Майдан / Статті  

додано: 25-10-2003
Говард Курц: Нью Йорк Таймс погодилася з тим, що Пулітцерівська Премія 1932 року була нагородою, на яку не заслуговано
Вашингтон Пост

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1067111718.html

Нью Йорк Таймс погодилася з тим, що Пулітцерівська Премія 1932 року була нагородою, на яку не заслуговано

ОБКЛАДИНКА ВАШИНГТОН ПОСТ
Говард Курц, Вашингтон Пост, 23 жовтня 2003

Виконавчий редактор Нью Йорк Таймс підтвердив учора, що газета не буде мати заперечень, якщо Комітет Пулітцерівської Премії забажає скасувати нагороду надану одному з її репортерів 71 рік тому. У кипучий дискусії щодо того, чи заслуговує Уолтер Дюранті нагороду за свої багато в чому прихильні репортажі, Білл Келлер сказав, що газета повідомила Комітет про те, що вважає працю Дюранті „доволі жахливою... Це було щось на кшталт пропаганди папуги.” Після дослідження, зробленого професором історії, Келлер заявив, що Таймс по суті сповістило Комітет у письмовій формі про те, що „Комітет має вирішувати, чи скасувати нагороду. Ми не маємо права забрати її. Наша оцінка роботи репортера така: його праця безсумнівно не заслуговувала на нагороду.”
Професор Колумбійського Університету Марк фон Хаген заявив, що вважає роботу кореспондента у Москві 1931 року „ганебною плямою для Нью Йорк Таймс. Немає нікого, хто б не погодився зі мною. Вони признали, що його праця є найгіршою журналістикою, яку вони коли-небудь публікували.”
Комітет Пулітцерівської Премії, що розташований в Колумбії, розглядає справу нагороди Дюранті 1932 року вже декілька місяців. Сіг Гісслер, керівник Комітету, заявив, що „це конфіденційний внутрішній розгляд, який триває”, але відмовився надати пояснення.
Дюранті посмертно опинився під вогнем на довги роки за обілення кривавих безчинств Сталіна. Фон Хаген на підтвердження репортажу у Нью Йорк Сан заявив, що він був „вражений тим, що Нью Йорк Таймс має такого репортера, який продовжує писати Сталіністьськи виправдання щодо того, що відбувалося у Радянському Союзі.”
Таймс замовила вивчення справи незабаром після того, як Хауелл Рейнс залишив посаду виконавчого редактора в червні, після скандалу з Джейсоном Блером. Раніше газета притримувалася тієї позиції, що немає сенсу у поверненні до загальновідомих фактів.
Келлер заявив, що Таймс давно припинила захищати Дюранті та помістила у своєму розділі у Пулітцерівському вестибулі навколо його фотографії помітку, що сповіщає про дискредитацію його праці багатьма людьми.
Але Комітет може опинитися перед дилемою. Як зауважив Келлер, нагорода була призначена за працю Дюранті у 1931 р., що здебільшого стосувалася Сталінського економічного плану та інтерв’ю з радянським лідером. Але дурна слава Дюранті пов’язана з надмірним зменшенням масового голоду мільйонів українців у 1932-33 роках за часів примусової колективізації у радянських колхозах.
Стаття 1933 року Уолтера Дюранті мала заголовок "Тяжкий похоронний дзвін голодомору у Південній Росії." Однак, у вступі говорилося: "Багатий врожай, що планують зібрати, вказує на те, що будь-які повідомлення про голод у Росії сьогодні є ні чим іншим ніж перебільшенням злісної пропаганди."
Келлер стверджує: „Речі, яки він писав у 1931, були жахливими. Те, що він писав у 1933, було ганебним. Якщо Комітет Пулітцерівської Премії схоче вказати на те, що премію може бути скасовано внаслідок того, що сталося потім, це їх право.” Але він також зауважив, що інші нагороджені також можуть зіткнутися з подібними скаргами.
Український Комітет Конгресу Америки, що очолив протести проти нагороди Дюранті та порівняла цю справу зі справою Блера, Стверджує, що більш ніж 15000 поштових листівок та листів було відіслано до Комітету.
Дослідження фон Хагена підтвердило, що повідомлення Дюранті 1931 року були „спотворені” та відображали „відсутність збалансованості та некритичне сприйняття самосправдовування радянської влади з приводу її жорстокого та марнотратного режиму.” Дослідження додає також, що „декілька іноземних кореспондентів були до якоїсь міри зачаровані Сталіним, як і, звичайно, сам Дюранті, особливо враховуючи те, що їм було надано привілей щодо проведення інтерв’ю з великою людиною.”
Комітет Пулітцерівської Премії постановив дослідити справу Дюранті у квітні, ще до того, як були оприлюднені фальшивки Блера. Комітет також розглядав цю справу раніше, у 1990 році, після публікування книги Сюдою Тейлора „Апологет Сталіна”, яка звинувачувала Дюранті у покриванні жорстокого сталінського режиму.
Зараз, як стверджує Комітет, „багато уваги було приділено вимогам скасувати нагороду пана Дюранті, для чого до цього моменту не було прецеденту, після чого одностайно було прийняте рішення проти скасування премії, наданої за інших часів та за інших умов.”

http://www.uanews.tv/archives/famine/wp031023.htm
ПЕРЕКЛАКЛА З АНГЛІЙСЬКОЇ
НАТАЛЯ ЗЕЛІКОВА http://translation-navigator.com

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1067111718.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua