Майдан / Статті  

додано: 26-09-2003
Олександр НАКАЗНЕНКО,Оксана МАКСИМОВА: Контроль контролерів

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1064578204.html

Цікава виявляється річ – торгівля. Точніше всілякі умовності та формальності, з нею пов’язані. Одні товари дозволяється продавати без якихось обмежень. А на реалізацію інших, скажімо цигарок чи малоалкогольних напоїв, продавці повинні придбати за чималу суму відповідні ліцензії. На якість товару вони аж ніяк не впливають. Ці ліцензії – форма додаткового побору. Причому далеко не найкращий варіант для збагачення державної скарбниці. Ось чому.

Доволі поширена практика, коли власники крамниць та кіосків не придбавши відповідних ліцензій насправді, так би мовити, підпільно все ж таки торгують «ліцензійованими» товарами. Такі порушення мають викривати податкові служби. За це продавцям загрожує чималий штраф. Проте контролери, принаймні в «податковій столиці» України – Ірпені – часто-густо «домовляються по доброму» з порушниками правил торгівлі. Тобто замість того, щоб збагачувати нашу державу, податківці набивають народними грішми власні кишені.

Вироблена такса для підпільної «ліцензії» чи просто кажучи хабара податковому контролеру – 400 гривень за підпільну торгівлю одним видом ліцензійованого товару. Проте ця сума – разовий відкуп спійманого під час перевірки нечесного продавця безсовісним контролером. Потім порушникові торгівлі, якщо він і надалі продаватиме товар без ліцензії, доведеться сплачувати по 80 гривень щомісяця хабарнику-податківцю. Останній при цьому зобов’язується забезпечувати «дах» продавцю, обіцяючи, що його більше ніхто не чіпатиме ні з якими перевірками.

Проте насправді часто трапляються накладки. Бо ж не секрет, що податківців у нас «наплодили», м’яко кажучи, більше, ніж треба і прогодувати їх нашому народу стає дедалі важче. Через це на одну й ту саму торгівельну точку почергово «наїжджають» місцеві, районні, обласні контролери, а ще існує практика «перехресних перевірок» податківцями сусідніх регіонів (так нещодавно на Приірпіння «наїхали» білоцерківські податківці). І всім їм, зрозуміло, потрібні гроші. То ж виходить, що сума всіх нелегальних поборів може й офіційний штраф перевищити. Але це в кожному окремому випадку по-різному – хто як вміє «домовлятися».

А щоб не бути голослівними розповімо свіжий випадок взаємостосунків продавців з податковими контролерами. Пізнього вечора представник Ірпінського осередку Всеукраїнської організації «Громадський контроль» (один з авторів цих рядків) випадково став свідком перевірки податківцями-контролерами кіоску, що по вулиці Жовтнева в Ірпені. Троє чоловіків показували посвідчення та якісь папери продавцю. На прилавку лежала пачка цигарок. Зі слів перевіряльників випливало, що вони щойно придбали цей товар у кіоску, який не має ліцензії на продаж тютюнових виробів. Продавець заперечувала факт продажу цигарок. Невідомо, принаймні авторам цих рядків, наскільки сумлінно дотримується правил торгівлі згадана кіоскерка, а щодо порядності податківців у представника «Громадського контролю» одразу розвіялися всілякі сумніви. «Це Ви власник, кіоску?», – поспіхом запитав один перевіряльників, не підозрюючи, що в такий спосіб він сам перетворився на підконтрольного суб’єкта. Проводячи експромтом власну перевірку, представник «Громадського контролю» навмисне назвався підприємцем, що тримає згаданий кіоск. Тільки-но він це сказав, як горе-контролер у кількох словах пояснивши ситуацію, одразу ж сам запропонував уявному утримувачу кіоска «домовитися по доброму»: такса традиційна – 400 гривень. Податківець записав прізвища та координати всіх трьох перевіряльників.

Представник «Громадського контролю» пішов додому начебто по документи. Насправді ж він підключив до контролю контролерів свою знайому (другого автора цих рядків), яка, заховавши диктофон, зіграла роль дружини вдаваного власника кіоска. «Скільки вам можна платити?! Нещодавно ваші ж уже приїжджали!», – таким був наступний «контрольний понт» для горе-податківців. Ті заходилися пояснювати, що вони представляють місцеве Ірпінське податкове відомство. Розповіли, хто і як видає їм посвідчення. Зацікавлено розпитували й здогадувалися, хто крім них міг ще здійснювати перевірку цього кіоска. Потім, не отримавши ніяких грошей, так з цього заклопоталися, що забули запитати документи на власність кіоска і склали акт його перевірки на ім’я... представника «Громадського контролю» – фактично випадкової сторонньої людини. Проте, певно відчувши щось не те, горе-перевіряльники не наважилися залишити його копію удаваним власникам торгівельної точки. При цьому повелися надто самовпевнено. Коли представник «Громадського контролю» пообіцяв, що про цей випадок напишуть завтрашні газети, один з податківців чванливо відповів: «Та хоч сьогоднішні». Тож, якщо розказана нами історія не зацікавить представників податкового відомства та прокуратури, то можливо вона хоча б Вам сподобається, шановні читачі

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1064578204.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua