Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 20-03-2004
Олександр Жир: Яцуба – це крок уперед
http://www.polit.com.ua/?poid=3&id=954

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1079810712.html

Читачі, сподіваюся, що ви ще не забули прізвище Жир. Депутат Олександр Олександрович Жир очолював у Верховній Раді минулого скликання комісію з розслідування "справи Гонгадзе" і інших резонансних злочинів. У Раду-2004 адмінресурс Жира не пропустив, знявши з виборчої гонки за 2 дні до голосування. На даний момент О.Жир очолює Дніпропетровську обласну організацію партії "Реформи і порядок".

Олександр Олександрович, що Ви можете сказати з приводу останнього голосного скандалу, що розгорівся в Україні через закриття газети "Сільські вісті"? Чи знаєте Ви, хто такий Вадим Рабинович, що активно підтримує цей скандал?
- Насамперед я хочу сказати, що події, вірніше, провокація у відношенні газети "Сільські вісті" – це одна зі складових частин плану, що реалізовується оточенням Президента після того, як були обнародувані записи з його кабінету. Ці матеріали підтверджують, що відношення Президента до міжнаціональних питань будується з позиції антисемітизму, і це є факт. І створений відразу після обнародування записів антикризовий комітет при Президенті включав у свої плани обілення Кучми, у тому числі й у цьому питанні.

Якщо говорити про антисемітизм, то я вважаю, що, як і будь-який інший прояв ксенофобії (українофобства, татарофобії) – це дуже небезпечне психічне захворювання, те саме, що шизофренія. Адже коли ми подивимося, хто обікрав українців, то побачимо, що серед них були українець Лазаренко, українець Бакай і, поряд з ними, – єврей Рабинович. Тому кампанія проти "Сільських вістей", організована Вадимом Рабиновичем – людиною, що неодноразово судили на території України і який є одним із соратників Кучми, – це і є реалізація плану по обіленню Президента. Рабинович, повторюю, неодноразово судимий на території України, його провина доведена. Наприклад, використовуючи святе – пам'ять і повагу до учасників Великої вітчизняної війни, у Харкові від його структури надходили засоби на будівництво музею учасникам війни, а потім це йшло "ліворуч", і він збагачувався таким шляхом. Так ця людина, будучи аморальною, обвинувачує в цих речах інших, намагаючись скомпрометувати опозиційну газету.

Але потрібно говорити і про те, що до своїх публікацій, особливо з міжнаціональних питань, преса повинна відноситися дуже відповідально і бути гранично коректною.

- Що Ви можете сказати з приводу заяв генерала Кравченка?
- Перш ніж говорити про Кравченка, потрібно говорити в цілому про систему безпеки в Україні і її складовій частині – Службі безпеки України, на яку покладені значні обов'язки щодо забезпечення безпеки в державі. Сьогодні йде відкритий, розвал Служби безпеки України за участю і по команді Президента. Я змушений вперше заявити про те, що з записів, які зроблені в кабінеті Президента і є достовірними, відомо, що сам Леонід Данилович Кучма виконував в Україні завдання спецслужб іноземних держав і виконував не безкоштовно. Як він сам говорить на цих плівках, за ту роботу, що вони роблять, вони повинні одержувати винагорода, і не в якісь "полставки", а по повній програмі. Тому в Кучми є острах того, що якщо СБУ залишиться цілісним ефективно діючим організмом, то потрібно буде відповідати за статтями Кримінального кодексу України за співробітництво зі спецслужбами іноземних держав. І цей страх стоїть над Президентом і змушує його свідомо йти на розвал служби.

Ні для кого не секрет, що керівник Служби безпеки України Ігор Смєшко підозрювався в співробітництві зі спецслужбами іноземної держави. З цього приводу були заведені відповідні оперативні справи, існувала кримінальна справа. Про "шлейф" Смєшка було відомо Президенту, але йому, напевно, було просто вигідно працювати в команді саме з такими людьми. Я говорив з офіцерами, що вели ці справи – це чесні, принципові співробітники, що на сьогодні звільнені з органів. Президент не дав довести "справу Смєшка" до кінця, більш того, доручив останньому керувати СБУ і забезпечувати національну безпеку! Напевно, такий маразм був можливий тільки в Україні і тільки з однією метою – знищити матеріали, що свідчать про діяльність Президента й інших наближених до нього осіб.

Поява генерала Кравченка, точніше його заява про злочинні накази верхівки СБУ стежити за лідерами української опозиції та їхніми контактами за кордоном, не є випадковим. Рано чи пізно будь-яка протиправна дія такого масштабу завжди стає публічним фактом, як стали публічними побажання Кучми розібратися з Георгієм Гонгадзе.

Хоча особисто я, як офіцер, що має визначене представлення про честь і професійну етику, не схвалюю деякі дії пана Кравченка, а саме те, що його викривальні виступи пролунали в Німеччині. Якщо ти дійсно офіцер, якщо ти вирішив боротися з цим режимом, ти повинен приїхати і вести діалог із владою саме в Україні.

Більше того, хіба генерал Кравченко не знав, що відбувалося в 1999 році на виборах президента – які йшли фальсифікації, тиск на опозицію і простих громадян? Хоча, звичайно, усе-таки краще почати діяти по совісті пізно, чим ніколи.

- Що Ви можете сказати з приводу політреформи?
- Я думаю, що всі добре знають про те, що ініціаторами реформи кілька років тому виступили соціалісти і блок "Наша Україна". Опозиція виступила за політреформу, яка б збалансувала галузі влади і не дозволяла б одній людині концентрувати у своїх руках величенну владу. На жаль, втілення політичної реформи хоча і здійснюється при участі СПУ, але основну роль у цьому процесі грає не опозиція, а режим і сам Кучма. До чого приведуть зміни в Конституцію, що проголосовані в першому читанні? До того, що президент, що обирається, буде позбавлений усіх повноважень – у т.ч. права формування уряду, можливості контролювати діяльність правоохоронних органів. Тобто він буде виконувати функції англійської королеви, а реальна влада буде знаходитись в кабінеті міністрів.

Прем'єр-міністр, що обирається парламентом і складає повноваження перед знову обраним парламентом – нормальна загальноєвропейська практика. Але сьогодні, при діючому складі парламенту, частина депутатського корпуса була не обрана народом, а фактично призначена. На чолі ВР і Кабінету міністрів залишаться люди з нинішнього оточення Кучми, що будуть забезпечувати його особисту безпеку, контролювати фінансові потоки в інтересах кланів, і ще протягом двох років ми будемо мати кабмін імені Л.Д.Кучми. Хоча є в політреформі і позитивне – те, що знімається концентрація влади в руках однієї людини – президента.

Я хочу підкреслити, що прийняття і проведення реформи саме в такому виді є черговим програшем опозиційних сил у Верховній Раді. При цьому потрібно говорити чесно і відверто: одержавши довіру більшості населення країни, опозиція в парламенті не змогла скористатися цим, лідери опозиції не змогли об'єднати свої зусилля для того, щоб скинути діючий режим. Усі ми прекрасно розуміємо, що перемогти кланові сили можна тільки єдиним кандидатом від опозиції на посаду Президента України. Опозиція в цьому питанні не має права на програш, тому що це буде програш всієї України. Нехай навіть з обмеженими повноваженнями, але посада президента дасть здоровим демократичним силам нашого суспільства можливість протистояти режиму, стане плацдармом для перемоги у вирішальній битві з кучмізмом, що, як ми тепер розуміємо, будуть парламентські вибори 2006 року. І сьогодні, як ніколи, не словом, а справою будуть перевірені слова лідерів опозиції про об'єднання своїх зусиль заради інтересів України. Або ми усіх разом переможемо і розірвемо ланцюг поразок, або кожний з них залишиться містечковим лідером, а Україна буде на довгі роки віддана на відкуп ще більш кримінального керівництва країни. Тому я вважаю, що якщо лідери опозиції – Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко, Олександр Мороз – не зможуть знайти компроміс, не зможуть знайти єдину позицію в питанні єдиного кандидата, то усі вони, як чесні і відповідальні політики, повинні будуть подати у відставку зі своїх посад і піти в політичне небуття. Оскільки невисування єдиного кандидата – це не що інше, як імітація боротьби з режимом, а значить – пряма його підтримка, ні що інше, як обман людей, що голосували за них. Але, я упевнений, в опозиції ще є шанс. Є всі передумови до того, що здоровий глузд усе-таки переможе, і ми будемо мати єдиного кандидата, а потім і президента, що переможе правлячий клан Кучми.

- Як Ви оцінюєте перспективи "Нашої України" і її кандидата у світлі вищесказаного?
- Я, як член партії "Реформи і порядок", глава обласної організації ПРП, що входить у блок Віктора Ющенко "Наша Україна", робив і усе буду робити для того, щоб представник "НУ" переміг на виборах. А перемога буде залежати від того, чи буде знайдений консенсус з Морозом і Тимошенко у висуванні єдиного кандидата.

Мені, і не тільки мені, а дуже багатьом членам і партії "Реформи і порядок", і іншим структурам, що входять у блок, незрозуміла позиція, яку займає керівництво штабу блоку з цього і багатьох інших політичних і організаційних питань. У зв'язку з цим, я хотів би нагадати деякі факти з нашої недавньої історії, а саме те, що коли фактично була доведена причетність президента Кучми до тяжких злочинів, коли на повну міць розгорнулася акція "Україна без Кучми", то першими, хто кинувся на його захист, були представник Президента в парламенті Роман Безсмертний і генерал СБУ Олександр Скипальский, що привселюдно встали на захист Кучми, перекручували факти і намагалися ввести в оману суспільство. І як сьогодні розуміти той факт, що передвиборною кампанією блоку "Наша Україна" керує Романе Петрович Безсмертний? Мені, як політику, громадянину і, зрештою, офіцеру спецслужб, не зрозуміло, чому штабом опозиційної структури керує людина, що першим захищала Кучму, причому робила це, не виключаючи відверту брехнею, а службу безпеки блоку донедавна очолювала Скипальский, що зараз є правою рукою Смєшка... При такому підході до питань кадрів і безпеки, до організації всієї передвиборної роботи складно чекати перемоги. Крім того, це може привести до того, що ще до президентських виборів опозиція буде зазнавати величезних утрат, я не виключаю, що не тільки морального, але і фізичного плану. І тому, якщо не будуть проведені кардинальні зміни в роботі штабу основного опозиційного кандидата, якщо не буде консолідації, насамперед , із блоком Тимошенко і із соціалістами Мороза, то все це разом може згубно відбитися на результатах президентських виборів.

-Як Ви оцінюєте процес над П.Лазаренко? Як Ви думаєте, скільки свідків з України можуть дозволити собі на нього прибути?
-Я більше чим упевнений, що свідок Леонід Данилович Кучма не полетить на процес, адже ті факти, що називає Лазаренко, можуть привести до того, що Кучма стане його сусідом по камері. Це перше. Друге – запрошені і Пинчук, зять Президента, і Бакай, і Пустовойтенко, що, я більше ніж упевнений, побояться взяти участь у цих засіданнях. Чи буде брати участь Юлія Володимирівна? Я думаю, що вона з тих людей, що, прийнявши це запрошення, будуть брати участь у судовому засіданні. Президент і його оточення такого зробити не зможуть – їм є чого боятися.

- Олександр Олександрович, давайте поговоримо про життя в області. Як Ви оцінюєте зняття Швеця з посади губернатора за істотні помилки і наступне його призначення радником Президента?
- Сьогодні я оцінюю це точно так само, як історію зняття з посади генпрокурора Піскуна – за зловживання, дії, що переходять границю КК, а сьогодні Піскун виявляється заступником глави Ради безпеки України. У даному випадку Президент підсилює безпеку, тільки не країни, а свого оточення. Про дії Миколи Антоновича особисто Кучмою було сказано так само, як і про дії Піскуна, – що вони суперечать інтересам людей, території, країни. А потім він виявляється в найближчих радниках у Президента – напевно, для того, щоб допомогти Президенту коштовними радами уникнути покарання за свої дії. У цьому випадку як у прислів'ї: "Ворон ворону око не виклює".

Хоча для області відхід Миколи Антоновича був позитивним явищем, думаю, це відчули усі. Настільки явних і відкритих порушень закону, як це було при ньому, нинішній губернатор собі не дозволяє. Володимир Григорович – у даному випадку для області – це крок уперед.

Я дуже добре знаю Володимира Григоровича, у нас був з ним цілий ряд зустрічей, коли він працював головою наглядової ради "Укрполіметалів". Ми з ним мали ділові контакти, що стосувалися Марганецького ГЗКу, Орджонікідзівського ГЗК. Я також знаю його заступників, що є порядними людьми, професіоналами. Скажемо, Петро Павлович Овчаренко – це прекрасний фахівець, прекрасна людина. І те, що ці люди прийшли до керівництва області – це, я вважаю, позитив.

Від М.-І.: Матеріал передруковано з сайту "Політична Україна" (http://polit.com.ua)

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1079810712.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua