Майдан / Статті  

додано: 25-12-2003
Володимир Сиротенко-Вербицький (правнук автора гімну України): ЗОНДЕРКОМАНДА (для читання народним депутатам).

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1072315645.html

Спочатку подзвонив мій вуйко, пенсіонер з далекої Стрижевки, що під Любаром на Житомирщині. Потім подзвонив мій колишній однокласник, який зараз профспілковим босом у Запоріжжі. Подзвонили, бо прочитали у газеті “Пенсійний кур'єр” за 19 листопада статтю про те, яких великих зусиль коштувало працівникам пенсійного фонду домогтися для мене наукової пенсії. Поздоровили і запитали, як це мені вдалося? А ще через тиждень прийшов лист від “Антикорупційного форуму” з копією листа до них від Пенсійного фонду України. У відповіді сказано, що ПФУ знайшов можливим призначити мені наукову пенсію, та позаяк за документами, які є в розпорядженні ПФУ, моя наукова пенсія менше робочої, то розмір пенсії залишається без змін (мені ПФУ написав, що Львівському відділенню дана вказівка переглянути пенсію).

Я так і не зміг ознайомитись з тією рекламною статтею в “Пенсійному кур’єрі”. Жодна бібліотека Львова, навіть національна бібліотека ім. Стефаника, до якої зобов’язані надсилати примірник всі українські видавці, не має цієї газети. У районних відділеннях відфутболювали до обласного управління, а там саме цього примірника не виявилось. Я так і не знаю, що в ній написали борзописці. То ж розповім, як було насправді. Гадаю, мій досвід згодиться і іншим.

Пенсійний вік мій настав 09.04.2001.Робочий стаж у мене з 1958 року, науковий з 1974. З 1996 року, після ліквідації в Україні колгоспів і викликаного цим фактичного банкрутства малого державного підприємства інженерно-технічний центр “Катет”, де я тоді працював головним спеціалістом, створив власний неприбутковий аграрно-інжиніринговий науково-технічний центр. Обслуговував фермерів і агроформування. Щоб не обдирати злиденних аграріїв, усі роботи виконував у їхньому штаті. У березні подзвонив до пенсійного фонду і довідався, що наукова пенсія призначається тільки тим, хто іде на пенсію з вузів чи держпідприємств. Повернувся в агроуніверситет (МП “Катет” був при агроуніверситеті) старшим науковим співробітником, відповідальним виконавцем теми “Оптимізація землекористування” з виплатою зарплати замовниками, а 4 серпня 2001 року звільнився “у зв'язку з виходом на пенсію”. З усіма довідками, про які мені казали по телефону в пенсійному фонді, прийшов до інспектора Галицького районного відділення пенсійного фонду.

Господи, те перше відвідування справило гнітюче враження. Розміщений будинок , де пенсійний фонд орендує останні поверхи, так, що до нього добратись можливо тільки маршруткою. Будинок не має ліфта, стареньким, переважно інвалідам, доводиться повзти крутими сходинками, а потім витирати стіни в тьмяних коридорах, бо звичайних грубезних дощатих лавок обмаль, до того ж вони поламані. На стінах ніякої інформації, лише чиїсь прізвища та поштові індекси. Приймають лише півтора дні на тиждень, то ж з першого разу можеш і не потрапити. Через ці черги ніхто нічого до пуття не пояснить. Тому тільки через 4 місяці, і то умовно, прийняли в мене документи. Вимагали, ледве не довідку на довідку, причому майже половина з тих довідок виявились непотрібними! Роки роботи в неприбутковому центрі “Агроінтех” і в агроуніверситеті взагалі викинули з робочого стажу. Бо вони не схотіли затребувати документи сплати внесків до ПФУ у районних відділеннях ПФУ тих замовників, адреси яких я їм надав. Мені ж добитись цього було нереально. Ті агроформування двічі й тричі міняли власників. Сторонній приватній особі будь-який документ в їхніх бухгалтеріях дістати неможливо! Районні відділення ПФУ відсилають до мого ж райвідділу ПФУ. Якесь замкнене коло!

Викинули й період роботи, коли реорганізовувалися Львівські відділення ПФУ й не знали, кому передати агроуніверситет та “Катет”. Неначе ми були винні в їхньому безладі! Таким чином мій трудовий стаж скоротили на 5 років...

А після цього колегіально в РПФУ прийняли рішення взагалі відмовити мені в науковій пенсії через нестачу стажу. Для цього зарахували “Катет” в колективні підприємства, хоча в копії спільного наказу про створення “Катету” було ясно написано: “Мале державне підприємство”.

Як і належить, звернувся до Львівського головного управління ПФУ. Там відповіли, що дії чиновників законні, бо “Катет” у статуправлінні зареєстровано як колективне підприємство! Якби не домагався я колись у самого віце-прем’єра Пинзеника, щоб у нас залишився державний статус, може й повірив би. Надсилаю сам запит до статуправління й одержую лист-підтвердження державного статусу і державної форми власності “Катета”. Ще цілий рік знадобився, щоб (і те, тільки після втручання Міністерства праці та Комітету ВРУ) визнали цей державний статус.

Вимушені згодитись з державним статусом “Катета”, стали вимагати довідку за довідкою про характер виконуваної мною роботи, хоч моя посада головного фахівця і входить у перелік посад, зазначених п.2 постанови Кабміну №1270. Ще рік завертали всі ті довідки, мовляв “не відповідають вимогам” цієї постанови. Не витримавши, дзвоню виконавцю тих листів до Києва. Вся справа, виявляється, у тому, що ми писали “Довідка видана на вимогу ПФУ”, а треба було “Довідка видана на підставі посадової інструкції на вимогу ПФУ”!

Переробили ми те закінчення довідки, як вимагають. Відіслав я довідку до Києва й одержав відповідь, що вона відповідає усім вимогам, про що повідомлено Львівському ПФУ. Десь через місяць одержую листа все з того ж Галицького райуправління ПФУ про те, що вони провели зустрічну перевірку достовірності видачі документів і не знайшли посадових інструкцій, за якими мені видана довідка. Довідка визнана недійсною і у науковій пенсії мені знову відмовлено.

Подзвонив колишньому начальнику, став з'ясовувати, чому перевірку робили, не сповістивши мене. Він пояснив, що його буквально витягли з ліжка (він на лікарняному після повторного інфаркту) і на його слова, що раз перевіряють Сиротенко, то нехай Сиротенко і допомагає розбиратися з залишками архіву, відповіли, що Сиротенку про цю перевірку і знати не треба.

Поки начальник був у лікарні з другим інфарктом, знайшлись охочі до приміщень, які займав “Катет”. Зламали замки у всіх кімнатах, у тому числі і з архівом. Перекинули з допомогою студентів документи з архіву в якусь комірчину. Що тим студентам до документів! Порозгублювали комп’ютерні роздруківки зарплат (слава Богу, я колись зажадав примірник і зберіг його), частину платіжних відомостей, дещо з оргтехніки. Начальника, коли повернувся з лікарні і зайшов до “Катета”, ледь новий інфаркт не розбив. Витримав тільки тому, що все одно йому вже не працювати. Склав, як належить, акт про злам архіву і зліг далі хворіти...

За його словами, при тій перевірці на документи про злам архіву навіть дивитися не стали. Але ж зникли не тільки комп'ютерні роздруківки моїх зарплат, але і зарплат інших співробітників і самого начальника. А їм же теж незабаром виходити на пенсію!

Стали перевіряти відомості видачі зарплати. У мене зникли відомості по виплаті авансів за один чи два місяці. Це десь 1% від загальної моєї зарплати, так що на розмірі пенсії це зменшення не дуже то і відбивається...

Колишньому начальнику знову стало погано, а в нього вимагають, щоб показав посадові інструкції. Він заявив, що вони чи в Сиротенко, чи ми користалися типовими. На цьому перевірку було скінчено. Підписати документ йому дали, але копії не залишили. У мене ж тими посадовими інструкціями (згідно положення їх розробляє головний фахівець) так і не поцікавились. За моїм проханням все це він виклав у листі на моє ім'я...

І от на підставі такої “об'єктивної” перевірки мені знову відмовляють у науковій пенсії. Збираю дворічне листування, додаю до нього копії тих посадових інструкцій і шлю знову до Міністерства праці, Комітетів Верховної Ради України й “Антикорупційного форуму”. Нарешті одержую відповідь з Києва, що я маю право на наукову пенсію, однак за документами, що є в розпрядженні ПФУ, вона менше трудової, тому я, як і раніше, одержую 139 грн. 75 коп.

До речі, про те, що моя наукова пенсія менше трудової, написали тільки до “Антикорупційного форуму”. Мені, як і Комітетам та Міністерству, написали тільки, що прохання про нарахування наукової пенсії задоволено. Під фанфари ПФУ подав цю звістку у своєму “Пенсійному кур'єрі”.

Скажіть, будь ласка, де це бачено, щоб за тими самими документами наукова пенсія була нижче робочої? У мене наведена зарплата 405 грн. (зараз багато газет надрукували таблицю переведення зарплат до 1997 року в сучасне обчислення). Як при такій середній зарплаті за 1991-1996 наукова пенсія змогла виявитися меншою за 139 грн. 75 коп.?

От зараз наша преса захлинається від оспівування благодіяння нового пенсійного законодавства. Щось ніхто з моїх знайомих на собі цього не відчув. Більшість довідалися, що перелічена за новими правилами наукова пенсія буде ще менше тієї, навіть робочої, котру вони отримували, і тому повинні бути вдячні за те, що пенсії заборонено знижувати. А подумайте, на що прирікає те нове пенсійне законодавство сільських пенсіонерів? У мене роки роботи, коли отримував зарплату на селі, викинули зі стажу, бо ніхто не хотів розшуковувати ті документи про сплату агроформуваннями внесків до ПФУ. Для мене, досить пробивного кандидата наук, не схотіли шукати. То невже ж будуть шукати звичайній тихій бабці? Мало того, ці нові глитаї, які стали володарями колишніх колгоспів, можуть шахраювати зі сплатою тих внесків до ПФУ. А люди, тяжко пропрацювавши все життя, залишаться лише з соціальною пенсією. І що то за маячня за приватні пенсійні фонди? Колись я вкладав чималенькі гроші на накопичувальний пенсійний рахунок “Дому Сєлєнга”. Тепер щорічно зможу отримати аж 6 рублів (1 гривня). Де гарантія, що це не чекає тих, хто довіриться тим приватним пенсійним фондам?

Отже, немає сенсу розраховувати на ті приватні фонди, давайте розберемось з пенсіями, які повинен платити пенсійний фонд.

Я з 2001 року весь час запитував у ПФУ розрахунок моєї пенсії. Дотепер того розрахунку так і не надали. Ви знаєте, і раніше, і нині підрахувати ту пенсію, яка б вона не була, робоча чи наукова, не так уже й важко. І раніше, і нині спочатку визначали приведену середньомісячну зарплату. Для цього середньомісячну зарплату (раніше за 1997, тепер за 2002 рік) множили на коефіцієнт перерахунку. Коефіцієнт перерахунку визначають діленням вашої зарплати за кожний місяць потрібного п’ятиріччя на середню зарплату по Україні за той же місяць. Після цього виводять середній коефіцієнт, далі – множать на коефіцієнт трудового стажу. Раніше для звичайної пенсії –
55% +1% за кожний відпрацьований понад нормованого (20 років для жінок і 25 років для чоловіків) рік. Отже, проробивши 40 років, чоловік мав право на пенсію в розмірі 70% від зарплатні. Щоправда, робочі пенсії обмежувались 140-150 гривнями. Тепер же, пропрацювавши все життя (40 років чоловік і 35 років жінка), мають право всього на 35 і 40% від зарплати (нардепуки та держчиновники - 80% за 10 років роботи). Мало того, пенсійний фонд змахлював навіть при обчисленні середньомісячної зарплати за 2002 рік. Візьміть будь-який статистичний довідник. У всіх довідниках середня зарплата 376 грн. 38 коп. З подачі пенсійного фонду Кабмін для начислення пенсій її визнав у 306 гривен! Мовляв внески до Пенсійного фонду відраховуються з максимальної суми – 2660 за місяць, а та середньостатична зарплатня не враховує цього. То хіба ж ми винні, що з нас внески здирають повною мірою, а з багатіїв ні? А візьміть ті середні зарплати за 1992-1997 роки. Хіба ж при їх розрахунках врахували низькі зарплати у агросекторі? Чисельник штучно занизили, знаменник – завищили!

Я наводжу тут таблицю середньомісячних зарплат, щоб ви самі змогли порахувати свої коефіцієнти перерахунку зарплати. Спочатку за 1958-1991 рік, коли ще ми були в СРСР:

рік зарплата рік зарплата рік зарплата рік зарплата рік зарплата
1958 56,27 1965 80,15 1972 110,24 1979 140,14 1986 174,19
1959 56,33 1966 83,61 1973 114,65 1980 146,06 1987 180,61
1960 57,82 1967 67,52 1974 117,72 1981 149,16 1988 194,99
1961 63,80 1968 93,82 1975 122,33 1982 154,74 1989 212,76
1962 66,79 1969 98,15 1976 129,23 1983 158,64 1990 244,30
1963 68,37 1970 102,97 1977 133,48 1984 162,95 1991 479,70
1964 73,45 1971 106,96 1978 137,41 1985 167,81

Як ви пам’ятаєте, зарплата в СРСР виплачувалась карбованцями, які коштували у 1990 році $ 1,23 за один. А тепер порівняйте ту середню у 2002 - $57,41 (306/5,33) з 1990 - $300 (244/0,82). Та коефіцієнти перерахунку зарплат не залежать від того, якими були гроші, а лише від співвідношення вашої персональної зарплати і загальноукраїнської. Щоб було зрозуміліше, як рахувати ту пенсію з 01.01.2004, покажу розрахунок для моєї пенсії та для середньої наукової за період з 1991-1995 рр.:

Рік загальна наукова Коеф. моя Коеф.
1986 174,20 187,90 1,079 125 0,717
1987 180,60 194,50 1,077 125 0,692
1988 195,00 228,90 1,174 150 0,769
1989 212,80 284,90 1,339 175 0,822
1990 244,30 312,80 1,280 300 1,228
1991 479,70 469,00 0,978 375 0,781
1992 6505,00 крб. 5656,00 крб. 0,869 4512 0,693
1993 162790,00 142400,00 0,875 189301 1,163
1994 1427708,00 1490300,00 1,044 2765000 1,855
1995 73,42 грн. 82,00 1,117 10863833 1,480
1996 126,00 143,00 грн. 1,135 -
1997 143,00 175,00 грн. 1,223 -
1998 153,00 186,00 грн. 1,216 -
1999 178,00 220,00 грн. 1,236 -
2000 230,00 302,00 грн. 1,313 -
2001 311,00 420,00 грн. 1,350 середній 1.268

Як бачите, як би я і нині згоджувався брати для розрахунку період з 1987 по 1991 рік, як хочуть у пенсійному фонді, то коефіцієнт перерахунку зарплати був би 0,858! Далі зарплата за січень 1997 (126.68) множиться на коефіцієнт перерахунку = 108,69. Далі для визначення пенсії множимо приведену зарплату на коефіцієнт стажу. Для моєї робочої - 67% = 108,69 х 0.67 = 72,82.Після чого множиться ще на коефіцієнти підвищення пенсій за період 1997-2002. В постанові Кабміну сказано, що за цей час пенсії підвищились у 2,5% рази. Отже пенсія у 2002 повинна була бути 182 грн. Звідки ж взялись 139 грн.? Я взяв ті дані за 1987-1991 роки, які хоче ПФУ, а не я. Давайте підрахуємо мою пенсію за даними за 1991-1995 роки. Коефіцієнт перерахунку – 1,268. Приведена зарплата + 306 х 1,268 = 388 гр. Наукова пенсія – 388 х 0,8 = 310 грн. Довідки про зарплату за період 1991-1995 р. я надіслав і до республіканського, і до районного ПФУ. І все одно, вони відповіли, що моя наукова пенсія менше робочої.

Тепер розумієте, чому у Львові їх звуть Зондеркомандою?

Та найстрашніше те, що тільки ця зондеркоманда визначає життя наших пенсіонерів. Куди б я не звертався – до “Громадського контролю”, Міністерства праці, Міністерства освіти, Комітетів Верховної Ради, “Антикорупційного форуму України”, всі скарги пересилалися до ПФУ, а відповідь я отримував від тих, на кого скаржився. І чомусь це нікого не дивує. Як не дивує і те, що наші обранці, які лементують про найсоціальніший бюджет, отримуючи зарплати набагато вищі за 1000 грн., зменшили наші мінімальні зарплати, а значить і пенсії на 32 гривні, піднявши до європейського рівня ціни на ліки, хліб та предмети першої необхідності!

В інший світ ми відходимо без усього, що мали в цьому. Але ж і відходити ми повинні гідно, а не жебраками! Народ повинен визнавати владу, а не ненавидіти її!

<b>Кому ми віддаємо свої голоси? Кого обираємо? Заради чого потерпаємо?</b>

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1072315645.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua