Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 22-01-2004
Олександр Сіромаха: Старі пісні про головне...

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1074726500.html

З наближенням виборів президента політична напруга в суспільстві зростає чи не щодня. Блокада парламенту і прийняття в першому читанні змін до Конституції, боротьба за владу в Мукачевому, чутки про смерть президента....

Якщо ще півроку тому можна було говорити про невизначеність позицій як влади (яка не знала, яким чином не допустити свого фіаско), так і опозиції (яка ніяк не могла визначитися, об’єднуватися, чи ні, а якщо так – що робити після об’єднання), то сьогодні в якійсь прострації залишається лише опозиція.

Влада перейшла у наступ, діючи жорстко і нахабно, не гребуючи порушенням законів і навіть Конституції. Опозиція мляво обороняється, діючи лише у відповідь і лише “законними методами”. Ініціатива та ігрова перевага вперше після касетного скандалу цілком і повністю повернулася до збірної “Шахтаря” і “Динамо”.

І якщо півроку назад виникали ще якісь питання і претензії до влади, то сьогодні з позицією влади усе зрозуміло, а ось дії опозиційної трійки викликають щонайменше – здивування.

Складається враження, що оточення Ющенка все ще діє за тим самим принципом, який приніс їм успіх на парламентських виборах: тримайся за Ющенка – і не пропадеш. Можна навіть нічого не робити. Це спрацювало минулого разу, і всі чекають на повторення чуда, що його створив “мєсія”. Проте, президентські вибори – не парламентські, тут ставки набагато вищі, тому відверта пасивність нашоукраїнців незрозуміла. А головне, що вона незрозуміла не лише аналітикам, але й більшості виборців. І єдине пояснення стійкого високого рейтингу Віктора Андрійовича – це відсутність альтернативи, а зовсім не його надзвичайні харизматичні якості.

Звичайно, легше за все критикувати. Тому, давайте спробуємо проаналізувати, в чому полягають головні недоліки в діях опозиції і як можна ситуацію поліпшити.

Перш за все, опозиції не вистачає конкретики. Пригадаймо, за рахунок чого утворився високий рейтинг В. Ющенка? Головне його джерело – це виконані обіцянки. Ющенко активно виступав по телебаченню під час свого перебування на посаді прем'єра і обіцяв виплатити заборгованість з пенсій та зарплат, підвищити стипендії, погасити частину зовнішнього боргу. І, головне, робив це.

Сьогодні з Ющенком все ще пов'язують надії на краще майбутнє, але ніхто не знає що саме робитиме команда Віктора Андрійовича у разі приходу до влади, і як вони це робитимуть. Потім, і саме поняття “команда Ющенко” дуже туманне і розмите у свідомості людей.

Далі, опозиції бракує ініціативності. Де захоплення телецентрів, де збір крові для генпрокурора? Де інші цікаві, несподівані акції, здатні привернути увагу і прорвати інформаційну блокаду?

Люди хочуть бачити своїх лідерів, їм треба постійно доводити, що їх обранці не набивають кишені, дорвавшись до влади, а роблять щось для народу України. Невже зростання рейтингу відразу всіх лідерів опозиції після останніх подій в парламенті не є достатнім доказом того, що люди хочуть бачити активну, діяльну, ініціативну, принципову опозицію?

Якщо опозиція справді хоче і готова взяти владу восени, вона має вже сьогодні представити виборцю конструктивну чітку програму своєї діяльності при владі, яка має включати 2 пункти:

1. Чітку, наукову, реалістичну програму економічного і соціального розвитку України на декілька років вперед, яка б містила конкретні цифри, терміни та методи їх досягнення.

2. Перелік людей, які будуть цю програму виконувати.

Це мають бути цифри, яких справді можна досягти, і це мають бути політики та спеціалісти, які в очах виборців виглядають здатними зробити цю програму реальною.

Розробка економічно-соціальної програми розвитку України повинна бути максимально публічною і прозорою. До цього процесу слід залучити не тільки економістів-симпатиків опозиції, але й спеціалістів, які через певні причини опинилися в більшості, але від того не стали гірше розбиратися в економіці. Максимально залучити до розробки цієї програми слід студентство, проводячи відповідні конференції та форуми, які, до речі, зовсім не обов'язково організовувати під прапорами “НУ”, СПУ чи “БЮТ”.

Програма має зацікавити якнайширшу аудиторію, тож, окрім соціальних гарантій та економічних цілей, вона має містити гарантії для вже наявних українських багатіїв, за умови легальності їх бізнесу, та шанс на легалізацію тіньового капіталу.

Щодо людей, які будуть виконувати цю програму, найкраще також визначитися публічно. Скажімо, провести відповідні опитування або “вуличне голосування”. Таким чином або іншим необхідно сформувати тіньовий уряд. Кожне рішення, кожна дія представників уряду Януковича має бути прокоментована його дублером з тіньового уряду.

Причому, знов таки, до утворення тіньового уряду слід залучити і представників більшості, якщо вони є справді визнаними спеціалістами у тій чи іншій галузі, при цьому не вимагаючи від них виходу з більшості. Якщо вдасться таким чином залучити хоч декілька більшовиків – це, як мінімум, приверне увагу інших кучмістів до опозиції, а як максимум, стимулюватиме перетік депутатів до меншості.

Зрозуміло, що переділ власності в Україні вже майже завершено, і нові господарі України, що сьогодні головним чином належать до парламентської більшості, так само справлятимуть значний вплив і на нового президента. І в будь-якому разі, хто б не став цим президентом, йому доведеться домовлятися з цими людьми.

То чому б не зробити це вже сьогодні? Причому, кожен олігарх з провладного табору, якщо гарно подумає, зрозуміє, що для нього прихід до влади іншого такого ж олігарха може мати набагато гірші наслідки, аніж, наприклад, президент Ющенко.

Саме таку думку має пропагувати і нав'язувати опозиція сьогодні своїм колегам з більшості. Більшість намагається знайти фігуру, яка б була однаково наближена до всіх основних провладних фінансово-промислових груп. Опозиція ж може запропонувати натомість фігуру однаково віддалену від них, що може, в кінцевому рахунку, виявитися найвигіднішим варіантом для всіх.

Важливо також залучити до “тіньової коаліції” й представників регіонів, лояльних або просто популярних в народі губернаторів та мерів, відомих в регіонах політиків та економістів. Для цього теж можна провести в кожному обласному центрі “вуличні вибори”, щоб переконати людей у важливості їх участі в процесі формування нової влади в Україні.

Звичайно, все це не матиме жодного резонансу, якщо не донести інформацію про тіньовий уряд і його програму до людей. Тож головні ресурси опозиції мають бути спрямовані на прорив інформаційної блокади. І це має бути не лише розповсюдження листівок і бюлетенів, але й такі оригінальні акції, якими користувалася частина опозиції раніше, на кшталт вже згаданого захоплення телецентру або ж блокування Кучми в кабінеті його адміністрації. Невже перевелися луценки в опозиції?!

Отже, максимум конкретики, тіньовий уряд, серйозна програма реформ, прорив інформаційної блокади – ось що має стати пріоритетами для української опозиції.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1074726500.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua