Майдан / Статті  

додано: 06-10-2003
Михайло СВИСТОВИЧ: Думки ще одного простого виборця про Ющенка

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1065464894.html

Моє найулюбленіше заняття – ходити в народ. Це не має нічого спільного з російським народництвом, просто я, хоч і сам ніби є з того самого народу, на відміну від великих політиків не вважаю, що знаю про народне життя все. Хоча б тому, що живу у певному місті в певному місці, а за кілометр-другий від мого обійстя може протікати зовсім інше життя, з іншими проблемами. Що і показали наші зустрічі з людьми по дворах, проведені в Ірпені, де ми, здавалося б, знаємо все. Виявилося, що не все. То що ж говорити про життя за межами нашого регіону.

От саме тому я й люблю ходити в народ. Особливо, якщо це непомітно, якщо постаєш серед народу не оратором чи інтерв’юером, а просто ходиш поміж людей, більше слухаєш аніж говориш, задаєш питання і знову слухаєш, слухаєш...

Оскільки все знати неможливо, але бажано, то всюди, де б я не був, намагаюся спостерігати та заводити розмови з людьми, бо часто уявляєш життя в міфологізованому вигляді, а не таким, як воно є насправді.

Водію попутної вантажівки, який віз мене разом з ще однією жінкою та кукурудзою у кузові від Володарки до Тетіїва, я прямо сказав, що є людиною міською, тому від сільського життя трохи відірваний і хочу більше знати про життя села і так звану чи дійсно справжню продовольчу кризу. Відразу виклав йому весь багаж наявної у мене інформації з різних, часом протилежних джерел: читав, що пшениця вимерзла і згоріла, врожай низький, зерна немає, його вивезли за кордон або не вивозили, а притримали, що ціни були по 300 грн. за тону, що зерно не дозволяють вивозити за межі області, що київський губернатор Засуха не дає Києву зерна, і київський мер Омельченко закуповує його бозна де, що хлібокомбінати збиткові, що при Ющенкові селу стало краще, а зараз знову погано, що високий врожай рік тому не такий вже й високий, і що кум, який, на відміну від мене, знається на пшениці, розповідав, що у Броварському районі пшениця невідомо як, але зиму пережила, що колос тонший ніж хотілося б, врожай буде нижчим, але не таким катастрофічним, як кричать у ЗМІ.

Мені повезло, бо водій виявився колишнім вчителем з десятирічним педагогічним стажем, добре поінформованим та здатним до аналізу. Та ще й володів ситуацією по двох районах, на елеватори яких возить зерно. Та ще й цікавиться всім, як і я, тож розповів чимало цікавого. В тому числі й про життя сільського підприємця, який, не маючи змоги прогодувати родину вчителюванням, пересів за баранку власноруч зібраного зі старих деталей МАЗа.

Відразу скажу, що мій співбесідник виявився хоч і не фанатичним, але все ж прихильником Ющенка, голосував за “Нашу Україну” на минулих виборах, збирається віддати голос за ВАЮ на президентських, однак захоплення особливого не виявив. На його думку, до Ющенка “поприлипало багато наволочі” (це дослівно), однак сам лідер НУ є все ж людиною досить порядною і розумною, а кращих з реальних кандидатів немає. Розповів, що на минулих виборах на Володарщині і Тетіївщині в “Нашої України” та й в інших опозиційних сил вкрали багато голосів, бо ж одні голосували, а інші – рахували. Тому, якщо Ющенко хоче стати президентом, йому потрібно забезпечити тотальне спостереження за виборами на всіх дільницях і спиратися потрібно не на партії, а на народ. Тут же залишив свою адресу і телефон, зазначивши, що спостерігачів треба шукати, а не наймати, бо той, кого купили за гроші, можуть і перекупити. Та й спостерігатимуть вони одним оком. А люди в спостерігачі підуть, от тільки з ними треба працювати.

А мої слова, що при Ющенкові село вперше стало жити краще, заперечив. На його думку, при Ющенкові лише продовжували валити колгоспи, причому в ці слова він негативного змісту не вкладав. І зауважив, що, можливо, якби Ющенко ще побув, то щось би і змінилося на краще, однак “можливо” до діла не пришиєш, а тому фактом є те, що сільське господарство двох районів ніяк не відчуло на собі позитивних змін. Щодо моїх слів про пенсії і зарплати різко відповів: “Ви ж самі чудово знаєте звідки взялися ці гроші. Їх забрали у кланів в енергосекторі й віддали ними заборгованість. Це дуже добре і правильно, але до чого тут реформа у сільському господарстві?”

Найвищого врожаю в часи правління Ющенка не заперечив, однак приписав його природним умовам, оскільки і після Ющенка був непоганий врожай, а умови надання і повернення кредитів були ті самі. Правда, зазначив, що трохи там у першому післяющенківському врожаю приписали, та це не зіграло великої ролі.

З його слів, цього року у Володарському та Тетіївському районах пшениця дійсно вимерзла і згоріла, а там, де збереглося, врожайність часом складала 13-14 центнерів з гектару, тому зерно нині в дефіциті. І пшеницю третього класу купляють зараз по 1200 гривень за тону, але й за такою ціною дістати нелегко, бо вже просто нічого не залишилось. Купляють зерно різноманітні фірми, що крутяться навколо елеваторів, приїжджають і з “Київ млина”, і ніхто не забороняє нікому ні вивозити, ні продавати пшеницю Омельченку. Такі випадки були, але останній стався десь три роки тому.

Також визнав, що рік тому зерно приймали по 300 гривень за тону, але заперечив, що хтось когось примушував здавати саме по такій ціні. Просто по іншій ціні навколоелеваторські фірми не приймали, а селянину нема як шукати покупця десь далеко за межами району чи області. Тому і здавали по 300, бо з кредитами за пальне та все інше розрахуватися треба було, а, поки шукатимеш, набіжать відсотки та штрафні санкції.

Про вивіз зерна за кордон також відізвався скептично. Сказав, що баржа, оформивши документи, лише виходила з порту, а потім верталася назад. Джерело інформації відкрити не схотів, однак сказав таким тоном, що я не мав підстав не повірити.

Висловив також думку, що ця ситуація колись бабахне, бо не можуть хлібокомбінати весь час працювати збитково. 1200 гривень за тону, вихід борошна – 60%, а ще ж є інші витрати на випічку хліба (електрика, зарплата, пальне тощо). То скільки реально має коштувати хлібина? Також пояснив мені, що на макаронні вироби йде гірша, а отже, дешевша пшениця, а от хліб з гіршої пшениці не спечеш. І ще пояснив, що хліб печуть з озимини, отої що по 1200, бо якість ярової а не годиться. Тому і дефіцит нині навіть за такої ціни, бо коли ту озимину вже зібрали.

Взагалі ми почали з розмови про врожай, а про політику почали розмовляти потім, коли жінка зійшла. Може це і співпало, бо ж я сам почав про погоду, а не про політику. Характерно, що три гривні, простягнуті жінкою, водій категорично не взяв: “Я попутка, а не автобус”. Хоча, як вияснилось з подальшої розмови, вони були йому б не зайві. Але – не взяв. Ще й пригрозив їй, незнайомці, що вдруге не стане, якщо наполягатиме на платі за проїзд.

Вияснивши його політичну позицію, я признався, хто я такий. І він знову почав говорити про Ющенка. Зокрема й про тих нашоукраїнців, що приймають закони, начитавшись книжок.

У приклад навів себе. Він сплачує 100 гривень єдиного податку на місяць, а за машину має сплатити ще 1672 грн. на рік (для порівняння: здоровенний магазин “Смачний світ” в Ірпені сплачує за рік біля 1200 грн. податків). А ще ж мусить купувати пальне, запчастини, а одне колесо – 120 доларів. А коліс разом із запаскою – сім. А машина стара, однак змушений при вантажопідйомності 8 тон перевозити 10 (показав шляховий лист), бо інакше не покриє витрат. Та від 10 тон вона швидше зношується і частіше потребує ремонту. Тому і податки він платить не завжди вчасно, і цим, коли він спробує щось сказати проти влади, миттєво скористаються. Тому і порадив Ющенку не ставити спостерігачів на дільниці за місцем проживання, якщо немає впевненості у їх здатності йти до кінця. А перевіряти здатність порадив так – спочатку запропонувати спостереження без грошей.

Свою розвалюху він оцінив максимум у 2000 доларів, а от ті, хто має імпортні фури по 300 тисяч, платять по 300 грн. податку, бо береться податок не від ринкової вартості машини, а від кубічних сантиметрів двигуна. І за це голосують і нинішні нашоукраїнці. Тому на Ющенка він ображений, як ображений і за те, що дехто з нашоукраїнців виступає проти єдиного податку. Таким чином вони заохочують більш великий бізнес, а от дрібним підприємцям виживати стає все важче, і, якщо ющенківці не піднімуть це питання (щодо способу обрахування податку на автомобілі) у Верховній Раді хоча б у вигляді депутатського запиту, багато його товаришів по баранці голосувати за ВАЮ не будуть. А якщо і єдиний податок скасують за допомогою нашоукраїнських голосів, то взагалі втратить Ющенко не один відсоток.

Він сам голосувати буде. Бо трохи читає й аналізує. Прості ж селяни політикою не цікавляться, їм нема коли за клопотами, та й бажання особливого немає також. Тому й віддали голоси, так би мовити, авансом, але вдруге авансів не буде, якщо не буде натяку, що виданий аванс повернеться з лихвою.

Грошей з мене він також не взяв.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1065464894.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua