Майдан / Статті  

додано: 30-12-2003
Андрій Масальський: зРУЧНА Конституція

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1072783134.html

Президент Кучма та глава його Адміністрації Медведчук мало нагадують віруючих, а тому, мабуть, навмисно саме напередодні католицького Святвечора вони оголосили останній і рішучий бій Конституції України. За 10 місяців до виборів режим остаточно усвідомив, що не має жодних шансів виграти їх чесно, а тому вдався до юридичного шулерства. У цьому Кучмі допомогли знані в Україні «юристи» – Медведчук, Симоненко, Гавриш та інші, які підготували кілька законопроектів щодо змін до Основного Закону. Попри різні назви, сутність їх однакова. Усі вони позбавляють людей права обирати президента на виборчих дільницях і передбачають проведення цієї процедури у Верховній Раді. Іншими словами, прийняття будь-якого із цих документів гарантує режиму Кучми – Медведчука збереження влади.


<b>Комуністи також люблять папірці з портретами президентів США</b>

Більшовики вибрали для подальшого проштовхування витвір юридичної думки Медведчука й Симоненка. Ці два, здавалось би, природні антагоністи, представник «антинародного режиму» та «безжальний борець» із ним порозумілися не лише під час «літературних» студій. Комуністи «безкомпромісно», але дружно підняли руки під час конституційного голосування, хоча раніше присягалися зробити це тільки після прийняття закону про пропорційні вибори. Гнучкість та «багатовекторність» Симоненка дозволила комуністам не лише злити голоси на владний млин, але й вважати свою позицію принциповою. Навряд чи розбурханий розум лідера КПУ охолодив лимонадних душ, яким спантеличеного Петра Миколайовича окропили в парламентських кулуарах.

Не викликає сумнівів, що Леонід Данилович із компанією взялися за справу серйозно. Надто висока ціна цих конституційних голосувань. Адже зміни до Основного Закону треба вносити протягом двох парламентських сесій. На першій необхідно набрати 226 голосів, а на другій – 300. Якби тепер, наприкінці IV сесії, депутати не проголосували перше читання, реформу можна було б вважати похованою. Адже в переддень виборів контроль Адміністрації Кучми за парламентом неминуче послабиться й депутати саботуватимуть ініціативи Медведчука. Саме тому за кілька днів до «години ікс» почалося «полювання» на деяких не дуже гнучких представників більшості, які намагалися «перехворіти» критичні дні чи переховатися на далеких островах. Розповідають, що з найупертішими розмовляв сам Медведчук. Звісно, від імені патрона. Паралельно, як розповідають поінформовані джерела, АП провела предметну розмову з комуністами щодо достатньої для них колекції американських президентів, якими прикрашено відомі «папірці». Для цілковитої надійності напередодні парламентського тижня Кучма провів виховну зустріч із більшовицькими авторитетами.

Щодо наявності 226 голосів Банкова не сумнівалася, адже трохи більше як 230 нардепів розписалося кров’ю під входженням до більшості. Для якісного «коктейлю Молотова», чи то пак «коктейлю Медведчука», кучмістів треба було схрестити з ленінцями та позафракційними. Тільки такий гібрид міг подарувати загнаному в глухий кут Кучмі надію на реальність майбутніх 300 голосів. Треба сказати, що саме із цим у Медведчука, який є координатором антиконституційного процесу, виникли серйозні проблеми.

Чимало депутатів із більшості не приховують свого негативного ставлення як до цієї оборудки, так і її ініціаторів. Вони готові були битися за свої гроші під час прийняття бюджету, однак вважають зайвим прикривати собою зади кільком посадовцям.

Саме тому до 23 грудня, першого дня антиконституційної кампанії, було зібрано лише 210 депутатських підписів за зміну процедури голосування та волевиявлення руками. Пізніше згадана цифра ціною неймовірних зусиль, погроз та шантажу зросла до мінімально допустимої для прийняття рішення. Щоправда, опозиція має документальну інформацію про фальсифікацію щонайменше п’яти автографів.

<b>Янукович спричинив подорожчання хліба і вдався до політики</b>

Після того як комуністи лягли під Адміністрацію Президента, в опозиції викристалізувалося три сили: «Наша Україна», соціалісти та БЮТ, які й виступили на захист права людей обирати свого президента. Вони не мали блокувального пакету голосів, а тому були змушені вдатися до активних дій у сесійній залі. 23 грудня трійка заблокувала парламентську трибуну, не дозволивши «більшовикам» згвалтувати Конституцію.

Чи були в опозиції інші варіанти, менш радикальні, для захисту Основного Закону?.. Напевно, так. Проте опозиція діяла від імені народу, адже більше як 80 відсотків громадян виступає за збереження всенародних виборів президента. Така довіра дозволяє опозиції боронити волю людей всіма адекватними законними способами. Крім того, розгляд поправок із трибуни дозволив би Медведчуку проштовхнути зміни до Конституції більш-менш легально і таким чином поховати надії на зрив другого читання. Натомість антиконституційний процес виштовхнули на парламентське узбіччя.

До речі, активізації парламентських баталій вельми пораділи чимало представників більшості, які дістали можливість уникнути голосування.

Побачивши, що земля пливе з-під ніг, «більшовики», відомі на той час уже не офіційним спікером Литвином, а Шуфричем, глашатаєм Медведчука, удалися до брутальної фальсифікації. Голова Верховної Ради, якого за останні півроку стали поважати навіть найрадикальніші опозиціонери, знову став безхребетним «мікрофоном» Кучми.

Після того як загнаний у кут сесійної зали Литвин промурмотів під ніс якийсь папірець, «більшовики» почали розрізнено піднімати руки. Багато хто з них, зокрема Тетяна Засуха, – по дві. Це радше нагадувало капітуляцію, а не парламентську діяльність. Опозиція нарахувала в залі не більше як сотню рук. Цікаво, що парламентська лічильна комісія в цей час була на нараді. Однак це не завадило її голові, комуністу Мішурі, одному за 30 секунд нарахувати неймовірні 276 голосів. Таким чином, зміни до Конституції було прийнято через задній прохід, хоча й парламентський. Як, власне, багато чого й робиться в цій державі...

Формально Адміністрація Кучми виглядає переможцем цього протистояння, адже їй вдалося показати, хто в хаті господар, провівши бажані зміни й начебто здобувши 276 голосів.В антиконституційному заколоті активну участь узяв і прем’єр-міністр Янукович, який повністю підтримав дії путчистів. Він надумав реалізуватися у проведенні політичних ігрищ після того, як програв усе, що можливо. Адже в Україні подорожчав хліб, м’ясо-молочні вироби, комунальні послуги. Очікується подорожчання ліків, житла, проїзду у громадському транспорті.

Позиції влади підсилили практично всі телеканали, які перебрехали суть подій, що відбуваються у Верховній Раді. Якщо вірити телерупорам Медведчука (хоча краще все-таки цього не робити), то опозиція того дня тільки ламала мікрофони, кричала в мегафони та заважала сумлінним «більшовикам» вершити історію. Жодний канал не повідомив про суть змін, пропонованих «більшовиками», про те, що ті хочуть видерти в народу його останнє право – контролювати й змінювати владу. Режим відверто брехав, розповідаючи, що виведену з ладу систему голосування доведеться ремонтувати впродовж тижня і витратити на це 100 тисяч. Насправді техніки переключили кілька штекерів і вона знову запрацювала.


<b>Третій термін Кучми стане вічним терміном Медведчука</b>

Владі вдалося простерилізувати інформаційний простір, не допустивши витоків правдивої інформації. Утім, навіть попри угноювання громадської думки «піховшиками», «корчинськими» та іншими споживачами перетравлених в АП темників, влада не спромоглася переломити ситуацію.

Суспільство дістало колосальний енергетичний імпульс щодо можливості й доцільності подальшої боротьби. Це усвідомили навіть згадані псевдожурналісти. Їхня тональність свідчить, що Банкова страшенно боїться згуртування опозиції. Якщо раніше вони ліпили з лідерів опозицій м’якотілих панів, то тепер у їхніх сюжетах вони перетворилися на парламентських хуліганів. Недарма, до речі, у лексиконі одностатевої парочки з медведчуківського «апендиксу» до новин на «1+1» протягом місяця згадуються аналогії із грузинською революцією. Напевно, саме страх перед масовими акціями протесту, які зметуть прогнилий режим, не дає спати Кучмі та його оточенню.

Їхнє завдання – не допустити революції до весни, коли має відбутися вирішальне голосування. Якщо режим остаточно ухвалить зміни до Конституції, він зможе перевести подих. Набрати 300 голосів малоймовірно за умови чесного поіменного голосування. Адже ресурс влади обмежений. Вона може розраховувати щонайбільше на 270 депутатських голосів за умови шаленого тиску на народних обранців. Утім, необхідно знайти ще 30. Вирішальним аргументом для них можуть стати 30 мільйонів доларів чи, скажімо, 60 мільйонів, зрештою, 90. Однак, можна припустити, що в цьому світі продається не все, зокрема, не всі депутати, що довели парламентарії із фракцій «Наша Україна», СПУ та БЮТ.

Влада показала, як вона вміє «рахувати», а тому не виникає сумнівів, що після затвердження конституційних змін заляканий та затурканий парламент «обере» того, на кого вкаже Кучма. Навіть якщо він вкаже на себе. Тоді люди вже ніколи не зможуть впливати на події в державі. Вони лише спостерігатимуть, як кілька «авторитетів» будуть дерибанити країну на парламентському «сходняку».
Сьогодні в повітрі дедалі дужче відчувається запах 1937 року. Прес-служба Кучми щодня волає про так звані листи з місць, якими політично стурбовані громадяни закидають рідного «батька» – Президента. Наприклад, трудовий колектив ДП «Артемвугілля» «глибоко обурений зривом роботи парламенту й вимагає наведення конституційного порядку в роботі Верховної Ради, не виключаючи її розпуску». Працівників електроенергетичної галузі Житомирщини «особливо обурили міжфракційні дебати щодо внесення змін до Конституції». Хочеться обняти шахтарів з електриками і плакати, коли уявиш, як вони, стомлені після важкого робочого дня, за «склянкою» чаю обговорюють «доцільність досягнення парламентського консенсусу» та актуальність «міжфракційних дебатів». Імовірніше, що подібними дописами Адміністрація Президента готує громадян до подальшого наступу на демократію. Не виключено, що там хочуть розпустити парламент та запровадити пряме президентське правління Кучми, ноги якому переставлятиме Медведчук. У такому випадку третій термін Кучми, а точніше, вічний термін Медведчука стане реальністю без виборів і відповідного рішення Конституційного Суду. Україна може збагатити світ гібридом, про який навіть не мріяв дідусь Мічурін. Суть його полягатиме в тому, що один відомий адвокат замінятиме всі легітимні гілки влади, Конституційний Суд, політичні партії. Він би замінив і народ, якому він не подобається. Але й громадяни України можуть вийти на вулицю, щоб показати владі її місце.
Лідери опозиції готові очолити хвилю вуличного народного протесту, щоб захистити конституційні права людей.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1072783134.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua