Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 08-06-2004
Petro Skoren'ko: Богдан СІКОРА. Російська економічна експансія в Україні
Ukrajins'ka Associcija socialno-ekonomichnykh doslidzhn' i prognoziv

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1086697779.html

ПРО „ДЕРУСИФІКАЦІЮ УКРАЇНИ” І „РУСИФІКАЦІЮ РОСІЇ” ЯК СВІТЛУ СТОРІНКУ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКИХ ВЗАЄМИН
Богдан СІКОРА. Російська економічна експансія в Україні. -- Київ.: „Економіка і право”, 2003. – 500 с.


З проголошенням незалежності Української держави і початком повернення українців до з'ясування своїх національних інтересів, уперше в українській історії з'явилась можливість очистити свідомість українців від усілякого роду містифікацій, блефу, лукавого мудрування та індоктринації. Досі і надалі жоден народ і зрозуміла річ, український, не міг утвердити свою життєздатність на землі, не зрозумівши чітко і недвозначно суть своїх інтересів і засобів їх дійової реалізації. І з цього погляду книга молодого дослідника Б.Сікори є надзвичайно актуальна і на часі. Цілком слушно, що Б.Сікора вибрав магістральний напрям демістифікації української свідомості, світогляду та ідеології. Він полягає у використанні відомих у світі концепцій імперіалізму та колоніалізму для витлумачення економічних взаємин України й Росії. Досі ще ці концепції не були використані для внесення чіткості, зрозумілості у висвітлення взаємин України й Росії. З цим у книзі відкидаються на узбіччя намул пропагандизму, підступного анти українізму і зрештою, обскурантизму.
Книга ґрунтується на новітніх варіантах концепції імперіалізму та колоніалізму, як вони розкриті у новітньому найбільш достовірному словнику-енциклопедії з економічної теорії, виданому у 2002 році. Це „Новий Пелгрейв”, що вийшов під редакцією Джона Ітвела, Марея Мілгейта і Пітера Ньюмена у Великобританії.
Імперіалізм, в тлумаченні Е.Емсден, професора Массачюсетського технологічного інституту (США), означає одержання економічних вигод і переваг однією країною стосовно інших країн через використання силових методів у різних формах. І це є логічним розвитком концепції імперіалізму, що висувались Дж.Гобсоном, Й.Шумпетером, В.Леніним та іншими. Колоніалізм в праці розглядається як різновид імперіалізму. Автор правильно вважає, що „не можна з достатньою глибиною, всебічністю охарактеризувати імперіалізм, обминувши колоніалізм” (стор.4). Концепція імперіалізму та колоніалізму прийнята Б.Сікорою, як свідчить книга, виявилась і з наукового і з практично-політичного боку дуже дійовим інструментом пояснення економічних, соціально-політичних та соціально-культурних взаємин України й Росії. І дуже слушно відмічає академік, відомий в Україні Іван Дзюба у відгуку на рукопис книги Б.Сікори, що автор вперше дав „цифри, факти, аналіз у найширшому форматі проблематики”. Він, а також Ігор Юхновський, В.Лановий, Б.Гаврилишин, слушно вказують, що перед нами „науково обґрунтоване, економічно прозоре дослідження”, яке відкриває очі на підступні рафіновані механізми експлуатації української нації.
Теорія імперіалізму виявилась дійовим інструментом пізнання російсько-українських економічних відносин завдяки запропонованій Б.Сікорою концепції про територіальний географічний і національно-територіальний колоніалізм. На думку Б.Сікори, передумовою для з'ясування цих типів колоніалізму, може бути історичний досвід британських колоній, населених переважно або частково вихідцями з Європи, а також японських колоній, до яких слід віднести Тайвань, Корею, а також частину Китаю – Маньчжурію. Як відомо, Україна як територія лише з певними застереженнями може трактуватися як колонія. Проте при оцінці становища українців на території України, то вони були цілковито пригнобленою, колоніалізованою нацією.
Автор обґрунтовано показує, що наприкінці 19 – початку 20 століття імперсько-колоніальним силам вдалося заволодіти всіма ключовими ділянками економічного життя України. Зокрема, росіяни та лояльні до Росії русифіковані неукраїнці (німці, євреї, поляки) стали майже монополістами у промисловій, фінансовій, торговельній сферах України. За оцінками експертів українці не займали панівних позицій в жодному промисловому секторі України. Таким чином, хоч Україна, як територія з географічного погляду, не була колонією внаслідок значних темпів її індустріалізації через залучення західноєвропейських інвестицій. Однак українці в Україні були колоніальним експлуатованим народом в інтересах Російської царської імперії. Економічне поневолення українського етносу поєднувалось з абсолютною дискримінацією української мови і культури в царській Росії. Будь-які елементи української державної самостійності таврувалися, вважались кримінально політичним злочином, так званим „мазепинством”.
Як відомо, Радянський Союз здійснив індустріалізацію швидкими темпами і радянськими методами. Успішний прогрес в 60-х і 90-х роках країн південно-східної Азії, успіхи Китаю, а також невдачі посткомуністичних країн в здійсненні спроб прилучитись до розвинених країн, підтверджують, що радянська індустріалізація була „хворобою переходу від аграрного до індустріального суспільства” і загалом безперспективним вибором, який завів нас у глухий кут. Ще більш негативними є оцінки наслідків індустріалізації України.
Автор показує в праці, що Україна змушена була в 30-х роках віддавати безоплатно від 10 до 15 відсотків національного доходу на потреби центру метрополії імперії. В інші десятиріччя викачування ресурсів з України не опускалось нижче 4 відсотків. Це привело до занепаду економіки України навіть порівняно з РРФСР, Білорусі, республіками Балтики. В період перебудови надбанням громадськості стали факти про те, що з розрахунку на одну людину інвестиції в Україні були на 25-40 відсотків нижчі, ніж в РРФСР. Розрив був особливо разючий по видатках на соціальні потреби. Всі тенденційні розумування про матушку Росію, що пригріла в своєму материнському лоні неньку-Україну, були обмежені у кращому випадку використанням такого наукового інструменту, як торговий баланс. Західні дослідження на основі платіжного балансу, який включав в себе і дані про позики і заборгованість СРСР,pepy і т.д. незаперечно свідчить, що Україна була приречена на знекровлення її економіки через непосильний тягар використання значної частини ВВП на імперські потреби.

Новим і дуже цікавим є розділ книги, який займає в ній центральне місце, є розгляд обсягів, напрямків і організації російської економічної експансії в сучасній Україні. Вперше в економічній літературі автор розкрив місце, цілі і природу російського капіталу в Україні. Йдеться про економічні взаємини України і Росії як суверенних держав. І зрозуміло, що тепер уже йдеться про неоімперіалізм та неоколоніалізм у взаєминах Росії та України. Немає сумніву, і автор дотримується цього підходу, що російський капітал, який був би спроможний принести в Україну новий менеджмент, нове ноу-хау, сучасний маркетинг, розкрити російські ринки для українських підприємств, був би бажаним для України. Нічого гріховного й осудливого немає у використанні іноземного капіталу, прямих іноземних інвестицій. Однак на думку Б.Сікори, на жаль, російський капітал за нечисленними винятками, приходить на Україну для реалізації насамперед політичних, неоколоніальних цілей. Замість передового маркетингу і менеджменту, нових технологій він консервує в Україні старі методи господарювання, несе корупційну, здирницьку натуру російського олігархічного капіталізму. У своїх економічних наслідках політичних та духовно-культурних зазіханнях щодо цінностей, на яких ґрунтуються життєздатність і зростання української державності, він у багатьох вимірах прагне законсервувати прояви національно-територіального колоніалізму, щоправда, в новітній часто-густо, інтерпретації. Йдеться, відтак, про неоколоніалізм занепадаючої „імперії”.
Безперечно, значне пізнавальне значення має прогноз автора про перспективи експансії російського капіталу в галузево-секторальному розрізі (стор. 166-168). Цей прогноз свідчить, що загалом структура, напрямки, цілі і наслідки російської економічної експансії гальмують трансформацію української економіки в сучасну ринкову конкурентноздатну економіку, до певної міри можна припустити, що російський капітал може гальмувати і деформувати українську економіку, заважати її входженню в глобалізовану світову економіку. Автор правильно каже, що Україні треба оцінювати російський капітал різнобічно, виділяючи тактичні та стратегічні цілі.

Автор висловлює цікаві і парадоксальні думки щодо майбутніх українсько-російських взаємин. Він в розділі 5 висуває і обґрунтовує положення, що відносно України й Росії можуть і повинні набувати взаємовигідного характеру через повернення Росії до своїх національних цілей, подолання наркотичної залежності від імперіалістичного дурману часів Радянського Союзу як супердержави. А це означає для Росії на думку Б.Сікори, „русифікацію” Росії. Україна може принести найбільшу користь собі й Росії, розпочавши програму „дерусифікації” України.

Б.Сікора взявся за проблему, яка буде постійною константою в розвитку України, незважаючи на те, що формування національної економіки України на початку 21 століття відбувається через зміщення її економічних інтересів у бік Західної Європи та Півдня. І це природний процес, який вигідний Росії, як би це не здавалось парадоксальним. Дерусифікація України у значній мірі або навіть пропорційно залежить від русифікації Росії, тобто подолання нею імперських синдромів, повернення до нормальної ефективної ринкової національної економіки. Загалом книга свідчить, що тема російсько-українських економічних взаємин, яка досі „втішалась” лише увагою піарників, пропагандистів і політиканів, варта серйозної дальшої уваги серйозних вчених та дослідників. Відносини суверенних держав, які досі були метрополією і колонією у постсовєтський час і за умов глобалізації світу європейської інтеграції і вступу людства в смугу міжнародного тероризму є надзвичайно цікавою і важливою ділянкою науku

PETRO Skoren'ko Ukrajins'ka Associcija socialno-ekonomichnykh doslidzhn' i prognoziv

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1086697779.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua