першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

В"ячеслав Хаврусь: Для тих хто розмовляє українською - поради в дорогу

додано: 23-01-2004 // // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1074868513.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

УкраїнаПраво

1. Ліричний вступ
Я народився і провів шкільні роки в центральній Україні. Об’єктивно володію російською мовою набагато краще, ніж українською, оскільки в школі і потім у ВУЗі, де я навчався, все навчання велося винятково російською мовою. Зараз працюю в бюджетній установі, та у відповідності до ст.10 Конституції України, я повинен під час виконання службових обов’язків спілкуватися українською мовою. Не можу сказати, що від мене хтось принципово вимагає використання на роботі української мови, багатьом запросто дозволяється користатися російською у службовий час, але наявна якась, хоча і дуже слабка тенденція до використання української мови.

Зараз, через експансію російської мови та “культури” я бачу небезпеку в самому існуванні українців як національної спільноти. Неправду говорять ті, що української культури не існує, тому нема чого протиставити російській. Особисто я, цікавлячись українською культурою, маю багато збірників пісень та виконавців. Масова ж навала російської (майже на 100% низькопробної) ширпотреб-культури через засоби масової інформації, приводить до руйнування свідомості та традицій українців, їхньої громади, взамін чого масово розповсюджуються втрата ідеалів, пиятика, злодійства, вбивства людей. І в цьому випадку все залежить лише від нас, українців, від нашого бажання і вміння берегти та примножувати нашу культуру, вміння її відстоювати.

Наведу невеликий приклад. Під час поїздок у 80-х в Черкаську область до сел.Стеблів на батьківщину відомого українського письменника І.С.Нечуй-Левицького я був щиро вражений багатству українських традицій проживаючого там сільського населення й заодно такому явищу, яке в українській мові називається словом “громада” . Мені тоді запам’яталось святкування громадою свята Івана Купала. Для мене, як стороннього спостерігача, було захоплюючим бачити взаємодопомогу і підтримку жителів, особливо мене тоді вразили їх культура, низький рівень пияцтва і злодійства, чого, на жаль, було вдосталь в моїй Кіровоградській області. Не менш вражаючі спогади залишились в мене від поїздки минулого літа в ті ж краї. Пам’ятаючи минулі враження, ми запланували цю поїздку на Стеблівське свято Храму, який припадає на Спас, 19-го серпня. Однак, від “громади” залишились лише теплі спогади, в кращому випадку святкування звелось до ранкового відвідування церкви Московського патріархату, для якої, на мою думку, служіння Богу полягає лише в дотриманні ритуалів та збиранні грошей з відвідувачів, що в нинішні часи є гарним бізнесом. Минулі спільні святкування зі співами та походами залишились в минулому, натомість прийшло поголовне пияцтво в другій половині дня. Як “хліб духовний” на вулицях лунали пісні російськомовних виконавців з FM-радіостанцій. Розпад громади привів до розвалу сімей, пияцтва, крадіжок та всіх інших “принад” нинішнього часу.

Втім, не можу сказати, що громада була наявна будь-де в Україні. Наприклад, в моїх краях на Кіровоградщині її протягом мого свідомого життя ніколи не було, і як наслідок, описані вище негативні явища були притаманні нашому місцевому населенню і в 80-х, і в 90-х, і нині.

Я переконаний, що руйнування свідомості людей через експансію чужої культури приводить до зростання негативних явищ у людському суспільстві. Без сумніву, це є також вигідним і нинішньому бандитському режиму в Україні, для якого деградовані та роз’єднані люди є умовою продовження існування та залишення при владі. На противагу цьому, мені, хоча б в малому, здається, вдалось знайти спосіб для відстоювання тих наших прав, що стосуються мови.

Всім нам доводиться час від часу користуватися залізницею. Будь-хто з нас може сказати, що якість обслуговування на потягах за останні роки значно покращилась. Не знаю, в чому тут причина, можливо, нинішній президент хоче поставити собі наступника в обличчі Г.Кирпи, не знаю. Але, в Укрзалізниці розроблений механізм у вигляді “Інспекції по якості обслуговування пасажирів”, який реально працює (маю деякий досвід), і який можна використати для захисту інтересів українців.

З наступних розділів Вам стане зрозумілою послідовність моїх дій.

2. Звернення в інспекцію “УкрЗалізниці” по якості обслуговування пасажирів
Під час чергової поїздки Укрзалізницею я вирішив, що мої права, як українця, були зневажені - детальніше про це нижче. Я звернувся в відділення “Інспекції...”, яке знаходиться в Києві в центральних залізничних квиткових касах на бульварі Т.Шевченка. Аналогічне відділення є також і на Центральному залізничному вокзалі, де будь-хто, вийшовши з поїзда, може написати свою скаргу або пропозицію. Моє звернення було зареєстроване під №17 від 12 грудня 2003 року. Мені пообіцяли відповідно до закону про звернення громадян дати відповідь протягом місяця. Своє звернення я написав російською мовою, оскільки мав сумніви, що у випадку звернення українською мовою, одержу задовільну відповідь через біологічну ненависть багатьох посадовців нашої держави до всього українського. Отже, власне звернення:

В инспекцию “УкрЗалізниці”
по качеству обслуживания пассажиров
канд. хим. наук
Вячеслава Александровича Хавруся

Предложение
Мои неоднократные поездки поездами “УкрЗалізниці” показывают, что благодаря стараниям и напряженным усилиям нынешнего министра транспорта Украины канд. техн. наук Георгия Николаевича Кирпы качество обслуживания и условия проезда поездами “УкрЗалізниці” постоянно улучшаются. Однако, справедливости ради надо сказать, что лозунг “УкрЗалізниця - завжди приємна подорож” не соответствует действительности через недостаточный культурный уровень обслуживающего персонала, что сводит на нет все положительные усилия и устремления руководства “УкрЗалізниці”. Наведу конкретный пример на основании моей поездки по маршруту Киев-Александрия на фирменном поезде №83/84 “Киев-Мариуполь”, которую я совершал 4-го декабря 2003 года.

После посадки в поезд через сеть радиовещания поезда началась трансляция российских песен национал-шовинистического и блатного содержания (я запомнил среди них песни группы “Любэ” с названиями: “Там за туманами”, “Не валяй дурака, Америка”, “Комбат”, “Давай за...”). Я обратился в купе штабного вагона №9, где находится начальник поезда и откуда ведется трансляция на весь состав с предложением поставить имеющиеся у меня украинские записи. Мне в этом было отказано. Тогда я поинтересовался содержанием фонотеки штабного вагона, допущенной к трансляции. Мне были предоставлены кассеты с наклейками “Центральна студія звукозапису УкрЗалізниці”, однако понять действительное содержимое этих кассет было невозможно, поскольку только на части из них были сделаны трудноразличимые надписи фломастером с названием исполнителей. Я попросил поставить на выбор из записей “Центральної студії звукозапису УкрЗалізниці” сборник песен одного из украинских исполнителей (Владимир Ивасюк, Назарий Яремчук, Руслана, Тарас Чубай, “Рутенія”, “Плач Єремії”, “Мандри”, “Океан Ельзи”, “Кому вниз”, “Соколи”, “Вій”, “ВВ”, “Пікардійська терція”, “Королівські зайці”). Мне и в этом было отказано на том основании, что “пассажиры не воспринимают украинские песни”. В конце-концов в купе начальника поезда мне пообещали, что поставят “Мандри”. К сожалению, и это обещание не было выполнено, а в последующем в эфире поезда прозвучали записи музыкальной передачи радио “Промінь” с записями российских поп-исполнителей, а по их окончании - зарубежных.

При обратной поездке по маршруту Александрия-Киев на поезде №17/18 “Адлер-Киев” 7-го декабря 2003 года в эфире звучали исключительно блатные российские песни. Я не обращался к руководству поезда вследствие удаленности от штабного вагона.

У меня сложилось впечатление, что в приведенных двух случаях поездные бригады передают в поездной эфир те песни, которые соответствуют их вкусам. Более того, поскольку на имеющихся у них кассетах имеется только наклейка “Центральної студії звукозапису УкрЗалізниці” без названий исполнителей, то перезаписать имеющиеся в распоряжении поездных бригад кассеты не составляет большого труда, что, очевидно, ими и делается. При этом поездные бригады не выполняют развешанный в каждом вагоне “Почасовой план вещания радиоточек” (могу ошибаться в его названии, передана только суть).

Должен отметить, что такое отношение сотрудников “УкрЗалізниці” к пассажирам как к блатным уголовным элементам, а не как к гражданам Украины, очень разочаровывает в искренности лозунга “УкрЗалізниця - завжди приємна подорож”. Такое впечатление еще более усиливается на фоне того, как Г.Кирпа открывает пограничную заставу на о.Тузла в ответ на недружественные действия России. Как же так, с одной стороны министр транспорта Украины и первое лицо “УкрЗалізниці” Г.Кирпа выступает против недружественных действий России, а с другой стороны те же сотрудники “УкрЗалізниці” пропагандируют среди пассажиров российские национал-шовинистические лозунги?

Я понимаю, что недостаточный культурный уровень поездных бригад есть системным явлением и увольнение ответственных лиц, приведенных в моих примерах, никак не изменит общую ситуацию. В свете этого, я, как гражданин Украины, прошу дать мне письменный ответ на следующие вопросы, которые позволят мне и другим пассажирам при общении с персоналом поездов помочь вам на деле воплощать лозунг “УкрЗалізниця - завжди приємна подорож”:

1. Прошу в ответе мне привести полный список исполнителей и их альбомов, допущенных к вещанию в поездах “УкрЗалізниці”, а также дополнить его (если там нет таковых) записями украинских групп и исполнителей, способствующими росту культуры и гражданского самосознания пассажиров: Владимир Ивасюк, Назарий Яремчук, Руслана, Тарас Чубай, “Рутенія”, “Плач Єремії”, “Мандри”, “Океан Ельзи”, “Кому вниз”, “Соколи”, “Вій”, “ВВ”, “Пікардійська терція”, “Королівські зайці”.
2. Какие права и полномочия по наполнению и контролю содержимого трансляций при проезде в поездах “УкрЗалізниці” имеют ее пассажиры?

3. Відповідь “УкрЗалізниці”
Одержав я її набагато швидше, ніж минув місяць, а саме 24-го грудня. Можна, звичайно, дискутувати, наскільки повно була задоволена моя пропозиція та наскільки всі виконавці є золотим запасом нинішньої та минулої української культури, але головне в цьому те, що ми маємо повний список виконавців, які допущені до виконання в потягах Укрзалізниці. Наводжу копію одержаної відповіді: http://maidan.org.ua/static/mai/images/UZ_Re.gif

4. Власне інструмент відстоювання мовних прав українців

Тепер будь-хто з нас може надрукувати вищенаведену відповідь “УкрЗалізниці” та з її використанням мати можливість вимагати трансляції тих виконавців, які є в списку та вимагати припинення трансляції виконавців, яких в списку немає. Це бажано робити не поодинці, а разом з друзями, як свідками. Звичайно, на такі прохання або вимоги бригадири потягів почнуть сильно нервувати та розпочинати скандали. Якщо ми з свого боку робитимемо все чемно, то в нас будуть абсолютно вагомі підстави звертатись в Інспекцію “Укрзалізниці” на хамство бригадирів або провідників, а, як показує мій досвід, в Укрзалізниці цього не люблять та сильно не панькаються з працівниками, на яких скаржаться пасажири. Після звільнення декількох бригадирів інші будуть більш обережно відноситись до трансляції російських націонал-шовіністичних та блатних пісень. Бажаю всім нам успіхів у відстоюванні своїх інтересів!


Звідси можна зтягнути та роздрукувати список виконавців:
http://maidan.org.ua/static/mai/images/UZ_Re.gif

додано: 23-01-2004 // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1074868513.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.

  Новини з Обозу :
  ЦІКАВИНКИ :
Завантаження ...



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua