Майдан / Статті  

додано: 04-12-2003
О.Афонін: Чи потрібна нам власна книга?

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1070553063.html

Відомий український патріот Азаров знов зарубав на цей рік шанс
для українського книгодрукування хоч трохи вийти з катастрофічного стану M-I

-------------------------------------------

Вісім останніх років поспіль національна книга, всупереч рекомендаціям Ради Європи і прикладу інших європейських країн, у т.ч. і Росії, утримувалась у жорстких податкових лещатах на рівні з виробниками взуття чи білизни.

Результатом цього владно-податкового патронату українська книжка, м”яко кажучи, стала предметом малодоступним . Це є ганебним для будь-якої країни, що так однозначно, як наша, заявляє про свою приналежність до цивілізованого світу.

Ставка на радянський варіант бюджетного фінансування потреб українського суспільства у необхідній літературі, з паралельним згортанням ринкових процесів у видавничій галузі є страшною помилкою, а наполягання на продовженні цієї політики - дією, що шкодить Україні як суверенній державі.

За дванадцять з половиною років свого існування виконавча влада в Україні за рахунок бюджетних коштів не змогла вирішити навіть проблеми забезпечення середньої і вищої школи підручниками. На сьогодні їх мають лише 70% учнів. Навіть підручниками з української мови, про розвиток якої так багато говорить уряд, забезпечено не 100, а 88 відсотків школярів. Щодо вищої школи, то вона взагалі викинута на маргінеси наукових досягнень сучасного світу, оскільки забезпеченість студентів підручниками нового покоління становить лише від 7,3% з інженерно-технічних дисциплін до (max) 36% з економіки та права.

У той самий час жанрові ніші, з яких українську книжку витіснено податками, заповнюються дешевою російською. І, за нашими підрахунками, починаючи з 1995 року, сума обігових коштів українських громадян, сплачена російським видавництвам за їхні книжки та інвестована в економіку Російської Федерації, до кінця нинішнього року сягне 1 млрд. доларів США.

У 2002 році Кабінет Міністрів, зробивши детальний аналіз стану національної книги і політики стосовно неї та причин шаленої диспропорції між власною книжкою та російською (10% проти 90%), визнав за необхідне кардинально змінити ставлення до видавничої галузі.
Результатом цього осмислення став поданий Кабінетом Міністрів у вересні 2002 року проект Закону України “Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні”, який парламент прийняв 28.11.2002 року рекордною кількістю голосів “за” - 406.

Однак новий склад уряду, зокрема керівництво його фінансово-економічного блоку, з моменту свого призначення розпочало дії щодо ліквідації цього закону і повернення до старої книжкової політики, що вже повністю дискредитувала себе у попередні роки. Першим кроком стала їхня спроба накласти вето на книговидавничий Закон через приведення Мінфіном міфічної цифри бюджетних втрат у розмірі 700 млн. грн., до яких, начебто, призведе введення в дію Закону і яка, до речі, не має документального підтвердження й на сьогодні.

Було прийнято рішення про перенесення строку введення в дію Закону на 1.01.2004 року замість 1.01.2003 року з тим, що Кабмін міг у проекті бюджету на 2004 рік урахувати всі втрати і видатки, пов’язані з дією Закону. парламент 6.03.2003 року конституційною більшістю голосів підтримав це рішення.



20 листопада 2003 року ВР 413 голосами “за” прийняли законопроект народного депутата О. Царьова (до речі, “Партія регіонів”), що якісно поліпшив Закон України “Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні” і відновив початковий термін його дії - 5 років.

Кабінет Міністрів України, всупереч діям Верховної Ради, вирішив не переобтяжувати себе додатковими розрахунками і в своєму варіанті Прикінцевих положень бюджетного законопроекту на 2004 рік у пункті 39 статті 74 просто заклав чергове перенесення строку введення в дію вищезазначеного Закону ще на один рік, тобто з 1.01.2005 року.

Поява цього пункту викликала серйозне занепокоєння і протестні настрої не тільки з боку більшості депутатських фракцій і профільних комітетів Верховної Ради, а й з боку УСПП, Федерації роботодавців, Національної Академії наук України, профспілок, Асоціації банків України, Української асоціації видавців та книгорозповсю-джувачів, виробників поліграфічної продукції, громадських об’єднань, вчителів та викладачів вищої школи, студентської молоді, бібліотекарів та ін., оскільки він означає повне знищення ринкового сектору книговидавничої галузі України.

Однак уряд вирішив продемонструвати свої владні амбіції і залишив пункт 39 статті 74 у кінцевому варіанті тексту Закону України “Про державний бюджет України на 2004 рік”, пояснюючи відміну дії книжкового закону необхідністю “...покриття ризиків втрат бюджету” у 2004 році й цим фактично перетворивши загальнонаціональне надбання, яким є книга, у розмінну монету для латання локальних фінансових дірок.


Із звернення президента Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів О.В. Афоніна до Кучми, з проханням щоб той запропонував зміни у Бюджет-2004,

де закон “Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні ” починав би діяти з 1 січня 2004 року.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1070553063.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua