Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 02-06-2004
Брати Капранови: Число звіра
Майдан-Інформ

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1086190636.html

ЧИСЛО ЗВІРА

Брати Капранови, спеціально для "Майдану"


В’язням концтаборів фашисти татуювали номер на руці. І, до речі, ніхто не протестував і на демонстрації не ходив. Не те, що зараз. Розвели демократію - а всього-то треба отримати папірця у податковій зі своїм індивідуальним кодом. Невже це настільки складно? Невже простіше виходити на вулиці і протестувати?

Що характерно, в’язнів… ой, пробачте, громадян, нумерують не тільки в нашій країні. Досвід гітлерівців виявився доволі передовим, і навіть демократична Європа його використовує. До татуювання справа поки не доходить, але іще не вечір. Релігійні люди домагаються, а де-інде вже домоглися, винятку для себе. А що робити не надто релігійним, тобто більшості населення? Закачувати рукави для татуювання?

Ні, зрозуміло, що переважна більшість уже отримала задрипану папірчину з кодом, яку і документом, власне, назвати язик не повертається. І тепер вона лежить в паспорті, бо на роботу без неї не беруть, пенсію не платять, і навіть до нотаріуса не поткнешся без цієї папірчини. Отак от носиш її і думаєш - чи код тепер замінює паспорт? А чи є додатком до паспорта?

Зрозуміло одне - завтра нам з вами скажуть отримати іще одну папірчину. Сумніваєтеся? Дарма. Юридичні особи, тобто фірми, уже мають силу силенну номерів - по-перше, код із романтичною назвою ЄДРПОУ, по-друге індивідуальний номер платника податків та свідоцтво платника ПДВ, ну а крім того свідоцтво про реєстрацію, довідку зі статуправління знову з безліччю кодів та цілу купу інших папірців. І без цих документів не можна підписати навіть найменшого контрактy.

А вигадували усю цю маячню ті ж таки славетні податківці. Так що будьте певні - індивідуальний податковий код – не останній з ваших номерів. Далі буде.

Тільки не питайте нас, навіщо усе це потрібно. І справді - у кожної людини від народження існує свій власний індивідуальний код. Називається ПІБ, тобто прізвище-ім’я-по-батькові. Додайте сюди ж дату і рік народження. Невже не досить? А якщо боїтеся, що знайдуться двоє Голопупенків обидва Олеги Петровичи і народилися в один той самий день, спитайте місце народження. Невже такий код не досить унікальний?

Ви скажете, що з таким кодом незручно мати справу. А ми спитаємо - кому незручно? Податківцям? А нам з вами зручно отримувати купу папірців і носити їх з собою? І взагалі, кому має бути зручно жити в державі, людям чи податківцям?

Розуміємо, що питання риторичне. Тоді давайте зайдемо з іншого боку. У кожної людини є паспорт з номером і серією. А крім того з місцем і датою видачі. Невже цього не досить? Не будемо зараз занурюватися у нетрі і розглядати ситуацію із заміною паспорта, зміною прізвища тощо - повірте, що за сучасного стану розвитку комп’ютерних баз даних облік таких змін не є проблемою.

Тож навіщо потрібні усі ці коди? Дуже просто, вони прикривають невігластво наших фіскальних служб, які не можуть організувати цивілізоване зберігання інформації і це своє невміння вивалюють нам на голову - скачи, враже, як пан каже!

І скачемо.

Отож сьогодні ми не можемо повною мірою користуватися своїми правами громадян України, якщо не маємо ідентифікаційного коду - не можемо отримувати зароблені гроші, здійснювати купівлю-продаж нерухомості, дарувати, позичати і таке інше.

А завтра введуть новий код. Наприклад, територіальний чи, скажімо, міліцейський. Це ж так зручно: № такий-то написав заяву, що № такий-то покрав у нього курей. Одразу в базу даних - ага! Це вже не перше звернення. І тут-таки наряд міліції хапає злочинця на гарячому. Краса!

Ви дарма посміхаєтеся, у наших можновладців розуму вистачить.

Отож буде другий код, за ним третій. Коли нарешті ми зупинимося і спитаємо - а яке, власне, право має держава вводити якісь додаткові коди і обмежувати права тих, хто їх не має?

Цікаво, що на цю тему говорить Конституція України?

А говорить вона буквально наступне:
Стаття 64. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.”

І жодного слова про коди.

Цікаво лише одне - а що, до нас цю статтю Конституції ніхто не читав?

Невже не зрозуміло, що дискримінація людей за ознакою наявності чи відсутності ідентифікаційного коду порушує Основний Закон? І що не треба віруючим просити для себе винятку. А варто лише звернутися до порядних депутатів, аби ті почали справу в Конституційному Суді та відмінити усе це свавілля під три чорти.

Ну а після того відкрити Конституцію та почитати далі.

Там дуже багато цікавого. Повірте на слово.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1086190636.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua