Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 19-01-2004
Професор Іван Головінський: Національна свідомість як рушійна сила державотворення

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1074526830.html

Вже понад дванадцять років в Україні після проголошення незалежности проходить процес державотворення, який позначається рядом світлих успіхів, але також і багатьма недомаганнями. Проблема є в тому, що серед чисельних свідомих і жертвенних патріотів України є ще ряд несвідомих чи збаламучених людей, які намагаються завернути колесо історії взад і зробити Україну залежною від впливів і геґемонії Росії.

Сьогодні в двадцятьпершому столітті, в добу ґлобалізації переживаємо докорінні зміни в таких ділянках, як засоби масової комунікації, електронних зв’зків і трансконентальних подорожей. Спосіб спілкування поміж українцями в Україні, і тими що живуть закордонами України, змінився від того, що існував при кінці минулого століття, чи навіть двадцять або десять років тому. Не так міродайним сьогодня є де хто живе, але до якої міри етнічні українці, чи українці з походження почувають себе українцями, котрі бажають запевнити для країни своїх предків повний розвиток національних, політичних, економічних і культурних можливостей. Для нас, що живемо в діяспорі, сьогодні більше ніж будьколи є міродайними слова нашого національного генія Тараса Шевченка, котрий писав:

“Мені однаково чи буду
Я жить в Україні чи ні
Та неоднаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять лукаві, і в огні
Її окрадену збудять…”

Є люди в Україні, котрі висловлюють погляди, що закордонні українці не повинні висловлювати поглядів відносно політичного стану в Україні. Одначе, це не так просто. Ті, що журяться майбутнім України мають не тільки моральне право, але і обов’язок включитися по змозі в розбудову сучасної української держави.

Сьогодня перед українською громадскістю стоїть важливе питання, який провід запевнить Україні в майбутньому повний розвиток матеряльних як і політичних та культурних можливостей. Дехто під впливом прагматично-матеріялістичного світогляду твердить, що щоб запевнити повний культурний розвиток то треба в першу чергу задовільнити основні економічні потреби населення. Це твердження є правильне тільки до деякої міри. Тому, що людина є інтелектуально-когнітивним єством, на дію людини впливають не тільки сучасні обставини, або бажання заспокоїти основні потреби, але також трансцендентальне розуміння майбутнього. Іншими словами людина є спроможна добровільно зносити невигоди, труди і жертви в сучасному, якщо ціль чи мета до якої вона прямує є бажаною і взнеслою. Такою взнеслою метою є бажання розбудувати і закріпити національну державу, як гаранта індивідуальної і збірної свободи, котрі дають можливість людині осягнути найвищий рівень культурного і духового розвитку. Самозрозуміло, що основну ролю в тому процесі відограє національна свідомість. Нажаль у нашій сучасній дійсності є одиниці, котрі твердять з перспективи матерялістично-прагматичного світогляду, щов Україні національна ідея себе не виправдала. Ті котрі так говорять виявляють брак зрозуміння складних чинників, які впливають на формування національного світогляду. Тут слід звернути увагу, що тими основними чинниками є виховання, яке відзеркалює рідну культуру, любов і пошану до рідної мови, як також суспільно-психологічний клімат середовища.

Як відомо, освіта і офіційне виховання в бувшій радянській Україні були на протязі десятиліть під строгою контролею марсистсько-леніської ідеології, Макаренкового” парадоксального” гуманізму і колективізму. Десятиліття російщення і масового терору створили руїну в світоглядово-психологічній площині серед багатьох українців. Із цеї духової руїни Україна починає повлолі підніматися завдяки ідейним працівникам освіти і науки. На цей особливий асихологічний клімат звернули увагу у своїй праці Полтавиць і Грига – 1996р. Вони подали слідуючу характиристику пост-комуністичного суспільства в Україні на початку 1990-тих років: економічний склад, ідеологічна екзестенціяльна порожнеча, зростаюча екологічна небезпека, різьке збільшення обсягів нової інформації, що суперечить звичним поглядам на матеряльний світ і суспільне життя.

В згаданій духовій порожнечі можна також завважити поширення різних культів та нових релігійних груп серед котрих є багато таких, котрі у своїй ідеології вкрай негативно ставляться до реальних цінностей людства так і загальнолюдських духових вартостей. Згадану духову і психологічну порожнечу можна поборювати звернувшись до корінної вартости української культури і нашого національного світогляду. Щоб вщепити в молоде покоління почуття національної свідомости треба докорінно переосмислити поняття національної спільноти і “вітчизни” від того яке існувало в Україні на протязі десятиліть і яким було насичене радянське виховання. Як відомо, метою радянського виховання було виростити людину для якої поняття “відчизни” було б підсвідмо получене із поняттям Радянського Союзу, а любов до Москви переважала б любов до Києва.

Розлетівся Радянський Союз і Україна є незалежною державою вже друге десятиліття. Українська громадскість стоїть перед важливим рішенням, який провід обрати і в чії руки віддати майбутню долю України. Хочиться вірити, що Україна вибире правильний шлях, який запевнить для неї дійсну незалежність в спільноті вільних держав. Хочеться вірити, що сповняться слова Івана Франка і Україна:

“Засяде у народів вольнім колі
Трусне Кавказ, впережиться Бескидом
І гляне мов хазяїн домовитий,
По своїй хаті і по своїм полі”.

Тепер є слушний час, щоб усі міродайні чинники, в усіх сверах життя: освіти, церков, державної адміністації, війська, молодечих організацій, співпрацювали і продовжували заходи щоб скріпити в громадян почуття національної свідомости. Нам слід також пам’ятати, що важливим чинником у засвоєнні національної свідомости є привязання до рідної мови та любов до рідної культури і звичаїв. Любов свойого не означає ненавість чужого, одначе суттєвим є зрозуміти, що є своє, а що є чуже.

Національна свідомість стане рушійним, динамічним мотивом державотворення тоді коли всі українці зрозуміють, що для них одна рідна мова українська, і одна Батьківщина-відчизна Україна.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1074526830.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua