Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 05-03-2004
Інститут масової інформації: Барометр свободи слова за лютий 2004 року
Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1078504906.html

Зниклі, загиблі та померлі журналісти – 0

06-02-04 П’ять журналістських організацій, - Національна спілка журналістів Великої Британії, Інститут масової інформації, Репортери без кордонів, Міжнародна Федерація Журналістів та Артикль 19 звернулися до Генерального Прокурора України Геннадія Васильєва. Правозахисні структури вимагають громадського контролю над новою експертизою записів Мельниченка, котру збирається здійснити український уряд (рішення Кабінету Міністрів України від № 825 від 30 грудня 2003 року). Організації висловили занепокоєння тим, що українська влада довгий час не могла чітко визначитись стосовно цих записів і тому привітали пропозицію провести нову експертизу,” - написано в листі до Генерального Прокурора Геннадія Васильєва. 19-02-04 ГПУ повідомила про те, що контроль над експертизою з боку журналістських організацій неможливий. Вона аргументувала це тим, що “на сьогодні, чинним законодавством України не передбачено громадської форми контролю над проведенням досудового слідства або окремих слідчих дій”. 24-02-04 п’ять журналістських організацій, вдруге звернулися з листом до Генерального Прокурора України, наголошуючи на тому, що нова експертиза має відбуватися з дотриманням максимальної прозорості. У листі зазначено, що єдина мета цієї ініціативи – “пересвідчитись, що ця експертиза, буде прозорою стосовно того, які саме фрагменти записів будуть досліджуватись, яку країну буде обрано для здійснення експертизи, яких експертів залучено та на якому обладнанні вони працюватимуть”.

06-02-2004 На прохання редакції газети “Народна справа” Микола Томенко звернувся до міліції з проханням пришвидшити розслідування зникнення на початку грудня 2003 року журналіста радехівського часопису “Народна справа” Василя Грисюка. Як повідомив начальник Радехівського райвідділу міліції Михайло Бадан, правоохоронці обшукали весь Радехівський район Львівської у пошуках зниклого журналіста, тепер пошуки Василя Грисюка, якого востаннє бачили 4 грудня на автобусній зупинці, триватимуть на території Волині. “Відпрацьовується Горохівський район на території Волинської області, так як він працював там три роки тому в редакції газети кореспондентом”, - повідомив Михайло Бадан.

Двоюрідна сестра та мати зниклого запевнили начальника обласної міліції Олега Сала, що зниклий ворогів не мав і його зникнення виглядає доволі загадковим та незрозумілим. Сліди журналіста шукатимуть і на факультеті журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка, на заочному відділенні якого вчився Василь Грисюк. Міліція розглядає різні версії, однак малоймовірною вважають версію про зникнення через журналістську діяльність - у прокуратурі та міліції вивчили всі статті журналіста і визнали їх нейтральними. Вочевидь, правоохоронці уже не сподіваються знайти журналіста живим - порушено кримінальну справу про вбивство.

27-02-2004 Співробітники СБУ повідомили про затримання ще одного підозрюваного у вбивстві директора телекомпанії “ТОР” Ігоря Александрова. Це мешканець Донецької області, що діяв у складі організованого злочинного угрупування і тривалий час перебував у розшуку. Між тим у прес-службі СБУ кажуть, що не зважаючи на ще одне затримання підозрюваного у вбивстві Александрова, слідство не завершене.

Прес-служба Генпрокуратури у свою чергу заявила, що обурена такими заявами Служби безпеки України, що порушують таємницю слідства. За словами прес-секретаря Генпрокурора Оксани Соколової у співробітників Генпрокуратури вже неодноразово виникали неприємності через те, що СБУ розголошує подібну інформацію. Соколова додала, що повідомляти такі дані без дозволу слідчого, що веде справу – заборонено.


Арешти та затримання журналістів – 0


Побиття, напади та залякування журналістів та ЗМІ – 6

01-02-04 Стало відомо про побиття невідомими 30-01-04 у Кіровограді колишнього тележурналіста, а зараз голову ради громадського інформаційно-аналітичного центру “Свобода слова” Юрія Михайловича. За словами свідків та самого Михайловича, напад на нього був скоєний близько 11 години дня у під’їзді його будинку на одній з центральних вулиць міста. На нього напали двоє чоловіків, які, за його словами, були озброєні залізними прутами. Оскільки судово-медична експертиза ще не призначена, вид зброї та обставини побиття зараз підтвердити неможливо. За словами Михайловича, нападники зустріли його між другим та третім поверхом, оточили та завдали два удари по голові. Михайлович, який є людиною міцної статури і раніше займався спортом, каже, що після другого удару він впав, але не втратив свідомості і почав кричати та відбиватися ногами. За його словами, сусіди, які почали відкривати свої двері, змусили нападників утекти.

За результатами медичних обстежень, Михайлович отримав ушкодження середньої тяжкості. У результаті удару, що був нанесений в область скроні, йому було зламано скроневу кістку та завдано забій мозку. Інші удари не призвели до суттєвих ушкоджень. У розмові з ІМІ Юрій Михайлович заявив, що пов’язує інцидент з своєю професійною діяльністю, аргументуючи тим, що “інших конфліктів в нього ні з ким не було, власним бізнесом ніколи не займався, аби розглядати грошові варіанти”. На його думку, інцидент може бути наслідком його критичних журналістських публікацій та телесюжетів. Зокрема, після виходу наприкінці жовтня 2003 року в ефір Кіровоградської обласної державної телерадіокомпанії програми “Кіровоград – зона теплової катастрофи” з критичним висвітленням діяльності мера та губернатора, яку потім було знято з ефіру, повтору не відбулося.

Директор КОДТРК Сергій Омельчук підтвердив ІМІ, “що Юрій Михайлович дійсно періодично робив програми, але вони, переважно, були непрофесійними та однобокими”, оскільки не містили протилежних точок зору. Враховуючи, що після його програм на адресу телерадіокомпанії неодноразово подавалися позови, керівництво КОДТРК вирішило зняти вищезгадану програму з повтору та запропонувало автору доопрацювати матеріал. За словами Сергія Омельчука, Юрій Михайлович не є професійним журналістом, більше того, вважається ”конфліктною людиною”. Коментуючи для ІМІ ситуацію, головний редактор кіровоградської телерадіокомпанії “ТТV” Сергій Полулях висловив іншу точку зору: напад на Юрія Михайловича “було вчинено відверто, аби залякати місцеві ЗМІ перед виборами”.

Натомість, як повідомив ІМІ начальник чергової частини УМВС Кіровоградської області Віталій Петренко, правоохоронні органи відкидають професійний зв’язок, оскільки не вважають Юрія Михайловича журналістом. “В офіційній довідці, яку ми отримали від обласної Спілки журналістів України, таке прізвище в списках членів не значиться. Також, за нашими даними, Юрій Михайлович не працює в жодному ЗМІ. А громадський інформаційно-аналітичний центр “Свобода слова” - офіційно не зареєстрована організація”, - констатував Віталій Петренко. Нині правоохоронними органами здійснюють необхідні оперативно-слідчі дії. 17-18-02-04 Київська незалежна медіа-профспілка та ІМІ провели в Кіровограді спільне журналістське розслідування, яке встановило, що напад на Михайловича з великою вірогідністю пов’язаний з його професійною діяльністю. 19-02-04 Спільна місія ІМІ та КНМП, що тривала 17-18 лютого у Кіровограді проводила журналістське розслідування обставин нападу на журналіста Юрія Михайловича. Члени місії встановили, що Юрій Михайлович дійсно є журналістом, півтора року працював на компанії TTV у відділі новини. Потім робив авторську програму на КОДТРК - „НЕП”, що була присвячена економічній тематиці. Згодом, програму “Аргументи: за і проти”.

Керівник юридичного відділу ІМІ Інна Ведмеденко зазначила, що Юрій Михайлович дійсно працював над гострими матеріалами, що викликали незадоволення з боку багатьох впливових осіб Кіровоградської області. Після закриття програми Юрій Михайлович перейшов до мерії Кіровограда прес-секретарем, але звільнився через півроку.

Остання гостра програма на телебаченні вийшла 11 листопада 2003 року і містила різку критику керівництва кіровоградської області щодо здачі в оренду міської Теплоелектроцентралі.

На думку членів місії, напад не можна трактувати однозначно, оскільки підстави мали провокаційний характер: напад було здійснено об 11 годині ранку, нападали двоє. Проте, не можна виключати і версії випадковості, оскільки напасти та побити такого міцної статури чоловіка, як Юрій Михайлович важко навіть двом особам.

Справу про напад на журналіста було порушено 4 лютого 2004 року за частиною 2 статті 112 Кримінального Кодексу України Хуліганство). Наразі Юрій Михайлович є головою правління громадської організації “Свобода слова”, що за даними делегації зареєстрована за всіма правилами

13-02-04 У Вінниці було побито оператора місцевої телекомпанії “Прем’єр” Олександра Семенова.

Головний редактор ТРК Андрій Орленко повідомив кореспонденту ІМІ, що інцидент стався через намагання журналістів телекомпанії висвітлити перебіг війни між засновниками ВАТ “ВСП “Ремтехсільмаш”.

- Війни між засновниками цього підприємства точаться не перший день. Декілька днів тому, представник однієї з засновницьких сторін, яка не погодилася з політикою іншої і вважає себе ображеною, засів у кабінеті директора і розпочав голодування. Журналіст Юлія Шепунова та оператор Олександр Семенов працювали на місці події. Голодуючий – один з відомих на Вінниччині своєю суспільно-політичною діяльністю братів Щетиніних, заявляв, вказуючи на оператора ТРК, що через нього він не може приймати їжу, - зауважив пан Орленко. Також головний редактор розповів, що на захист голодуючого пана Щетиніна піднявся його середній брат Сергій.

- Побачивши, що його знімають камерою, Сергій Щетинін накинувся на оператора Олександра. Намагався його побити, а коли той вислизнув, від люті розбив шибку у вікні, а, поранившись, заявив, що це діло рук оператора ТРК, - повідомив головний редактор. Андрій Орленко також розповів кореспонденту ІМІ, що вони зареєстрували побиття працівника ЗМІ, написали заяви у правоохоронні органи. Підсумовуючи, Андрій Орленко сказав: “Ми не сподіваємося, що Сергій Щетинін понесе серйозне покарання, але зробимо все, щоб справа набула широкого розголосу. Ми вже звернулися до колег, а також депутатів міської ради з проханням звернути увагу на цей факт. Нам хочеться примусити пана Щетиніна вибачитися за свою поведінку.” 25-02-04 директор вінницької ТРК “Прем’єр” Леонід Вільчинський повідомив кореспонденту ІМІ, що за неперевіреною інформацією, яку подають ЗМІ Вінниччини, депутат міськради Володимир Щетинін разом з братом Сергієм Щетиніним, подали позов до суду. У позові вони вимагають відшкодування шкоди у зв’язку з тим, що працівник ТБ засліпив їм очі освітлювальним приладом телекамери. Проте за словами пана Вільчинського, в інструкції до телекамери сказано, що освітлювальний прилад є безпечним для очей на відстані 30 сантиметрів, а Сергій Щетиніна знімали з більшої відстані.

Крім того, пан Вільчинський зазначив, що справа набула широкого резонансу в області. “Нашою проблемою з депутатами місцевої влади зацікавилося посольство США, - повідомив Леонід Вільчинський. У зв’язку з цим вони збираються прислати до Вінниці свого представника і з’ясувати обставини конфлікту.” Він повідомив, що зрушень у розслідуванні справи майже немає. Ми звернулися до Вінницької обласної прокуратури із проханням порушити проти Сергія Щетиніна справу за статтею 171 Кримінального Кодексу України, але справу передали до Староміського району Вінниці. Із відшкодуванням моральної шкоди стан справ також поки що невідомий, - зазначив Леонід Вільчинський.

20-02-04 Здійснено напад на директора інтернет-проекту “Київ-2000” Костянтина Астахова. Це відбулося близько 23.30 за київським часом на автомобільній стоянці на розі вулиць Виборзької та Індустріальної, повідомляє інтернет-проект Kiev2000. Під час паркуванні особистого автомобіля (ГАЗ-3110) на погано освітлюваній автостоянці Костянтин Астахов злегка зачепив передні праві двері автомобіля Мерседес (державний номер 227-15 КТ). Автомобілі не були пошкоджені. З боксу СТО, розташованої на території автостоянки, вискочило декілька п'яних чоловіків, які без пояснень і розмов повалили Костянтина на землю і почали бити. Працівники автостоянки на це ситуацію не відреагували.

У розмові з кореспондентом ІМІ, менеджер зі спецпроектів Олександр Брамс повідомив, що постраждалий не пов’язує інцидент з професійною діяльністю. Натомість Костянтин Астахов, що отримав важкі тілесні ушкодження і наразі знаходиться у лікарні, хоче, щоб подія набула розголосу. Причиною такого бажання є те що зараз випадки хуліганських нападів почастішали. “Якби нападники мали привід для злочинних дій, наприклад, пограбування – все було б зрозуміло, - зазначив Олександр Брамс. Але компанія з семи чоловік, які протягом часу били Костянтина, робили це без мети. Нажаль, зараз такі випадки почастішали. Колектив Киев2000 готує відкритий лист до міської влади Києва з проханням звернути увагу та вжити заходів щодо врегулювання ситуації, - зазначив пан Брамс.” Зловмисники, пригрозивши вбити Костянтина, зажадали від нього 5 тисяч доларів за нанесені Мерседесові ушкодження. Однак, ні кореспонденти Київ2000, що прибули на місце події через якийсь час, ні співробітники міліції, викликані Костянтином близько 0:30 21 лютого (прибув наряд дільничних лише близько 3 годин ночі), не знайшли видимих ушкоджень автомобіля Мерседес.

Викликані співробітники міліції прийняли від Костянтина Астахова заяву в зв'язку з інцидентом, відкрили кримінальну справу за фактом злісного хуліганства, нанесення тілесних ушкоджень і навмисного псування майна. Крім цього Костянтин Астахов написав заяву-претензію керівництву автостоянки, якою володіє ТОВ «Сигнал».

У результаті медичного обстеження, що відбулося ранком наступного дня, у Костянтина виявлено струс мозку, численні садна і забиті місця на обличчі, руках, спині й інших частинах тіла.

У Костянтина було вкрадено мобільний телефон і речі, що їх носив Костянтин, (на загальну суму не менш 1500 грн.), відібрані документи і ключі на його машину. Також зловмисники нанесли ушкодження особистому автомобілю Костянтина.

28 лютого було порушено кримінальну справу за статтею 186 ч.2. ККУ Грабіж. На даний момент Костянтин Астахов знаходиться в лікарні, стан його здоров’я нормальний.

23-02-04 Скоєно напад на головного редактора газети “Наш Житомир” Сергія Юхимчука. Потерпілий повідомив, що він повертався додому 17 лютого пізно ввечері після зустрічі. На нього зненацька напали двоє невідомих осіб у темному одязі. Нападники нічого не говорили, але й нічого не забрали. Журналіст отримав численні тілесні ушкодження та перелом кісток носу. Сергію Юхимчику зроблено операцію.

У розмові з кореспондентом “Телекритика” Сергій Юхимчук повідомив, що схильний пов'язувати цей напад із професійною діяльністю. Він є редактором газети “Наш Житомир”, головною темою публікацій якої є діяльність мера Житомира Георгія Буравкова. “Я не беруся стверджувати напевно, але має місце дивний збіг обставин”, - говорить Сергій Юхимчук. У переддень Нового року невідомі кинули камінь у вікно його квартири. У той же час у місцевому суді слухається справа за позовом підприємства “Інтерстиль”, на якому у свій час головував Георгій Буравкова, до газети й автора публікації про неповернення підприємством “Інтерстиль” Європейському банку реконструкції та розвитку мільйонних кредитів. Позивачі вимагають визнати розповсюджені факти недійсними і відшкодувати підприємству немайнову шкоду у розмірі чотирьох з половиною тисяч гривень, мотивуючи це тим, що публікація в газеті змусила підприємство перереєструвати торгову марку. За словами Сергія Юхимчука, газета має документальні докази усіх наведених даних. Крім того, 10 листопада 2003 року обласною прокуратурою Житомирщини було порушено кримінальну справу за фактом неповернення підприємством кредиту ЄБРР. Наступне судове засідання призначено на 5 березня цього року.

Восени минулого року головний редактор газети “Наш Житомир” отримав анонімного листа з погрозами. У тексті згадувався ще Денис Гуланов та журналістка з газети “РІА-Тиждень”. Відомо, що у журналістки цієї газети був конфлікт із мером міста через публікацію. Також “РІА-Тиждень” змушена була в кінці минулого року змінити журналістку, акредитовану при міськраді, у відповідь на вимогу останньої. Сергій Юхимчик розповів, що одразу після отримання листа з погрозами звертався до правоохоронних органів, але через два тижні одержав відповідь з облуправління міліції, у якому йому повідомлялося про відмову в порушенні кримінальної справи. Тому Сергій Юхимчук цього разу вирішив не звертався до правоохоронців.

Газета “Наш Житомир” виходить нерегулярно. І має в місті одіозну репутацію не стільки через свою опозиційну до мера редакційну політику, скільки через те, що фінансується на кошти політичних опонентів мера. Крім того, газета поширюється безкоштовно. Але за словами Юхимчука, через те, що підприємство “Київоблпреса” розірвало договір на поширення другого номера газети.

Торік вийшло тільки три номери видання. Сергій Юхимчук стверджує, що газета не “зводить політичні рахунки”, а “реагує на дії мера, що мають суспільний резонанс” і інакше робити це в їхній ситуації неможливо.

23–02-2004 У місті Новоград-Волинському Житомирської області було побито завідуючого відділом сільського життя місцевої газети “Лесин край” Анатолія Поліщука. Інцидент стався на вул. Куйбишева о 21.20, коли журналіст повертався додому. За його словами, група молодиків підбігли ззаду, збили з ніг та почали бити - переважно по голові. В результаті нападу Анатолію Поліщуку, з-поміж численних синців та гематом, було зламано ключицю. Після нападу журналіста було госпіталізовано до травматологічного відділення місцевої лікарні. Офіційна версія міліції – «хуліганство». Як повідомили у Центрі громадських зв'язків МВС України в результаті проведення оперативно-розшукових заходів працівники міліції затримали чотирьох 17-річних учнів загальноосвітньої школи, яких підозрюють в нападі на журналіста. Триває попереднє слідство. На жаль, розслідування ускладнюється тим, що потерпілий не бачив облич своїх кривдників. Анатолій Поліщук так само розглядає хуліганські мотиви нападу, проте, й стовідсотково не відкидає зв’язок із професійною діяльністю. Оскільки, як повідомив ІМІ, на початку 90-х років активно займався політикою і є досить відомою в цьому сенсі людиною в місті. І до сьогодні є членом Конгресу Українських Націоналістів. Через побиття журналіст досі не працездатний - не може писати.

23-03-04 До редакції феодосійської газети “Кафа” протягом дня надходили анонімні телефонні дзвінки погрозливого характеру. А наступного дня редакція отримала агресивного листа від якогось Сеїта Сеїтназінова із погрозами на адресу головного редактора Ірини Прокопюк та її родини. За її словами, автор листа з використанням лайливої лексики радив залишити Крим, поки “не заріжуть її та її сина”. Також у тексті містилися заклики “Крым-татарам! Все вон за Перекоп!”. Як потім встановила міліція, прізвище вигадане.

21 лютого феодосійська газета “Кафа” у формі інтерв'ю з Іриною Прокопюк опублікувала матеріал, присвячений темі 50-річчя приєднання Криму до України. В одному з його розділів - “Хочу жить в Украине” - Ірина Прокопюк підтверджувала своє переконання прагматичними моментами та, з-поміж іншого, зазначала, що в кримчан виникне чимало проблем, якщо Крим увійде до складу Російської Федерації.

За твердженням головного редактора, не зважаючи на критичне висвітлення діяльності місцевої влади, це перша, за 12 років існування газети, погроза.

За фактом міським відділом м. Феодосії порушено кримінальну справу (ст. 129 ККУ - погроза вбивством). Однак, правоохоронці вважають маловірогідним встановити справжнього адресанта. Лист написаний олівцем на шкільному папері, проте на ньому немає жодних відбитків пальців. На думку пані Прокопюк, автор листа сподівався, що його послання буде опубліковане в популярному часописі. І з нього буде зроблено “бомбу” про те, що редактору та її сину погрожують смертю кримські татари. Утім, за словами Ірини Прокопюк, писати такі листи не в дусі кримських татар. У нас були деякі непорозуміння з кримським Меджлісом, але ми завжди знаходили компроміси.

Керівництво Меджлісу, куди звернулася редакція “Кафи” після отримання листа, так само розцінює його як “підставу”. Ірина Прокопюк зазначила, що не ставиться до цих погроз серйозно, бо гадає, що справжньою метою було не залякування, а розпалювання міжнаціонального конфлікту. “Нині в Криму проходить хвиля нагнітання міжнаціональної ворожнечі, на жаль, з боку людей російської національності. Не знаю з чим це пов’язано, може з новим сезоном, а може із виборами”, - розповіла пані Прокопюк.


Факти політичного та економічного тиску на ЗМІ та журналістів – 4

11-02-04 в ефір одеського Сьомого каналу не вийшов черговий випуск аналітичної програми “Сьогодні”. Вона проіснувала в ефірі місцевої телекомпанії “АРТ” всього два тижні. В прайм-тайм – після вечірніх новин о 22-й – незалежні журналісти, власні кореспонденти чотирьох видань (“Московские новости”, “Комсомольская правда”, “Киевские ведомости” и “День”) висловлювали свою думку щодо актуальних для Одеси проблем і гостро критикували міську владу. “АРТ” – одна з найпопулярніших місцевих телекомпаній, яка має найбільші рейтинги, тому поява в її ефірі “гострого” аналітичного проекту, так і його несподіване зникнення викликали значний резонанс у місті.

Як повідомив IMI один з авторів цієї програми, власний кореспондент газети “Московские новости” Ігор Розов, вчора черговий випуск програми, заявлений у ефірній сітці та у телевізійній програмі, без пояснення причин був знятий з ефіру і з цього часу “Сьогодні” припинила існування. Причиною закриття програми Розов вважає критику на адресу мерії і міського голови Одеси Руслана Боделана, яку дозволяли собі автори передачі.

Ігор Розов зазначив: “Який інший висновок я можу зробити, якщо припинення ефіру “Сьогодні” дивним чином співпало із поверненням мера Одеси Руслана Боделана з Києва, після його зустрічі з Президентом Кучмою? Я не можу сказати, що це зробив особисто Президент, бо не маю такою інформації. Але логіка розвитку подій свідчить саме про таке втручання.

Інша авторка аналітичної програми, одеський власкор газети “День” Олена Астрахович, схильна бачити у тому, що відбувається в Одесі, загальну тенденцію, що властива для всієї України. Авторська група програми заявила, що не має можливості вийти в ефір на іншому телеканалі, оскільки жодна місцева телекомпанія не випустить цю передачу в ефір через критичне ставлення її ведучих до політики міської влади..

У той же час мерія категорично відкидає причетність до припинення виходу телепрограми: “Згідно офіційної інформації прес-служби Президента, питання про діяльність місцевих медіа під час зустрічі мера Одеси із главою держави не обговорювалися. Мерія вважає надуманими будь-які заяви щодо втручання керівництва міста у діяльність ЗМІ”, - заявив IMI начальник управління інформації Одеського міськвиконкому Олексій Зарічанський.

11-02-04 стало відомо, що Радіо „Свобода” відмовлено в ефірі. Керівництво радіо “Довіра”, яке протягом п’яти років надавало ефір “Свободі” вирішило змінити формат мовлення. Директор української служби Радіо “Свобода” Олександр Народецький повідомив кореспонденту ІМІ, що поки ситуацію, яка виникла між ЗМІ не можна назвати конфліктом. “У цій справі ще не сказано останнього слова, я думаю, що ми будемо спілкуватися з паном Кичигіним з приводу продовження нашого мовлення на хвилях керованого ним радіо,” – зазначив пан Народецький.

Олександр Народецький зазначив, що угоди на співпрацю радіо з іншими ЗМІ укладаються спеціальним органом в США, який курує усі служби. „ У даному разі відбулося порушення умов контракту, за яким про намір відмови у послугах сторона, що їх надає, має повідомити за 30 днів.” – зазначив Олександр Народецький.

Керівник української служби переконаний у тому, що у разі, коли не вдасться домовитися з радіо “Довіра”, вони будуть шукати можливість мовити на інших хвилях. В інтерв’ю Українській правді керівник київського офісу “Свободи” Ганна Герман повідомила, що за словами Генпродюсера “Довіри” Сергія Кичигіна “програми “Радіо Свобода” у нинішньому вигляді не вписуються у нову концепцію, вони потребують переформатування. На час, поки цей період триватиме, ми змушені виключити програми “Радіо Свобода” з сітки мовлення”. Герман зазначила, що “Свобода” мала угоду з “Довірою” на 5 років мовлення, яка автоматично продовжувалася щороку – що і було зроблено на початку 2004. 17-02-04 Радіо “Свобода” не вийшло ефір на хвилях “Довіри”. Про це ІМІ повідомила голова київського офісу “Радіо ”Свобода “ Ганна Герман. За її словами, позитивних домовленостей з керівництвом “Довіри” так і не було досягнуто. Зараз ведуться переговори з іншими радіостанціями, а поки що, “Свобода” мовить на коротких хвилях.18-02-04 керівник всесвітньої служби “Свободи” Томас Дайн у своєму зверненні заявив, що припинення мовлення “Свободи” є серйозним кроком назад щодо свободи слова в Україні. Того ж дня представники радіокомпаній “Довіра” розповсюдили заяву, у якій вимагали припинити нагнітання провокаційних пліток навколо договірних відносин двох суб’єктів правовідносин.

16-02-04 до приміщення радіокомпанії “Полтава плюс” 100,6 FM, що є структурним підрозділом недержавної ТРК “ЮТА – TV” і знаходиться по вул. Жовтневій, 43 у Полтаві (поруч з редакцією газети “Полтавський вісник”), увірвалися особи, що обірвали телефонні дроти, вимкнули комп’ютери й передавач, розкурочили розетки, в результаті чого “Полтава плюс” зникла з ефіру. Вони вивели з офісу радіостанції двох журналістів (одна з них жінка), що вели передачі, супроводжуючи застосування фізичної сили ще й погрозами.

У якості підстави до таких дій представники “Дракону” пред’явили Генеральному директору ТРК „ЮТА-TV” Георгію Чечику договір на оренду цього приміщення з 16 лютого укладений між “Драконом” та фондом Полтавського міського комунального майна. Цей документ був несподіванкою для ТРК “ЮТА”, адже, по-перше, ніяких пропозицій-попереджень щодо звільнення орендованого приміщення від фонду комунального майна міста на адресу ген. директора ТРК “ЮТА” Чечика не надходило. А по-друге, він узагалі був глибоко переконаним, що питання про виселення підрозділів ТРК “ЮТА-TV” з офісу по вул. Жовтневій, 43, давно знято з порядку денного, бо рішенням Вищого господарського суду України ще в травні 2003 року визнано, що ТРК “ЮТА-TV” має право займати це приміщення безстроково на підставі договору оренди від 1 травня 1999 року між ТРК “ЮТА-TV” та редакцією газети “Полтавський вісник”.

Викликаний наряд міліції їм теж був не указ. Радіожурналісти мусили ночувати в коридорі поруч з міліціонерами й “драконівцями”. „Двічі протягом ночі, - розповів Георгій Чечик, - ми перешкоджали останнім відкрити броньовані двері за допомогою автогену (під вікнами стояли два спецавтомобілі “Полтававодоканалу”), але міліціонери, на очах яких це відбувалося, відмовилися скласти про це протокол.” О 4-й годині ранку міліція зняла пост, однак замки дверей вони встигли зіпсувати.

Гендиректору ТРК “ЮТА” на автомобільному тросі спустився з даху, розбив ногами шибку офісу на 5-му поверсі й забравшись усередину, відчинити двері приміщення радіостанції. Радіо “Полтава плюс”, що транслює радіо “Шансон” й мовить цілодобово, лише о 7-й годині ранку відновило роботу в ефірі.

- Вчинені дії містять ознаки кримінального злочину, - прокоментувала ситуацію юрконсульт ТРК “ЮТА” Олена Швець у прямому ефірі радіо “Полтава плюс” 17 лютого, - оскільки до журналістів були застосовані погрози, фізична сила, пошкоджено обладнання та телефонні мережі. Це призвело до госпіталізації співробітниці незалежного засобу масової інформації та вперше за багато років припинення мовлення на 12-ть годин, значних матеріальних і моральних збитків.

Георгій Чечик зазначив, що останній інцидент - чергова спроба міської влади донищити ТРК “ЮТА-TV”. Не без “волохатої руки” з Полтави торік не отримала ліцензії на новий термін телекомпанія “ЮТА-TV”, яка в період минулих парламентських виборів була єдиною телевізією, що надавала ефір усім згідно із законом, у тому числі й опозиційним кандидатам.” 19-02-04 президент Полтавського медіа-клубу Людмила Кучеренко повідомила кореспонденту ІМІ, що Фонд комунального майна міста Полтави підтвердив справжність документу, пред’явленого представниками федерації східних єдиноборств “Дракон” працівникам Полтавської ТРК “ЮТА”. 17-02-04 Одразу після вечірнього прямого радіоефіру радіокомпанії “Полтава плюс”, коли на студії залишилися двоє чергових журналістів, шестеро представників федерації східних єдиноборств “Дракон” знову намагалися проникнути у приміщення, ображали й залякували радійників. 19-02-04 Прес-служба Полтавської міської державної адміністрації звернулася до ЗМІ із заявою про те, що усі звинувачення керівництва Полтавської ТРК “ЮТА” є безпідставними. У зверненні зазначено: “Сімнадцятого лютого о 18.00 на частоті 100,6 мегагерц, яку використовує ТРК “ЮТА-ТV”, у прямому ефірі прозвучав виступ її власника та директора Георгія Чечика, який є ні що інше, як спроба відвернути увагу від цілої низки грубих порушень законодавства з боку Чечика протягом усієї його діяльності. Зокрема прес-служба згадує фальсифікацію документів при реєстрації ТРК, як суб’єкта господарювання, зневажання ділових партнерів, ігнорування норм права у сфері інформаційної діяльності, радіо, телебачення і електрозв’язку, незаконне розпорядження майном територіальної громади, зазіхання на право власності, тощо. “Відмовившись від виробництва власного інформаційного продукту, він, з метою збагачення, вдався до ретрансляції репертуару радіо “Шансон”, - зазначено у повідомленні.

Далі голова прес-служби Віктор Кикоть згадує інцидент, що стався днями на ТРК “ЮТА” та його підрозділі – радіо “Полтава плюс”, коли до офісу увірвалися представники федерації східних єдиноборств “Дракон”, вимкнули комп’ютери та вивели працівників у коридор. “Драконівці” представили документ, підписаний посадовцями міста на припинення оренди приміщення.

Прес-служба заявляє, що керівник каналу – пан Чечик звинуватив судові й правоохоронні органи, які діють в межах своїх повноважень, в терорі проти телерадіокомпанії та у спробах її знищити. “Були навіть названі конкретні посадові особи, які нібито “є організаторами і виконавцями” “терористичних”, на думку Чечика, акцій”, зазначено у повідомленні.

У заяві також йдеться, що представники органів місцевої влади дотримуються принципів демократизму у роботі і залишають за собою право спростування звинувачень, що пролунали в ефірі, відповідно до чинного законодавства.

Прес-служба міської ради звернулася до компетентних органів та рішуче наполягала „на необхідності глибокого вивчення законності реєстрації ТОВ “ТРК “ЮТА-ТV” та правомірність використання ним частотного ресурсу в 100,6 МГц. Крім того, вважає за доцільне дати чітку й однозначну правову оцінку інциденту, що стався в приміщенні “ЮТА-ТV”, аби унеможливити перекручення і політичні спекуляції навколо цього, мета яких зрозуміла: дестабілізувати обстановку в місті на передодні початку президентської виборчої компанії.

18-02-04 Прес-служба депутатської групи “Солідарність” поширила заяву про проведення раптової податкової перевірки на 5 каналі. Директор ТРК “Експрес-інформ” Владислав Лясовський розповів, що на сьогоднішній день жодної позапланової перевірки телеканалу не було, але телефонні дзвінки із попередженнями про податкові перевірки лунають кожен день протягом останніх двох місяців. Також пан Лясовський зазначив, що перевірки засновника - концерну Укрпромінвест вже тривають.

Крім того, - зазначив Владислав Лясовський, - ми отримали листа з міліції Подільського району з приводу необхідності надання деяких документів за 2003 рік, але говорити про тиск на наш телеканал поки що зарано”.


Нові елементи фактів політичного та економічного тиску-2

13-02-04 у розмові з кореспондентом ІМІ головний редактор ялтинської газети “Алубіка” Рагім Гумбатов розповів, що чиновник державної виконавчої служби міста Ялта повинен примусити мера міста пана Андика надавати інформацію виданню “Алубіка”. Проте, у розмові з ним державний виконавець зазначив, що примусити міського голову виконувати рішення суду дуже важко, оскільки він рідко з’являється на роботі. Наразі мерія міста не надає виданню інформацію в усному вигляді, а письмові запити газети реєструє так само, як і неіснуючі листи-відповіді. Таким чином Рагім Гумбатов не отримує протягом тривалого часу жодної відповіді на інформаційні запити до мерії міста Ялта. Нагадаємо, що Ялтинський міський суд 13-07-03 виніс рішення, яке зобов’язувало міського голову надавати інформацію виданню. Головний редактор повідомив, що звертався до прокуратури міста Ялти із проханням порушити проти міського голови кримінальну справу за статтею 171 Кримінального Кодексу України “Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів”, проте прокуратура міста відмовила. Рагім Гумбатов звернувся до Прокуратури АР Крим і його прохання було повернуте на доопрацювання до ялтинської прокуратури. За словами Гумбатова, таке ставлення міського голови пана Андика викликане гостро критичними матеріалами про діяльність міської мерії.

26-02-04 Під вимогою відновити друк газети “Український південь” у Миколаївській області зібрано близько 5 тисяч підписів городян. Багато звернень направляється голові Миколаївської обласної адміністрації Олексію Гаркуші. Проте, повідомляє РухПрес, - на них приходять відписки про нерентабельність друку газети в Миколаївській обласній друкарні. Так, заступник голови Геннадій Ніколенко у своїй відповіді члену Всеукраїнського Комітету захисту прав людини Валерію Бочарову пише, що до переслідування та заборони друкувати газету “Український Південь” облдержадміністрація ніякого відношення не має. “Причиною відмови в продовженні співпраці стала нерентабельність друкування газети малими тиражами", - повідомляє РухПрес. Нагадаємо, що з осені минулого року газеті “Українській південь” доводиться друкуватися у Херсонській області у зв’язку з тим, що Миколаївська обласна друкарня відмовилася співпрацювати з газетою, мотивуючи це замалим тиражем видання. Головний редактор видання Юрій Діденко неодноразово заявляв про те, що на видання чиниться політичний тиск через підтримку опозиційних сил, зокрема “Нашої України”.


Перешкоджання професійній діяльності журналістів – 5

02-02-04 у місті Збаражі Тернопільської області журналістів не допускали до судової зали на слухання справи за позовом до міського мера Сергія Парового. Пана Парового заарештували 31 січня та звинуватили у хабарництві. Політичні соратники міського голови, який є членом партії Собор, заявили, що факт хабарництва було зрежисовано з метою усунення з посади мера міста неупередженої людини у виборний рік.

Суд мав відбутися учора вранці. Настійливим журналістам довелося чекати до сьомої вечора 01-02-04 під дверима зали. Чиновники заявляли, що слухання справи є закритим для публіки.

03-02-2004 Стався конфлікт між знімальними групами телеканалу ICTV, програми “Енергетична Україна” та охороною Міністерства палива та енергетики. Спроби журналістів потрапити на інтернет-конференцію міністра Сергія Єрмілова скінчилися застосуванням сили з боку охоронців. 4 лютого інформаційна служба телеканалу ICTV розповсюдила серед ЗМІ заяву про перешкоджання у виконанні професійних обов’язків журналістів, а також звернулася до прем’єр-міністра Віктора Януковича та Генеральної прокуратури за наданням правової оцінки інциденту.

Як пояснила прес-служба Мінпаливенерго, “на зухвалу поведінку знімальної групи воєнізована позавідомча охорона Мінпаливенерго відреагувала, діючи згідно з інструкціями щодо порядку допуску в адмінбудинки міністерства, яким, зокрема, дозволяється вхід до адмінбудинків МПЕ представникам ЗМІ з кіно-, фото-, радіоапаратурою лише за попереднім погодженням”. 23-02-04 Генеральна Прокуратура України розглянула звернення телеканалу ICTV про перешкоджання його знімальній групі при підготовці репортажу з боку працівників охорони Міністерства палива та енергетики.

У прес-службі ГПУ повідомили, що під час прокурорської перевірки, наведені телеканалом факти підтвердилися – співробітники охорони Мінпаливенерго перевищили службові повноваження.

За результатами перевірки звільнено з посади начальника воєнізованої охорони, ще двох співробітників притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

У розмові з корреспондентом ІМІ “постраждалий” журналіст телеканалу Андрій Воронін зазначив, що рішення Генеральної прокуратури цілком справедливе, оскільки дії охоронців дійсно були перевищенням повноважень.

17-02-2004 Журналістам газет “РІО”, “Трибуна”,”Старий Замок” та телеканалу “М-студіо” в Закарпатті було відмовлено в присутності на останній прес-конференції керівника УМВС в Закарпатській області п. Варцаби. Незважаючи на те, що запрошень взяти участь в прес-конференції так і не було отримано, вони прийшли, дізнавшись про захід від колег. Але в приміщення, де відбувалась прес-конференція, журналістів не допустили, вказуючи на відсутність їх прізвищ в списках запрошених.

Коментуючи для ІМІ дану ситуацію, керівник ЦГЗ при УМВС в Закарпатській області Олександр Маківчук зазначив: “Ми повідомляли всіх заздалегідь по телефону. Хто підтвердив участь у прес-конференції - на підставі того був складений список. Туди включили всіх журналістів, до яких додзвонилися і які підтвердили свою участь. І потім, на основі цього списку(так як УМВС є режимним об’єктом) здійснювався допуск журналістів.

Натомість Наталія Логойда, журналіст газети “РІО”, по-своєму бачить, що сталося: “Я здивована тим, що відбулося. Наше видання має акредитацію і постійно запрошувалось на такі заходи. Версія про те, що до когось “не змогли дозвонитись”, мяко кажучи, несерйозна - в редакції 3-ох канальний телефон і там постійно хтось є. Вважаю, що у цьому випадку було порушено право журналістів на отримання інформації”.

23-02-04 було пограбовано офіс організації “Електорнне самоврядування” у місті Козятин. Ця організація тривалий час була посередником між органами влади та громадянами у місті. Вона надавала правову допомогу особам, що мали претензії до міської влади і не хотіли залишати їх без вирішення. Організація надавала правову допомогу громадянам. Президент медіа-корпорації “RIA”, Олександр Човган у розмові з кореспондентом ІМІ зазначив, що газета “RIA-Козятин”, на базі якої реалізовувався проект “Електронне самоврядування” регулярно оприлюднювала результати роботи проекту, і це викликало незадоволення у міської влади.

Також Олександр Човган зауважив, що з офісу було вкрадено техніку, зокрема системні блоки від комп’ютерів, у яких зберігалася інформація, накопичена за рік роботи “Електронного самоврядування”. В інформаційному повідомленні, поданому Українською асоціацією видавців періодичної преси, членом якої є корпорація, зазначено, що козятинські правоохоронці докладають значних зусиль щодо з’ясування найдрібніших обставин злочину. Крім того, до слідства долучені представники Вінницького обласного УМВС. За інформацією Олександра Човгана, створена слідча комісія. Наразі пан Човган не втрачає надії повернути техніку і запевняє, що корпорація RIA відшукає внутрішні резерви й відновить повноцінну роботу офісу “Електронного самоврядування”.

24-02-04 охорона поліграфічного комбінату “Україна” у Києві не допустила на робочі місця працівників редакцій всеукраїнських дитячих газет “Зірка” і “Зміна”, повідомила Національна спілка журналістів України.

Як повідомили агентству “Інтерфакс-Україна” в НСЖУ, журналістам навіть не дозволили взяти оригінали матеріалів для наступних номерів видань, редакційні печаті, особисті речі і гроші.

У спілці журналістів зазначили, поліграфкомбінат “Україна” “давно прагне викинути на вулицю редакції цих газет”, використовуючи як привід їх заборгованість за оренду. “Але цю проблему створив сам поліграфкомбінат: всупереч законам України і постановам Кабміну він бере не по одній гривні за квадратний метр орендованої площі на рік, а як із комерційних структур”, - зазначили в НСЖУ.

Ігор Лубченко звернувся до президента України Леоніда Кучми з проханням якомога швидше прийняти його і редакторів газет “Зірка” і “Зміна2, “щоб врятувати видання від загибелі, дати редакціям виконати свої обов’язки перед дітьми-передплатниками”.


Нові елементи перешкоджання професійній діяльності –1

13-02-2004 “Радіо Рокс” отримав офіційну відповідь Міністерства охорони здоров’я, у якій йдеться, що порушень щодо дотримання санепідемічних норм з боку “Радіо Рокс” не зафіксовано. Нагадаємо, що 20 січня 2004 року було припинено мовлення “Радіо Рокс”, яке подає в ефір програми “Громадського радіо” та прямі трансляції засідань сесії Верховної Ради України. Це сталося через відключення радіопередавача від електроенергії, який знаходиться на території заводу “Арсенал”. Керівництво останнього пояснило відключення наявністю в них відповідного рішення санепідемстанції.

Натомість, як повідомив ІМІ технічний директор “Радіо Рокс” Віталій Шевченко, радіостанція “має санепідемпаспорт на роботу даного типу обладнання саме в тому місці”.

Крім того, “Радіо Рокс” звернулося до прем’єр-міністра України Віктора Януковича з проханням розібратися у ситуації.

Перевірка, проведена Міністерством охорони здоров’я, за дорученням прем’єр-міністра, не зафіксувала порушень з боку “Радіо Рокс”. Зокрема, як йдеться у офіційній відповіді, “МОЗ не вбачає законних підстав для відміни санепадемпаспорту радіостанції”.

На 3 березня “Радіо-Рокс” запланувало вийти в ефір. Про це ІМІ повідомив технічний директор радіостанції Віталій Шевченко. За його словами, спочатку буде запущено тестовий сигнал, а потім уже розпочнетьcя повноцінне мовлення.


Судові позови до ЗМІ та журналістів – 0


Нові елементи про позови до ЗМІ та журналістів – 9

04-02-2004 Матеріальні вимоги позивача Геннадія Труханова до одеської газети “Правое дело” замінені спростуванням. Про це заявив його адвокат під час судового засідання у справі “Про захист честі, гідності, ділової репутації”. Нагадаємо, що приводом до позову став передрук “Правим делом” статті “Спецслужби или торговое представительство?” з Інтернет-видання Vlasti.net. Внаслідок чого, один з “героїв” публікації – Геннадій Труханов - подав позов до Приморського районного суду Одеси “Про захист честі, гідності, ділової репутації” і стягнення морально-матеріальної шкоди у розмірі 200 тисяч гривень, поділивши її між редакцією газети “Правое дело” та головним редактором Леонідом Штекелем. Суддя Приморського районного суду Одеси вирішив відкласти судове засідання до 27-02-04 для уточнення умов укладання мирової угоди та тексту спростування. Клопотання про це заявив адвокат газети “Правое дело” Віталій Шепель. За словами представника інтересів газети в суді та редактора громадської приймальні “Правого дела” Ірини Голобородько, сторони “дійшли спільного знаменника та нині шукають вигідний для обох сторін компроміс”.

09-02-04 мав відбутися суд за позовом Андрія Грачова до журналістки Лілії Буджурової, але розгляд справи було перенесено на 01-02-04 року через неготовність сторін. У розмові з кореспондентом ІМІ Пані Буджурова зазначила, що вона не була присутня у суді перед самим початком розгляду справи, але були присутні її представники, але представник інтересів позивача повідомив суду, що оскільки Буджурова поїхала, то він не хоче брати участі у судовому засіданні. Наріман Абдурешитов, який представляє інтереси пані Буджурової, звернувся до суддів з цього приводу, але вони розвели руками і сказали, що втримувати будь-кого у залі суду не можуть.

Нагадаємо, що позов було подано у березні 2003 року, але Залізничний суд міста Сімферополя відмовив у його задоволенні. Проте позивач Андрій Грачов звернувся до апеляційного суду. Суть позову полягає у звинувачені журналістки Лілії Буджурової у нанесенні моральної шкоди позивачеві змістом статті, опублікованої на сайті “Українська правда” 09-09-03 року. Матеріал журналістки мав назву „Владимир Лутьев - Николай Котляревський: “шпионский роман”. У ньому йшлося, що Володимир Лутьєв замовив пану Грачову убивство місцевого чиновника Котляревського, Грачов, начебто, повідомив про це правоохоронним органам. Крім того, був причетний до вбивства 4 осіб у Сімферополі, яке скоїв Манько – друг дитинства Грачова. Ця справа представляє інтерес з багатьох причин. Це один з перших випадків, коли позивач висуває претензії з приводу інформації, що була розповсюджена за допомогою Інтернет-ЗМІ. Позивач не заперечує факти, а лише судження автора статті з їх приводу.

11-02-2004 Апеляційний суд Автономної республіки Крим задовольнив позов депутата Верховної Ради АРК Миколи Котляревського до редакції газети “Евпаторийская неделя” і її редактора Володимира Лутьєва про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодуванню моральної шкоди. Суд визнав недійсними відомості, що викладаються В. Лутьєвим про М. Котляревського у газеті “Евпаторийская неделя”.

Суд зобов’язав редакцію газети опублікувати спростування неправдивої інформації тим же шрифтом на 1-й сторінці газети, і випустити накладом 20 тис. екземплярів.

Суд стягнув на користь позивача, як відшкодування моральної шкоди, з В. Лутьєва 300 тис. грн., а з редакції газети - 10 тис. грн.

11-02-2004 в Апеляційному суді міста Севастополя відбулося перше судове засідання у справі редактора газета “Евпаторийская неделя” Володимира Лутьєва. Нагадаємо, що журналіста звинувачують у замаху на вбивство кримського депутата Миколи Котляревського. Під час судового засідання позивач Микола Котляревський заявив клопотання щодо відводу суді, аргументуючи це тим, що розгляд справи може бути упередженим, оскільки Володимир Лутьєв має вплив на суддюю. Клопотання було відхилено.

Тоді Микола Котляревський заявив чергове клопотання. У ньому йшлося про те, що на адресу його родини, зокрема, дружини, неодноразово надходили погрози від Володимира Лутьєва. У зв’язку з цим, пан Котляревський вимагав зміни запобіжного заходу для редактора “Евпаторийской недели” з підписки про невиїзд на взяття під варту. Проте, у цьому клопотанні також було відмовлено, оскільки пан Котляревський не надав суду доказів, зареєстрованих в правоохоронних органах заяв про погрози від Лутьєва членам родини.

Сам редактор газети вважає, що таким чином з ним хочуть розправитися за публікації, які він друкує в своїй газеті про гучні кримінальні справи, пов'язані з Миколою Котляревським.

Наступне судове засідання у цій справі призначене на 24 лютого. 24-02-2004 Допитали двох з п’яти свідків, яких було викликано в судове засідання. Розгляд справи продовжується. Нагадаємо, що В. Лутьєва було затримано 11-11-02 року за підозрою у здійсненні злочину, передбаченого статтями 15, 115 і 115 ч.2 п. 11 Кримінального кодексу України – “навмисне убивство, зроблене за замовленням” - по факту замовлення на вбивство М. Котляревського. 20 листопада 2002 року В. Лутьєв за рішенням місцевого суду Центрального району був арештований і поміщений у слідчий ізолятор.

3 грудня 2002 року Апеляційний суд Криму скасував рішення місцевого суду Центрального району Сімферополя про арешт В. Лутьєва і змінив йому запобіжний захід на підписку про невиїзд. У вересні 2003 року Апеляційний суд Херсонської області прийняв рішення про взяття під варту В. Лутьєва. Наприкінці 2003 року Апеляційний суд Севастополя відклав розгляд справи у відношенні редактора В. Лутьєва у зв'язку з відмовленням адвоката Олександра Гнєздова представляти інтереси В. Лутьєва в суді. В. Лутьєву був наданий час для укладання договору з іншим адвокатом.

17-02-04 Народний депутат України Юлія Тимошенко направила депутатський запит на ім'я голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Бориса Холода, у якому говориться про ігнорування телевізійним каналом “Студія 1+1” виконання 4-х судових рішень у справах, які студія їй програла. Адвокат Тимошенко - Віктор Швець повідомив, що у запиті, зокрема, мова йде про те, що “1+1” не виконує судові рішення, які набули законної сили (у тому числі і після розгляду у Верховному Суді України). Згідно з цими рішеннями, канал “1+1” зобов'язаний надати Ю.Тимошенко прямий ефір для спростування недостовірної інформації поширеної про неї на телеканалі.

Представники юридичного відділу блоку БЮТ повідомили кореспонденту ІМІ, що телеканал вже неодноразово сплачував штрафи за невиконання судових рішень у справах, виграних пані Тимошенко. Також повідомили, що судова тяганина між каналом “1+1” та Юлією Тимошенко триває із виборчої кампанії 2002 року, коли у програмах В’ячеслава Піховшека та Дмитра Корчинського з’являлися повідомлення про лідера блоку БЮТ, за які вона подавала позови до суду, звинувачуючи авторів передач в образі честі, гідності та ділової репутації. “Найголовніша причина через яку “1+1” не погоджується на спростування полягає у тому, що суд присудив надати Юлії Тимошенко обсяг ефірного часу для спростування інформації”, - зазначили представники блоку БЮТ.

У розмові з кореспондентом ІМІ Дмитро Корчинський зазначив, що він не може відповідати за політику усього каналу, але йому завжди цікаво послухати розумну людину, якою він вважає Юлію Тимошенко. Також він додав, що він у своїх передачах завжди ставився до неї позитивно, але вона подала на нього позов до суду. “Дуже прикро, що деякі жарти пані Юлія Тимошенко прийняла за наклеп”, - сказав телеведучий.

19–02-2004 в Івано-Франківському міському суді завершилось слухання справи під головуванням судді Галини Шалаути за позовом керівника обласної організації ВО “Батьківщина” Дмитра Шлемка, який був поданий на початку 2003 року на місцеву газету “Репортер” та автора статті “Хто не з нами, той проти нас, або “Псевдопатріоти почали пошуки ворогів народу”, опублікованої в останньому номері 2002 року. Позивач вимагав спростування неправдивої на його думку інформації та відшкодування моральної шкоди в сумі 50 тисяч гривень. Суд відмовив Дмитру Шлемку в задоволенні всіх позовних вимог, мотивуючи рішення тим, що автор оприлюднив у статті свої “оціночні судження” щодо діяльності політичного діяча – Дмитра Шлемка.

25-02-04 в Івано-Франківському міському суді відбулося чергове, третє, слухання справи за позовом народного депутата України по виборчому округу № 90 Романа Зварича до Івано-Франківської “ТРК 3-я студія”. Наступне засідання призначене на 12 березня.

Перед судовим засіданням Роман Зварич заявив кореспонденту ІМІ, що має намір переглянути суму відшкодування і що його мета – не допустити подальших дій подібного характеру з боку цієї телестудії стосовно будь-якого громадянина України.

Те ж саме він зазначив і під час судового засідання. А в інтерв’ю газеті “2000” (число 21-22 за 2003 рік), яке також цитувалося у судовому засіданні, Роман Зварич сказав, що має намір закрити студію і що таку суму виставив свідомо; “якщо у них нема таких грошей,... буду вимагати 25% Статутного фонду” товариства з обмеженою відповідальністю “ТРК 3-я студія”.

Представник відповідача, на той час директор “ТРК 3-я студія” Олег Головенський давав суду пояснення на всі пункти позовної заяви. Його основний аргумент полягає в тому, що журналіст, готуючи матеріал в ефір, мав право на оціночні судження. Саме оціночні судження, за словами пана Головенського, і не влаштовують пана Зварича. Однак, за загальновизнаною європейською практикою, зазначив Олег Головенський кореспонденту ІМІ, журналіст, готуючи матеріал і опрацьовуючи факти, має право висловлювати оціночні судження, надто якщо це стосується людини публічної, якою і є пан Зварич.

Нагадаємо суть позову полягала в тому, що у лютому-березні 2002 року, під час виборчих перегонів, “3-я студія” видала в ефір низку сюжетів, у яких, за словами Романа Зварича, подала неправдиву інформацію про нього, як про кандидата у народні депутати, що завдало шкоди його честі й гідності та діловій репутації. Суму немайнового відшкодування народний депутат означив у 10 мільйонів гривень.

25-02-04 Вищий господарський суд виніс постанову про повернення справи за позовом ТБ Табачук до 5 каналу на повторний розгляд до суду першої інстанції. Прояснюючи ситуацію, що виникла між ”5 каналом” та “ТВ Табачук”, Владислав Лясовський розповів, що у 2002 році у Києві вперше було оголошено конкурс на 48 частоту. У ньому брали участь усього дві телекомпанії – Експрес-інформ та ще одна, представники якої жодного разу не відвідали засідання Нацради. “Тоді було прийнято рішення, що переможця не визначено. Але у ході судового процесу “5 канал” отримав позитивне рішення на свою користь. Під час розгляду питання у суді, Нацрада, хоча й не мала права цього робити, оголосила другий конкурс на цю частоту, зазначив Владислав Лясовський. - На другому конкурсі особисто був присутній пан Табачук, але оголошення другого конкурсу було процедурною помилкою, яку потім визнала Нацрада і видала ліцензію на мовлення, відповідно, другий конкурс автоматично було закрито.

Далі Владислав Лясовський розповів:

”Експрес-інформ” виграв суди першої та другої інстанцій. Проте, пан Табачук звернувся до Вищого арбітражного суду. У розмові з кореспондентом ІМІ директор ТРК Владислав Лясовський зауважив, що йому не зрозуміла позиція Вадима Табачука, оскільки, якщо він має претензії до Національної ради, то позиватися треба до неї

27-02-2004 Суддя Приморського районного суду Одеси заявив про перенесення наступного судового засідання у справі за позовом до одеської газети “Правое дело” щодо захисту честі, гідності, ділової репутації” на 10 березня у зв’язку з тим, що адвокат видання досі не ознайомився з матеріалами справи. Причиною неознайомлення є затяжна хвороба секретаря. Проте, суддя запевнив адвоката газети Віталія Шепеля, що до вівторка, 2 березня, він отримає таку можливість. Нагадаємо, що приводом до позову став передрук “Правим делом” статті “Спецслужби или торговое представительство?” з Інтернет-видання Vlasti.net. Внаслідок чого, один з “героїв” публікації – Геннадій Труханов - подав позов до Приморського районного суду Одеси “Про захист честі, гідності, ділової репутації” і стягнення морально-матеріальної шкоди у розмірі 200 тисяч гривень, поділивши її між редакцією газети “Правое дело” та головним редактором Леонідом Штекелем. Пізніше матеріальні вимоги були замінені спростуванням.


Позови та заяви, ініційовані ЗМІ та журналістами – 1

16-02-04 журналіст Володимир Бойко звернувся до прокуратури Донецької області з заявою про порушення кримінальної справи проти судді Куйбишевського районного суду м. Донецька Н.Черткової за ознаками статті 364 частина 2 Кримінального кодексу України – “зловживання посадовим становищем”. Як сказано в заяві, в червні 2003 року в тижневику “Грані-плюс” була надрукована стаття В.Бойка “Прокурор “милістю божою”, в який йшлося про діяльність донецької Компанії “Свята Діва Марія” та зв’язок між цією Компанією та нинішнім Генеральним прокурором. У жовтні 2003 року стаття була передрукована донецькою газетою “Остров”, після чого “Свята Діва Марія” подала позов до суду, вимагаючи сплати 270 тис. гривень. Головна претензія позивача полягає в тому, що В.Бойко назвав Покровський ринок у Донецьку, побудований Компанією впритул до Храму Покрова Богородиці, “ринково-храмовим комплексом”. З точки зору позивача, такий вислів ображає ділову репутацію Компанії, оскільки, як сказано в позовній заяві, згідно з канонами православної церкви начебто при храмі має бути обов’язково розташований ринок.

Однак, позов був поданий не до “Грані-плюс”, де стаття була вперше надрукована, а до тижневика “Остров”, хоча, відповідно до чинного законодавства, ЗМІ не несе відповідальності за передрук з іншого ЗМІ. При цьому Компанія, подаючи позов, не заплатила державне мито в сумі 27 тисяч гривень. Тим не менш, суддя Куйбишевського районного суду м. Донецька Н.Черткова прийняла позов до розгляду і слухає справу у відсутності самого журналіста, попри вимоги В.Бойка викликати його належним чином у судове засідання. Вже відбулося кілька судових засідань і 20 лютого Н.Черткова має винести рішення. Суддя відхилила вимоги представників газети “Остров” зобов’язати позивача сплатити державне мито в передбаченому законом обсязі мотивуючи це тим, що відповідачі не вправі контролювати сплату держмита позивачем. Суддя також відхилила клопотання представників газети викликати в суд автора публікації та витребувати документи, на підставі яких писалася стаття.

Оскільки суд не має права звільняти сторони від сплати державного мита (це може робити тільки орган місцевого самоврядування, до бюджету якого мито сплачується), Володимир Бойко вимагає порушити проти судді кримінальну справу за зловживання посадовим становищем на користь Компанії “Свята Діва Марія”, а також дати оцінку тому факту, що суддя в засіданні надає представникам Компанії юридичні консультації та неодноразово висловлювала погрози на адресу журналіста. Володимир Бойко також звернувся до Голови СБУ з проханням скласти щодо судді Н.Черткової протокол про скоєння нею корупційного діяння у вигляді надання непередбачених законом привілеїв Компанії, яка за твердженням журналіста належить Генеральному прокурору та його найближчому помічникові Рафаелю Кузьміну (нині – заступник прокурора Донецької області).


Нові елементи позовів, ініційованих ЗМІ та журналістами - 3

04-02-2004 Під час судового засідання у справі за позовом шосткінської газети “Перекресток” до колишньої начальниці місцевого РАГСу - умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів - суддя Шосткінського районного суду заявив про самовідвід. Своє рішення суддя Олег Чорнобай мотивував забезпеченням неупередженості судового розгляду, оскільки він у минулому працював разом із звинуваченою в правоохоронних органах. Для позивача це рішення виявилося дуже несподіваним. За словами Лариси Якубенко, директора шосткінської телекомпанії “Телеком-сервіс”, яка є видавцем газети “Перекресток”, матеріали справи знаходилися в судді ще з літа і він міг із самого початку заявити про самовідвід. “Складається враження, що це сплановане затягування справи або ведення якихось залаштункових ігор”, - заявила вона.

Нагадаємо, що у газеті “Перекресток” на останній сторінці в рубриці “Архиваріус” друкувалися відомості щодо кількості зареєстрованих народжених, одружених та померлих осіб міста. Проте, із приходом нового керівництва РАГСу, журналісти перестали отримувати ці відомості навіть за офіційним запитом від редактора видання. Натомість, завідувачка РАГСу Ірина Дехтярьова вимагала друкувати на сторінках комерційного видання виступи своїх колег щодо діяльності очолюваної нею організації. У листі, надісланому до редакції 20 березня 2003 року, Ірина Дехтярьова зазначила, що оскільки працівники редакції відмовили їй у наданні площі для виступу представників РАГСу, вона відмовляється надавати їм статистичну інформацію.

Нагадаємо, що 2 червня 2003 року Шосткінським міжрайонним прокурором Сумської області порушено кримінальну справу за ст.171 ч.1 КК України про умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів відносно начальника відділу РАГС Шосткинського міського управління юстиції.

05-02-2004 Місцевий суд Франківського району м. Львова повністю задовольнив позовні вимоги завідувача відділом криміналу газети “Високий Замок” Валерія Сагайдака до ЗАТ “Видавничий Дім “Високий Замок” і голови правління ЗАТ “Видавничий Дім “Високий Замок” Степана Курпіля про поновлення на посаді та оплати середньомісячного заробітку за період вимушеного прогулу. Валерій Сагайдак працював у газеті “Високий Замок” з вересня 1995 р. А 30 липня 2002 р. за наказом голови правління ЗАТ “Видавничий Дім “Високий Замок” його було звільнено з роботи за ст. 40 п. 3 і п. 4 Кодексу Законів України про працю - неодноразові прогули та злісне невиконання посадових обов’язків. У двосторінковому наказі головний редактор газети “Високий Замок” Степан Курпіль аргументував своє рішення тим, що протягом тривалого часу Валерій Сагайдак “самоусувається від своїх професійних і посадових обов’язків”, за дев’ять місяців “не опублікував у “Високому Замку” жодного матеріалу”, а “на щотижневих нарадах із тематичного планування демонстративно читає чужі газети”. Крім того не тільки порушує елементарну журналістську етику, а й “підриває авторитет марки “Високого Замку” та його керівництва” тим, що “публікує свої матеріли у конкуренційній газеті “Молода Галичина” під псевдонімом”.

Натомість, Валерій Сагайдак не погоджувався із звинуваченнями редактора. Більше того, він розцінив дії головного редактора, як помсту за відмову віддати свої акції, як одного з акціонерів ЗАТ “Видавничий дім ”Високий замок” у лютому 2001 року. У серпні 2002 року він звернувся із позовом до суду щодо протизаконних дій Степана Курпіля.

Відсутність матеріалів у “Високому Замку” (протягом 9 місяців не вийшло жодного матеріалу) Сагайдак, який до того періодично публікувався, пояснив, надавши суду оригінали підготовлених до друку матеріалів, на яких стояло розпорядження Степана Курпіля “вивчати українську мову”.

Сам журналіст пояснив ІМІ, що багато матеріалів, які були підготовлені ним, “керівництво газети без пояснень просто кидало в смітник”. У зв’язку із цим він попросив суд винести окрему ухвалу про порушення кримінальної справи проти Степана Курпіля за переслідування його як журналіста. Степан Курпіль вважає рішення суду необ’єктивним та стверджує, що журналіст спеціально провокував конфлікт, вигадував різні брудні інсценуації, і йому нічого не залишалося, як звільнити Валерія Сагайдака з роботи. На сьогодні керівник “Високого Замку” ще остаточно не визначився подавати апеляцію чи ні.

Львівські колеги відгукуються про Валерія Сагайдака, як про “справжнього” журналіста, який професійно шукав і використовував інформацію, проводив цікаві журналістські розслідування з кримінальної тематики. 26 лютого редакція “Високого замку” подала апеляційну скаргу, нині чекають рішення суду.

19-02-2004 У справі за позовом криворізьких журналістів до міської влади, яка, на їхню думку, перешкоджає професійній діяльності, відбулося перше судове засідання. Позивачами виступають 8 представників переважно недержавних ЗМІ – “Кривий Ріг вечірній”, “Право”, “ВЕК. Вестник Кривбасса”, “Комуніст Кривбасу”, “Наш криминал”, “Что новенького?”, “Голос України”. За словами Сергія Якименка, який виступає в суді за дорученням журналістів, їхні вимоги не змінилися. “Ми наполягаємо, аби суд дав правову оцінку протизаконним діям криворізьких чиновників - ненадання інформації”, - зазначив в розмові з кореспондентом ІМІ Сергій Якименко. Натомість, як повідомили в прес-службі криворізької міськради, вони готові надавати журналістам будь-яку інформацію, окрім актів, які носять індивідуальний характер. “Це рішення було ухвалене місцевими депутатами в рамках чинного законодавства, зокрема, Закону України “Про інформацію”. Вони готові відстоювати свою точку зору, аби вищезгадана інформація не була предметом спекуляції”, - прокоментувала прес-секретар криворізької міськради Олена Лопирьова.

Суддя Місцевого суду Дзержинського району Кривого Рогу Вікторія Костенко вислухала пояснення обох сторін, відклавши дебати опонентів до 19 березня.

http://imi.org.ua/?id=read&n=2749&yy=2004

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1078504906.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua