Майдан / Статті  

додано: 24-11-2003
Кевін Коверт: НЕЙМОВІРНО!

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1069698970.html

ТБІЛІСІ, ГРУЗІЯ. 23 листопада 2003 року.

Сьогодні я був свідком революції, спостерігаючи за подіями зі свого балкону. Це було неймовірно! Спочатку все відчувалося наче футбольний матч – десятки, потім сотні людей прогулюються, зависають, п”ють пиво на вулиці, ходять взад–вперед. Знаєте, типовий недільний ранок у колишньому Совіцькому Союзі.

Потім, раптом, здійнявся галас, пісні, труби, майоріючі прапори... і, неочікувано, феєрверк. Всі готувалися... Вистрілений ніби з пороховика з даху будівлі парламента, 70 метрів від моєї кімнати, пролетів вогник феєрверка, поки я стояв і дивився з відкритим ротом і відкритим серцем.

Шеварднадзе, якого ненавидів народ після років корупції і зіткнень, крадіжок і стрілянини, зрікся з тремтячими руками і приглушеним голосом, які видавали його очевидний стрес. А народ радів.

Реакція була миттєвою і ейфорійною. Це та мить, про яку варто переказувати дітям. Я знав, що я став свідком чогось історичного, чогось, про що грузини мріяли останні 10 років, або і все життя: свобода і острах перед невідомим. Все це відбувалося прямо переді мною. Ні один – жоден протестант, жоден політик, жоден кандидат – не знали, що відбудеться, в жодному реальному, раціональному сенсі. Але всі на вулиці знали, що насправді відбувалося. Це була чиста радість. Національна визвольна вечірка вивільнення і спокою.

Лесі <b>(дружині автора – Майдан.)</b> не сподобається те, що я зараз скажу, але я просто не можу себе стримати. Я планував спуститися вниз у бар і спостерігати все через затемнене вікно (бар виходить на проспект Руставелі, головну вулицю Тбілісі, і є всього на відстані у квартал від парламенту). Але я не зміг. Знаєте, це просто не мій стиль. Коли я був малюком, я хапав кожну нову ляльку, навіть якщо вона висіла на пристані над озером повним змій. Я хапнув ляльку, упав у воду і набряк. Десять років тому я піднявся на стелю мого помешкання, щоб побачити російські танки, що вистрілювали снаряди у будинок парламенту, і зробити кілька фото. Таким чином тепер, звичайно, я просто мав вийти на вулицю, щоб побачити все, що відбувається. Я історик, і спостерігав історію. Що ж ви очікували?

Таким чином я вийшов назовні, у людську ріку і був віднесений. Я бачив чоловіка, що йшов з немовлям на його плечах, як той зупинився і випив бокал вина, запропонований перехожими. Я бачив десятки людей, що танцювали на даху автобуса, майоріючи прапорами і хитаючи головами під патріотичну музику. Я бачив перехожих, що цілували один одного, радісного полісмена, що розливав напої, потік людей на вулицях і політичні розмови. Я поздоровив своїх сусідів, а вони дали мені напій і прапор, – і так я став частиною події. Розвиваючи старовиний давньохристиянський прапор Грузії, прапор давнього часу і характеру прямо посеред сучасної ери глобалізації та інтернету.

Я розділив щастя моїх нових друзів, і кричав прямо разом з ними перед крокуючими протестантами: "СAA-KAAРT-ВEEЛ-O! СAA-KAAРT-ВEEЛ-O!" (“Грузія! Грузія!) А потім я поздоровив їх і побажав успіхів. А вони подякували мені і віддали той прапор. Я все ще маю його і покажу його одного дня своїм онукам, і я розповім їм про свою роль у грузинській трояндовій революції.

А потім я пішов спати, щоб приготуватися до роботи, тому що завтра наступає новий день. Гаумар джос, Грузіє! Гаумар джос. І успіхів.

Мир вам,

Кевін.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1069698970.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua