Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 27-01-2004
Остап Кривдик: Крути-2005. Антиутопія

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1075196950.html

Рання осінь. Передгір"я Карпат, Львівщина, десь недалеко від містечка Сколе. Ми сидимо на траві, між кущиками вересу і купинками чорниць. Пахне вересом, смерековим димом і грибами. Вечоріє, і кілька старих буків, що ростуть біля хатинки-лісничівки, кидають на землю тіні, що під вітерцем неначе мишенята гасають по землі. Поруч проходить стара тракторна дорога, яка прямує кудись догори, і здертий тягачами кам"янистий грунт на ній помаленьку заростає...

Нас п"ятеро. Всі з наплічниками. В наплічниках – кілька м"ясних консерв, буханців хліба, пакетів гречки. Складена прогумована плащ-палатка, шматок каримату – щоб від землі вологою не тягнуло. Запасна пара вовняних шкарпеток, скручена пухова куртка і ватяні штани, 2 запасні светри, зимова шапка і теплі рукавиці. Ми – в партизанці. Це – наш перший день тут.

Після обрання Л.Д.Кучми президентом на третій термін інтеграція з північним сусідом прискорилася. Підписано низку договорів про спільну зовнішньополітичну і економічну стратегію, по ключових напрямках українського господарства утворено консорціуми, на підході – утворення спільної армії, спільних органів управління економікою, спільного міністерства освіти з узгодженими програмами... Галичан то, ясне діло, дістало, і по Збручі почали спочатку ставити символічні прикордонні стовпи, а потім і поїзди почали затримувати, вимагаючи плати за транзит, і на нафтогазовій трубі краник перекрутили... Після заяви місцевих активістів російської громади про утиски і погрози на Західну Україну ввели миротворчий контингент військ СНД, які зразу ж почали з"ясовувати хто є who... Їхньому приїзду передувало кілька днів безладдя – тоді ж було розбито склади зброї у Львові, і саме тому у мене на колінях лежить Калашников, а в наплічнику – ще 3 ріжки і добрячий кульок, повний патронів...

В лісі – ціла купа облич, знайомих – з Пласту, зі "Спадщини", з "Молодої Просвіти", СУМ-у, комітету "За Правду" – всі теж в партизанці, кожен з них – вже персона нон-грата в окупованім Львові, Тернополі, Станиславові... Більшість, як і ми, добралися сюди регулярними електричками чи маршрутками – люди в своїй більшості змирилися з тим, що буде, і навіщо зривати вже хоч якось укладений порядок життя з-за такої дрібниці, як чергова зміна влади? Харчі у нас незабаром закінчаться, між іншим, і треба буде йти до сіл і просити щось хоч трохи перекусити – на ожині і брусниці довго не протягнеш...

Відходжу трохи вбік. Прекрасний карпатський затишок, під смерічкою ростуть два білі гриби – от добра буде нам приправа до зупи сьогодні... В кущах мелькає щось зелене. Я хапаюся за автомата, натискаю язичок – автомат просто клацає, я ж не перевів його з нейтралки на бойове... Сильний удар прикладом в обличчя, потім в груди... карпатське небо змішується з травою, смереками, брусницями і білими грибами і боляче спалахує тисячами зірок десь під склепінням мозку...

Наступний кадр, що спливає в пам"яті: троє нас, з зв"язаними руками, спинами один до одного, на тій самій старій тракторної дороги біля лісничівки... Поруч – російський спецназівець, - куди нам, інтєлєктуалам, тягатися з їхнім добрячим чеченським досвідом... Другий обливає лісничівку бензином – зараз підпалить... Надто ми близько були від нафтопроводу "Дружба", що проходить в цій місцині, от тут і проходить очищення території від небажаних елементів... Кров тече з розбитого обличчя, в грудях ниє... Що чекає нас? Лісозаготівля в Сибірі, уранові рудники, чи просто смерть – аж хочеться просити про те, щоб вона була швидкою і легкою...

Над сусідньою горою, а також біля нас робить коло "миротворчий вертоліт", розсіюючи за собою щось – наче оприскуючи дерева від шкідників... Він пролітає близенько над нами, і кілька шматків того, що він розсіює, падає нам під ноги. Це – пластикові протипіхотні міни, величиною завбільшки з пів-мобілки, кругленькі і з чотирьома ріжками по боках. Навіщо тратити сили на виловлювання невідь-кого по карпатських лісах? Легше і дешевше засипати половину гір от такими штуками – не вб"є, але ноги поодриває... і чекайте потім тисячу років, поки пластик розкладеться, а міношукач поможе, як мертвому припарка... Спецназівець материться: прийдеться гнати нас попереду дорогою, щоб не попасти самим під міну, бува...

Відкриваю очі. Серце гепотить як цілий гірничо-збагачувальний комбінат, на обличчі холодний піт, в роті – присмак крові з традиційно тріснутої взимку від морозу губи... Ранок, 7:30. Київ. Гуртожиток... Поспати вже не вдасться. Сьогодні – "Крути. Концерт для Ангелів", а щоб туди попасти, треба подвійну пайку роботи виконати... збиратися треба і їхати... А надворі - ідеально сірий столичний ранок з його багнюкою під ногами, заторами на дорогах і натовпами втомлених людей. Назад в реальність, панове...

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1075196950.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua