Майдан / Статті  

додано: 22-10-2003
ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ: Українсько-російські відносини: сучасний стан та перспективи

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1066853118.html

ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ
Українсько-російські відносини: сучасний стан та перспективи
(в скороченому вигляді)

Сесійна зала Верховної Ради України
22 жовтня 2003 року, 10.00 година

Веде засідання Голова Верховної Ради України ЛИТВИН В.М.

Я запрошую до доповіді першого віце-прем'єр-міністра України, міністра фінансів України Миколу Яновича Азарова.

АЗАРОВ М.Я.
На сегодняшний день украинско-российское сотрудничество характеризуется прагматизмом, стремлением к выполнению подписанных межгосударственных документов, реализацией взаимовыгодных двухсторонних экономических проектов, проведением общих бизнесфорумов, дальнейшим усилением взаимодействий как на двухстороннем, так и на международной арене.

Договорно-правовая база между Украиной и Российской Федерацией насчитывает 294 двухсторонних международных договора, среди которых 37 - межгосударственных, 155 - межправительственных, 102 - межведомственных.
На сегодняшний день из общего количества подписанных документов вступили в силу 253 договора.

Базовым документом есть договор о дружбе и сотрудничестве, партнерстве, который был подписан 31 мая 1997 года и вступил в силу 1 апреля 1999 года.
Приоритетное значение имеет развитие торгово-экономической сферы. В этом направлении между нашими странами 27 февраля 1998 года был заключен Договор между Украиной и Российской Федерацией о экономическом сотрудничестве на 1998-2007-й годы, который вступил в силу 15 июля 1999 года.

Развивая отношения партнерства с Российской Федерацией, Украина исходит из того, что их развитие должно быть направлено на обеспечение динамичного, стабильного, эффективного развития национальных экономик, повышение уровня жизни населения, развитие добрососедских отношений между двумя государствами, укрепление международной и региональной безопасности и стабильности.

Реализация такого подхода в развитии украино-российских отношений является одним из обязательных условий для достижения стратегических целей: полномасштабной интеграции в европейские и евро-атлантические структуры.
Следует отметить, что в текущем году, как и в предыдущие, в Украине продолжается уверенный экономический рост. И в этих условиях очень важно, что Российская Федерации остается основным торговым партнером Украины, ее часть во внешнеторговом обороте составляет более 30 процентов.
В целом украинско-российская внешняя торговля с начала 2003 года активизировалась. Объем торговли товарами в январе-августе 2003 года увеличился почти на 34 процента и составив более 8 миллиардов долларов.
Предприятиями Украины в текущем году поставлено металлургической продукции почти в 2 раза больше, чем в предыдущем году. На 50 процентов возросли поставки продовольственных товаров, на 12,6 процентов - машиностроительной продукции. Благодаря конструктивным усилиям сторон последовательно продолжалась работа по преодолению барьеров на пути продвижения товаров в 2003 году на рынке обеих стран. Так, решением межведомственной комиссии по международной торговли от 20 августа текущего года либерализировано специальные меры в отношении импорта в Украину одноразовых шприцов, просихождением из России, и увеличена годовая квота на их поставку. 7 августа текущего года в Москве проведены консультации относительно урегулирования вопроса поставок украинских труб большого диаметра и оцинкованого проката. Подписан соответствующий меморандум, а 18 августа текущего года протокол к соглашению о поставках украинских труб большого диаметра, в результате чего квота увеличена на 120 тисяч тон. Конечно, положительно надо оценить поставки российского зерна на украинский рынок.
Вместе с тем, необходимо отметить, что наиболее отрицательно на развитие украинско-российского сотрудничества влияют расхождения в порядке таможенного, тарифного, нетарифного регулирования, установление транзитных тарифов и режимов, местных налогов и портовых сборов. Все это ведет к неоправданному повышению цен на товары, услуги, работы, препятствует свободному их перемещению, провоцирует распространению нелегальных форм во взаимной торговли.

Сдерживающим фактором в развитии взаимной торговли остается блокирование российской стороной процесса ратификации, подписанного еще десять лет тому назад, Соглашение о создании зоны свободной торговли государств-участников СНГ. Неоправданно медленно проходят процессы сокращения изъятий и устранение искусственных препятствий во взаимной торговле, которые усложняют реализацию достигнутых договоренностей. Только за последний год Российской Федерацией принято ряд нормативных актов, которые, к сожалению, не оказывают содействия улучшению торговых взаимоотношений.

Крайне болезненным для украинских товаропроизводителей, ориентированных на российский рынок, стал переход Российской Федерации с 1 июля 2001 года на взымание косвенных налогов во взаимной торговли по принципу страны назначения, за исключением энергоносителей, нефти, природного газа, газового конденсата. В результате чего в большинстве предприятий, у которых основную часть себестоимости продукции занимают энергоносители, стоимость продукции увеличилась. На предприятиях, которые вырабатывают азотные удобрения, себестоимости продукции энергоносителя достигают 70 процентов, на металлургических предприятиях - до 40 процентов.

Таким образом, взымание косвенных налогов по данной схеме отрицательно влияет на конкурентную способность украинской продукции на российском рынке и не имеет аналогов в мировой торговой практике. Поэтому украинская сторона настойчиво и последовательно проводит переговоры с российской стороной о переходе на общепринятую схему взымания налога на добавленную стоимость при поставках в Украину нефти, природного газа, газового конденсата, то есть, применение нулевой ставки на энергоносители.
В углублении экономических, культурных связей между Украиной и Россией особая роль принадлежит развитию интенсификации регионального и приграничного сотрудничества. При реализации задач в этих сферах принципиально важно есть эффективное использование потенциала программы межрегионального приграничного сотрудничества Украины и Российской Федерации на 2000-2007 годы соответствующих двухсторонних и многосторонних соглашений, договоренностей, поиск новых форм и механизмов сотрудничества. Деловые контакты с соседними регионами России уже наработаны Харьковской, Донецкой, Запорожской, Днепропетровской, Львовской, Сумской и другими областями Украины. На уровне регионов Украины и Российской Федерации подписано свыше 200 соглашений. Хотелось бы отметить, что развитие такого важного направления двухстороннего сотрудничества, как межрегиональное, сдерживается, как отсутствием координации действий центральных органов исполнительной власти Украины и России, так и отсутствием соответствующей нормативной базы.

В этой связи предлагалось бы рассмотреть возможность разработки межправительственного соглашения о принципах и механизмах развития межрегионального сотрудничества. Так Украинская сторона предложила российской стороне заключить новое соглашение о гарантиях прав граждан, которые работали в районах Крайнего Севера и приравненных к ним местностях в области пенсионного обеспечения.

Указанное предложение, к сожалению, не поддержано российской стороной. В связи с этим предлагается провести полномасштабное экспертное изучение данной проблемы с учетом интересов обеих сторон с целью нахождения взаимоприемлемого компромиссного решения по этому вопросу.

Более эффективных действий требует и выполнение положения относительно предупреждения и недопущения нелегальной миграции, включая надлежащее обустройство государственной границы между Украиной и Российской Федерацией и заключение соглашения о возвращении нелегальных мигрантов.............. Решение этой проблемы осуществляется в рамках переговорного процесса по заключению двухстороннего соглашения о приеме и передаче лиц, которые находятся на территориях обеих государств нелегально. Инициатива заключения данного соглашения исходила от украинской стороны, которой еще в 1995 году передала российской стороне проект соответствующего соглашения с предложением относительно проведения двухсторонних переговоров. Однако до настоящего времени российской стороной не принято окончательное решение.

Необходимо подчеркнуть, что сегодня основные усилия должны быть направлены на поиск решений, которые будут способствовать закреплению и наращиванию положительных результатов. Так, реализация мер, намеченных на 9-ом заседании смешанной украинско-российской комиссии по сотрудничеству в Ялте 18 июля этого года позволит достигнуть более высоких результатов в торгово-экономическом сотрудничестве. Развитие отношений с Российской Федерацией как в двухсторонних, так и многосторонних форматах будет и в дальнейшем осуществляться на принципах, которые не противоречат принципам присоединения Украины к Всемирной торговой организации. Исходя из этого, Украина в дальнейшем будет прилагать все усилия для применения режима свободной торговли без изъятия ограничений. Достижения этой цели даст возможность задействовать неиспользованный на сегодня потенциал развития двухстороннего экономического сотрудничества. Следует найти такие решения, которые будут в дальнейшем способствовать реализации огромного потенциала торгово-экономических отношений между двумя государствами и их принятие даст новый импульс для достижения конкретных результатов. Это будет способствовать дальнейшему развитию дружеских отношений между нашими государствами на благо наших народов.

На сегодняшний день в двухсторонних отношениях, к сожалению, существует проблемные вопросы. Российская сторона затягивает с предоставлением договора между Украиной и Российской Федерацией, а украинско-российская государственная граница на ратификацию в Государственную Думу. Не проявляется активность и в переговорном процессе по вопросам заключения двух дополнительных соглашений относительно контроля над вооружениями Черноморского флота Российской Федерации относительно порядка действий в кризисных ситуациях. Фактором определенного напряжения в украинско-российских отношениях остается активное использование Россией ситуации вокруг ратификации Верховной Рады Украины, так называемого, нулевого варианта. Вопрос рассматривался на заседании Верховной Рады, в ее комитетах. Принято постановление Верховного Совета Украины с 5 предостережениями. Предостережения, с которыми дважды официально была ознакомлена российская сторона, касались непосредственно условий ратификации.

Речь идет о возвращении средств Украины со счетов "Внешэкомбанка" СССР, возмещение части Алмазного фонда и золотого запаса, обеспечение реструктуризации государственного долга Украины перед Российской Федерацией. Имеет, к сожалению, место промедления со стороны России в решении проблем, связанных с передачей Украины части заграничной собственности бывшего Советского Союза, в частности помещений советских дипломатических учреждений, представительств.

В экономической сфере наиболее актуальными проблемными вопросами двухстороннего торгово-экономического сотрудничества, которые требуют немедленного решения, есть такие: это отсутствие реального режима свободной торговли. Взимание российской стороной экспортного НДС в торговли с Украиной, который Россия не применяет в торговле с другими странами. Действия постановлений правительства Российской Федерации относительно введения экспортной таможенной пошлины на целый ряд российских товаров, которые в Украине отнесены к категории критического импорта, а также применение жестких мер относительно защиты внутреннего рынка от украинской продукции специальные и антидемпинговые меры в отношение ............. перечня металлов и сельхозпродукции.

В гуманитарной сфере необходимо обратить внимание на использование некоторым представителям российской стороны так называемой проблемы соотечественников за границей. Вместе с тем российская сторона не обеспечивает надлежащим образом на государственном уровне удовлетворение национально-культурных потребностей украинцев в Российской Федерации. Можно выразить надежду, что подписание документов по единому экономическому пространству является шагом вперед к формированию отношений между Украиной и Российской Федерацией, Республикой Казахстан и Республикой Беларусь на более высоком цивилизованном уровне, отвечающем интересам государства и нормам ВТО. Это будет способствовать устранению существующих барьеров и дальнейшему укреплению торгово-экономических отношений между Украиной и Российской Федерацией.

Украина ожидает, что после подписания данных документов более быстрого продвижения в направлении создания полномасштабной зоны свободной торговли с учетом требований Всемирной торговой организации европейского опыта.
Хотелось бы особо остановиться на последних событиях вокруг украинского острова Коса Тузла. Строительство российской стороной ударными темпами гидротехнического сооружения в Керченском проливе без соответствующего давления Украины и отсутствие надлежащего реагирования со стороны российских властей на неоднократные обращения Украины абсолютно не отвечает духу и положениям Договора о дружбе, сотрудничестве и партнерстве Украины и Российской Федерации.

Кроме того, Министерство иностранных дел Российской Федерации нотой от 16 октября этого года срочно попросила представить ему копии документов, включая картографические, на основании которых украинская сторона строит свои предположения о принадлежности ей косы острова Тузла. Мы рассчитываем на незамедлительный двухсторонний переговорный процесс по урегулированию этой проблемы и недопущения создания напряженности в украинско-российских отношениях. Следует активизировать переговорный процесс по определению правового статуса и разграничения Азовского моря и соответствующих районов Черного моря и Керченского пролива. Поэтому нужно срочно садиться за стол переговоров и искать компромиссы, которые могли бы удовлетворить обе стороны. В противном случае, как это и прозвучало в заявлении Верховной Рады от 14 октября этого года по поводу событий в Керченском проливе, Украина оставляет за собой право принятия необходимых мер в соответствии с международным правом.

Мы с пониманием относимся к совместному заявлению Межпарламентской комиссии по сотрудничеству Верховной Рады Украины, Федерального Собрания Российской Федерации от 21 октября сего года к президентам обеих стран по данному вопросу и призываем российскую сторону к конструктивному диалогу. Украина всегда исходила из позиций конструктивного, взаимовыгодного сотрудничества, на взаимном признании и уважении суверенных прав каждой из сторон. Но Украина готова и к соответствующим действиям по защите своего суверенитета.

Безусловно, надеюсь, что в ближайшее же врем сто стороны Российской Федерации будут приняты соответствующие меры. Благодарю вас за внимание.

ГОЛОВА.
Я запрошую до доповіді голову Комітету Верховної Ради України у закордонних справах Сташевського Станіслава Телісфоровича.

10:21:20
СТАШЕВСЬКИЙ С.Т.
Стратегічне значення для національних інтересів України має поглиблення взаємовигідного економічного співробітництва з Росією, зокрема, в зовнішньоторговельній сфері, в сфері транспортування енергоносіів та сприяння ефективному і безпечному функціонування трансконтинетнальних транспортних коридорів.

Проте, частка України в зовнішній торгівлі Росії, яка ледве перевищує 6 відсотків, а також структура двостороннього товарообігу поки що, на наше переконання, не відповідають потенціалу нашої співпраці і не можуть нас задовольнити. Адже зростання відбувалось переважно за рахунок нашої чорної металургії, дещо меншою мірою продовольчої галузі, а з російської сторони - продукцією паливно-енергетичного комплексу.

Спільною проблемою України і Росії залишається в основному сировинна орієнтація економіки, низька питома вага високотехнологічної продукції в експорті. В той же час далеко не повною мірою задіяний величезний потенціал виробничої кооперації, науково-технічної співпраці, реалізації спільних економічних проектів в сферах високих технологій, що забезпечили б економічне зростання на інтенсивній та довгостроковій основі, сприяли б прогресивним структурним реформам.

Водночас позиція українських експортерів на російському ринку послаблюється жорсткою політикою Росії по захисту власних виробників.
Серед гострих нерозв'язаних проблем в економічних стосунках залишається стягування російською стороною експортного ПДВ у торгівлі з Україною, яке Росія не застосовує в торгівлі з третіми країнами. Збереження експортного мита на значну кількість російських сировинних товарів, незавершеність процесу формування зони вільної торгівлі як бази для подальшого розвитку інтеграційних процесів.

З метою закріплення позитивних тенденцій, що намітилися в українсько-російській торгівлі, необхідно вдосконалювати практику і поширювати нам застосування засобів державної підтримки вітчизняного товаровиробника. При цьому така підтримка не повинна давати приводу для нових розслідувань і підштовхувати Росію до запровадження захисних дій з метою витіснення українських товарів з російського ринку.

Українсько-російське співробітництво має набути імпульсу в зв'язку з формуванням єдиного економічного простору Білорусії, Казахстану, Росії, України. Підписавши в Ялті 19 вересня цього року Угоду про формування єдиного економічного простору і відповідну концепцію, Україна, безумовно, розраховує на якісне поглиблення економічного співробітництва, насамперед, на російському напрямі, а, разом з тим, і на розв'язання застарілих проблем, що гальмують розвиток наших економічних стосунків.

Для України першочерговим завданням формування єдиного економічного простору є створення повноцінної зони вільної торгівлі без виключень і обмежень, тобто таких умов, що забезпечували б високий рівень регіональної економічної інтеграції, і щоб вони водночас не суперечили Конституції і законам України, її стратегічному курсу на європейську та євро-атлантичну інтеграцію, та вступу до СОТ на умовах, що відповідають нашим національним інтересам.

Саме такий підхід до формування єдиного економічного простору міститься у відповідних заявах Верховної Ради України від 22 травня та 17 вересня цього року.

Водночас, надзвичайно актуальними завданнями залишається інвентаризація договірно-правової бази двосторонніх відносин. Станом на жовтень 2003 року між Україною та Російською Федерацією укладено майже 300 двосторонніх угод та договорів на міждержавному, міжурядовому і на міжвідомчому рівнях. Разом з тим, слід зазначити, що частина цих угод застаріла. Договірна правова база вимагає подальшої інвентаризації, виключення з реєстру таких угод, що вже втратили чинність або актуальність. Як підкреслили ще на березневому засідання вище згаданої Міжпарламентської комісії, понад 100 двосторонніх договорів не стикуються із сьогоднішніми реаліями і повинні бути скасовані або переглянуті.

Чи найгострішою проблемою у наших двосторонніх відносин залишається неврегульованість питання Державного кордону. Безперечно, позитивним кроком у контексті проблематики українсько-російського кордону є завершення делімітації його суходільної частини.

Таким чином, невідкладними проблемами на сьогоднішній день залишаються дві: виконання домовленостей щодо синхронної ратифікації, підписання президентами двох краї Договору про українсько-російський державний кордон, а також розв'язання проблеми водної частини Державного кордону в Азовському, Чорному морях, у Керченській протоці.

У зв'язку з ситуацією навколо будівництва дамби у Керченській протоці слід розглядати зазначений факт як ознаку потенційної загрози державному суверенітету України над частиною її території, розвитку партнерських дружніх відносин між двома країнами, що підтверджена заявою Верховної Ради України від 14 жовтня цього року.

У підсумку є очевидним, що саме комплексна невирішеність проблеми українсько-російського державного кордону є однією з причин цього небезпечного прецеденту. Про це йшла серйозна розмова учора на засіданні Міжпарламентської комісії. Депутати і Російської Федерації, і України засуджують такий факт і прийняли відповідне звернення до президентів Росії і України.

У контексті врегулювання питання, пов'язаних з тимчасовим перебуванням і функціонуванням на території України Чорноморського флоту Російської Федерації, проблемним залишається питання щодо визначення розмірів та початку практичного фінансування урядом Російської Федерації соціально-економічної інфраструктури міста Севастополя, здійснення реального екологічного контролю та моніторингу у військових формуваннях та на кораблях Чорноморського флоту, передача Україні об'єктів берегової інфраструктури, включаючи об'єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства і такі інші, які вам відомі.

Нинішній етап розвитку відносин між Україною і Росією неможливо розглядати поза контекстом європейських інтеграційних процесів. Здійснення проголошеного Україною курсу на європейську інтеграцію об'єктивно передбачає виведення всього комплексу українсько-російських відносин на якісно новий рівень, який би не лише враховував національні інтереси при налагодженні довгострокової взаємовигідної співпраці, але й створював необхідні передумови для вступу України до Європейського Союзу.
У світлі ухваленого ЄС послання " Розширена Європа, сусідство" Україна цілком поділяє стурбованість небезпекою, що може спричинятися слабкими кордонами і неконтрольованістю міграційних потоків. Це стосується і українсько-російського кордону. Від так, найближчий рік-два Україні і Росії необхідно завершити роботу над проектами та підписати довгосторонні угоди щодо посилення протидії нелегальній міграції та прийому-передачі нелегальних мігрантів.

Хотів би торкнутися і проблеми перебування громадян України в Російській Федерації. Особливу увагу необхідно приділити завершенню роботи над проектом угоди щодо співробітництва у соціально-трудовій сфері та створення співвітчизникам належних умов для проживання та праці.
Потребує прискорення спільне опрацювання проекту двосторонньої угоди про гарантії прав громадян України, які працювали в районах Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення.

Проблемним залишається питання медичного страхування співвітчизників. Особливо трудових мігрантів, що перебувають у Росії. Відповідна міжурядова угода від 28 жовтня 1999 року практично не діє, в результаті чого люди позбавлені невідкладної медичної допомоги.

Пріоритетної уваги вимагає гуманітарний вимір двостороннього співробітництва, адже це душі і долі людей. За останній час на цьому напрямку вдалося досягти ряду позитивних зрушень. Це, зокрема, і повернення фрагментів 4 фресок Михайлівського золотоверхового собору, переданих в лютому 2001 році, що дозволяє сподіватися на реституцію як решти фресок і мозаїк з цього собору, так і інших предметів національно-історичної культурної спадщини.

В завершальній стадії знаходиться вирішення питання налагодження нормальної роботи бібліотеки української літератури в Москві в новому приміщенні. Визначною подією в культурному діалозі наших народів стало урочисте відкриття в Москві меморіальної дошки на честь Михайла Грушевського на будинку, де він мешкав останні роки. Безумовний позитивний вплив на розвиток гуманітарного виміру нашого співробітництва справило проведення за підтримки вищого державного керівництва двох країн Року Україні в Росії і Року Росії в Україні. Проте, не вирішується ряд питань в гуманітарній сфері, на жаль, поки що заважає нормальному розвитку відносин з Російською Федерацією.

На жаль, вимушений констатувати, що культурний простір Росії поки що значною мірою залишається закритим для майстрів творів української культури.

На порядку денному гостро стоїть питання застування загальноросійської української газети, яка мала б стати основним інформаційним органом для забезпечення соціально-культурних та інформаційних потреб українців в Росії. Вимагає ратифікації російською стороною угода про організацію та діяльність інформаційно-культурних центрів. На відміну від Росії, яка розширює свою інформаційну присутність в Україні через відкриття представництв російських ЗМІ організаційну та фінансову допомогу співвітчизниками культурно-інформаційна присутність України в Російській Федерації розширюється неприпустимо повільно. Причиною цього є, перш за все, відсутність коштів. Так, брак фінансування є головною причиною неефективної реалізації національної програми закордонне українство у період до 2005 року.

Слід зазначити також, що відповідальними державними органами України не повністю використовуються наявні резерви для застосовування паритетного підходу до вирішення питання в інформаційній сфері, як це передбачено базовим українсько-російським договором від 31 травня 1997 року.
Вважаємо неприпустимою для здорового розвитку відносин між Україною і Російською Федерацією активну діяльність деяких засобів масової інформації Росії по створення негативного іміджу в російської громадськості свідомості через подачу переважно негативних тенденцій, тенденційних матеріалів про Україну.

Вважаємо, що політичні та ідеологічні спекуляції навколо функціонування російської мови в України, як наприклад, заява першого заступника міністра закордонних справ Російської Федерації пані Митрофанової або нещодавнє висловлювання з цього приводу міністра внутрішніх справ Росії пана Грязлова також не можуть сприятливо позначитися на відносинах між обома державами. Адже йдеться про нав'язування Україні, як і іншим пострадянським державам, надання російській мові офіційного статусу.
Ці складні питання потребують, на нашу думку, чіткої адекватної реакції як органів української влади, так і політичних сил в самій Росії, зацікавлених в розвитку рівноправного і взаємовигідного співробітництва між нашими країнами.

Шановні колеги, підсумовуючи свій виступ, хотів би підкреслити, що у нас немає альтернативи розвитку всебічного співробітництва з Росією. Однак наше стратегічне партнерство буде реальним і ефективним лише за умови рівноправності та партнерства взаємин, політичної відповідальності влади обох країн та підтримки з боку суспільства. Безумовно, ми маємо усвідомити, що у процесі взаємодії Україна та Росія прагнуть реалізувати свої національні інтереси, і в наших відносинах є як співпадіння позицій, так і певні розбіжності. І наша першочергова роль, як парламентарів, полягає в тому, щоб захищаючи свої стратегічні інтереси, розвивати взаємовигідне співробітництво, шукати компроміси і рухатись вперед. Дякую вам за увагу.

ГОЛОВА.
Я запрошую до виступу Горегляда Валерія Павловича - першого заступника голови Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації.

ГОРЕГЛЯД В.П.
Знаковым событием в жизни двух братских народов стало проведение года Украины в России и года России в Украине. Эти мероприятия, осуществляемые под эгидой двух президентов способствовали углублению взаимовыгодных связей в различных сферах. Стало уже хорошей традицией совместное проведение нашими парламентами слушаний по актуальным вопросам взаимодействия.

Почти год назад представительная делегация Верховной Рады прибыла в Москву, чтобы обсудить совместные подходы к углублению экономической интеграции наших стран.

С обоснованный тревогой тогда мы говорили о значительном спаде торгово-экономической и деловой активности, серьезных трудностях, которые испытывают в своей работе хозяйствующие субъекты наших стран. Было привлечено внимание правительств и общественности к наиболее болевым точкам, сдерживающим интеграционные процессы.

Мы с удовлетворением можем констатировать сегодня, что усилиями президентов, правительств, парламентов двух государств, благодаря настойчивости деловых кругов удалось переломить ситуацию и даже добиться некоторого роста взаимного товарооборота. Об этом достаточно подробно выступали до меня, говорили до меня предыдущие ораторы.

Углубились старые и появились новые экономические связи. Необходимо признать, что даже пресса, которая порой очень остро и справедливо критикует нас, забыла такой термин как торговая война, о котором часто упоминалось еще в прошлом году.

Хочется отметить деловой и регулярный характер, который приобрели контакты между парламентариями наших стран, доверительность и плодотворность встреч руководителей Совета Федераций и Верховной Рады. Этот стиль характерен и для работы нашей межпарламентской комиссии.

Как известно, вчера на ее очередном заседании было рассмотрено немало непростых вопросов. При этом заслуга наших коллег, с моей точки зрения, в том, что они идут на прямой диалог по самым сложным проблемам, стремясь находить развязки, устраивающие обе стороны. Мне вообще импонирует атмосфера открытости и откровенности, которая принесла еще в прошлогодних слушаниях делегация наших украинских коллег.

Я помню, как мой коллега Александр Алексеевич Зинченко предложил тогда определиться на последних слушаниях где мы стратегические партнеры, а где мы конкуренты. Не берусь опровергать или поддерживать этот тезис, но разделаю его в главном: открытый и откровенный обмен мнениями всегда лучше, чем камень за пазухой, что, собственно, и подтвердили вчерашние дискуссии, в том числе и по такой острой проблеме, как проблема, возникшая в Керченском проливе.

Давайте вновь обратимся к Программе экономического сотрудничества на 1998-2007-ой годы, которую давно следует подвергнуть серьезной корректировке. Там записано, например, что товарооборот между нашими странами к 2008 году должен вырасти не менее чем в 2 с половиной раза. Программа реализуется уже шестой год, а рост за это время не превысил и 10 процентов.

Получается, что намеченные программные ориентиры фактически провалены.
Безусловно, Украина является сегодня основным торговым партнером России среди стран СНГ. И цифры в обоих докладах приводились, они очень убедительные и красноречивые. Но, тем не менее, необходимо признать, что Украина постепенно уступает свои позиции как торговый партнер России. Она переместилась со второго места в 1999 году по объемам торговых операций на третье после Германии и Беларуси. Но если взять Беларусь, то по экономическому потенциалу и количеству населению от Украины она, мягко говоря, отличается.

Все мы знаем, что для такого развития событий существуют и объективные, к сожалению, причины. Как мне рассказывали, вчера на комиссии шел предметный разговор о путях их устранения. Но нельзя, с моей точки зрения, забывать главное: в мире жесткой конкурентной борьбы, когда все основные рыночные ниши уже заняты, нам нельзя упускать наш шанс в несомненно содержательных, но слишком длительных дискуссиях. Если мы сегодня не выйдем совместно на мировые рынки с наукоемкими товарами, завтра эти возможности могут оказаться недоступными. В крайнем случае, давайте договоримся, если уж мы не можем помочь бизнесу наших стран пробить различные преклонный барьеры, ну, давайте хотя бы этому мешать не будем. Отрадно, что подобной позиции придерживается и украинская сторона, и об этом свидетельствовали предыдущие выступления.

В этом контексте представляется важным придать больший динамизм работе смешанной российско-украинской межправительственной комиссии, которая представляет собой сегодня довольно громоздкий и медленно разворачивающийся механизм. Ее подкомиссии не обладают необходимыми полномочиями и необходимо признать собираются не всегда регулярно. Может быть, следует рекомендовать повысить статус этих подкомиссий, поставить во главе их министров, чтобы они в пределах их полномочий могли принимать оперативное решение или при необходимости выходить на более высокий уровень. Хороший пример в этом плане есть - это пример Министерства транспорта наших стран, которые поставили на постоянные основы совместное проведение коллегий. Однако, при всей важности таких вопросов, как согласование таможенных пошлин, различных квот, необходимости развития приграничного сотрудничества, производственной кооперации и многого другого, о чем уже было сказано, нельзя продвинуться вперед без решения ряда принципиальных вопросов, которые диктуют сегодня и экономическая ситуация на пост-советском пространстве и императивы экономической глобализации. И к таким вопросам, безусловно, относится создание единого экономического пространства.

В заявление президентов четырех стран, подписанным при заключении соглашения о формировании ЕЭП, отражено понимание масштабности и сложности задач, стоящих на этом пути и подчеркнута решимость претворить данный проект в жизнь. Но учитывая то, что по этому вопросу тоже было сказано много, и наши позицию в основном совпадают, я сокращу эту часть своего выступления, дабы не повторять своих коллег.

Хочу лишь обметить, что скоро нам предстоит решить вопрос о ратификации соглашения, о ЕЭП парламентами стран-участниц, определить задачи по реализации достигнутых договоренностей. Красной нитью через все документы по формированию ЕЭП проходит необходимость гармонизации и унификации законодательств в сфере экономики, торговле, по ряду других направлений. А это, как известно, прямая наша с вами функция и задача, это задача парламентов группой высокого уровня, образованных экспертной группы по проведению сопоставительного анализа законодательств государств-участников. Это анализ ориентирован на выявление барьеров для доступа на рынки товаров, услуг, капиталов и рабочей силы, а также на оценку состояния и перспектив проведения реформ в экономике в целом и ее конкретных отраслях.

Думаю, что нужно объединить усилия и в рамках межпарламентской комиссии создать рабочую группу по проблемам формирования ЕЭП. И, мне кажется, мы готовы к принятию такого решения.

Знаю, что намечается ряд мероприятий в формате четырех парламентов. все эти возможности следует использовать для того, чтобы сблизить позиции по пока еще несогласованным вопросам и найти пути их решения.
Одним из таких вопросов является отношение к хочу переговоров о вступление в ВТО. Почему-то некоторые украинские политики считают, что создание ЕЭП затормозит вступление Украины в ВТО. Думается однако, что дело обстоит не столь трагично. Совсем наоборот, ведь работа по формированию ЕЭП в унификацию законодательства, как это следует из подписанных документов, должна строится, цитирую документ в данном случае: "на базе правил и принципов ВТО". Дальнейшее развитие торгово-экономических отношений между Россией и Украиной, включая вопросы производственной и научно-технической кооперации во многом будет определяться позициями двух стран при вступлении в эту организацию.

В этой связи необходимо выработать механизм их согласования, который предусматривал бы проведение регулярных консультаций для выхода на взаимоприемлемые решения.

Есть немало проблем требующих нашего внимание. Это и вопрос о, так называемом, нулевом варианте. И здесь позиции наших сторон, как известно, расходятся, но опять-таки не все так трагично, мне кажется, что мы можем найти вариант решения. Это и реализация соглашения по открытию филиалов учебных заведений. Вчера эта тема подробно обсуждалась на заседании комиссии. Это и незавершенность формирования полномасштабного режима свободной торговли, и несовершенство законодательства о финансово-промышленных группах. Все это сдерживает дальнейшее развитие взаимовыгодного российско-украинского сотрудничества негативно сказывается на системе финансово-экономических отношений и хозяйственных связей между нашими странами.

Как видите, предстоит освоить целый класс проблем, большая часть из них ложится на плечи нашей двухсторонней Межпарламентской комиссии и отрадно отметить то, что она сегодня работает с ускореными оборотами. Вчерашнее заседание это ярко продемонстрировало.

Сегодня сотрудничество наших парламентов осуществляется на основе протокола, подписанного в январе прошлого года. В этой связи нужно подумать, не следует ли рассматривать вопрос о подготовке полномасштабного соглашения между Верховной Радой Украины и обеими Палатами Федерального собрания Российской Федерации. Оно могло бы отражать современные реалии, содержать нормы о более тесном взаимодействии в различных сферах, представляющих общий интерес, определить механизмы сотрудничества на уровне профильных комитетов и руководящих органов наших парламентов. Наверное можно было бы немного повысить и статус нашей Межпарламентской комиссии. Все конечно это требует осмысления и проработки и надеюсь в ходе сегодняшних ваших парламентских слушаний эти идеи прозвучат.

ГОЛОВА.
Слово має Віктор Андрійович Ющенко від фракції "Наша Україна".

10:53:02
ЮЩЕНКО В.А.
Ці слухання моя команда ініціювала півроку назад, ми хотіли спокійної, відвертої розмови про стосунки України з Росією, але не так сталось, як гадалось. Лише 255 метрів та пару днів сьогодні нас, можливо, відділяють від самих непоправимих речей. Ми на самій критичній межі за 12 років наших стосунків.

Не знаю, чи насправді хтось у Москві збирається кинути бомбу у Керченську протоку, але можливість збройного конфлікту так жваво не обговорювалася навіть у роки розподілу Чорноморського флоту. Це жахливо, але це також факт.

У цей час Верховний головнокомандувач, який на Біблії, на Конституції присягав боронити територіальну цілісність, мандрує далекими світами. Переконаний, у ці дні Президент України мав бути не в повітрі над Латинською Америкою, а саме у цьому залі. Пустує чомусь і місце Віктора Федоровича в урядовій ложі, але маємо те, що маємо.

Друзі, Тузла стала символом системної кризи у наших двосторонніх відносинах. Причини цієї кризи - це стратегія з боку Росії, коли відверто ігноруються інтереси і державна гідність України, з іншого боку, - це відсутність чіткої послідовної політики щодо Росії з боку українського керівництва. Дамба в Керченській протоці стала наслідком лакейства та васальної залежності українських кирмачів.

Тузла сьогодні - це не просто провокація, це попередження Європі, і це вимога, усвідомлення громадянами України необхідності пробудження самоповаги та констатація відсутності у нинішнього політичного керівництва України. Криза в Керченській протоці виникла не на пустому місці. Вона породжена практикою взаємин за останній час.

Прикро чути також інші негативні сигнали, які доходять, які не добавляють порозуміння. Це і заява про можливість ........... військових ударів по території сусідів, це і занесення України в чорні списки, це і фантазії про ліберальну імперію, це і заяви про невизначеність кордону.

Справді ж невизначеність, можливо, полягає дещо в іншому. Чи визначилася російська еліта щодо сприйняття України як окремої держави. Йдеться про фактичне, а не юридичне сприйняття. Розумію, як це психологічно складно для російських політиків, серед яких є й такі, яким досі болить відрізана Фінляндія, хоч минуло вже 86 років. Особисто я вірю, Росія нас визнає, а не лише декларує визнання. А коли так, то всі проблеми ми вирішимо в дусі нової ідеології, стратегічного партнерства не тільки президентів чи держав, але й народів.

Поки що ...... Авгієві ставні нерозв'язаних проблем і в економіці, і в політиці, і в соціальній і гуманітарній сферах. Замість їхнього вирішення будуються химерні геополітичні прожекти на зразок ЄвроАзСу, ЄЕПу, перенесення Одеси-Броди тощо. Це нагадує плани повороту сибірських рік в Центральну Азію.

Отже, цілком зрозуміло, чому і наші виборці, і ми відчуваємо гостру незадоволеність станом україно-російських стосунків. Ці стосунки, як я вже зазначив, повною мірою відтворюють системні збочення, які характеризують внутрішній політичний розвиток обох країн. Наші взаємини не можна назвати демократичними. Діалог зводиться до вузькоелітарних зв'язків та тіньових процедур узгодження інтересів. Осторонь лишаються навіть президенти двох країн.

Доля двох народів не може вирішуватися на кланово-олігархічних сходняках за принципом - баш на баш. Контрпродуктивним, на мій погляд, є і намагання вилучити із процесу українсько-російського порозуміння політичні сили з обох сторін, які представляють голоси десятків мільйонів виборців. Саме моя команда ще в 2000 році змогла довести, що стосунки України та Росії не є вічно проблемними, за рік мого прем'єрства ми збільшили товарообіг з Росією на 25 відсотків. Той же рік - рекордний за обсягом російського капіталу, вкладеного в Україну. Саме тоді ми поклали край крадіжкам газу, що здійснювалися за змовою з обох сторін. Вирішили боргову проблему. Саме тоді я в персональних контактах з Президентом Путіним та Прем'єром Касьяновим, відчував повагу до нашої держави та бажання вести з нами діалог на рівних. Але чи можливий такий діалог тепер, коли партнера у росіян представляє в Україні некомпетентна, непопулярна влада, влада, яка більше переймається проблемою власного виживання, яка подає нашим сусідам такі спокусливі пропозиції, від котрих будь-якому мужчині відмовлятися вкрай важко? Невже, шановні українські колеги, не зрозуміло, що сильні поважають лише сильних?

Моя команда і я, людина, народжена на крайньому сході України, маємо чітке і оптимістичне бачення наших стосунків. В його основі п'ять принципів: безальтернативність добросусідства, визначена самим Господом Богом історією, географією та економічними інтересами - це раз; повага до суверенітету і територіальної цілісності, ні тобі старшого, ні тобі меншого - ось два; економічний прагматизм - три; безексплуатаційність, невикористання тиску та шантажу - чотири; пріоритетність соціально-гуманітарних проблем людей - п'ять. Виходячи з цих принципів, ми категорично наполягаємо на створенні зони вільної торгівлі між Україною та Росією без вилучень та обмежень.

Користуючись тут присутністю групи російських колег-депутатів, закликаю вас, друзі, ратифікуйте існуючу угоду про зону вільної торгівлі , яка в ваших шухлядах пилиться вже десяток років. Давайте не словом, а ділом почнемо створювати зону вільної торгівлі. "Ні!" торгівельним війнам, "Так!" миру та співпраці" - ось гасло дня. Україна має бути не п'ятим, як зараз, а першим, як раніше, торгівельним партнером Росії і Росія для нас партнером номер один. Політико-економічної співпраці має доповнюватися вирішенням соціально-гуманітарних проблем, від яких щодня по обидві сторони кордону потерпають мільйони людей.

До нас звернулась 77-річна вчителька Наталія Іллівна Гребенюк. Рік тому вона із Лисичанська, що на Луганщині, переїхала до дочки у Сєрєбряний Бор під Санкт-Петербургом, але й досі не отримує пенсії. Чи не свідчить це про те, що й досі не вирішено проблему пенсійного забезпечення? І досі складною є процедура перетину кордону та митниць, постійно дорожчають телефонні переговори між Україною та Росією. Комусь аж зудить перейти до поїздок по закордонних паспортах, які коштують чималих грошей.
Сотні тисяч українців потерпають від драконівського реєстраційного режиму в Москві та в інших регіонах. Немає зрушень і у вирішенні проблеми української мови. І багато іншого, про що вже говорили мої колеги.
Шановні друзі! Якби тут була не Верховна Рада, а банкетна зала, я щиро кажу вам, зараз підняв би тост за святе - україно-російську дружбу.
Але на сьогодні, давайте домовимося, до початку знімемо з порядку денного Тузлу. Україно-російський кордон - це не місце для того, щоб бавитись сірниками.

ГОЛОВА. Валерій Павлович Пустовойтенко від фракції Народно-демократичної партії України.

11:00:52
ПУСТОВОЙТЕНКО В.П.
Зараз в центрі уваги політиків та громадськості знаходиться цілий комплекс проблем, різних за масштабом та значенням, які тісно пов'язані з Росією. Це і напруга навколо острова Тузла в Керченській протоці, що виникла як наслідок егоїстичної політики нашого сусіда та неврегульованості територіальних проблем; це пакет і економічних проектів, що викликають чимало суперечок: проект газотранспортного консорціуму, пропозиції щодо реверсивного використання нафтопроводу "Одеса-Броди", нові ініціативи щодо співпраці у сфері електроенергетики і - ключова проблема - визначення перспектив новоствореного єдиного економічного простору на основі угоди, уже підписаної президентами чотирьох країн.

Перелік проблем можна продовжити і далі. Але я хочу звернути вашу увагу на один принциповий момент - це хронічна неготовність України, її виконавчої влади, дипломатичного корпусу та економічного менеджменту до нових ініціатив та проектів, які ініціюються Російською Федерацією. Відповідь тут лежить на поверхні: якщо європейський напрямок для України є прорахованим і опрацьованим на рівні національної стратегії, то російський напрямок і його більш широкий контекст - євразійський напрямок залишається білою плямою. І, не маючи власної сформульованої політики, не маючи чіткого бачення своїх інтересів і механізмів, їх реалізації, ми постійно вимушені працювати у руслі чужих ініціатив.

Хочу підкреслити: нова євразійська політика України має грунтуватися на вже означених європейських пріоритетах. Вважаю, що парламентарі можуть взяти ініціативу і взяти на себе розробку концептуальних засад такої політики. Відповідно парламентську групу можна було сформувати вже на цій сесії. Підгрунтям для роботи цієї групи може стати базовий договір про дружбу та співробітництво 1997 року, довгострокова програма економічного співробітництва Україна-Росія 1998 року, пакет угод про зону вільної торгівлі, який ратифікувала Верховна Рада України і не був ратифікований Держдумою Росії та Положення про створення єдиного економічного простору. було б цілком логічно, якщо б така політика за аналогією з європейською та євроатлантичною знайшла відображення у посланні Президента України до Верховної Ради, а також у проектах конституційних законів на основі засад внутрішньої та зовнішньої політики. Адже ми маємо за найближчі кілька місяців на рівні національної стратегії відповісти на питання, якими будуть стосунки з Росією на найближчу та віддалену перспективу, на 5, 10 чи 25 років. І лише таким чином ми позбавимося абсолютно безглуздої дискусії з Росією чи без Росії, оскільки така дискусія має відверто провокаційний характер, як по відношенню до громадян України, так і до Росіян.

Другий документ, що має на мою думку принципове геополітичне значення для України, необхідність опрацювання нової євразійської політики України, що логічно пов'язано із вже визначеною європейською стратегією. Цілком слушно вимагає від нас і наступного прагматичного кроку, маю на увазі можливість перенесення терміну ратифікації Угоди про єдиний економічний простір до моменту вироблення та підписання Україною нової Угоди про співпрацю з Євросоюзом, зокрема в рамках нової стратегії сусідства та чітким визначенням перспективного буття України асоційованого членства в Європейському Союзі.

Я вважаю, що саме протягом зими-весни 2004 року діючий парламент зможе опрацювати ці питання і перейти до ратифікації власне Угоди до єдиного економічного простору. Маю надію, що наші колеги з Держдуми підтримують наші устремління визначитися не лише політично та концептуально, але й законодавчо. Тим більше, що вчора на засідання парламентської делегації Росії і депутатів Верховної Ради України було заявлено, що ратифікація угоди з боку російської Думи буде розглядатися уже новообраною російською Думою.

Третій момент - про прагматику у сфері економічної співпраці та спільних проектів. Я вважаю, що сьогодні суто в економічному сенсу україно-російські відносини, якби ми дипломатично не визначали, є відносинами асиметричної залежності. Для України це означає, що сьогоднішній прибуток завтра може обернутися структурною економічною залежністю та геоекономічним монополізмом, який так чи інакше тягне за собою і геополітичну залежність. І тому за визначенням такі відносини є проблемними для України і потребують нових концептуальних підходів при опрацюванні спільних інтеграційних проектів, зокрема їх ефективність повинні визначатися для України не просто кількісними показниками, а тим більше не поняття короткострокових економічних дивідендів, а з огляду на перспективу зменшення асиметричності у двосторонніх стосунках.
Назву дві базові вимоги, що мають стати в основу прагматизму економічних стосунків наших держав.

Перше. Економічна ефективність окремих економічних проектів не повинна підривати інфраструктурні передумови розвитку української економіки. Це передусім стосується транспортних галузей, енергетики та зв'язку. І відповідно друга вимога. Практична програма економічної інтеграції в рамках проекту ЄЕП, що як відомо, напрацьовується уже зараз, не повинна обмежувати курс на інтернаціоналізацію національної економіки та використання її порівняльних переваг. Участь України в Єдиному економічному просторі не повинна конфліктувати з наміром прискорення входження до Світової організації торгівлі, створення зони вільної торгівлі з ЄС, активним залученням західних чи азійських інвестицій в національні проекти розвитку. Відповідно це має стати і головним критерієм при опрацюванні програм подальшої структурної перебудови національної економіки, що знаходить своє відображення в урядових програмах та програмах приватизації, законопроекту про економічну безпеку та про енергетичну стратегію і безпеку України.

Верховна Рада зі свого боку має докласти зусиль, щоб забезпечити політичний, законодавчий та експертно-громадський контроль за підготовкою та наступним схваленням проектів, що має стратегічне значення для майбутнього української економіки.

Сьогодні дуже гостро постає проблема розробки та впровадження чіткої та ефективної системи контролю за діяльністю транснаціональних компаній, в тому числі і російських. Зі свого боку Народно-демократична партія виступає за легалізацію присутності російського капіталу в Україні, за контроль по дотриманню ним європейських стандартів при затвердженні інвестиційних та приватизаційних проектів та взяти на себе інвестиції та соціальні зобов'язання.

Шановні учасники парламентських слухань! На завершення хочу висловити надію, що ми спільно зможемо подолати всі вади попереднього етапу, коли прогрес в економіці та гуманітарній сфері підмінявся риторикою і спекуляціями. І в результаті замість побудови раціональних та прагматичних стосунків між двома незалежними державами ми втрачали енергію або переписування історії, або ......економічного прожектерство. Реалії міжнародної політики та інтереси двох дружніх народів-сусідів вимагають від політиків максимального реалізму, що дозволить нашим народам власними силами будувати своє майбутнє.

ГОЛОВА. Іван Федорович Курас має слово від фракції "Регіони України".

11:10:58
КУРАС І.Ф.
Перше. Мені уявляється, що сьогодні дуже важливо при розгляді будь-яких, особливо спірних проблем наших непростих взаємин у економічній, політичній, військовій, дипломатичній, культурній та інших сферах ставити в центр наших стосунків основоположні національні інтереси наших держав і вирішувати їх на взаємну користь і на перспективу. При цьому максимально уникати взаємних звинувачень, посилань на історичні кривди і образи і мнимі, і правдиві, однобічних оцінок подій і явищ, які зачіпають інтереси обох народів.

На превеликий жаль, нерідко ми зустрічаємося в повчальним синдромом, з бажанням поставити Україну у кут з позиції сили, і нерідко, на жаль, такі мотиви присутні у виступах багатьох політиків і з одної, і з другої сторони.

Я читаю останнє число "Литературной газеты" російської, яка цілу сторінку присвятила досить різкій критиці наших українських істориків. Звинувачення у зоологічному націоналізмі, шовінізмі в тому, що - цитую мовою оригіналу - "значительная часть гуманитарной украинской интеллигенции сегодня усиленно уводит Украину от России. Еще та самая объединенная Европа, куда так рвется Леонид Кучма, весь этот местечковый национализм и шовинизм категорически отвергает. А без России, Белоруссии и Казахстана никуда вообще не вступишь".

Начебто це нас змушує робити адекватну відповідь, але ми цього не робимо. І якби ми з свого боку почали критикувати , скажімо, російську сек'юритарну демократію або ідеї про ліберальні імперії, то навряд чи це сприяло б прозорим стосункам як в рамках СНД, так і в рамках двосторонніх відносин між Україною і Росією. Вихід ми вбачаємо в одному - в рівноправному реалістичному діалогові.

Фракція "Регіони України" до Року України... Росії в Україні видала журнал "Діалог", присвячений українсько-російським відносинам від давніх давен до сьогоднішнього часу. Тут виступили і президенти наших держав, і прем'єри, і глави регіонів, і видатні вчені, і мені здається якраз зразок плідного і поважного, і уважного ставлення до інтересів один одного.
Я по-друге, хотів би зачепити проблему Єдиного економічного простору. Я глибоко переконаний в тому, що підписана в Ялті глобальна угода аж ніяк не відміняє, а навпаки передбачає посилення двосторонніх зв'язків прикордонних областей України і Росії. І тут не треба чекати прийняття нових нормативних документів, ратифікації парламентами угоди, створення нових міждержавних і тим більше наддержавних регулюючих органів, а задіяти продуктивні викликані потребами самого життя механізми, посилення ролі регіонів у системі українсько-російських відносин.

Повною мірою використовуючи уже набутий власний досвід і досвід функціонування єврорегіонів, який аж ніяк не суперечить співпраці, як відомо, відповідних держав у рамках Євросоюзу чи інших регіональних об'єднань.

Я глибоко переконаний, що якби така співпраця діяла на рівні, скажімо, Криму і Кубані, то і проблеми б навколо Тузли не виникало б. На наш погляд, ми вважаємо, назріло питання про необхідність розробити комплексну стратегію взаємовідносин між Україною і Росією і не тільки на рівні міжурядових стосунків, між державних, але й на рівні того, що ми називаємо народною дипломатією, тому що так: ми начебто якоюсь мірою від Росії відійшли, а на захід не прийшли і виявляємося в такому досить складному межовочному стані. Очевидно, це потребує дуже серйозної уваги і аналізу.
Необхідно було б створити, на наш погляд, двосторонню раду віце-прем'єрів відповідних наших держав, ключових міністрів України, Росії для розгляду цих і інших поточних проблем.

І ще пропарламентські механізми, тут уже говорилося. Ну як би там не було, але Україна вступила в Міжпарламентську асамблею. Ну як вона там представлена? По-моєму, тільки із десяти комітетів в одному з комітетів ми маємо своїх представників, в інших комітетах нікого немає, і ми там не працюємо. Я не думаю, що це на нашу користь і на користь нашим взаємовідносинам.

І останнє. Про роль науки. Я хочу сказати, що на фоні багатьох пристрастей вагоме слово вчених Росії і України має в цих умовах прозвучати особливо вагомо. Менше ніж через місяць у нас в Києві відбудеться спільне засідання президії Російської академії наук і нашої національної академії наук України, яка серед інших проблем зробить особливий акцент і на гуманітарній складовій наших стосунків. Я глибоко переконаний в тому, що це буде на користь розв'язанню багатьох проблем, і ми все зробимо для того, щоб це сталося саме так.

ГОЛОВА. До виступу запрошується Деркач Андрій Леонідович від фракції політичних партій промисловців і підприємців та "Трудової України".

11:18:14
ДЕРКАЧ А.Л.
После 12 лет независимости Украины странно слышать последний отчет в наших средствах массовой информации: до украинского берега России осталось 200-300 метров. А что дальше? Битва с Украиной за Тузлу?

Когда дамба становится поводом для начала информвойны, то это свидетельствует об одном: не все в порядке в наших двухсторонних отношениях. Мы не сумели пережить комплекс неполноценности, подозреваем друг друга и поэтому легко переходим грань, отделяющую рациональную прагматичную политику от иррациональной истерии.

Элементарный вопрос рассмотрения и урегулирования потенциальной, подчеркиваю, потенциальной территориальной, а по сути, экономической проблемы пытаются решать ломовым способом.

Тузла - это не камень преткновения украино-российских отношений. Это показатель нашей геополитической близорукости. Пугает легкость, с которой находятся поводы для конфликтов и готовность некоторых политических сил их поддерживать.

Абсурдно, но факт, мы декларируем европейский выбор во внешней политике и одновременно опускаемся до примитивного решения проблем с ближайшими соседями. Это вопрос безответственности МИДов двух стран, Кабинета Министров Украины и правительства России, являющихся стратегическими партнерами в августе в Крыму и оппонентами в октябре в Тузле.

Я обращаюсь к Премьер-министру Крыма. Сергей Владимирович, вместо того, чтобы страну неделю пугать униформой, нужно было оперативный штаб гражданской обороны в июле разворачивать, причем прямо в ресторане "Тифлис", где клеились к друг другу и в дружбе, и в верности навек. Там бы играли в войнушку со стратегическими партнерами.
Реакция: или Европа, или Россия - на геополитический вызов истории неадекватна и упрощена.

Вопрос активизации и углубления украино-российских отношений становится особенно актуальным в период решения Европейского Союза и расширения его, глобализация экономики и поиска места в глобальном распределении рынков труда.

Ни у кого не вызывает сомнения, что экономические позиции Украины в странах ЕЭС определяются ее статусом транзитной страны и возможностью пользоваться украинским рынком сбыта.

Следует признать, что ни промышленность, ни сельское хозяйство нашей страны в ближайшем будущем не будут конкурентноспособными и представляющими интерес для стран-членов ЕС. Мы - рынок для ЕС, ЕС для нас - модель экономических, политических и гражданских отношений, к которым нужно стремиться совместно с Россией. Следовательно, экономика Украины остро нуждается в реализации параллельного курса создания комплексной экономической кооперации на постсоветском пространстве в рамках ЕЭП.

Нам необходимо перенять европейский опыт, и при наличии продуманной экономической политики, при наличии сильной политической воли развивать кооперацию украинских и российских предприятий, возрождая экономику и повышая качество жизни наших сограждан. Мы хотим реального улучшения экономики, создания рабочих мест, а не деклараций и фуршетов с либерально-демократическими лозунгами в духе нашего Министерства иностранных дел и Министерства экономики, стремящихся совместить существующую экономику и виртуальную европейскую интеграцию, итогом которой может стать тупик и железный занавес по всей границе.

Естественно, отношения с Россией необходимо строить, исходя из соображений здорового прагматизма. Для того чтобы сотрудничество было равным, Украине следует не столько отказываться от не устраивающих ее предложений по тем или иным областям сотрудничества, сколько предлагать свои варианты и модели, не только в области экономики и границ. "Трудовую Украину" интересует координация с Россией в области научно-технической, в области образования и здравоохранения - в тех вопросах, которые интересуют миллионы людей, вынужденных из-за разрыва связей торговать на рынках, имея кандидатские и докторские дипломы.

Нас пугают призраком наднационального регулирующего органа в рамках ЕЭП. Этой аббревиатурой скоро, наверное, будут пугать детей. "Единое экономическое пространство - угроза национальной независимости Украины" - уникальный по своей бессодержательности тезис, налицо конфликт понятий. Выбор любого геополитического вектора уже сопряжен с угрозой национальной независимости. В Евросоюзе, куда некоторые так самостоятельно стремятся, есть Европейская комиссия, так ее полномочия тоже ущемляют суверенные права членов ЕС.

Мы еще не успели даже договориться о создании единого понятийного аппарата в рамках ЕЭП, а уже говорим об угрозе. Понятие "единое пространство" воспринимается как единая валюта и лишение независимости. Даже не предпринимается попытка научиться думать в унисон, понимать друг друга, зато развито желание подозревать Россию в инспирировании глобального заговора.

Конечно, очень просто мыслить в категориях войны. Если Российская Федерация - плохо, Евросоюз - хорошо. В современном мире нет плохих и хороших, есть интересы Украины, от этого надо отталкиваться.

По нашему глубокому убеждению задача Украины состоит не в том, чтобы не допустить в рамках ЕЭП наднационального органа, а в том, чтобы наша страна получила в этом органе достойные представительства и имела возможность эффективно участвовать в принятии решений, в конце концов предложила свою модель работы этого органа.

Пока украинские политики будут работать по системе опознания "свой-чужой", а чиновники паразитировать на лозунгах независимости и разбазаривать активы. страна будет блуждать в трех векторах интеграции, а народ выезжать и вымирать. "Трудовая Украина" выступает за развитие украинской культуры и государственной заботы о русском языке и рассматривает это как явления не взаимоисключающие, а взаимодополняющие. Здесь особенно важно определить приоритеты, что для нас важнее, чтобы восточные регионы Украины научились думать на украинском языке или же научились думать об интересах Украины, не важно на каком языке. Если свобода человека является высшим приоритетом, то разве не должна быть свобода выбора способ общения приоритетом для нас. Что для нас важнее, качество образования наших детей или удовлетворение комплексов национальной и государственной неполноценности политиков и чиновников, которые вместо того, чтобы финансировать строительство новых школ с украинским языком и качественным преподаванием, тотально перепрофилируют русские школы? На ум невольно приходит сравнение с советскими временами, когда теже государственные функционеры боролись с украинским языком в Украине.

Поскольку мы ратифицировали Европейскую хартию национальных языков, подобная политика однозначно воспринимается, как нарушение прав человек. Это унизительная практика, от которой нужно отказаться.

Фракция "Трудовая Украина" считает, что все вопросы украино-российских взаимоотношений нужно решать шаг за шагом, отказавшись от политической демагогии, стереотипов, позирования путем переговоров и кропотливой работы исполнительной и законодательной власти. При этому у нас должны быть: прозрачность целей, ясность задач, умеренность претензий, экономический прагматизм, публичность принятия решений и ответственность за судьбы людей.

ГОЛОВА. Слово має Нестор Іванович Шуфрич від фракції Соціал-демократичної партії України (об'єднаної).

11:25:31
ШУФРИЧ Н.І.
Зараз діє нова логіка міжнародних економічних відносин. Йдуть процеси глобалізації та регіональної інтеграції. Сили держави , її здатність до проведення самостійної зовнішньої політики вимірюються тим, як вона відстоює свої економічні права у чисельних міжнародних структурах. Це стосується навіть найпотужніших держав сучасного світу: Сполучених Штатів та Китаю. І це, звичайно, стосується України.

Вважаємо, що нашим завданням є відстоювання інтересів України у будь-яких міжнародних союзах. Так, у нашу стратегічну мету є входження до ЄЕП, але це зовсім не єдина наша ціль, оскільки Україна знаходиться на перехресті шляхів сполучення між Заходом і Сходом. Отже, європейськість - це наше геополітичне визначення. Воно зовсім не виключає, а навіть з огляду на наше географічне положення, передбачає необхідність бути активним учасником регіональних інтеграційних програм.

Ми вже фактично запізнилися з інтеграцією в товариство східноєвропейських країн. То ж давайте не будемо повторювати цю помилку. Подумаємо краще, які у нас інтереси на Сході.

По-перше. Величезні ринки для наших товарів. Специфіка цих ринків у тому, що вони потребують продукції створеної за певними стандартами. які є притаманними саме нашій промисловості. Отже, наші підприємства є там конкурентноздатними.

По-друге. Ми пов'язані з цими країнами технологічними ланцюгами, почасти вже розірваними, але ще перспективними.

Ми маємо пишатися своїми літаками, ракетами, тепловозами, але ми не маємо забувати, що найтехнологічніша українська продукція випускається в кооперації з російськими партнерами.

По-третє, ми маємо захищати мільйони наших співвітчизників, які працюють зараз в Росії. Ми знаємо, що права і інтереси цих людей недостатньо захищені. Але ж зрозуміло, що вирішити ці проблеми можна тільки співпрацею з Росією.

Таким чином в Росії, Білорусі, Казахстані у нас є інтереси, що мають бути реалізовані. І навіть супротивники ЄЕПу не відкидають необхідності утворення зони вільної торгівлі без виключень з участю Росії. Якщо така зона нам дійсно потрібна, ми маємо продумати, які саме заходи потрібно для того, щоб насправді створити її та яку ціну ми готові за це заплатити.
Я вважаю, що участь у створенні ЄЕПу якраз і є тим механізмом, який дозволить реалізувати конче необхідну для України зону вільної торгівлі. І, з іншого боку, ми маємо розуміти, що ніхто благодійністю на займається. Якщо зона вільної торгівлі потрібна, в першу чергу Україні, то ми маємо чекати відповідних вимог від наших партнерів і маємо бути готові до оцінки цих вимог і відстоювання власних інтересів. Але важко, коли 18 вересня підписується угода про Єдиний економічний простір, через декілька днів починається будівництва греблі до українського острову Коса Тузла.

Сподіваюся, що російські політики розуміють можливі наслідки цих подій. Проблема ситуації навколо будівництва російською стороною дамби у напрямку острова Тузла яскраво засвідчила, що нинішній стан українсько-російських відносин є вкрай нестабільним.

Соціал-демократична партія України (об'єднана) висловлює нерозуміння дій російської сторони. Ми не розуміємо чому Росія почала в односторонньому порядку будівництво дамби. Чи існує технічне та екологічне обгрунтування цього проекту? Чи зупиниться будівництво перед лінією Державного кордону України? Хто приймав рішення про початок будівництва в прикордонному районі? Чому ці ініціації не попередили українську сторону про початок будівництва? Чому розуміють вони політичну... Чи розуміють вони наслідки цих дій? Дії російської сторони, на жаль, не відповідають духу і букві договорів, що укладені між нашими країнами. Вони не відповідають нормам міжнародного права.

Ми вважаємо, що проблема має бути вирішена на рівні президентів країн, які нарешті мають показати чиновникам хто, власне, визначає політику у сфері міждержавних відносин.

Засідання веде ВАСИЛЬЄВ Г.А.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Від фракції Блоку Юлії Тимошенко Олег Григорович Білорус.

11:31:20
БІЛОРУС О.Г.
Росія є, була і буде нашим стратегічним партнером, природнім партнером. Тому підсумки російсько-українських, українсько-російських відносин ми повинні розглядати через високі критерії саме стратегічного партнерства. Розвиток міждержавних відносин України і Росії за 13 років незалежності не може задовільняти братні народи України і Росії. Не з вини України штучно загострюються напруження і конфлікт інтересів двох країн. У цілому ми оцінюємо стан українсько-російських відносин як незадовільний, як такий, що суперечить національним інтересам і України, і Росії. Великий договір України і Росії 1997 року не виконується або виконується незадовільно. Замість братерського співробітництва зростає політична і економічна симетрична залежність України від Росії. Велика європейська держава Україна перетворюється в підлеглу, підконтрольну васальну державу сусідньої держави.

Програма довгострокового економічного співробітництва України і Росії не реалізується. Угода 1994 року про створення зони вільної торгівлі так і не ратифікована Державною думою Росії. По відношенню до України Росія встановила і здійснює дискримінаційний економічний режим спеціального експортного імпортного мита, що підриває міжнародну конкурентну спроможність України. Це стосується насамперед таких стратегічних ресурсів, як нафта, газ, метал, цукор та інші. У чому ж причина такої негативної еволюції наших відносин? Кажуть, що все пояснюється і все робиться в інтересах проголошеної нової ліберальної імперії Росії. Ми не віримо в імперські зазіхання російського народу. Але криза Тузла, як капля води, відображає ненормальний стан українсько-російських відносин. І це остання капля нашого терпіння, як правильно відмічено було вчора на засіданні Міжпарламентської комісії. Дві країни повинні зробити все можливе, щоб негайно припинити конфлікт, який набуває характеру міжнародного конфлікту. До порушення територіальної цілісності і кордонів України залишилося 200 кроків. Це межа, яку не повинен переступити ніхто. Ми не повинні допустити, щоб в Тузлі пролилась хоч одна крапля братерської крові, бо тоді цей процес стане неконтрольованим і не керованим. Ніякі політичні передвиборні інтереси в Росії, чи в Україні не можуть бути виправданням того, що українсько-російські відносини набрали такого злоякісного характеру. Хто тут несе відповідальність? Влада Росії, щоб зірвати приєднання України до НАТО, до ЄС чи влада України? З нашої точки зору, насамперед відповідальність тут виконавчої влади України, яка не забезпечила проведення твердої, послідовної, довгострокової політики України у відносинах з сусідами великими і малими. Немає у нас і російської політики в Україні.

Керівники держави і виконавчої влади не забезпечили ефективного захисту національних інтересів, розробку національної стратегії розвитку нашої держави на 25-30 років, перешкоджають прийняттю у парламенті України передбачених Конституцією засад зовнішньої і внутрішньої політики.
З року в рік з вини керівництва держави йде здача національних інтересів на грані національної і державної зради. Більше семи років переговори по делімітації державних кордонів України і Росії в Азовському морі не дали результатів. Ми згодні, що Азовське море - це внутрішні води Росії і України, але державний морський кордон України повинен буть. Він фактично є - це адміністративний кордон колишнього СРСР. В цій ситуації, коли цей конфлікт вже вийшов за рамки двосторонніх відносин України і набув міжнародного характеру, ми повинні вирішувати питання, що робити у випадку порушення державного кордону і територіальної цілісності України?

Ми пропонуємо:
уряду України необхідно негайно звернутись до Ради безпеки ООН, НАТО, ОБСЄ, СНД, ЄС, урядів-гарантів безпеки України - США, Великобританії, Франції, Китаю до урядів всіх країн Великої Сімки з проханням недопустити порушення територіальної цілісності України.

Верховній Раді негайно звернутись до Парламентської Асамблеї Ради Європи, ОБСЄ, ПАЧЕС, НАТО з проханням втрутитись в керченських конфлікт і направити в зону конфлікту міжнародних спостерігачів.

Уряду України треба звернутись до Міжнародного суду по захисту недоторканості своїх кордонів.

Ми вимагаємо негайного повернення Президента України в столицю і початку прямих переговорів на найвищому рівні.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Від фракції Соціалістичної партії України слово надається Морозу Олександру Олександровичу.

11:37:56
МОРОЗ О.О.
Наша партія - партія державницька. Це теза із нашої програми партії.
Оцінюючи бачення міжнародних відносин ми керуємося формулою, котру ще в 60-х роках сформулював видатний український поет Василь Симоненко, звертаючись до України:

"Ради тебе перли в душі сію,
Ради тебе мислю і творю.
Відійдіть, Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю!"

Такі ж слова, аналогічні, можуть привести десятки представників російської літератури. Це нормально. Сьогодні Україна - суверенна держава. Росія - наш стратегічний партнер. Так було і буде завжди, як би те хто не оцінював.
Суверенність України не антитеза братерським стосункам з Росією і в політиці, і в економіці, і в духовній сфері. В Росії та в Україні постійно чути голоси про стратегічний курс на дружбу і співробітництво.

Ми навіть переживали за здоров'я міністрів Російської Федерації, котрі кожного ранку піднімалися з думкою: "А что я сделал для Украины?". Пам'ятаєте цю тезу Єльцина.

Чому ж у житті не так? СПУ переконана: вся справа в тому, що і економіка, і політика наших країн підпорядкована інтересам паразитуючих кланів та політиків, що обслуговують ці клани. Це вони насаджають режим обмежень в торгових відносинах, де більше 20 тисяч винятків з режиму вільної торгівлі. Це вони намагаються підпорядкувати стратегічні об'єкти української економіки, газотранспортну систему, НПЗ, енергоринок і так дальше. Це вони зруйнували технологічні зв'язки у виробництві верстатів, комбайнів, сільськогосподарської техніки. Чому? Бо найбільші прибутки і російських, і українських кланів лежать в експорті сировини та енергії. Що із того мають наші народи? Безгрошів’я, безробіття, безперспективність, колоніальне майбутнє.

Один із шляхів подолання такої перспективи - це зона вільної торгівлі, без обмежень і виключень. Ця вимога зафіксована, до речі, в програмі нашої партії ще 11 років тому. Ми вважаємо її базою, а в нинішній момент - і межею інтеграції. Бо це, до речі, було і в договорі, який ми ратифікували ще в середині 90-х років. Я пригадую, як, ведучи тоді засідання, наскільки дискусійною була ця тема. Але депутати виходили з державницьких інтересів і з перспективи взаємин між Україною і Росією.

Саме клани, намагаючись відволікти увагу народів від справжніх причин занепаду держав, організовують кризи на зразок Керченської. Сценарій зрозумілий: затіяти провокацію із дамбою, підштовхнути парламенти до радикальних рішень, довести ситуацію до критичної точки, а потім звинуватити в тому опозиційні сили, зокрема претендентів на участь у президентських перегонах. А мета прозора: Кучма-3 на білому коні як гарант миру і стабільності.

Не піддаючись на цю провокацію, наша фракція підтримує виважену і солідарну позицію українського парламенту. Втеча Кучми в найгостріший момент за 13 років у взаєминах між Україною і Росією - це свідчення нікчемності вищої української влади, це і непряме свідчення його погодження провокативних дій. Ми не можемо закривати очі на те, що відбувається.

Сподіваємося, бо чому? Тому що Тузла - це індикатор сутності наших взаємин між Україною і Росією.

Наші владці, виходячи із шкурних інтересів, готові стати васалами де завгодно, чи на Сході, чина Заході, але ми представляємо народи. Їх інтереси вищі задумок політиканів. Ми сподіваємося, що росіяни не на словах, а на ділі підтвердять принцип добросусідства. Формула його: мораторій на будівництво гідротехнічних споруд. Я думаю, що ми після того знайдемо можливість розібратися з іншими деталями.

Чому вузька купка людей спекулює природними труднощами в налагоджені міждержавних зв'язків? Чому їх інтерес стає державною політикою? Чому від участі у зміцненні зв'язків відсторонені опозиційні сили України, які представляють 70 процентів населення, симпатій населення України? Так само відсторонені і в Росії опозиційні сили від налагодження нормальних зв'язків. А з їх участю, до речі, можна було б створити спільну моніторингову комісію з народних депутатів та експертів, щоб забезпечити громадський контроль над розвитком подій. Відповідь ми знаємо: це зміна системи влади, проведення політичної реформи, розпочинаючи з виборів на пропорційній основі. Нашим країнам потрібні серйозні політичні зміни. Тільки тоді можна сподіватися на стабільність і взаємовигідність стосунків у Росії і Україні.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Від групи "Європейський вибір" Ісаєв Леонід Олексійович.

11:43:40
ІСАЄВ Л.О.
Давайте вместе спокойно порассуждаем, посоветуемся, как нам быть. На мой взгляд, лучше оставить наши споры, куда направлять внешнеэкономический вектор на Запад или Восток. Не нужно даже быть транспортником или большим политиком, чтобы понимать, в каждом конкретном случае стрелки переводят на путь, который ведет к реальным договорам, заказам, поставкам и инвестициям.
И еще. Этот сюжет уже звучал не раз, поэтому я просто повторюсь, " він того вартий". Кто нас ждет, друзья, на Западе? Конечно никто. Кто хочет, чтобы Украина была сильной? Никто. Кому нужен сильный конкурент? Конечно же никому. Поэтому, если мы туда и попадем когда-то, то задача их будет заключаться в том, чтобы по всем капиталистическим законам не дать нам активного развития движения вперед.

А Россия для нас - это 70 процентов продуктов экспорта Украины. Россия - это 60 процентов экспорта теплоносителей сюда, к нам на Украину. Россия и Украина - 2,5 тысячи километров границы без 16 километров. 2484. Россия и Украина - это без 3 миллионов 200 миллионов населения. Силища-то какая! Толково руководить ею - сколько можно сделать добрых дел. Нам любые конкуренты не страшны будут.

Как я вижу отдельные фрагменты улучшения взаимоотношений между нашими странами, повышение эффективности нашего сотрудничества? Ну пунктирно, понимая, что это мизер и за время регламента здесь надо успеть много сказать.

Итак, лучше видеть, первое, интересы и возможности сторон. При этом обязательно баланс интересов.

Второе. Эффективнее использовать материальный и духовный потенциал обеих стран. Ведь Советский Союз создал самые большие в мире основные фонды. Вот бы теперь их правильно использовать совместными нашими усилиями.
Уважение прав государств. И это пожалуй самое главное. Не буду расшифровывать, времени для этого много будет. Конечно надо при этом иметь очень солидное законодательство. Мы находимся все в одной лодке, но гребем в разные стороны.............еще и раскачиваем все это дело. Так, комментарии здесь излишне.

И еще одно. Здесь Николай Янович говорил об этом, о регионах. Это один из важнейших вопросов, которые нам надо обязательно здесь обсуждать. Я не имею возможности по времени сказать , я представляю Харьковский регион. Харьков контактирует с 37 регионами России. 718 предприятий осуществляет связи с Россией. Больше 226 миллионов оборот идет у нас торговый и так далее. 40 с лишним процентов экспорта и импорта с Россией, прежде всего с Белгородской. Так что нам есть что сказать в пример наших отношений. Ну цифры это минимальные, их можно в разы увеличить и для этого у нас есть все возможности.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Степан Богданович Гавриш, група "Демократичні ініціативи".

11:50:03
ГАВРИШ С.Б.
Договірно-правова база українсько-російських відносин нараховує 337 документів у той час, коли із Сполученими Штатами тільки 110. Разом з тим останні події примушують нас серйозно замислитися. Вони несуть значні ризики, розбалансування міждержавної рівноваги і загрожують як мінімум політичним, а то і громадянським конфліктом між нашими народами. Це ситуація навколо реверсу нафтопроводу Одеса-Броди та ультиматум стосовно транспортування російської нафти, заява заступника міністра закордонних справ Російської Федерації про необхідність надання російській мові в Україні статусу офіційної, розвиток подій навколо Єдиного економічного простору та створення газового консорціуму, безпрецедентне включення України до чорного списку російського комітету по фінансовому моніторингу, втрата Україною першого місця серед експортів сільськогосподарської продукції до Росії і найбільш резонансне - якась дивна провокація з дамбою в Керченській протоці. Сукупність цих неприємних для України факторів не хотілося б розглядати, як ланки стратегічного і поліваріативного плану стосовно України.

Конфлікт в Керченській протоці, про це сьогодні говорили всі мої колеги, це у першу чергу питання української суверенності. Хочу нагадати, що підписання Україною договору про нерозповсюдження ядерної зброї відбулося зокрема в обмін на гарантії територіальної цілісності України з боку ядерних держав, в тому числі і Росії. Це питання має знаковий резонанс для українців, воно стало об'єднуючим стрижнем, консолідувало українську націю, різновекторні політичні сили. Такої солідарності у нашому суспільстві не було жодного разу протягом останніх 12 років. Оскільки будівництво дамби - це лише демонстрація зверхності, неповаги до України, то це турбує і політичну еліту, і українську громадськості. Але цим ставиться під сумнів .............. всього україно-російського кордону в цьому регіоні. Емоції в політиці, тим більше міжнародні, завжди мають фатальні наслідки. Тому категорично недопустимим є відверто конфліктні заяви деяких російських політиків з приводу прикордонного інциденту.
Шановні друзі, звичайно в україно-російських відносинах існує цілий ряд інших проблемних невирішених питань. ................ можливо лише мовою двадцять першого століття, мовою компромісу і партнерства. Причини тут різні. Але головна - це нерозуміння, зміни, які сталися в історичній і політичній системі розвитку світу, де не сила, а діалог рівних країн забезпечить стабільний прогрес.

Нам поки не вдалося сформувати нову природу економічних відносин, не створено жодної спільної фінансово-промислової групи, що здатна конкурувати на європейських ринках, відсутні ефективні механізми контактів між політичними, діловими та науковими елітами. Російський посол Віктор Черномирдін визнав, що між країнами склалася ситуація інтелектуального відчуження, пошук нового алгоритму співпраці звівся до банального прагматичного політико-економічного бартеру. Це зобов’язує політичні еліти двох народів до діалогу в напрямку діалогу в наших стосунках, особливо у відчутті 2004 року, року виборів в наших державах вищих глав наших народів наших країн.

Він накладає на нас додаткову відповідальність за дотримання європейських стандартів, в політичній поведінці, в тому числі і міждержавних відносин, де український острів Тузла не може бути розмінною монетою. Зараз необхідна зрозуміла концепція розбудови українсько-російських відносин, наші спільні перспективи слід поставити на системну основу, мабуть, ще аналогічним до стратегії та програми інтеграції України до Європейського Союзу. Процес прийняття рішення щодо ключових проблем вимагає прозорості та збалансованості, нам бракує стабільних моделей співробітництва між політичними, підприємницькими та науковими елітами країн. Як наслідок, ми маємо Тузлу. Хочу наголосити, що Росія, як постійний член Ради безпеки ООН несе особливу відповідальність за безпеку і стабільність у світі. Висувати сьогодні будь-які територіальні претензії до України означає не тільки серйозно шкодити двостороннім відносинам і надовго підірвати наші народи, але й означає піти врозріз із Гельсінським заключним актом, з іншими міжнародними зобов'язаннями Росії загострити ситуацію в Європі. За будь-яких обставин нам слід відкинути мову емоції, ведення силового діалогу. Для гармонізації позицій слід негайно активізувати переговорний процес з питань державного кордону, його делімітації та демаркації.

Шановні колеги, завершуючи, хочу сказати, що серед українських, рівно, як і серед російських політологів, існує думка, що основна проблема українсько-російських відносин в тому, що половина українських громадян ставиться до Росії позитивно. а половина ні. Із цього нібито треба виходити в наших стосунках. Категорично не можу з цим погодитися. І це не є правдою. Нам вкрай потрібен національний консенсус щодо відносин з Росією. Аналогічно до того, як ми досягли порозуміння щодо європейського вибору України, пріоритети інтеграції до Європи. Лише так Україна може найефективніше поєднати процес інтеграції до ЄЕС з подальшим поглибленням україно-російських відносин співробітництва, забезпечити національні власні інтереси.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Від фракції Комуністичної партії України Симоненко Петро Миколайович.

11:56:24
СИМОНЕНКО П.М.
Сегодня Украина и Россия - отдельные государства. Но коммунисты Украины, определяя свое отношение к данной проблеме, учитываем, что мы продолжаем оставаться тесно связанными друг с другом экономически, политически, в культуре и в чисто человеческих отношениях. Украина не мыслится без миллионов русских. Они стали системообразующим фактором во всех отраслях народного хозяйства, в социокультурной сфере и государственном аппарате.
В свою очередь, не меньшее количество украинцев является субъектом исторических судеб в России.

Мы, коммунисты Украины, считаем, что нет более важной задачи, чем развитие и укрепление отношений между Украиной и Россией, перевод всего комплекса отношений на постсоветском пространстве в русло реальной интеграции и в русло конкретной реализации ранее принятых политических решений. Мы убеждены, что на этом пути двухсторонние отношения должны дополняться многосторонними. Только в этом случае возможно в качестве перспективной цели рассматривать ту или иную форму консолидации географического, экономического, гуманитарного, социального и политического пространства бывшего Союза.

Под этим углом зрения необходимо быстрее переходить к практической реализации ялтинского соглашения о создании единого экономического пространства.

Сегодня весь спектр оценок украино-российских отношений сводится к двум тезисам, об этом уже говорили: Украина - независимое государство, и второе - Россия - это стратегический партнер Украины. Очевидно, что противопоставление этих тезисов является деструктивным для украино-российских отношений. Нельзя противопоставлять так называемые достижения независимости Украины и стратегию партнерства с Россией, так как на практике будем иметь и имеем сегодня очень тяжелые последствия. Лишь на бумаге существуют сотни двусторонних украино-российских документов, которые фактически не выполняются. Официальные отношения наших государств преимущественно используются для внутренних, узких пиарных и электоральных целей.

Анализируя характер отношений между Украиной и Россией за 12 лет независимости, хотел бы предложить уважаемым коллегам украинского парламента следующий анализ. На первом этапе развития этих отношений доминировали и превалировали политические аспекты этой проблемы, характер которых сводился к тому, що "Геть від Москви" и "Україна тільки для українців". И именно в это время руководили этим направлением деятельности Украины представители правых националистических партий, получивших приоритет после переворота в 1991 году.

На втором этапе, после того как эти политические силы подготовили приход к власти олигархов и криминального капитала, именно олигархический капитал затормозил развитие отношений между Украиной и Россией, используя сегодня Украину как самостоятельную вотчину для решения главных вопросов: передела собственности и захвата стратегических, экономических элементов народного хозяйства. Вот что сегодня мы должны анализировать и понимать.

Печально, но факт, что доминирование деструктивных интонаций в наших отношениях, и, я подчеркиваю, это касается обеих сторон, привело к тому, что в политической сфере Украина и Россия в своих отношениях преимущественно погрязли в декларативности и популизме, вместо того чтобы развивать и строить четкие механизмы взаимодействия во имя народов Украины и России, а не во имя олигархов - представителей Украины и России.
В экономической сфере Украина все больше теряет не то что потенциальные, а реальные российские рынки, переориентируя свои товарно-финансовые потоки на Запад, и - как следствие - из когда-то мощного производителя обвально превращается в зависящего второстепенного потребителя ныне.

И я хотел бы напомнить нашим украинским товарищам. Разве не в этот первый этап взаимоотношений Украины и России у нас своеобразные войны были на границе Украины и России через различные тарифы, через ограничение поставки продукции и так далее, и тому подобное.

В социальной сфере имеет место системное падение уровня жизни украинских граждан, увеличение безработицы, тотальная, нелегальная трудовая миграции в страны Европейского Союза и прежде всего в Россию. Мы должны понимать, что практически здесь в парламенте Украины должны разрабатывать четкую программу, как защитить от 5 до 7 миллионов граждан Украины, которые работают сегодня в России.

В военной сфере продолжается катастрофическое разрушение материально-технической и кадровой основы украинской армии. Потенциал сотрудничества военно-промышленного комплекса наших страны реализовывается лишь эпизодически, и мы стали серьезными конкурентами, что неизбежно приводит к продвижению Украины в направлении НАТО.

И уважаемые российские коллеги, не забудьте, что если и далее будет так продолжаться политика во взаимоотношениях Украины и России, то натовские танки будут у вас под Воронежем. Именно к этому ведет сейчас политика реальная Кучмы, Кабинета Министров. И не случайно "робертсоны" сюда приезжают для того, чтобы определять график, который утвердил Марчук, 2007-2008 год вступление Украины в НАТО.

В культурной сфере братские, дружеские, даже семейные связи, я заканчиваю Геннадий Андреевич, наших славянских народов разрушаются. Статус русского языка в Украине не определен и используется лишь, как предмет политических спекуляций, особенно в период избирательных компаний. Мы, коммунисты, убеждены: русский язык должен быть у нас и иметь статус официального языка. И таким образом будет и развиваться и прежде всего укрепляться украинский язык, также как будут развиваться и укрепляться наши дружеские отношения.

Совокупный эффект кооперации наших экономик в рамках четверки должен минимизировать конкуренцию стран-участников Единого экономического пространства на мировых рынках.

И в отношении того будет ли тормозить движение в Европу укрепление связей с Россией? Нет. Так как невозможно затормозить то, что и так находится без движения.

И последний саммит в Ялте как раз и подтвердил, что Евросоюз не рассматривает Украину, как потенциального члена Европейского союза, а рассматривает, как соседа на задворках. И с этим надо тоже считаться.
Европейский союз - это закрытый клуб, и стать его полноправным и равноправным членом, используя лишь политический популизм, невозможно. Нужны реальные экономические показатели, соответствующие определенным стандартам, нужно не идти в Европу через Африку, рискуя остаться в последней навсегда, а строить Европу, обращаясь к украинским коллегам, здесь, в Украине, строить надо Европу, а не двигаться в ту, куда нас не зовут.

И, заканчивая свое выступление, здесь мои оппоненты предлагают, чтобы я дал свою оценку в отношении событий происходящих на острове Тузла. Да всем очевидно, что это политическая провокация, как с одной, так и с другой стороны. И то вчера, что правительство Украины доложило, что, оказывается, у нас из средств массовой информации создан спецназ, который показывает того же ж представителя правительства Крыма, как человека, который готовится к войне. Я вот задаю вопрос: "Чего в военной форме находится там и демонстрирует всему обществу Украины, что готовится к войне?" Так же, как находит средства информации конкретного человека и показывает, который заявляет: "Дайте мне автомат я пойду стрелять". Я задаю вопрос: " Кого ты стрелять собрался, россиян?"

Уважаемые товарищи! Это политическая провокация, нужно взвешенное политическое решение на защите суверенитета и независимости государства, только взвешенной и выверенной позиции мы можем отстоять и независимость и суверенитет и защитить будущее Украины.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Група "Народовладдя" Петро Петрович Толочко.

12:05:31
ТОЛОЧКО П.П.

Заявления обеих сторон о стратегическом партнерстве, а также о том, что тесному сотрудничеству Украины и России нет альтернативы, они звучали и тут с этой трибуны, по существу не находят реального выражения. И с этим мы должны считаться.

Мне представляется, что причин тут две. Первая. Украина никак не может определиться с кем ей быть: с умными или с красивыми. А Россия не вполне отдает себе отчет, что Украина - такая же суверенная держава как и Россия и что стратегическое партнерство с Украиной выгодно в том числе и России.
Сегодня украинско-российские отношения подвергаются испытанию на прочность проектом создания Единого экономического пространства 4-х стран. Не знаю как в других странах, но в Украине эта идея не вызывает всеобщего восхищения. Многим кажется, что "экономический союз четырех" противоречит заявленному Украиной курсу на европейскую интеграцию. И хотя нас успокаивают даже представители ЕС и НАТО, что это не так, часть наших политических деятелей по-прежнему продолжает упорствовать на своем. При этом еще и попугивают людей тем, что вхождение в Единое экономическое пространство Украины Украина потеряет с вхождением свой государственно-политический суверенитет.

Мне такая позиция не кажется разумной. Не знаю когда нам удастся поймать "европейского журавля в небе", но то, что своей непоследовательностью мы может выпустить из рук СНГевскую синицу - это определенно. Стоит ли здесь специально доказывать сколь важны для Украины экономические отношения с Россией и чтобы было с нашей независимостью, если бы эти отношения вдруг по какой-то причине прервались.

Мы спешим во Всемирную торговую организацию, никак не сообразуясь с тем, что если это произойдет не синхронно с Россией и другими странами союза четырех, мы просто потеряем их рынки, восточные рынки. Разумеется, в этих условиях не будет и речи о создании зоны свободной торговли, на которой все время настаивает Украина.

Мне кажется, что многие недоразумения в наших двухсторонних отношениях происходят от того, что ни один экономический проект не имеет прозрачного обоснования. Кабинет Министров не сделал ни по одному проекту, который обсуждается здесь, толкового расчета, прозрачного расчета: выгодно это Украине или не выгодно. Выгодно единое экономическое пространство или выгодно вхождение в Евпропейский союз. К сожалению, мы ограничиваемся здесь преимущественно эмоциями. Одни считают, что плохо Единое экономическое пространство, а другие считают, что плохо Европейский союз.
Говорят, что время романтичного восприятия Украиной России и Россией Украины прошло. Вы знаете, мне как историку не очень бы хотелось, чтобы это время действительно ушло. В Украине проживает около 9 миллионов русских, и в России проживает наверное столько же украинцев. Одиннадцать. Вот, пожалуйста. И абстрагироваться от этого мы никак не можем. Мы равноправные сотворцы культур. Россияне украинской, а мы российской культуры. И от этого тоже абстрагироваться никак нельзя. Я не согласен с тем, что русская литература и язык в Украине объявляются иностранными.
Но я также считаю, что аналогичное уважительное отношение к украинскому языку и к украинской культуре должно быть и в России. То, что в России только одна библиотека украинской литературы. И только в 10 школах ведется преподавание украинского языка, так, у нас есть данные, это плохо. Но, как говорили Михаил Сергеевич, процесс пошел. Но пошел он очень медленно. Поэтому мне кажется, что нам бы легче было вести диалог, если бы мы паритетно уважали друг друга.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Василь Іванович Надрага від групи "Народний вибір".

12:12:41
НАДРАГА В.І.
Глубоко убежден, и факты говорят о том, что проблемы приграничных и межрегиональных отношений тоже являются базовыми для наших государств. С Россией граничит семь из 26-ти административных регионов Украины. Это - Черниговская, Сумская, Харьковская, Луганская, Запорожская и Донецкая области, а также Республика Крым. Это - одна из наиболее развитых частей Украины, ведь здесь производится 46 процентов промышленного производства, 37 общей валовой добавленной стоимости регионов Украины. Доля этих регионов в инвестициях в основной капитал равняется 34 процентам, а в сельскохозяйственном производстве - 29. Поэтому развитие приграничного и межрегионального сотрудничества тоже является задачей, над которой необходимо работать как с одной, так и с другой стороны.

Я должен сказать, что проблемы здесь накопились и главное следствие этого, что в экономической составляющей это ведет к вытеснению украинских и российских товаров с внутренних рынков товаров третьими странами. Ведь ни для кого не секрет, что на Украине достаточно активно идет та же продукция азиатских регионов, как и украинская на российском уровне вытесняется иными.

Что для этого необходимо делать? С учетом специфики двух форм связи: приграничных и межрегиональных должны быть выработаны и подходы по совершенствованию экономического механизма их развития. И некоторые из них я себе позволю назвать.

Первое. Это, безусловно, координация политики и национального законодательства Украины и России в отношении приграничных регионов, в отношении их полномочий. И отсюда необходимо сближение полномочий властей приграничных регионов Украины и России по осуществлению приграничного и межрегионального сотрудничества.

Я хотел бы остановиться и на более частной теме, на той теме, с которой сталкиваются жители этих приграничных регионов. В частности, оборудование достаточного количества пунктов пропусков на границе, это та потребность, которая сегодня стоит как для одних, так и для других. Люди поделены в семьях, люди поделены границей, но не порваны отношения.

Поэтому организация упрощенного транспограничного пропуска для населения и хозяйственных субъектов приграничных регионов при максимальном сокращении нелегальной миграции и контрабанды. Попытки ввести упрощенный порядок пересечения границы для жителей приграничных областей, в частности, на Харьковско-Белгородском участке, оказались не вполне удачными. Эксперимент показал, что такой порядок требует организации движения по отдельному коридору. А это мероприятие весьма затратное. Поэтому при ограничении бюджетных ресурсов регионов, глубоко убежден, что здесь должны быть вливания центральных бюджетов с обоих сторон.

Я хотел бы сказать и еще об одной составляющей. Она сегодня не так часто звучит, но время от времени она вызывает определенное напряжение. Это проблема транзита российских энергоносителей через территорию Украины. И здесь, я глубоко убежден, что базовым должен быть следующий постулат: как с украинской, так и с российской стороны максимальную ответственность за эти процессы должно взять на себя государство. Потому, что если мы это отдадим в какой-то негосударственный сектор экономики, то это уйдет и мы создадим проблемы и для себя, и для наших соседей.

Следующая проблема, и она здесь уже озвучивалась, это проблема наших соотечественников. И мы должны четко понимать, что в России находится две категории наших соотечественников.

Одни, которые в силу обстоятельств сегодня там выехали а заработки, как говорят. И вторые, которые в силу обстоятельств уже не первое поколение живут там. Хочу сказать только одно: по большому счету здесь больше сегодня ситуативных деклараций - согласований, реальный движений на эту тему пока нет.

И последнее. Тема Тузлы, достаточно сегодня актуально обсуждаемая. Я глубоко убежден, что в России должны понять, что речь идет о суверенном государстве Украина, о суверенном государстве, имеющим свои интересы, в том числе и свои границы. И поэтому считаю, что если мы добьемся этого понимания, если с той стороны будет понимание, что есть государство, что мы обречены быть соседями чисто географически, исторически, то добрососедство этих отношений тогда будет развиваться намного динамичней, чем это сегодня.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається голові Ради Міністрів Автономної Республіки Крим Куніцину, Сергію Куніцину.

КУНІЦИН С.
Я вчера поздно ночью прилетел из города Керчи, где проводил совещание по поводу ситуации на острове Тузла. Хочу вам сказать, что до экзамена на зрелость российско-украинских отношений на данную минуту осталось более 100 метров, чуть более 100 метров. Только что мне позвонили пограничники и доложили, что от российско-украинской границы сегодня дамба находится, ну, на 8 утра в 144 метрах, а сейчас она уже в районе 100 метров.

Я хочу вам сказать, что не надо быть наивными людьми. Губернатор Александр Ткачок, которого я хорошо знаю и с которым мы вместе с Леонидом Ивановичем подписывали Соглашение в 1999 году, уходит вообще от разговора. И я понимаю, что с инженерной точки зрения то, что сегодня там строится, не имеет никакой инженерной подосновы. Как инженер-строитель я вам говорю о том, что данная конструкция в том виде, в котором она строится, и так как она делается обречена на розмыв. Речь, значит, идет не о том, что на нужна как инженерное сооружение. У нас есть заключение Керчрыбпрома, есть проектных институтов, Укргипроводхоза и так далее с точки зрения гидрологического режима, ихтиологии, сохранения рыбных запасов: эта дамба нанесет вред, как российской, так и украинской ситуации.

Мы проанализировали на вчера вместе с Керченским рыбным морским портом, сколько же, какова же цена, если говорить об экономике. Шесть миллионов долларов собирает Керченский порт за проход всех кораблей в этом проливе, из них миллион долларов только платят россияне. Неужели цена отношений между Россией и Украиной всего миллион долларов?

Я вам хочу сказать, что можно уходить от этого вопроса, делать вид, что ничего не происходит, обвинять кого-то и говорить, что мы не знаем, где эта граница, но я вам хочу сказать, для этого надо побывать там, в городе-герое, где половина семей тут, половина там, сто метров до границы. Завтра мы будем на пороге границы. Скажите мне, кто будет нести ответственность завтра, если произойдет, не дай Бог, конфликт? Как должны действовать завтра украинские пограничники, те пацаны, которые там стоят, если будет пересечение Государственной границы? Кто за это будет отвечать, губернатор Краснодарского края, который якобы подписал приказ гражданской обороны, или я буду за это отвечать?

Речь идет о том, что мы сегодня должны понять, что это не просто ситуация, это не просто Касьянов, будучи в Крыму сказал. Мы говорили с Януковичем: там мост построить. Он сказал: "Не нужен там мост, нам нечего там возить, у нас нет расчетов, которые бы позволяли говорить о грузопотоках в районе этой ситуации".

Поэтому я хочу вам сказать, что не надо вдаваться в историю. В 1969 году, там живут рыбаки, люди с просоленными лицами, которых в 1969 году выселили, остров смыло, и с них два года удерживали с заработной плати за то, чтобы по-новой 4 миллиона тонн песка намыть остров. Они сегодня, 30 семей там живут. Никто с Тамани не пришел и не вспомнил, что это когда-то был полуостров Кубанский, 4 миллиона удерживали у людей с зарплаты, чтобы они вернулись . Все на балансе Керченского торгового порта, причал, пансионат на 300 мест один, пансионат завода "Альбатрос". Все восстановлено руками этих людей, которые там живут, из них 2/3 русских, которые говорят: "Ребята, остановитесь, что вы делаете?" Там же люди все чаще вспоминают, извините меня за глупость, Даманский. Но при всей дружбе к китайскому народу мы же не СССР и Китай.

Поэтому я вам хочу сказать. Можно мне предъявлять любые претензии, но я просил бы вас, и руководство Думы, и руководство России, и парламент Украины, мы на пороге, вы знаете, момент истины завтра настает, завтра будет дамба на границе российско-украинской, и все должны отдавать себе отчет, что мы должны принять решение все вместе. И мы ответственны за то, что завтра может произойти и из этого надо исходить.

Я был сегодня у Премьер-министра, информировал Президента, надо немедленно садиться за стол переговоров. Кто потом будет отвечать? Нам этого никто не простит.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Голова Комітету з питань національної безпеки і оборони Крючков Георгій Корнійович.

12:24:04
КРЮЧКОВ Г.К.
Как это не прискорбно, но сегодняшний разговор происходит, когда отношения между нашими странами и, боюсь, между нашими народами оказались в фазе опасного обострения, в состоянии кризиса, возникновения которого нормальной логикой невозможно объяснить.

Если все же отвлечься от непосредственного повода, то не будем, товарищи, забывать того, что шероховатости и сложности в наших отношениях обусловлены прежде всего тем, что те, кто разваливая под пьяную лавочку в Беловежской Пуще союзные государства, меньше всего думали о судьбах своих народов о решении возникающей в такой ситуации больших и малых проблем.
Как быть с государственными границами? Вооруженными силами? Оборонно-промышленным комплексом? Общей собственностью за рубежем? Всякого рода активами и пассивами, трудовыми сбережениями граждан и о многом другом, что сегодня нам выходит боком?

Чего стоит только проблема Черноморского флота, для урегулирования которой потребовалось более 7 лет, которая сегодня нет-нет да и отравляет наши отношения?

Не могу не сказать и о том, что хотя подавляющее большинство граждан в наших странах не приемлет такого развития событий, которое отдаляло бы их друг от друга, и в России, и в Украине есть силы, которым не по нутру нормальные, а тем более добрососедские, дружественные отношения между нашими народами и государствами.

Политическая обстановка в Украине во многом определяет сравнительно немногочисленное, но воинствующие, крикливые русофобы целенаправленно культивирующие негативный образ России чуть ли не как противника разжигает антироссийские, антирусские настроения и страсти. Но я был бы не до конца откровенным и искренним, если бы не сказал о том, что нагнетание русофобии нередко стимулируется позицией и действиями влиятельных российских политиков и государственных деятелей. Кому нужно было создавать конфликтную ситуацию в Керченском проливе? Чего добиваются те, кто ее спровоцировал? Сорвать ратификацию соглашения о Едином экономическом пространстве? Подыграть антироссийским прозападным проамериканским силам в Украине, ускорить ее вхождение в НАТО и приблизить американские натовские военные базы к границам России? Утвердить в украинском обществе представление будто Россия - один из гарантов независимости Украины якобы посягает на ее суверенитет? Ну неужели это отвечает национальным государственным интересам России?!

Я не касаюсь здесь правомерности или неправомерности действий России, тем более что осуществлялись они пока что на российкой территории. Ответ на этот вопрос должны дать переговоры. Уверен, нам не прийдется обращаться к международным организациям. Ума у нас должно хватить. Я имею в виду способ действия соседей, способ недобрососедский, демонстративно пренебрежительный.

Чего стоит хотя бы позавчерашнее заявление одного из вице-спикеров Государственной Думы: почему, мол, такой шум, ведь это такая мелочь, вроде небольшой ссоры на дачном участке. А как понимать требование российского МИДа к нашему внешнеполитическому ведомству. Несколько лет идут переговоры о делимитации границы и вдруг только сегодня понадобились карты.
Когда слушаешь или читаешь высказывания отдельных политических деятелей России, заявляющих о том, что прийдя к власти они, а не наш суд будут судить известных деятелей Украины, Белоруссии за преступление перед собственными народами, что никакой Украины, Белорусии и других республик не будет, то понимаешь, что это клиника, политическая клоунада. Таких и у нас немало.

Но когда и некоторые деятели России высокого уровня заявляют, что союз России и Белоруссии возможен только, если шесть белорусских областей станут шестью губерниями Российской Федерации; что нынешняя Россия - это всего лишь обрубок великой России, а значит обрубком является и Украина, хотя в Советском Союзе ни Украина, ни Белоруссия, ни другие республики не были частью Российской Федерации.

Когда в ход пускается тезис о либеральном империализме, то невольно задумываешься: а не озвучивают ли шуты от политики какие-то намерения российских властей? Не хотелось бы в это верить. И сегодняшнее обсуждение показало, лучшего подарка агрессивным силам, которые хотели бы в преддверии 350-летия Переяславской рады на века рассорить братские народы, чем провокационная возня вокруг острова Тузла нельзя было придумать. Удивляет другое. Почти месяц развивается конфликт, неприятный конфликт. Нагнетается психоз в обеих государствах. Президент Российской Федерации молчит, Президент Украины укатил на 11 дней в очередную Панаму, Премьер еще куда-то, и все свалили на Верховную Раду.

Конкретные интересы Украины, коренные интересы Украины, России, обстановка в мире, характер реальных и потенциальных угроз, не говоря уже о нашей общей истории, бесценным политическим положительным опыте нашего многовекового сотрудничества, о генетическом родстве народов диктуют, требуют, обязывают нас идти рядом, согласовывать наши позиции и действия, вместе думать и заботиться об укреплении оборонной мощи, о сохранении и развитии оборонно-промышленного потенциала, а главное не закатывать истерику, не делать ничего такого, что шло бы во вред интересам наших стран и отношениями между нашими народами.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Володимир Стретович, голова Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією.

12:30:02
СТРЕТОВИЧ В.М.
Уважаемые друзья! Ведь вы сегодня не скроете, и ни для кого не есть секретом, что больше всего гуманитарных, человеческих, экономических, социальных связей есть между Россией и Украиной. И когда сегодня Россия в одностороннем порядке вводит страхование лиц гражданской ответственности собственности автомобильных средств, вводит его для украинцев, не вводя их для своих граждан, отстрачивая их на первое января, то я считаю, такие меры дискриминационные по отношению к вашему соседу, потому что наших граждан, наших людей там сегодня большинство.

И если меня на таможне в Пулково таможенник-капитан с дипломатическим паспортом шманает в полном смысле слова, проверяя бумажник, есть ли у меня доллары незадекларированные, а я везу десять пачек "Кламина" для больной родственницы раком, я говорю: за что вы это делаете? Вам что недостаточно дипломатического паспорта? А он мне говорит: а почему вы отделились? Кто вас просил?

Почему формируется сознание у российского обывателя, у российского гражданина, что вот Украина сякая такая отделилась? Я вам хочу сказать о том, что Украина делегировала России сегодня многих талантливых людей. Мы сегодня восхищаемся нашими земляками, которые чудачат в России в Государственной Думе и имеют рождение в городе Костополе, я имею Владимира Вольфовича Жириновского. Мы благодарим за государственную позицию Григория Явлинского, и сегодня Санкт-Петербург пусть благодарит украинскую землю, что дали нового губернатора Санкт-Петербурга.

И я вам скажу честно, что вчера я как гражданин радовался победе "Локомотива" не меньше, чем победе киевского "Динамо", потому что когда нету украинского клуба на Чемпионате мира или спортсмена, я радуюсь победе российского спортсмена, потому что я вырос в стране, детство которое прошло в Советском Союзе, и все здесь родом из детства.

Поэтому я защищал диссертацию в Москве. И когда она за десять лет преобразилась, я хочу, чтобы преобразилась вся Россия и стала такой же красивой, как Москва, и преобразилась Украина. Но сегодня почему-то политики не хотят этого делать. Значит подтверждение того, что здесь говорили - политики то не те, политики и в России, и в Украине не те! Народ изберет других политиков, но мы же теряем! Мы же уходим на те второстепенные позиции, от которых путь назад будет очень долог, чтобы подняться наверх и выровнять те же самые отношения! Может, мы все-таки найдем тот принцип добрососедства, и коль мы приречены сегодня быть соседями, то я вам хочу сказать, что стабилизация в Европе будет зависеть от того, насколько будут стабильны отношения между Россией и Украиной. Я вам скажу исторически, что Украина первой прорубила окно в Европу, став членом Совета Европы. И я считаю, что вы должны быть заинтересованы в том, чтобы Украина стала мощным государством и Россия пришла в Европейский Союз вместе с Украиной. Ну, никто же не скроет, что вы сегодня имеете глобальные проблемы, вы скажете: "Это наши проблемы". Западная Сибирь в эскалации китайского фактора. Никто же этого не отрицает. То почему вы еще и своих соседей пинаете?

Да не будет противостояние полярных систем! Мир изменился. Уже помимо Соединенных Штатов и Советского Союза, (читай: "России"), уже есть Европейский Союз, который совсем другие подходы, другие принципы закладывает в отношении между нациями и народами.

Я вам хочу сказать о том еще, что сегодня как никогда важно, чтобы мы стратегически отрабатывали совместные усилия. И тут я преднамеренно не говорю ни слова о Тузле. Потому что Тузла, это будет наша ганьба - украинское слово, это наш позор, позор тем политикам, которые на Бирючем договорились как разыграть эту карту. Для пересічного громадянина достатньо понять что за этим происходит.

И для того, чтобы закончить свое выступление, я призываю всех наших соотечественников, и тех, которые слушают нас ушами своих полномочных представителей в Государственной Думе, давайте будем строить отношения на принципах добрососедства, взаимовыгодного сотрудничества и соревнования на экономическом поприще. И от того, как мы станем сильнее, сильнее станут наши народы. А наши народы разберутся.

И последняя ремарка. Пребывая год назад в Канаде на Международной конференции "Парламентарии против коррупции" мои коллеги с Государственной Думы возмущались: "Почему канадцы не понимают русского языка?!" Вот, украинская диаспора не понимает русского языка, они никогда его не слышали. Так вот, сегодня в Украине еще слышат русскую речь и понимают русскую речь.

И я хочу, чтобы это оставалось надолго, потому что знание языка только обогащает человека.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Борис Іванович Тарасюк - Голова Комітету з питань європейської інтеграції.

12:35:50
ТАРАСЮК Б.І.
Прикро усвідомлювати, що сьогодні в українсько-російських відносинах все більш домінуючим стає відчуття тривоги. Більше половини українських громадян вважають наші взаємини нестабільними та поганими. На 13-му році розвитку взаємин між двома незалежними країнами ситуація стала близької до точки кипіння. Не треба ілюзій: відносини України і Росії входять у кризову фазу.

На жаль, в ході цих парламентських слухань ми в першу чергу змушені говорити про становище навколо українського острова Тузла. Ми переконані, що ні вибори в Україні, ні вибори в Росії не повинні виправдовувати затоплення державних коштів на дні Керченської протоки. Сьогодні Тузла стала символом системної кризи в російсько-українських відносинах. Причини цієї кризи - це, по-перше, стратегія бульдозеру з боку Росії, коли відверто ігноруються інтереси і державна гідність України.

По-друге, з іншого боку, це відсутність чіткої і послідовної політики щодо Росії з боку українського керівництва. Дамба у Керченській протоці стала наслідком лакейства та васальної залежності українських керманичів.

На 13-му році незалежного існування обох країн, ми опинилися перед загрозою військового конфлікту з Росією. Кому це потрібно? Як таке взагалі могло статися? Тузла сьогодні - це не просто провокація, це попередження Європі. І це є вимога усвідомлення громадянами України необхідності пробудження самоповаги, це констатація відсутності цієї самоповаги у нинішнього політичного керівництва України.

Криза в Керченській протоці виникла не на пустому місці. вона породжена практикою взаємин за останній період. Передусім ці відносини ніяк не можуть бути названі демократичними. Сказане стосується, як внутрішніх умов формування політики України щодо Росії, чи в Росії щодо України, але також і режиму двостороннього спілкування. Це передусім вузько елітарні, корпоративні зв'язки та не публічні, тіньові процедури узгодження інтересів і прийняття рішень. Ще одна дуже важлива риса у загальній картині недемократичності українсько-російських стосунків. Ці стосунки ніколи не були по-справжньому рівноправними. Російська сторона постійно намагається домінувати, а українська, не володіючи повноцінними ресурсами захисту своїх національних інтересів, ухилятися від нав'язаних партнером умов.

Чому українська влада сама не в силі бути рівноправним партнером? Ми все це знаємо, і це не є секретом. Внутрішня слабкість влади, відсутність реальної підтримки з боку суспільства безпосередньо позначається на її зовнішній поведінці, загравання із зовнішньо-політичними партнерами і сподіваннями на їх підтримку у внутрішніх конфліктах. Вже лише дратує останніх та викликає у них відкритий скепсис чи йдеться про Росію, чи Європейський союз, чи Сполучені Штати Америки.

Висновок. Для посилення позицій українська сторона повинна являти собою реального партнера, який чітко артикулює свої національні інтереси і володіє можливостями їх відстоювати. Треба розуміти, що ніхто не виступить кращим гарантом територіальної цілісності України, ніж сама Україна.
Переконаний, що мирному врегулювання спровокованої кризи альтернативи немає, як немає альтернативи встановленню справжніх добросусідських взаємин між Україною та Росією, виведення їх на рівень реального стратегічного партнерства.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Перший заступник голови Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Заєць Іван Олександрович.

12:42:02
ЗАЄЦЬ І.О.
Чи можемо ми бути задоволеними рівнем українсько-російських відносин? Однозначно ні. Нас не може задовольнити ні рівень, тим більше характер цих відносин.

Чому так? Тому що політична основа база цих відносин є не просто хибною, а шкідливою по своїй суті. Російська влада так і не відмовилися від імперської політики щодо України, вона нав'язує українцям відносини підлеглості Москві, диктат Білокам'яної. Вона здійснює досить агресивну експансійну політику в усіх сферах відносин чи-то економічних, чи інформаційних, чи культурних.

У свою чергу українська влада досить часто і безпричинно прогинається під цим тиском, йде на нічим невиправдані поступки, шкодячи національним інтересам України і заохочуючи Москву до ще агресивнішої політики. Отже, якщо ми хочемо продуктивних, цивілізованих відносин, відносин стратегічного характеру між двома країнами, то повинні, нарешті, забезпечити їх рівноправний і взаємовигідний характер. Іншого не дано. Росія повинна визнати українську державність, як геополітичну реальність на віки вічні і будувати свої відносини з Україною виключно в рамках міжнародного права. Українська ж влада, зокрема, керівництво Української держави водночас має зрозуміти, що вона не є підлеглими російської влади, що вона є влада незалежної держави. Що російсько-українські відносини - це не відносини групи олігархів і спецслужб з обох сторін, а широкий спектр відносин.

Якщо приймається така логіка, а вона загальновизнана в європейському світі, то перше, що треба зробити - це в терміновому порядку вирішити питання кордонів, зокрема делімітації державного кордону на Азовському і Чорному морях. Тільки в такому випадку будуть зняті підстави для небезпечної діяльності російських реваншистських сил. На цьому напрямку проблеми саме Росія перша має продемонструвати свою волю до встановлення цивілізованих відносин.

Те, що робиться російською стороною в Керченській протоці, є не просто недружнім актом з боку Росії до України, це випробовування і водночас прояв нещодавно затвердженої президентом Росії Путіним військової доктрини, яка передбачає можливість завдання превентивного нападу, нанесення збройного удару по територіях сусідніх держав. Судячи з усього, Україна є першою мішенню в реалізації цієї російської військової доктрини. Адже російська влада до цих пір уникає консультацій з питання будівництва російською стороною екологічно шкідливої і небезпечної за своїми наслідками дамби, хоч стаття 7 великого договору між Україною і Росією зобов'язує у таких випадках розпочати двосторонні консультації. Росія ухиляється від таких консультацій майже місяць.

Скидання Путіним цієї проблематики на місцевий рівень - це вже прояв ялтинських угод про єдиний економічний простір. Вже не раз російські політики заявляли, що для них цей простір має назву єдиний митний союз. Тому вже зараз російська влада розглядає українську суверенну територію як свою.

Заява голови Адміністрації Президента Росії пана Волошина про можливість бомбардування української території є погрозою у військовий спосіб порушити суверенітет України. Це реальна загроза.

В такій ситуації українській владі, українській громадськості слід вжити найрішучіших заходів, щоб знайти шлях розв'язання цієї та інших проблем. А саме. Перше. Слід вимагати негайно започаткування двосторонніх консультацій на проблемі будівництва Росією дамби в Керченскій протоці на найвищому рівні. Адже російська сторона порушує не тільки двосторонні угоди, але й Міжнародну конвенцію з морського права.

Друге. Оскільки такі дії несуть в собі загрозу не тільки для українсько-російських відносин, але й цілого регіону й світу, то вже зараз слід задіяти міжнародні механізми для виправлення ситуації, зокрема ті, які передбачені Будапештським меморандумом про гарантії безпеки України з боку ядерних держав. Це питання негайно має бути порушене також на генеральній асамблеї ООН.

Третє. Українська влада має вжити заходи з перегляду всього комплексу відносин з Росією. Зокрема, Верховної Ради України має доручити Комітету у закордонних справ підготувати пропозиції щодо розподілу боргів колишнього СРСР не по-братські, коли всю вигоду має тільки Росія, а відповідно до інтересів України і міжнародного права. Це стосується і Алмазного фонду, і золотого запасу, і майна.

Четверте. Кабінету Міністрів України слід виробити і вжити систему заходів щодо недопущення в подальшому дискримінаційної політики торгівлі з боку Росії, яка вже сьогодні завдає збитків українцям щонайменше на півтора мільярда доларів. В цьому контексті уряд мав би провести досить детальні розрахунки по реалізації угод по ЄЕП. Я переконаний, що якщо такі розрахунки будуть проведені, то до ратифікації цих угод справа не повинна дійти.

П'яте. Українській владі слід переглянути і позицію щодо перебування Чорноморського флоту на території України в Севастополі. В першу чергу переглянути фінансові умови його перебування. Не секрет, що Росія платить Україні по 97 мільйонів доларів за рік за своє базування, а Україна ще й витрачає кошти на компенсацію збитків для Севастополя, а тим часом кораблі Чорноморського флоту, як пишуть засоби масової інформації в Росії, забезпечують прикриття будівництва дамби. То чи належить ... хто ж головнокомандуючий тоді у Росії: пан губернатор чи Путін?

Якщо ми вживемо таких заходів, то це змусить Росію відступити від імперських амбіцій і нормалізувати відносини з Україною. Росія має зрозуміти, що Україна - не Чечня і не Абхазія. Якщо будем зволікати з відповіддю на російську експансію, то досидимо, шановні друзі, до війни.
І два маленькі питання.

Перше питання. Я хотів би звернутися до російської сторони, щоб вони врешті-решт визнали УПА воюючою стороною. Я не розумію. Для нас це національна гідність.

І друге. Я хотів би, щоб росіяни не протидіяли у Генеральній Асамблеї ООН щодо визнання геноциду голодомором. А навпаки, поборолися за те, щоб така резолюція була прийнята. Отоді б ми справді закрили складні сторінки нашої історії і відкрили ті сторінки, які об'єднують і ведуть у майбутнє.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається Густаву Вадиму Анатолійовичу, голові Комітету Ради Федерації з питань співдружності незалежних держав.

ГУСТОВ В.А.
Уважаемые коллеги! Я хочу сказать, я прошу извинения, мы ........, там не слышим те бурные обсуждения, которые идут на украинском языке, практически Россия процентов 60 не слышит. Нет, нет, я к чему хочу сказать. Мы как раз находимся видимо в той зоне, где перевод практически не слышен, а, к сожалению, мы украинский не понимаем. Хотя я наверное должен был что-то знать, потому что у меня оба сына женились на украинских девушках и в принципе на следующие слушания подготовлюсь и буду знать украинский язык. Это первое.

Второе, второе позвольте мне высказать свое искреннее признание, что организаторам проведения этого столь важного мероприятия. И хочу высказать свои соображения. Вы знаете, у меня сейчас, сейчас сложилось такое впечатление, что мы перестаем как бы слышать друг друга. Вот это очень страшно. На самом деле за последние полтора года колоссальную работу провели для того, чтобы закончить бракоразводный процесс. К сожалению, к сожалению, обвинять сегодня Россию во всех грехах, это по крайней мере не тактично. Если за последние годы решили вопросы по газу, в апреле решили вопросы по нефти. Первое - государство Украина, где подписано договор о государственной сухопутной границе. И сегодня, сегодня, когда 15 совещаний с 96-го года прошло, комиссию по приграничным вопросам, и сегодня, сегодня, к сожалению, может быть, последние месяцы, пять-шесть месяцев, она у них неэффективно работает, и сегодня мы с вами стали как бы заложниками неэффективной работы исполнительной власти. Ведь сегодня, решив три вопроса, это - окончание ратификации вопроса по сухопутной границе, мы подошли к самой серьезной проблеме - проведению морских границ, определить правила действия в районе как раз и Керченского залива, и Азовского моря. И здесь, здесь криками мы друг другу не поможем, потому что мы знаем, что такое проводить границу. Я не в первый раз участвую в этом мероприятии. Мы с Эстонией Чудское озеро два года делили, два года делили, чтобы решить проблему.

А теперь выскажу свое точку зрения как раз по теме, о чем мы сегодня должны - тема "Украинско-российские отношения. Современное состояние и перспективы". Приграничное сотрудничество. Много говорим, но украинская сторона, такое впечатление, только начинает нас слышать. После того как будет ратификация о государственной границе сухопутной, вы ж прекрасно знаете, что Украина сегодня ужесточает, укрепляет или как, значит, сам приграничный режим. Да? Вы же знаете это совершенно четко. И сейчас если мы в ближайшие два-три месяца не заставим исполнительную власть разработать соглашение о статусе приграничных территорий, мы все отдадим на границе его величеству сержанту или рядовому пограничнику. Там взятки будут процветать еще более мощно. И мы людей поставим в такую ситуацию, как в был в Иван-городе и в Нарве, когда доходило до страшных, до конфликтных ситуаций. И поэтому для жизни и обеспечения мы представили еще шесть месяцев назад и, значит, сегодня, мы вчера об этом тоже говорили.
Второе. Значит, мы буквально 29-го примем значительно упрощенный вопрос о гражданстве. 2,5 тысячи граждан России получат гражданство через Министерство внутренних дел. И когда Украина ставит вопрос: давайте подпишем соглашение о тех украинцах, которые работают сегодня на северах и так далее, - мы предлагаем более широкое соглашение о статусе украинцев, которые проживают в России и россиян, которые проживают на Украине. Там и пенсия будет, и "Газпром" готов жилье строить тем, кто долго проработал, и упрощенные все варианты, и так далее. И сегодня этот вопрос не принимается.
Единое экономическое пространство. Что еще нужно нам? И поэтому мы, депутаты, совершенно правильно решили, что мы в апреле следующего года обсудим эти варианты с четверкой и здесь будет работать зона свободной торговли - без изъятий, без ограничений. Это то, что нужно нам, двум народам.

Я еще раз хочу высказать позицию Совета Федераций, нашей делегации. Мы сегодня однозначно говорим, что мы за сильную Украину. Может быть, тогда хоть комплекса не будет младшего, старшего брата и так далее. И сегодня, к сожалению, очень часто встречаются президенты, дай Бог, парламенты раскрутятся в таком же режиме, как президенты. К сожалению, на мой взгляд, все, что сегодня возникло, это недоработка во многом структур исполнительной власти. Мы сегодня не слышим оценку первых лиц страны как раз в этой конфликтной ситуации.

Поверьте мне, члены Совета Федераций, нас здесь большинство, Дума у нас сейчас на выборах, сделают все, чтобы выйти из этой ситуации, которая есть сегодня на Тузле, хотя я еще раз хочу подчеркнуть, Россия пока ведет эти работы на российской территории, никуда, ни в какие чужие границы не лезет, нам своей территории достаточно хватает. А когда исполнительная власть еще начинает раскручивать, что мы готовы защищать свой суверенитет, давайте подумаем, о чем мы говорим.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Цибенко Петро Степанович - Голова Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів.

12:54:47
ЦИБЕНКО П.С.
Хотел бы без преувеличения сказать, что россияне и украинцы очень тесно сотрудничают в достижении нашей главной комитетской цели - социальной защиты пенсионеров, ветеранов и инвалидов, координируют свою деятельность. Подчас наши действия просто совпадают по направлениям и по времени. Скажем, по инициативе правлений пенсионных фондов, министерств социальной политики двух стран и при самом активном участии депутатов от Украины и от России в Украине был проведен семинар с обмена опытом по осуществлению пенсионной реформы. И мы благодарны нашим российским коллегам за то, что они, будучи на полшага впереди в деле реализации пенсионной реформы, поделились с нами своим опытом. Это дает нам шанс, реализуя эту задачу у нас, в Украине, получить на одну шишку, на один синяк меньше и пойти дальше в реализации пенсионной реформы, чем пошли россияне.

Думаю, что реальной и практической пользы от такого сотрудничества нашим гражданам будет несравненно больше, чем от голословных заявлений о дружбе и клятв о дружбе, братстве, а тем более от безосновательного обвинения друг друга.

Другой пример. 25 сентября 2002 года Комитет Верховной Рады по делам пенсионеров, ветеранов и инвалидов рассмотрел на свое заседании вопрос о состоянии подготовки соглашения между Российской Федерацией и Украиной, о гарантиях прав граждан, которые работали в районах крайнего Севера и приравнянных к ним местностях, в сфере пенсионного обеспечения. Для нас, уважаемые российские коллеги, эта проблема чрезвычайно остра, значима и злободневна, поскольку речь идет об уровне пенсионного обеспечения нескольких десятков тысяч наших граждан.

Результатом этого заседания стало то, что комитет по его итогам подготовил проект обращения Председателя Верховной Рады Украины Владимира Михайловича Литвина к Председателю Государственной Думы Российской Федерации Геннадию Николаевичу Селезневу о необходимости ускорения наших совместных действий по решению этой проблемы. Оно было передано во время визита в Украину Председателя Госдумы.

И буквально недавно мы получили позитивный обнадеживающий ответ от руководителя думы. Но дело даже не в ответе. Главное, как я понимаю, в том, что общую острую социальную проблему мы обречены решать с двух сторон, решать, если мы стараемся ее, все-таки эту проблему решить. Легче всего сказать: эту проблему обязана решать Россия. Мы умываем руки. И этим способом часто страны СНГ пользуются, я бы даже сказал, злоупотребляют. Но пользы от этого нашим гражданам немного. Мы обязаны искать общие рычаги для решения общих проблем. Уверен, в этом залог успеха. Тональность же диалога, а точнее монолога, который исповедуют некоторые политики, и вы их видели сегодня, в том числе на этой трибуне в ходе сегодняшних слушаний, и такие политики есть, как в Украине, так и в России, - это путь в никуда. Мы это уже проходили. Поэтому, други мои, давайте искать то, что нас объединяет, сближает, роднит, а не то, что нас разъединяет и искусственно провоцируется. Вот, я думаю, что на это именно полномочия мы получили от наших народов.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається Томенку Миколі Володимировичу, голові Комітету з питань свободи слова та інформації.

13:00:06
ТОМЕНКО М.В.
Чим більше я аналізую стан українсько-російських відносин, тим більше я розумію, що характер їх на сьогоднішній день визначається трьома категоріями політичних гравців: характер їх визначається політичними технологами, характер їх визначається кількома визначними менеджерами по організації криз в Росії і в Україні, характер їх визначається кількома фінансово-політичними групами і, очевидно, на останньому місці президентами. На жаль, характер цих відносин не визначається народами, точно не визначається парламентами і, напевно, не визначається урядами. І, оскільки, ці українсько-російські відносини є елементом гри, елементом маніпуляцій і елементом вирішення конкретних інтересів під час, передовсім, виборчих кампаній, доки ця ситуація буде домінуюча, доти ми не здатні будемо вийти на абсолютно раціональну, а не ірраціональну мову взаємин і мову розуміння один з одним.

Давайте глянемо кілька прикладів. Парламентська виборча кампанія 1999 року, перепрошую, парламентська кампанія 2002 року велася практично у форматорі спекуляцій довкола українсько-російської теми, де кілька політичних сил розігрували карту двох країн і намагалися переконати російську сторону у тому, що якщо одні сили прийдуть до влади, то точно Україна розколеться, а якщо інші сили прийдуть до влади, то точно Україна буде з Росією. І ця маніпуляцію, на щастя не підтримана українським народом, маніпуляція, яку, очевидно, будуть використовувати і під час президентської виборчої кампанії.

Історія з єдиним економічним простором є теж історія достатньо серйозної маніпуляції, коли кілька сторін намагається переконати в тому, чого не існує. При чому саме цікаве, що президенти обох країн кажуть нам, ну, ми бездарі, очевидно, тут, парламентарії, ми не спромоглися одну сторінку тексту угоди прочитати. Так от, текст угоди ми точно прочитали. І більше того, ми запитали наших людей не за те чи вони за дружбу і мир з Росією, чи за війну, вибачте, як дехто хоче поставити питання, а за те, якими повинен бути формат відносин між Україною і Росією. І мудрий український народ мудро завжди відповідає. На запитання "як повинна діяти Верховна Рада у ситуації навколо Єдиного економічного простору?" українці відповідають наступним чином:

затвердити текст угоди, підписаний Президентом - 14 відсотків;
взагалі не затверджувати - 19 відсотків;
затвердити текст угоди, вилучивши ті положення, що суперечать Конституції - 3-4 відсотки;
решта - не визначилася.

От вам мудрий і прагматичний підхід. Треба будувати взаємини в такий спосіб, щоб не суперечили Конституції, закону і щоб обидва народи мали вигоди з цього.

Я взагалі думаю, що нам із лексиконів наших керівників виключити слова "кохання", "любов", "дружба". Хай вони говорять це десь... в інтимному житті використовують. Давайте говорити в термінах "партнерство", "співробітництво", "інтереси", "вигоди". Давайте абсолютно чітко у кожній угоді шукати що отримує російський громадянин і український громадянин. І як тільки ми........, що ці інтереси абсолютно співмірні, так тоді угоди будуть написані не езоповою мовою, а мовою такої, де кожен читає, що хоче прочитати, а тією мовою, яка буде підтримуватися обома народами. І коли я про Тузлу хотів сказати тільки одну річ, що на мою думку ми є заручниками абсолютно з чергової маніпуляції цих кількох м...... по організації криз в Україні, і в Росії. Один мудрий менеджер в Росії вважає, що це класна штука для того, щоб якісь політичні сили на парламентській виборчій кампанії в Росії показали як вони будуть вирішувати проблему України. А інші мудрі кризові менеджери в Україні запропонують Президенту оголосити надзвичайний стан, коли він з Латинської Америки приїде і наведе порядок. Правда, перенесе президентські вибори на 2 роки і позбавить українських людей демократичних політичних прав, які тут тільки починають відроджуватися. Тому я хотів би, щоб ми не гралися по схемах кризових менеджерів.

Я хотів би, щоб в Україні, коли йдеться про ЗМІ, бо я представляю комітет, не появлялись брудні, як каже один дуже відомий політик, поодиночні сайти, а появлялись зразки висококультурної російської культури, за якою ми... яку ми вже не бачимо кілька років, бо ми бачимо бруд під виглядом російської культури. І я абсолютно точно впевнений, що якщо ми змінимо головний формат українсько-російських відносин, то ми будемо говорити на наступних слуханнях про інші речі не такі сумні. Тому я хочу, щоби ми змінили цей формат в наступний спосіб, щоби ми перестали дружити президентами, давайте дружити народами. І тоді все буде класно!

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається Юрію Івановичу Єханурову, голові Комітету з питань промислової політики і підприємництва.

13:05:14
ЄХАНУРОВ Ю.І.
Члены Комитета по вопросам промышленной политики и предпринимательства естественно выступают за дальнейшее развитие экономических отношений между Украиной и Российской Федерацией.

В первую очередь нас интересует реальное наполнение тех соглашений, которые уже достигнуты. А реальным, на наш взгляд, есть создание зоны свободной торговли и, к сожалению, это тоже реалии, с существенными изъятиями и ограничениями.

Одновременно нам обязательно нужно договориться о взаимодействии наших машиностроителей, совместной реализации проектов космических программ наших стран, синхронизировать реформы в инфраструктурных отраслях.
К большому сожалению, сегодня здесь в этом зале витает тень Тузлы. Хотя я разделяю эмоции, царящие здесь, хочу предостеречь от попыток реанимировать идеи пещерной русофобии. Главная проблема Тузлы не из вне Украины, а внутри ее. Своей слабостью и рознью мы сами провоцируем тех, кто видит возможным решать свои проблемы за наш счет. Я готов поблагодарить россиян за науку. Они убедительно продемонстрировать нам, какой должна быть внешняя политика прагматического государства. А должна она быть адекватной, то есть способной реализовать интересы своего государства всеми доступными способами.

Способ, примененный россиянами, в нашем случае изящен и не нов. Они эту технологию уже откатали чуть восточнее в Каспийском море. Но форма агрессии не влияет на суть другой проблемы - проблемы территориальной целостности Украины, гарантированной пятью великими державами в обмен за наше разоружение и нейтралитет.

Сегодня мы можем констатировать, что защитный механизм гарантий не действует. Это означает, что точно так же он может не сработать и против других соседей, реально предъявляющий или способных предъявить нам территориальные претензии. Тузла, остров Змеиный страшны именно как прецеденты, которые могут стать началом цепной реакции. Пример Змеиного и Тузлы ясно иллюстрируют старую истину - гарантий для слабых не существует. Они могут лишь надеяться на милость сильных. Это серьезный сигнал для всех, кто склонен уповать на чужую силу и чужие обещания, и не важно о россиянах идет речь или о НАТО. Не считаю, что механизмом коллективной безопасности стоит пренебречь. Но убежден, что под чье бы покровительство мы не отдавались, рассчитывать надо только на себя.

И мой вывод здесь еще не закончившейся кубанской драмы. Украине нужно серьезно подойти к переоценке приоритетов своей оборонной доктрины. Конечно, гонка вооружений нам не по карману. Но наша страна все же настолько бедна и ресурсами, и интеллектом, чтобы не суметь вновь создать небольшой ядерный арсенал, способный выступить в роли фактора сдерживания не в меру любящих нас соседей. И не подумайте, что я говорю только о россиянах.

Не так давно эта стратегия спасла мир от саморазрушения. Думаю, что ее рано списывать в число раритетов истории.

Уважаемые коллеги, Декларация о государственному суверенитете Украинской ССР 12 лет назад определила статус УССР как державы, придерживающейся трех безъядерных принципов: не распространять, не производить, не приобретать. Мы заявили миру о своих намерениях, мы их честно выполнили не взирая ни на что.

Сегодня самое время подвести итог того, как мир выполнил свои обязательства перед нами.

Я хочу напомнить, что постановление Верховного Совета Украины о ратификации договора о нераспространении ядерных вооружений устанавливает прямую связь между безъядерным статусом нашей державы и соблюдением гарантий ее территориальной целостности, и ряд других условий. А закон Украины о присоединении Украины к договору о нераспространении ядерных вооружений прямо оговаривает право Украины на адекватную реакцию в случае возникновения угрозы ее суверенным правам.

Потому считаю, что в независимости от исхода конфликта вокруг принадлежности Тузлы, даже если это пиарконфликт, что скорее всего, а тем более, в случае его отторжения, Верховная Рада Украины должна рассмотреть вопрос о том, как были выполнены те обязательства, опираясь на которые мы начали процесс разоружения.

Уверен, специалистам найдется что рассказать нам в этом зале. Затем дать фактам оценку. И опираясь на нее принять решение как нам жить дальше.
Очевидно, что конкретным шагом была бы соответствующая строчка в бюджете следующего года.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається Геннадію Йосиповичу Удовенко - Голові Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.

13:11:03
УДОВЕНКО Г.Й.
Геннадій Андрійович, я записувався як народний депутат. Бо як голова комітету, не всі мої погляди поділяє комітет. Але п'ять років тому в цьому залі був ратифікований Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Російською Федерацією і Україною. Статтею три Договору передбачається, що високі договірні сторони будують свої відносини на основі принципів поваги, суверенітету, рівності, територіальної цілісності і непорушних кордонів.

Нагадую, що лідер Народного Руху В'ячеслав Чорновіл був першим в цьому залі, хто запропонував Верховній Раді ратифікувати цей Договір. В той час Верховна Рада виходила з того, що Договір стане фундаментом і дороговказом українсько-російських відносин, з яким обидві сторони будуть звіряти свої дії і керуватися його положеннями. Але так не сталося.

Останні події, пов'язані з будівництвом російською стороною дамби до української Тузли, свідчать про те, що наші стратегічні партнери, як зазначено в договорі, фактично його перекреслили і діють за власним розсудом. Більш того, останні заяви посла Росії в Україні Віктора Черномирдіна свідчать про те, що Росія не визнає історичний кордон з нашою державою.

Постає питання про те, що договори з Росією не варті навіть паперу, на якому вони написані! Це, до речі, не я говорю, про це сказав відомий німецький канцлер Бісмарк ще понад сто років тому. Отже, бачимо, що наш північний сусід мало змінився незалежно від форми правління чи людей при владі. Нагадаю також, що в зв'язку з відмовою України від ядерної зброї між Україною і Росією, США і Великою Британією, три держави, а також окремо з Францією і Китаєм в грудні 94-го року була підписана угода, відповідно до якої ці країни гарантують державний суверенітет України та недоторканість її кордонів. Угодами передбачається проведення відповідних консультацій, якщо виникають якість проблеми.

На жаль, знову російська сторона демонструє свою зневагу до підписаних нею на найвищому рівні угод.

Пошлюся на іншу угоду, укладену зовсім недавно: Угоду про створення єдиного економічного простору. Зазначу, що Російська Федерація неймовірно вигадлива стосовно форм намагання поновити свій повний вплив на Україну. Нав'язування нам Угоди про ЄЕП співпадає з вакханалією навколо коси Тузла.
Вочевидь, хтось із російських політехнологів, які розробили цю операцію, не погодили її з авторами Угоди про ЄЕП. Кращого подарунку, як уже сьогодні зазначалося, Україні в ситуації з ЄЕП зробити було важко, оскільки ситуація з Тузли є абсолютно явним зазіханням на суверенітет України та її територіальну цілісність. В той час як в Угоді про ЄЕП ці зазіхання прикриті фіговим листком під назвою: "єдиний регулюючий орган". І прибічники угоди з обох боків в один голос запевняли, що суверенітету України ніщо не загрожує.

Що ж, Тузла стала гарантією того, що ратифікація Угоди про ЄЕП у Верховній Раді, сподіваюсь, провалиться.

Для того, щоб картина наших двосторонніх відносин на цих слуханнях була більш повною, згадаю про ще один момент, який хоч і не знаходиться настільки в центрі уваги громадськості і ЗМІ, але дуже характеристичний для стану, скажу прямо, прикрого стану українсько-російських відносин: це рік 70-річчя страшної трагедії українського народу - голодомору 1932-1933-го років.

Ми провели парламентські слухання, було прийнято звернення Верховної Ради до українського народу з цього приводу. Парламенти ряду країн, зокрема Канади, Швейцарії, а недавно і Аргентини, офіційно висловили співчуття Україні в річницю цієї трагедії, визнавши її геноцидом. Президент України звернувся до Генеральної Асамблеї ООН з пропозицією на рівні ООН визнати голодомор геноцидом проти українського народу, влаштованим сталінським режимом, сталінським - не російським.

І як би ви думали, хто в ООН найбільш протидіє цій ініціативі, яка би стала гідним вшануванням пам'яті більше як 7 мільйонів загиблих українців? На жаль, Російська Федерація.

Висновки. У нас є Договорі про дружбу, співробітництво і партнерство. Закликаю Росію згадати про нього і надалі ставитися до України як до партнера, а не як до об'єкта економічних, політичних, а віднедавна і територіальних зазіхань. Це у наших спільних інтересах. Я вірю, що ми здатні жити в мирі, злагоді і повазі один до одного.

Але ж якщо ситуація з Тузлою докорінно не зміниться, наполягаю на тому, щоб Україна звернулися до Ради Безпеки з відповідною скаргою, а також до урядів-гарантів державного суверенітету України, в тому числі Росії. Досвід в Україні є. У 1993 році ми зверталися до Ради Безпеки ООН у зв'язку із зазіханням на Севастополь.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається голові Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Матвієнко Анатолію Сергійовичу.

13:17:21
МАТВІЄНКО А.С.
Сьогодні в одній із доповідей з цієї трибуни прозвучало прекрасне гасло: альтернативи розвитку взаємовигідного всебічного співробітництва для України немає. Дозволю заперечити.

А хіба нинішня дійсність не альтернатива тому, що хоче український і російський народ. Дозволю собі тільки перерахувати: нова стратегія із правом превентивного удару і ядерного у тому числі, ліберальна імперія, політика мови, політика конфесійна, політика щодо інформаційного простору, ЄЕП, про який сьогодні згадувалося, "Одеса-Броди", консорціум і нарешті те злополучне, про що сьогодні кожний говорить, - це конфлікт у Керченській протоці навколо острова Тузли. Хіба це є демонстрація, я хочу запитати, взаємовигідного співробітництва? Очевидно, ні. Не знаю, як у Росії. Але чітко знаю, що абсолютно переважна більшість в Україні, хіба що за виключенням невеликої групи фаворитів Президента України і самого Президента, задоволені тим, що сьогодні відбувається в українсько-російських відносинах. І то, Президент це робить не тому, що він дбає за Україну, а тому, що він просить сьогодні гарантій і готовий за ці гарантії віддати все, в тому числі і Україну в цілому. Але як би ціна цього подарунку комусь не була цікавою, і комусь би не подобалася, вона є оманливою. Варто знати і Кучмі і його прислужникам, і тим, хто чекає, вірячи в цю ілюзію якогось подарунку, що зробити цього ніхто йому не дасть, як не дасть український народ права зазіхати на свої кордони, на свою територіальну цілісність, ставити під сумнів вибори на незалежність України. Цього ніколи не буде. І це має зафіксувати парламент, і ми маємо це зрозуміти.

І так. Відносини, які склалися, нас сьогодні не влаштовують. Не влаштовують вони ні український, ні російський народ. Чому? Де шукати відповіді? Як знайти цю відповідь? Очевидно, ми маємо домовитися про якісь певні принципи. І я хотів би їх задекларувати, користуючись цією нагодою.
Принцип перший. Шукати відповідь не українці мають сьогодні в Росії, або росіяни в Україні, шукати цю відповідь росіяни і російські політики мають в Росії, а українці і українські політики мають в України. Ми маємо усвідомити, що Росія має свої національні інтереси. І те, що тільки цим, як святим інтересом вона буде користуватися і куруватися, є незаперечною істиною. Але я хотів би, щоб і Росія зрозуміла, що Україна, як самостійна держава має також свої національні інтереси, і захист національних інтересів є не антиросійська політика, а є проукраїнська політика. І навіть Кучма це зрозумів, написавши книжку "Україна не Росія".

Я хотів би, щоб ми домовилися про наступні принципи. І ми, і росіяни маємо відмовитися від того якогось комплексу, даруйте, неправдивого про ніби-то Росії, як старшого брата. Ну, виходячи з цього, якщо ми визнаємо, що Київ - мать городов руських, а не російських, то це вже, принаймні, брехливо. А якщо говорити про рівність і партнерство, це, очевидно, неправильно. І особливо це стосується нас, українців.

І друге. Ми маємо зрозуміти, що Росія і ми, українці, маємо бути зацікавлені, щоб і в Росії, і в Україні була справжня національна свідома професійна влада. І ми маємо усвідомити, що не лизоблюдів, не казнокрадів, не зрадників ми маємо підтримувати у боротьбу за владу на Україні. Я думаю, що ми маємо пам'ятати добре прислів'я "Краще з розумним загубити, ніж з нерозумним знайти". Очевидно це також ті принципи, які маємо будувати у наших відносинах.

І нарешті найголовніше. Я вважаю, що ми - українці маємо зрозуміти, що маючи лише власну гідність, ми будемо мати адекватне до них ставлення. І якби Президент мав цю гідність, якби уряд мав цю гідність, то з Тузлою у нас не було б такої прикрості, яку ми зараз маємо. Не було б прохання: "Прийміть заступника міністра", а була б уже давно домовленість і ми б не стояли на порозі конфлікту.

І останнє. За указом Кучми ми всі маємо відзначати невдовзі 150-річний ювілей війни, яку в Європі називають "східною", а в Росії "кримською". Ту війну російська офіційна пропаганда сприймає досі крізь призму героїчної оборони Севастополя. Але ж та війна одночасно ознаменувала крах жандармської, миколаївської Росії. Підкреслюю, цей крах пішов Росії на користь, бо ж то було скасовано кріпацтво, запроваджені ліберальні реформи війська, суду, місцевого самоврядування. Зрештою, епоха Олександра II ознаменувалася як епоха розквіту Росії. Тому я від щирого серця бажаю сьогодні з цієї трибуни провокаційним політикам з боку Росії поразки її Тузлинської авантюри, бо, вигравши, вони неминуче перетвориться остаточно на цілковито гебіську, а зовсім не ліберальну, як говорить дехто в тамтешніх правих, імперію. А програвши або вигравши і Україна Росія зберігає шанс залишатися нормальним членом світового співробітництва і надалі підтримувати дружні взаємовигідні стосунки зі своїми сусідами.
І я запрошую насамкінець своїх колег. Якщо наші президенти не здатні зупинити Україну і Росію за 5 хвилин до страшенної кризи і можливо катастрофи, то давайте сьогодні з вами із цієї зали сядемо на літак, поїдемо зараз на острів Тузлу і своєю присутністю і українських, і російських парламентарів зупинимо від безчинства і нерозумного кроку.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається Олександру Баранівському.

13:24:02
БАРАНІВСЬКИЙ О.П.
Не вважайте, будь ласка, мене циніком, але у проблеми коси Тузли, в ускладненні російсько-українських стосунків є свої позитивні риси. У такі поворотні моменти історії завжди чітко і конкретно проявляється хто є хто в політиці, хто чим дихає у відстоюванні інтересів України.

Якщо Президент у такий момент аж на 11 днів покидає межі своєї країни, відправившись до самої Бразилії, то у мене виникає питання: а чи не є Леонід Данилович співучасником змови проти власного народу? Оскільки пан Кучма багатьма своїми попередніми діями уже доводив, що проблеми, так би мовити, вирівнювання підупалого власного іміджу на міжнародному рівні, він завжди обмінював на привабливі шматки економіки України. В обмін на запопадливі усмішки нашому Президенту у Кремлі йшли транснаціональні корпоративні інтереси держави - підприємства енергетичного комплексу.
Іншими словами на 13-му році незалежна наша економіка стала виглядати жабою, яку ось-ось має проколупнути сіра шабля в образі ненажерливих представників бізнесу північного сусіда. Але і цього схоже мало. Почалася вже і відверта торгівля українськими територіями. Не дарма ж ні з Кремля, ні з вулиці Банкової в Києві і понині, а уже понад три тижні йде активний наступ російських козацьких камазів з боку Краснодарського краю в наш бік, не проронили ні пари з вуст ні Путин, ні Кучма. Отже, неважко здогадатися, що між главами держав щодо цього існує певний секретний протокол за горезвісним зразком протоколів Молотова і Ріббентропа. Щоправда там ділили території Європи, а тут глава держави, який прославився на весь світ, що жорстоко воює зі свободою слова, замовляє напади на журналістів, народних депутатів, ні за що віддає на поталу стратегічну висоту на водних просторах, яка не є просто краплиною на карті України. Коса Тузла - це та стратегічна підвалина, яка є не лише південним морським форпостом держави, але й у прямому розумінні цього воротами Азовського моря.

Можна сказати, що Тузла нарешті розвіяли примарливий вересневий туман, у якому ховалися гіпертрофічні обриси якогось там таємного економічного простору. Тепер уже можна з повністю говорити з впевненістю, що головним результатом ялтинського самміту глав чотирьох держав була таємна змова двох керівників держав щодо здачі володінь України, основної частини стратегічних матеріальних і біологічних запасів Азовського моря і Керченської протоки.

Якщо врахувати, що ці події розвиваються за рік до президентських виборів в Україні, то можна висловити припущення, що все це є не що інша як неприкрита спроба, відволікти демократичні національні патріотичні сили від того, щоб покласти край кримінальній раді. Знайшовши ворога в образі північного сусіда, вони позабули про те, а як будуть відбуватися вибори Президента України. Чи це спроба не проводити їх узагалі? Під маскою боротьби з зовнішніми ворогами ввести надзвичайний стан, розпустити парламент, ввести пряме президентське правління і ще на десяток літ цементувати кучмізм при владі.

З іншого боку, не забувайте і про те, що напередодні президентські вибори і в Росії. Чи не є все це чорним піаром передвиборної команди Путіна, яка в такий спосіб намагається утвердити перед виборцями образ Президента - збирача земель. Якщо це не так, то чому мовчать тоді і Кучма, і Путін? Цей нездоровий ажіотаж посилено підігрівається засобами масової інформації з обох боків. Що вже можна говорити, якщо навіть вельми обережний у своїх висловлюваннях, один із лідерів СДПУ(о) заявив, що потрібно застосувати силові методи проти порушників кордону. Комусь уже, як бачимо, хочеться крові.

За всім цим не можна забувати, що здача національних інтересів нашої держави найвищими посадовцями з одного боку і агресивність окремих яструбів, котрі вже і готові навіть бомбити Тузлу, аби лише вона не стала українською, з іншого боку, не відповідають корінним інтересам народів, які проживають в споконвічному мирі і дружбі. Українців і росіян в районі Керченської протоки зіштовхують лобами недолугі політики. І це страшно, що такі люди прийшли до влади.

Думається, проблема Азовського моря, Керченської протоки, всіх відносин українського, російського народів лежать у площині двосторонніх українсько-російських відносин, раніше прийнятих угод. І це має стати базою для узгодження інтересів держав-сусідів, вирівняння взаємовигідної політики країн, які мають значні сухопутні морські кордони. Думається, що приклад того, як усім нам діяти, має показати Верховна Рада: вона має зажадати, щоб глава держави негайно повернувся до Києва або назавжди залишився у Бразилії і дав нам відповідь, нам тут дали, все-таки, що що відбувається і як будуть жити наші народи? Я вірю, що народи своє слово скажуть, і ми будемо жити в мирі, як жили до цього, з повагою один до другого.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Від Комітету з питань культури Павло Мовчан.

13:29:48
МОВЧАН П.М.
Історія повторюється, і ці алгоритми уже відстежуються, алгоритм такого постійного вияву агресії уже запрограмовано через кожні 12 років вона потребує конфліктів.

Очевидно, наступний рік, або вже кінець цього року є таким алгоритмом і підтверджує про існування такої необхідності кровопускання чи страшилок для свого власного люду.

Я згадую історію і ось в якому контексті. В той час, коли українська народна влада в особі представників від Центральної Ради брала участь у переговорах у Бресті разом з Троцьким, в цей час армії Муравйова спустошували північ України і вони вже стрімко наближалися до Києва, де майже беззбройні студенти захищали Україну від цієї навали.

Абсолютно один до одного нагадує мені цей сюжет. Ми тут говоримо, ми збираємось 30-го в якомусь форматі узгоджувати позиції, а роботи не припиняються ні на хвилину. Отже, агресія неминуча.

В зв'язку з цим Українська народна партія і всі обласні організації, і її керівництво звертається до Головнокомандуючого і до Верховної Ради оголосити мобілізацію добровольців на захист нашої держави, щоб не сталося того, що було у 18-му році! Ми цей день відзначаємо як день героїв Крут, щоб ми не кидали студентів і неозброєних людей, ми повинні вже сьогодні думати про реальні захисти.

Тепер питання до представників Російської Федерації. У вас в депресивному стані то Урал, всі зони, ви віддаєте Куріли, ви віддаєте Сахалін, в якому стані економічному, демографічному сьогодні ситуація багатьох територій Російської Федерації добре відомо нам з преси. Особисто я відстежую, тому що мої далекі родичі перебувають на Далекому Сході Російської Федерації. Вони кажуть, що занепад, запущення і депресія. І ви робите вигляд, що цих проблем немає! Що Тузлу і Україна - це є найважливіше.

Без сумніву, тоді, коли транснаціональні компанії, про які сьогодні говорив Олександр Олександрович Мороз, бо це транснаціональні компанії, вони сьогодні переакцентували нашу увагу зумисне, для того щоб ніколи Росія не перетворилася у високопродуктивну державу, з високими технологіями.

Я розумію інерцію, яка існує в росіян і в поляків. Поляки і по сьогоднішній день, створивши товариство любителів Львова.............Львова, вони по сьогоднішній день марять західними землями України, хочуть повернути її до лона своєї держави. Таких людей стає щоразу менше й менше. Це хвороба, це велика імперська хвороба, яку... Це синдром, називається "французький синдром деголівщини", коли де Голль сам змушений був потім протидіяти тим хвилям, які він і породив, на відбудову великої Франції, втрачаючи колонії одна за одною. Коли Алжир став предметним іспитом французької імперії, всі зрозуміли, що це загрожує, зрештою, самі Франції.

Так збагніть одне: що поки ви будете культивувати, і тут п'ята колона, яка буде підтримувати, а ви будете змикатися з ними на ці ідеологеми повернення втрачених земель, Росія ніколи не відбудеться як держава, як високоіндустріальна і як європейська держава. Це є серйозні застереження.
В культурній сфері я хотів би зазначити одне. Якщо сьогодні один із передплатників українських хоче передплатити українське слово, українську пресу, він повинен платити 187 доларів за передплату, наприклад, газети "День", в той час коли ми купуємо за безцінь російські видання, а їх тут море. А не кажу про те, що ваші закони регламентували жорстоко всі гастрольні можливості українських акторів чи українських груп в Росії. Сьогодні Україна перетворилася абсолютно за потуранням влади і деяких представників ФСБ в парламенті. Вони в нашому парламенті працюють, і ви їх сьогодні чули.

Але я хотів би сказати про те: якщо ви будете мовчати про ту, найбільшу трагедію національну, яка відбулася в Україні в 30-х роках минулого сторіччя, про голодомор, до якого причетне було керівництво Росії, адже вона є правоспадкоємцею Союзу, доти ми не зможемо говорити про правдиві стосунки і про правдивість ваших намірів. Отже, будемо захищати Україну власними силами.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Олег Зарубінський.

13:35:20
ЗАРУБІНСЬКИЙ О.О.
Звичайно, хотілось би зараз проспівати оду про розвій нашого багатогранного рівноправного і взаємовигідного співробітництва як взірець для інших країн і народів, як життєдайний бальзам на душу кожного українця і росіянина. Але як не ховай, стержнева лінія на реанімацію віджилого минулого механізму і домінування одного і того ж учасника над всім і вся дуже вже випирають. Адже виявляється можна привласнити 120 мільярдів карбованців українських громадян, нинішніх пенсіонерів з колишнього Ощадбанку СРСР і робити вигляд, що так і треба. Можна перетворити у золото .................. золоті, валютні та алмазні фонди, всю проблему правонаступництва щодо активів і пасивів колишнього Радянського Союзу і навіть відмовити Україні у належній інформації щодо цього. Можна безкінечно волинити з передачею об'єктів нерухомого майна в багатьох країнах за кордоном, поки воно не буде врешті остаточно розкрадено. Можна на багато років розтягти вирішення питання про статус і облаштування україно-російського кордону, щоб при нагоді, як ні в чому не бувало засипати піском міждержавні домовленості.

На жаль, ми постійно маємо право з проявами політико-економічного тиску з боку потужного сусіда. Хіба не дивно, що країна, політична еліта котрої нагадує нам, що ми з однієї з ними колиски. Член Ради Безпеки ООН, до речі, з української подачі, це не всі знають, один з гарантів нашої безпеки в порядку компенсації за відмову від ядерної зброї, стратегічний партнер, врешті настільки відверто ігнорує загальновизнані норми добросусідства та етику міжнародного права, що ставить в незручне становище не тільки наших лідерів, а й мільйони своїх прихильників в Україні. Ну, як скажіть, українським друзям в Росії сприймати отакий блискуче продемонстрований в дусі, як то кажуть, партнерства і конструктивізму, як нам сказали, тамансько-тузлинський цинізм.
Особливо пікантно, як вже сьогодні про це казали, це виглядає у якості ілюстрації до багатосторонніх переговорів про єдиний економічний простір, які паралельно відбувалися в історичній Ялті.

Щойно Президент України поставив всій підпис під доволі спірним проросійським документом і встиг повернутися до столиці, як йому у спину кинули грудку у вигляді Таманської греблі. "Хороший сусід так не робить" - справедливо сказав Президент. "Дивлюся на російську карту і не розумію, може їх чогось не вистачає?" - не без іронії прокоментував він ситуацію і висловив сумнів у тому, що ця зухвала провокація є ініціативою місцевих властей.

Водночас, знаючи нашу, на жаль, догідливість, хіба ж не смішно, що ми, спілкуючись з росіянами з висоти майже нульової тузлинської відмітки, навипередки поспішаємо заспокоїти їх, що зброя ні в якому разі застосовуватися не буде. Та хіба ж нас хтось тягне за язика? Наше найперше завдання не заспокоювати Москву, а наголошувати, що вона повинна не доводити конфлікт до гарячої точки, а негайно зняти його з порядку денного, як це личило б великій нації і державі, хоч і ненадійному, але стратегічному партнерові та ніби-то гарантові нашої територіальної недоторканості.

З іншого боку, ми не маємо права не проробляти всі можливі варіанти, не знаючи істинних намірів загадкових любителів " прирощения земель", котрі мають у цій справі величезний, багатовіковий, практичний досвід. Печать його виразно видно і неозброєним оком, тобто без бінокля. А те, що ми нічого не знаємо, свідчить невдала спроба міністра закордонних справ України щось з'ясувати та незграбна спроба Москви щось пояснити.

Не чути, до речі, і телефонних розмов на найвищому рівні, як це бувало в інших значно буденніших ситуаціях. У будь-якому випадку нас чекають переговори, а в разі їх невдачі, звертання до міжнародних інстанцій. Не треба оглядатися: " А что нам скажет княгиня Марья Алексевна" і не треба поступатися. Ми вичерпали ліміт поступок. До того ж ми нічого не загарбували і на російську велич піску не сипали. Є міжнародне право, і необхідно всім миром домагатися, щоб його норми були вищими всіляких дамб та їхніх недолугих архітекторів. Інакше ми далеко забудемо.

І останнє. Не хотілося б розглядати все це, як досягнення року Росії в Україні, що ось-ось завершиться. Або, як подарунок до 350-річчя Переяслівської ради, яке наближається. Не віриться також, що причиною ускладнення наших двосторонніх відносин може бути лише перевиборна ситуація в Росії Але якщо це так, то доводиться подивуватися винахідливості політехнологів російської демократії.

Воїстину "умом Россию не понять"!

ГОЛОВУЮЧИЙ. Від депутатської групи Верховної Ради України з міжпарламентських зв'язків з Російською Федерацією Леонід Іванович Грач.

13:40:35
ГРАЧ Л.І.
Слушая сегодня прения непосвященный человек может удивиться как можно дойти до жизни такой. Хорошо, если все это происходило, как в поговорке говорится, "милые бранятся и тешатся". Но капризу истории было угодно, чтобы всё, что происходит сегодня в том числе и в этом зале, вышло за пределы еще совсем недавно единой семьи. Речь идет о отношениях двух государств. Причем, голоса здравых политиков в этом зале сегодня, к огромному сожалению, сопровождаются откровенными экстремисткими заявлениями и непозволительными высказываниями в адрес нашего стратегического партнера номер 1 - России. Поэтому, уважаемые российские коллеги, я за тех, кто таким непозволительным образом поступил безответственно в адрес Российской Федерации, приношу вам извинения.

Неужели мы забыли, в том числе и справа сидящие "зайцы", что в начале 90-х годов мало кто в мире радовался появлению украинского государства. Французы, немцы, англичане - все насторожено отнеслись к этому. А несколько раньше Буш-старший, выступая здесь же, вообще не советовал нам заниматься такими играми. И только Москва, подарив независимость, здесь же приняла помогать вновь рожденному украинскому государству.

Вспомним, вплоть до 1994 года ничего не платили за энергоносители, нечем было платить, а набралось их тогда едва ли не более 5 миллиардов долларов.
Вспомним, что по просьбе украинской стороны Россия сохранила и согласилась на нулевой вариант по внешнему долгу СССР. А если бы не согласилась, сколько бы мы имели теперь долга: 40, 50 или больше миллиардов долларов?.
Вспомним, что наши люди, не имея работы здесь, трудятся в России. Подобный перечень можно долго продолжать. И поэтому еще более злободневный вопрос - что находится в основе нынешнего положения дел? Ведь один товарооборот стоит чего. Он находится на Украине как минимум в три раза более низком от потенциального.

Основательно разрушены наработанные прежде производственные специализации и кооперация. И дело не только в трансформации отношений собственности. Так почему же наши братские отношения время от времени подвергаются жесточайшим испытаниям.

Конфликт вокруг Тузлы показал, как легко спровоцировать нашу политическую общественность на противостояние с Россией. Язык жестких заявлений и ультиматумов, на которые так далеко и легко перешли наши политики, даже не попытавшись предварительно решить проблему в так называемом рабочем порядке, свидетельствует о том, что значительная часть украинских политиков, в том числе и часть депутатов Верховной Рады не стремится в действительности к установлению тесных, дружеских отношений с Россией, а скорее наоборот.

Почему министры и с той, и с другой стороны, несколько лет подряд заседая, ведя разговоры о делимитации границы не решили эти проблемы.

Это вызывает по меньшей мере удивление. Ведь большинство нашего народа поддерживает интеграцию, желает установлению тесных экономических, политических связей с братскими народами России. Депутаты же Верховный Рады как политические представители народа казалось бы должны реализовать ее волю сближению с Россией.

Что заставляет часть народных избранников пренебрегать мнением своих избирателей? Я вижу здесь несколько причин. Во-первых, отсутствие стратегического подхода, во-вторых, неумение в своей деятельности руководствоваться интересами государства и общества. И, в-третьих, стремление к политическим эффектам, отсутствие чувства ответственности за собственные слова и действия. Многим из нас так и не удалось понять, что ни Украина, ни Россия не способны сохранить свой государственный суверенитет, заняв достойное место в мире, действуя по одиночке.

Ни Украина, ни Россия не являются самодостаточными в геополитическом и экономическом отношении. Наши страны взаимно зависят от интеллектуальных, экономических природных ресурсов, друг от друга. Выжить они могут, только поддерживая и укрепляя свое сотрудничество. На наш взгляд, часть элиты и Украины, и России не умеют сегодня в своей деятельности руководствоваться интересами общества и государства. Мы не умеем быть прагматиками, стратегические выходы от союза с Россией очевидны, но мы слишком заняты мелочными обидами и интересами. Это естественно, кто не умеет думать о главном, вынужден размежевываться в мелочи.

Я еще много-много мог бы примеров сказать. Но хочу одно подчеркнуть, что мы выстраиваем отношения с Россией, оглядываемся на другие страны. Все время думаем, как к нашему союзу отнесется ЕС или, скажем, Соединенные Штаты Америки. То же можно сказать и в отношение России, которая все не решается перейти к самостоятельной внешней политики. На парламентариев Украины и России ложится ответственность за защиту нашего культурного исторического наследия.

И последнее. Ругаться сегодня с Россией - это то же самое, что пилить сук, на котором сидишь. Запомните если, как говорят атеисты, не доведи Боже, случится разрыв с Россией, Украина утратит последнюю надежду на экономический подъем и на преодоление новейшей руины и на саму независимость.

Так давайте сделаем все для того, чтобы наша крепчала и сохранялась! И в отличии от Виктора Ющенко именно за эту дружбу я всегда провозглашу тост и выпью келих горилки, закушу хлибом, салом з цибулею и в том числе и в этом зале.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, В'ячеслав Кириленко.

13:47:44
КИРИЛЕНКО В.А.
Я зразу хочу сказати, що блок Віктора Ющенка "Наша Україна" послідовно виступає за зміцнення україно-російських стосунків. Не дивлячись на те, що деякі олігархи і в Україні, і в Росії намагаються зробити із нас страшилку для Російської Федерації, я хочу сказати, що це є провокацією, яка не йде на користь дружбі між українським та російським народами.

Разом з тим, кожен може розуміти дружбу по-своєму. Ми пропонуємо її розуміти конкретно з огляду на інтереси наших виборців, тобто наших народів. Я хотів би зосередитись на декількох конкретних соціально-економічних темах наших стосунків.

По-перше, я хотів би все-таки порушити проблему заощаджень українських громадян, які лишилися на рахунках Совєтського ощадбанку ще в 91-му році. 84,3 млрд. тоді совєтських рублів були закумульовані на рахунках ощадбанку в Москві. І українським вкладникам не повернені.

Російська Федерація в 1992 році угодами від 13 і 20 березня погоджувалась розв'язувати цю проблему. Однак уже 1996 року Центробанк Росії оголосив, що не вважає це питання для себе проблемою і в односторонній спосіб виходить із переговорного процесу.

На нашу думку, це поспішне рішення Центробанку Росії, яке не йде на користь україно-російським стосункам. Я думаю, що депутати обох країн повинні підняти цю проблему ще раз, утворити необхідну комісію і почати повертати гроші українських громадян, ті гроші, які їм належать.

Друга проблема. Активи. 1997 року Верховна Рада ухвалила постанову про умови визнання розподілу активів і пасивів бувшого Совєтського Союзу Україною. Нульовий варіант не ратифікований українським парламентом. Я не знаю, чи про це відомо в Госдумі Російської Федерації.

Я хочу нагадати, що за розподілом, лише окремі цифри, Україні належить активів 12,1 млрд. дол. США - 7,8 млрд. тоді совєтських рублів за відповідним курсом, 42,1 тонна золота, на 600 млн. рублів майна за кордоном бувшого Совєтського Союзу. І таке інше. Це без врахування алмазного фонду і без врахування частки України в експорті озброєнь.
Парламенти наших країн і фракція Віктора Ющенка "Наша Україна" ініціюватиме цей процес. Хотіли би повернутись до цієї проблеми, оскільки це реальна проблема, яка важлива для кожного українського громадянина і для української економіки в цілому.

Наступне. Україна має величезні збитки від системи вилучень із зони вільної торгівлі, які застосовує Російська Федерація. Робітники, які працюють на трубних, хімічних, металургійних, коксо-хімічних заводах, потерпають від того, що Російська Федерація застосовує односторонні вилучення.

Ми готові говорити про україно-російську економічну співпрацю. Але, перш за все, ми хотіли би переконатись, що Російська Федерація таки має волю до швидкого укладення угоди про зону вільної торгівлі. Це в інтересах української промисловості, українських людей. До речі, ця українська промисловість сконцентрована, головним чином, на сході України, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька і інші області, а не десь на тій Галичині, якою завжди лякають в Росії найбільш сердобольних її громадян.
Наступне питання. Ми не маємо претензій до політики, яку проводить Російська Федерація, захищаючи свої інтереси. Якщо вона вирішує, що вона готова завдавати превентивних ядерних ударів по території своїх сусідів, значить, на це воля Російської Федерації.

Ми маємо претензії до нашого уряду. Бо коли Чорноморський флот Росії не сплачує гроші Севастополю і від того страждають севастопольці, то це проблема українського, а не російського уряду. І коли коса Тузла, український острів, раптом стає російським півостровом, це також проблема не Росії - це проблема Президента України, який зараз втік із країни, щоб її не розв'язувати, і проблема нашого уряду і нашого парламенту.
Якщо російські депутати жодним чином не бачать в цьому проблеми, значить, ми будемо вирішувати її самі. Єдине що: Україна може піти на односторонню делімітацію і демаркацію кордону. І завтра Верховна Рада, якщо дасть Бог, утворить тимчасову спеціальну комісію, яка буде відстежувати режим Державного кордону в районі українського острова Тузла.

На завершення. Я вважаю, що патріотична і популярна влада, новий президент, який буде обраний наступного року, нарешті задовольнить україно-російські стосунки, і вони із братських перетворяться на по-справжньому дружні і рівноправні.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надається народному депутату Віктору Андрійовичу Мироненку.

13:53:07
МИРОНЕНКО В.А.
Уважаемые соотечественники, ненавистники наших народов очень надеются, что строящаяся дамба пересечет административную границу и сорвет ратификацию Соглашения о едином экономическом пространстве. Но я убежден, что это не произойдет.

Объединительный процесс не удастся остановить. Единое экономическое пространство должно создаваться только на принципах равенства. Стремление какой-то страны к доминированию, как и попытки войти в единое экономическое пространство, не беря на себя никаких обязательств, не учитывая интересы друг друга, свидетельствуют о том, что руководство этих стран в действительности не желает функционирования единого экономического пространства. Когда Верховной Рады Украины был принят мой проект постановления о необходимости создания единого экономического пространства, а затем значительно большим количеством голосов был принят подобный же проект постановления, то я был рад, ибо осознавал, что создание единого экономического пространства будет способствовать восстановлению выгодных Украине экономических связей с Россией, Белоруссией и Казахстаном.

Но я отлично понимал, что неизбежны провокации - подчеркиваю - провокации. Нарастание страстей вокруг острова Тузла - это провокация, направленная на срыв ратификации соглашения о создании единого экономического пространства. Очень опасная провокация, господствующих в Украине и России с 1991 года, чутко улавливающих пожелания США, проамериканских сторонников капитализма, дико ограбивших народ с помощью приватизации, желающих любой ценой продолжить это ограбление. Их хозяева - Соединенные Штаты Америки. Эти хозяева стремятся установить свое мировое господство, провоцируют конфликты во многих регионах мира, а потом приходят туда как мировой жандарм во имя своих экономических и политических интересов. Не желают, конечно, создание единого экономического пространства от Бреста до Тихого океана, самого богатого в мире полезными ископаемыми, чрезвычайно перспективного, полезного, остро необходимого нашим народам. Уважаемые соотечественники, именно этим объясняется то, что паны, прикрывающиеся патриотической фразой, возражающие против создания единого экономического пространства, не желают прислушиваться к словам даже руководителя Еврокомиссии Романо Проди, который 7 октября 2003 года заявил по поводу создания единого экономического пространства, что развитие экономических связей Украины с Россией не препятствует развитию связей Украины с Евросоюзом, а наоборот способствует.

Наши украинско-российские, ездящие в США за советами политики, прикрываясь патриотической фразой, в ожидании выборов, желая получить больший процент на выборах, снова жестоко пытаются использовать принцип "разделяй и властвуй". Это все понимают. Вторая причина инцидента.

Была и третья причина, на которую указывают жители Краснодарского края, стремление предотвратить смыв плодородных земель, пляжей, построек, стремление уменьшить соленость Азовского моря. Если Украина и Россия стратегические партнеры, то обязаны учитывать интересы друг друга, обязаны идти на компромиссы. Государственная граница по суше именно утверждена благодаря компромиссам. И мы должны и сейчас в этой ситуации видеть необходимость компромиссов. Давайте прямо признаем, что внешняя политика Украины не вызывает доверия у России, что Россия опасается вхождения Украины в НАТО, о чем часто говорив, вхождения американских, натовских, военных судов в Азовское море, ибо все это создает реальную угрозу безопасности России. О высказываниях лидеров США мы знаем, они ставили задачу ликвидации Союза Советских Социалистических Республик, достигли этого, сейчас стремятся расчленить нашего брата, соседа, Россию. И если мы, действительно, братья и стремимся к сотрудничеству, то должны, наверное, понять их чаяния.

Учитывая все это, учитывая необходимость восстановления выгодных Украине экономических связей, существенного повышения жизненного уровня, восстановления дружбы, всестороннего сотрудничества между нашими народами, предлагаю.

Первое, обеспечить безотлагательную ратификацию Договора о едином экономическом пространстве, который позволит создать единый регулирующий орган и экономический союз. Без регулирующего органа единое экономическое пространство функционировать не сможет.

Второе. Подписать Договор о границе, закрепляющий принадлежность Керчи и .............канала Украине, свободную возможность прохождения российских судов, именно гарантию прохождения российских судов по каналу с оплатой за проходжение Украины в лице Керченского морского торгового порта, более 100 лет обеспечивающего проводку судов, содержание лоцманской, маячной, навигационной службы, замену, ремонт, приобретение, установку, ............очистку, углубление канала. На это потрачены портом огромные средства.

И третье, последнее. Предать Азовскому морю статус внутреннего моря Украины и России, установить границу по дну Азовського моря по ныне действующему в Азовском море каналу (не знаю почему возражает правая сторона), что обеспечивает учет предложения России в отношении статуса Азовского моря, обеспечивает возможность нуждающейся в нефти и газе и других природных ресурсах Украины использовать 2/3 дна Азовского моря, возможность развивать рыбную отрасль Украины. Братские народы будут вместе.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово надаеться народному депутату України Володимиру Яворівському.

13:58:57
ЯВОРІВСЬКИЙ В.О.
Я хотів би вас, шановні колеги, трохи захистити, бо тут дехто вас намагався скубти, і хочу вам сказати, як останній народний депутат СРСР, який працював у групі Сахарова (МДГ), сказати вам велике спасибі. Ви класні хлопці, класні політики. Те, що ви робите, це прекрасно, я цим захоплююся. З Тузлою, це все чудово, нічого кращого проти підписання цього кабального ЄЕПу ми б тут ніколи у парламенті не придумали. Тепер я переконаний, що за нього ніхто тут у парламенті не проголосує.

Ви молодці великі. Те, що ви виділяєте зараз 8 мільйонів доларів, парламент російський, на впровадження російської мови у школі, я захоплююся вами. Тому що мій рідний уряд на впровадження рідної української мови виділяє десь у 10 разів менше, ви молодці. Ви молодці абсолютно у всьому, тому що я переконаний, що ви б у своєму парламенті, у Думі, не дали б можливості виступити так українцеві, як тут виступив Грач, ви б цього ніколи не дозволили, бо це принизило б вас, як політиків, як громадян Росії.

Ми захоплюємо всім, буквально, що ви робите, і вашим Президентом захоплюємося. І те, що не повертаються ці гроші. Це прекрасно все, тому що ну справді класні політики ви, одне-єдине хочу вам сказати, не маючи жодного зла до Росії, як політик, який в цьому болоті політичному бовтається вже десь 13 років так само як багато хто з вас, то я хочу сказати: Хлопці! Але річ у тому, що ми вам даємо можливість все оце робити, що ви робите із нами. І не ми, навіть не парламент, а я хочу, щоб ви знали, у нас в Україні ще не було української патріотичної чесної, порядної влади. Ми її ще не мали. Мали Леоніда Макаровича, який нам сказав: "Ну що ж, ну маємо те, що маємо". Де ділося решта Леонід Макарович нам не пояснює.

Маємо зараз другого президента, який політика наша українська і стосунки з Росією, ну знаєте ви про це, залежать від того скільки вони випили ввечері. Так чого зустрічатися без краваток? Може краще без голів зустрічатися? Я в цьому... Ми маємо президента, в якому назріває колосальний конфлікт, який треба розв'язувати, бо вже тут в залі лунало: "Хотят ли русские войны" - знову ставимо це питання. А наш президент полетів у Бразілію на карнавал. Кажуть, що приведе звідти нову книжку "Україна - не Бразилия". Скоро у Спілку письменників його будемо приймати.

Через те я хочу вам сказати, всі проблеми надумані. Дорогі мої росіяни, я вам прочитаю вашого ж таки російського автора, ось з Інтернету вийняв, "Московские новости".

Максим Артемьев. Читаю:
"Но зададим себе провокационный вопрос - а нужна ли Россия Украине? Что можем мы дать нашим вчерашним братьям? Боюсь, что ничего. Украине не нужна Россия (це росіянин пише, я ще раз повторюю). Ориентация на союз с последней способна лишь законсервировать оставшиеся от советских лет проблемы, затянуть выход Украины в глобальный клуб развитых демократических государств. В чем больше всего нуждается сейчас Украина? В создании современных рыночных институтов, структурной перестройке экономики, построении гражданского общества, многопартийной демократии и правового государства. Может ли хоть чем-то помочь ей в этом Россия? Нет. Все образцы необходимого находятся не на Востоке, а на Западе, в расширяющейся единой Европе. Поэтому западный ветер поисков своего будущего для Украины естественен и понятен. Даже если брать модели и алгоритмы перехода от тоталитарного строя и командной экономики к демократии рынка, то Россия не лучший образец. Реформы в Польше и Чехии, в Литве и Эстонии идут, во многом уже прошли, куда успешнее и последовательнее". Ось справжня для мене українця справжня російська еліта, справжні російські патріоти, які так мислять. З такою Росією, я переконаний, є майбутнє і в Росії, і в Україні.

А вам, завершуючи, хочу сказати одне єдине. Нам залишилося ще якихось 400 днів потерпіти цю нашу окупаційну владу. Після цього ми проведемо демократичні перевибори, прийде до влади демократичний патріотичний чоловік, українське суспільство до цього дозріло, знайте про це. Ми будемо мати або свого Гавила, або Кваснєвського, або ще когось. І тоді мені вас хвалити не буде за що. Ми будемо просто дружити з вами.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Підводимо риску від Міжпарламентської комісії "Україна-Росія", яка працювала останні дні. Добкін Михайло Маркович, будь ласка.

14:04:08
ДОБКІН М.М.
Что я вам хочу сказать? Самое главное, что у нас есть диалог, тяжелый, сложный, но есть диалог. Диалог, который показывает, насколько осторожными нужно быть в дружественных отношениях, насколько выверенным и просчитанным должен быть каждый шаг, чтобы у нас никогда в жизни больше не складывалась ситуация, как-будто между Украиной и Россией существует только Тузла. И только Тузла решает или не решает все наши проблемы дружественные.

Я вчера говорил на встрече с российскими коллегами, что любые политические партии приходят и уходят, любые политики, самые раскрученные появляются, сгорают и уходят со временем. Дружба останется, дружба между нашими народами была, есть и будет, я это говорю, как представитель Слобожащины города Харькова, который граничит с Россией. Как бы мы тут не ломали копья, какие бы мы тут претензии друг другу не выставляли, те люди, которые живут в приграничных территориях, дружили. дружат и будут дружить, им все равно, кто здесь кричит - "Геть, москали! Отдайте нашу территорию, не мойте, не стройте!" Хотя я тоже н приветствую то, что происходит сейчас в районе Керченского пролива.

Но я хочу выразить слова благодарности своим российским коллегам, которые вчера в очень не простой обстановке, в очень сложном диалоге нашли возможность, нашли компромисс, и после длительных переговоров мы пришли к единому мнению, которое совпало и с мнением Российской Федерации, и с мнением нашей межпарламентской группой, которая состоит практически из всех представителей, входящих в различные фракции Верховной Рады. Это говорит о том, что на уровне парламентов мы готовы решить любую задачу, любую проблему. Тому подтверждением служит наше вчерашнее заявление к президентам двух наших стран.

И в заключении я хотел бы сказать несколько слов о том, что и половины бы не было той злости, злобы, нечистоплотности, которая была сегодня в этом зале. Поверьте, я не учу и не советую и считаю наши средства массовой информации глубоко профессиональными. Но если бы они не однобоко высвечивали эту позицию, если бы на нашем канале, на всех центральных каналах не показывали постоянно российских политиков, депутатов, которые занимаются сейчас своей пиар-кампанией, их пиар-кампания построена на антагонизме в адрес Украины, если бы не цитировали постоянно, может быть, и у нас в обществе, и в зале в том числе, меньше было бы сформировано такое негативное, злобное мнение к данной проблеме, которая, несомненно, существует и которую, несомненно, нужно решать. Поэтому я не советую вам, но у нас у самих полно невменяемых, так лучше вы уж наших невменяемых показывайте по всем каналам, чем вы показываете из других государств.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1066853118.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua