Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 11-06-2004
Костянтин Єлішевич: Місто найдемократичніших заборон
Інститут масової інформації

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1086936296.html

Вже протягом майже восьми років в Україні діє нова демократична Конституція, яка передбачає достатньо широкий обсяг прав і свобод громадян і, в принципі, нічим не поступається цивілізованим державам Європи. От тільки з її виконанням в наших чиновників і досі бувають суттєві проблеми, тому вони нерідко прагнуть “творчо розвинути” конституційні норми під свої власні уявлення про демократію.

Сумська міська рада ухвалила 28 квітня 2004 р. на своїй ХІХ сесії дуже цікавий документ під назвою “Положення про порядок організації і проведення масових акцій в місті Суми”. Підписали цей, без перебільшення, унікальний витвір сам мер і Алла Ковтун, керуюча справами сумського міськвиконкому (який, до речі, і став ініціатором даного рішення).

Отож, “Положення” від 28 квітня, пункт 3.1. передбачає, що “про мету, час і місце проведення масових акцій їх організатори завчасно сповіщають міську владу у спосіб, визначений цим положенням”. Сам спосіб деталізується трохи далі, пункт 3.2. – “звернення подаються у письмовій формі не пізніше як за 10 днів (усі розрядки мої. - К.Є.) до дати їх проведення”.

Як то кажуть, з цього моменту більш детально. Хто, яким чином і найголовніше – на якій підставі визначив вищезгаданий десятиденний термін? На жаль, історія про це замовчує. Зате відомо, що стаття 39 Конституції України, яка, мабуть, має трохи більшу вагу, аніж положення Сумської міськради, передбачає, що “громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку”. Як бачимо, конкретного терміну подачі в Основному Законі держави не передбачено, як і самовільного встановлення подібних строків органами місцевого самоврядування.

Також існує рішення Конституційного Суду від 19 квітня 2001 року № 4-рп/2001 Справа №1-30/2001 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій, в якому зокрема, зазначено: “Тривалість строків завчасного сповіщення має бути в розумних межах і не повинна обмежувати передбаченого ст. 39 Конституції України права громадян на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій. У разі необхідності органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування можуть погоджувати з організаторами масових зібрань дату, час, місце, маршрут, умови, тривалість їх проведення тощо. Визначення строків завчасного сповіщення органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій з урахуванням особливостей мирних зібрань, їх форм, масовості, місця і часу проведення тощо є предметом законодавчого регулювання”.

Як бачимо, існують досить серйозні розходження між рішенням Конституційного Суду, котре, як відомо, є остаточним і оскарженню не підлягає, і рішенням сумських депутатів. По-перше, останні не мали права самі визначати терміни сповіщення, оскільки дане питання повинна врегулювати виключно Верховна Рада України. По-друге, узгодження з місцевою владою параметрів проведення масових акцій не є обов’язковим для їх організаторів, і цю норму ми розберемо пізніше більш детально. По-третє, встановлення строків сповіщення не повинне обмежувати самого фундаментального права громадян на масові акції, а в даному випадку є очевидне обмеження, адже термін було встановлено волюнтаристськи і без відповідних консультацій з громадськістю.

Але на цьому неприємні “сюрпризи” від сумських властей для своїх громадян не завершуються. Сумнозвісне “Положення”, пункт 3.3. “у зверненні обов’язково зазначаються мета, форма, дата, місце проведення заходів, маршрут руху, час його початку і закінчення масової акції, передбачена кількість учасників, прізвища, імена і по батькові організаторів та осіб, відповідальних за додержання громадського порядку з боку учасників зазначених заходів, місце їх проживання, контактні телефони, дата, підписи авторів звернення”.

Навіть якщо визнати правомірність імперативних вимог щодо інформування про саму акцію (хоча й вони є досить сумнівними – якщо зібрання на кілька хвилин не вкладеться в зазначений строк або число учасників на декілька чоловік розійдеться з прогнозованим, з’являються “законні” підстави для його заборони і репресій щодо його учасників), то вимога щодо обов’язкового надання інформації про місце проживання є абсолютним “беспрєделом”.

Творці “Положення” схоже, “забули”, що в Конституції України є 32-а стаття, в якій, зокрема, зазначається – “ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, передбачених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини”. Недоторканність самого житла гарантується ст. 30 Основного Закону. Тож з незаконною вимогою надавати приватну інформацію про місце проживання наша “найдемократичніша” влада перевершила саму себе. Причому саме ця інформація цікавить її чи не найбільше, адже в пункті 3.4. зазначено: “звернення, оформлене з порушенням пункту 3.3. цього положення, а також без зазначення місця проживання та підпису автор (авторів), або з якого неможливо встановити авторство, вважається анонімним і розгляду не підлягає”. Тобто віднині, якщо організатори масових акцій не бажають виконувати цю абсурдну вимогу і повідомляти чиновників про своє місце проживання, їх звернення буде просто проігнороване. Такими темпами незабаром від нас вимагатимуть дані про сімейний стан і політичні переконання. Інакше як грубим і неконституційним вторгненням влади в особисте життя громадян подібні положення назвати важко.

Але й на цьому “розгул демократії” по-сумськи не завершується. Пунктом 3.8. зазначається, що “звернення, оформлені без дотримання вказаних вимог, повертається заявникові з відповідними роз’ясненнями не пізніше як через 10 днів від його надходження”. Це вже відверте знущання над правами громадян. Тепер чиновник має змогу потримати звернення в себе аж до заявленої дати проведення масової акції і лише в той момент, коли вона має відбутися, “ввічливо” повідомити, що дозволу її організатори не отримали. Будь-якій тверезомислячій людині є очевидним, що строк відповіді на звернення має бути значно меншим, аніж термін між його подачею і датою акції, щоб організатори мали змогу оскаржити відмову або подати нове звернення. Але “завдяки” пункту 3.8. влада має всі “законні” підстави не допустити вчасного проведення будь-якої акції.

Втім, і цього авторам “Положення” виявилося замало. Пункт 3.11. говорить, що “у разі, коли запропоновані заходи, маршрути руху, місця проведення тощо не гарантують умов їх безпечного проведення або порушують права і свободи інших мешканців міста, засновникам можуть бути запропоновані інші місця проведення зазначених заходів”. Чи порушують масові акції свободу сумчан, будуть визначати, як ви самі розумієте, аж ніяк не “потерпілі”, а все ті ж “турботливі” чиновники, які з абсолютно “благородних” мотивів зможуть відправити мітингуючих з центру міста кудись на околиці, де побачити їх зможуть хіба що бродячі собаки.

Також сумська влада вирішила остаточно перестрахуватися, визначивши, де саме “надміру” активні громадяни мають проводити свої заходи. Пункт 4.2. гласить, що “учасники зборів, мітингів, походів і демонстрацій повинні знаходитись під час акції на відстані не менше 20 метрів від будинків, адмінбудинків тощо”. Тепер протестуючі не зможуть потривожити чиновника високого рангу, коли він прошмигуватиме на своє робоче місце або йтиме з нього. Але найцікавішими є пункти 4.3. і 4.4., які визначають місця для масових акцій. Тож мітингувати віднині можна лише в трьох місцях, одне з яких - пам’ятник вождю світового пролетаріату на так званій Дурівщині. А от біля будинку обласної адміністрації, знаного в народі як “Пентагон”, тепер мітингувати – зась. І правильно, нічого заважати зайнятим людям, їм треба спокійно працювати, щоб вигадати для свого народу ще якісь “блага” на зразок подібних “Положень”. Маршрутів для походів і демонстрацій виділено 5, тож тепер Суми – місто не для всіх. В такому разі чому б не ввести норму, по яким саме вулицям можуть ходити прихильники тих чи інших партій?

І щоб остаточно добити сумчан “надлишком” свободи, сумські чиновники грізно записали в пункті 4.8. – “якщо мета їх проведення може спричинитися до порушення громадського порядку і спокою, стати поштовхом до заворушень і злочинів, завдати шкоди здоров’ю населення, порушити права і свободи інших людей, відповідальні органи та посадові особи місцевого самоврядування в обов’язковому порядку звертаються до суду, який може заборонити їх проведення”. В перекладі на людську мову це означає, що в разі заявки на опозиційну до влади акцію її легко зможе заборонити наш “найгуманніший у світі суд”, адже теоретично будь-який політичний масовий захід може порушити спокій бюрократів, проти яких він спрямований, а також завдати шкоди їх здоров’ю через “велике” моральне потрясіння.

Тож тепер, Суми – місто найдемократичніших заборон, де кожен громадянин має необмежене право досхочу хвалити владу, а також не менш вичерпні можливості не критикувати її. Втім, не треба вважати, що на цьому фантазія наших чиновників вичерпалася. Не дивуйтеся, якщо незабаром з’явиться чергове положення, в якому скажімо, буде заборонено вголос на вулицях говорити щось неприємне про “власть імущих”, адже такі “деструктивні” дії явно порушують громадський порядок. Та й навіщо таке робити, хіба в сумчан є підстави бути незадоволеними?

Як-не-як, а вже не перший день “місто понад Пслом” – “ліберальна” столиця України.


Для ІМІ, Костянтин Єлішевич,
експерт Центру досліджень регіональної політики,
м. Суми

http://imi.org.ua/?read=17:5

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1086936296.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua