нормами “ім. судді Ю.Василенка” можна вважати норми, якими суддю взагалі усунуто з кола осіб, що можуть порушувати кримінальні справи. Переляк виявився настільки сильним, що всі спроби народних депутатів внести відповідні поправки та залишити суддям ці повноваження хоча б у випадках, де це цілком логічно та виправдано, наштовхнулися на вердикт “відхилено, бо порушення справ не відноситься до конституційних функцій суду”!!! Зрозуміло, що посилання на конкретні статті Конституції відсутнє, як і логіка стосовно того, як з 1996 року, з моменту її прийняття, і по сьогоднішній день мирно існує ст.97 нині діючого КПК, яка ще й досі “чомусь” не визнана неконституційною і прекрасно діє якщо й не по відношенню до Кучми (який має дякувати за це виключно безпринципності Верховного Суду), то по відношенню до осіб, що звинувачуються потерпілими у побоях, самоправстві та т.і.


<b>"Суд присяжних" - фікція з красивою назвою</b>

Даний проект КПК вперше заклав положення про суд присяжних. Однак, ці положення мають щонайменьш два фундаментальних недоліки:

- його можна вимагати лише по справам про довічне ув"язнення (що є непридатним та невиправданим обмеженням, і фактично виключає корисність такого суду )

- статус присяжних за авторами КПК, є залежним. Ліквідована головна ідея цього різновиду процесу - незалежність присяжних. Так, наприклад, суддя може штрафувати присяжних під час процесу.

Таким чином, твердження що введено "суд присяжних" є фікцією та спробою ввести в оману громадськість.




<b>Невинна людина може сидіти у тюрьмі вічно</b>

Сидіти в тюрмі можна вічно - тепер - на законних підставах - ч.11 ст.138 “строк тримання під вартою особи, яка ОБВИНУВАЧУЄТЬСЯ у злочині, що передбачає довічне ув”язнення ... не обмежується. А ЯКЩО ЛЮДИНА ВИЯВИТЬСЯ НЕВИННОЮ???!!! Такого гіпотетичного варіанту автори проекту навіть не припускають!!! А навіть якщо людина обвинувачується у чомусь не настільки жахливому - справу можна кидати неміряну кількість разів на додаткове розслідування і при цьому “час знаходження справи в суді не враховується до загального строку слідства - ст.237, ч.5. Норма “ім.. Б.Фельдмана” - можливість махлювати, як наперсточники на базарі, з об”єднанням /роз”єднанням справ тепер закладена до проекту КПК - ч.2 ст.239



<b>Тепер потенційно у будь-кого можуть "законно" конфіскувати житло</b>

Один з депутатів запропонував конфісковувати ... житло, яке використовувалось з метою вчинення злочину чи його приховання п.7 ч.1 ст.174. Дякувати богові, ще норма матеріальна, в процесуальному кодексі їй нема чого робити. “Але хід ваших думок нам подобається” - злодюжка приніс до себе додому, в квартиру на Печерську, яку він якимось дивом ще примудрився не пропити та в нього її ще не відібрали шахраї, вкрадений десь мішок дерті. Будьте люб”язні - квартиру, конфісковану у нього за це, охоче за безцінь заберуть собі податківці, які у нас від імені держави реалізують конфісковане майно. Ба навіть дерть приносити не доведеться - прокурор з протилежного прикладу “раптом” вирішить, що нещасний мешканець когось зґвалтував САМЕ У ЦІЙ квартирі!!! “Полювання за призами” з народного лото “Забава” відпочиватиме... Браво, депутат Стретович! (автор поправки)





<b>Підведемо підсумки</b>

Претензія до авторів: закритість під час розробки КПК

Група розробників Кодексу, яку очолює Г. Васильєв, вкрай неохоче ознайомлює з сутністю свого дітища депутатів, профільну комісію та всі інші зацікавлені сторони. Так, до сих пір у публічне користування (через сайт ВР) не надано остаточний варіант порівняльних таблиць. Матеріали по Кодексу (4 товстих томи) було видано депутата за декілька годин до прийняття рішень у другому читанні. На додачу до матеріалів було видано матеріал у півтори сторінки друкованого тексту про "демократичність" кодексу та про його "переваги". Цим своєрідним "фіговим листком" автори намагалися прикрити вкрай реакційну сутність Кодексу.

Авторами не було проведено публічного обговорення проекту цього вкрай важливого для всіх громадян Кодексу, і до у ваги була взята лише точка зору однієї з сторін.

Навіть зараз, після нищівної критики з боку громадських, правозахисних та професійних груп, Васильєв на прес-конференції безапеляційно заявив що його не цікавить точка зору всіх інших учасників кримінального процесу, і що фактично буде враховано лише точку зору сторони звинувачення. Також він стверджує що у противників Кодексу немає аргументів - офіційно пропонуємо йому розглядати цей текст як частину аргументів проти поточної концепції КПК.


<b>Висновки</b>

Отже, ви ознайомились з аналізом проекту Кодексу, який було зроблено з залученням фахівців, через незалежні від нас обставини, в дуже короткі терміни. Проект Кодексу містить у собі ще дуже велику кількість не наведених тут небезпечних положень, які разом з наведеними роблять проект вкрай реакційним та схожим на пам"ятку правової думки середньовічної епохи, з "презумпцією вини" підозрюваного і т.д. Цей проект КПК ніяким чином не може претендувати на звання Кримінального кодексу для демократичної країни, не дивлячись на декларації його авторів.

Нагадаємо ще раз до чого призведе прийняття Кодексу:

- Ризик масованого застосування закритих засідань
- Легальне скасування права на захист
- Необмежені повноваження прокуратури
- Лише імітація суду присяжних, до того ж по дуже незначній кількості справ

Що робить НЕМОЖЛИВИМ неупереджене з"ясування обставин по справах та винесення справедливих рішень.


Тому повторимо ще раз думку, що наедена на початку цього матеріалу:

“ВРЯТУВАТИ” ЦЕЙ КОДЕКС НЕМОЖЛИВО, А ВНЕСЕНІ ПОПРАВКИ Є НЕ БІЛЬШЕ НІЖ СПРОБОЮ “ПРИКЛЕЇТИ ГОРБАТОГО ДО СТІНИ”.


Ми закликаємо всіх депутатів, що здатні думати, проголосувати проти цього проекту КПК.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1063792272.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua