Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 11-02-2004
Олександр Сіромаха: Відсутність “боротьбізму” зменшує шанси Ющенка на перемогу

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1076490629.html

Віктор Ющенко крок за кроком, день за днем втрачає шанси на перемогу. В економіці є поняття “альтернативної вартості”, тобто втрачених доходів у результаті обрання тієї чи іншої стратегії. Суспільні відносини в екномічній і політичній сферах діють за схожими законами. Ось і Ющенко, консервуючи ситуацію і власний рейтинг, щодня втрачає. Втрачає голоси, що могли б бути додані до цього рейтингу.

“Розчарування Віктором Ющенко” – так можна назвати теперішній етап розвитку української політики. Розчаровуються Віктором Андрійовичем його численні прихильники, які все ніяк не дочекаються хоч якоїсь конкретики в словах і діях головного (поки що) претендента на президентську посаду. Але ці люди, або принаймні більшість з них, розуміючи, що альтернативи нема і бути не може, навряд чи все ж проголосують не за Ющенка. Головне – розочаровуються ті 25-30%, які довіряють Ющенку, але ще не настільки, щоб проголосувати за нього.
Все більше скептицизму щодо перемоги Віктора андрійовича відчувається в статтях провідних українських журналістів (навіть симпатиків Ющенка), все частіше можна почути претензії і незадоволення діями лідера народної довіри спілкуючись з його потенційними виборцями.

Що стало причиною цьому загрозливому для всієї країни явищу (а вже мало хто заперечує, що поразка Ющенка може стати останньою поразкою демократії і незалежності України)?

Звичайно, можна казати про психологічний фактор. Відчуваючи, що зовсім скоро вирішуватиметься доля країни, люди просто все більше “мандражують”. Зростає напруга, зростає страх, що “кучма” не закінчиться. Цей страх і ця напруга підсилюються з кожним черговим випадом провладних сил, так як ці випади стають дедалі жорсткішими, безпринципнішими, антизаконними.

Звичайно, можна казати про манипуляцію суспільною свідомістю через підконтрольні владі ЗМІ. І це має місце. Влада багато чому навчилася. Приміром, зрозуміла, що технологія замовчування в наших умовах в сто разів ефективніша за технологію чорного піару. Але. Питання інше. Чи є, що замовчувати?..

Та все ж головною причиною загрозливої (а не переможньої, як переконують Ющенка його соратники) консервації рейтингу “надії нації” є його власні дії (або, точніше, бездіяльність). Чудовий аналіз того, що мав зробити, але не зробив Ющенко та його команда, щоб перетворити Віктора Андрійовича на справжнього політика національного масштабу, зроблено С. Рахманіним в останньому номері “Дзеркала тижня”, тож не будемо повторюватись. Але головний висновок, до якого підводить автор статті, все ж зробимо – Ющенко так і не навчився елементарним принципам політичної боротьби. Він хоче виграти президентські вибори, але при цьому не хоче з бджіловода і художника перетворюватися на політика і справжнього лідера.

Що заважає Віктору Андрійовичу змінити позу “лєжачего нє бьют” на активну, послідовну боротьбу за президентську посаду і долю країни? Відсутність бійцівських якостей могла б бути компенсована гарною командою. Але й тут промах. “Команда” Віктора Андрійовича – це сіра маса політичних невдах, які примкнули до нього через загрозу власної політичної смерті. І дуже рідко на цьому сірому фоні можна побачити острівки індивідуальності, такі як Тарасюк, Єхануров і... Чорновіл.

І дії останнього лише підсилюють відчуття занепокоєності щодо перемоги демократичних сил на чолі з Ющенко на наступних виборах. Так, Тарас – гаряча і емоційна людина, так, він часто не згодний з “політикою партії”. Але хіба це погано? Хіба погано, що в той час, як підлабузницьке оточення Ющенка бездієво чекає, коли ж до їх лідера припливе перемога, і вони зможуть отримати довгоочікувані посади і дивіденди, хоч хтось з цієї аморфної істоти під назвою “Наша Україна” побачив зростаючу небезпеку поразки і підняв аварійний дзвін?

Ні, не власні “переоцінені” амбіції, не хвороба “боротьбізму” абощо змусили Тараса Чорновола робити гучні заяви. До цього його винудило відчуття критичності ситуації. Цілком справедливе розуміння того, що тактика чекання, обрана командою Ющенка, вже сьогодні призвела до реальної загрози втрати перемоги. Тарас, не докричавшись до Віктора Андрійовича, перебуваючи в його фракції, намагається привернути увагу до загрозливої ситуації своїм виходом з команди ющенківців.

Найдемократичнішій фракції парламенту явно бракує демократії, якщо будь-які дії і заяви, що йдуть в розріз з обраною “лінією партії” викликають такий шквал відвертих образ і засуджень, який обрушився на Чорновола після його заяви. Сам же Тарас сказав наступне: «...в цій президентській кампанії я маю намір голосувати за Віктора Ющенка. І в посильний спосіб сприятиму його перемозі, агітуючи за нього...» Тим самим відкинувши усі безпідставні звинувачення у зрадництві і власній амбіційності.

Тарас як справжній патріот чудово розуміє, що єдиним шансом для виживання України як демократичної і суверенної держави є перемога на наступних виборах Віктора Ющенка. І як справжній політик, він розуміє, що перемога на очах випливає з рук Ющенка. Тому його дії – це цілком адекватна реакція на ситуацію, що склалася в країні і всередині “Нашої України”. Демократія в найбільшій фракції парламенту (а вона має стати ембріоном, з якого народиться демократія в усій країні) залишається до тих пір, поки в ній є такі політики, як Тарас.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1076490629.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua