Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 17-06-2004
Брати Капранови: Бидло
БЦ + М.-І.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1087495537.html

БИДЛО
або
деякі аспекти зростання коефіцієнту бидлуватості влади на прикладі розвитку політичної ситуації в Україні



Нас часто запитують - чи у діях української влади зі знищення української книжки не прослідковується часом “рука Москви”?

І ми відповідаємо: “Ні. Не прослідковується.”

Розуміємо, що наша відповідь видається дещо дивною, але дозвольте поділитися міркуваннями, які призвели до такого екстравагантного висновку.

Отож 4-го лютого ми з друзями-письменниками смажили шашлики під Кабміном. Дим від спалених тоді рукописів бачили усі міністри, а запах, здається, почули по всій країні. За результатами події з високих трибун нас назвали некультурними, провели аналогію з фашистською Німеччиною (тут хочеться зупинитися, бо плануючи акцію, ми мали на увазі аналогію з Гоголем, який спалив рукопис “Мертвих душ”, проте панові Табачнику чомусь спершу на думку спав Гітлер. Що поробиш - у кожного свої авторитети). Коротше кажучи, чиновники відреагували. І все. Минуло вже чотири місяці, а нічого не змінилося, українські видавництва стоять, оскільки не можуть платити податки, українських книжок не друкують і майже не продають.
Виникає перше запитання - може, попід Кабміном так часто розпалюють багаття, що міністри звикли і вже не звертають уваги?

Давайте проведемо уявний експеримент. Наприклад, ви - прем’єр-міністр. Ні, давайте простіше. Уявіть, що ви керуєте не країною, а всього лише автомобілем. І раптом з-під капоту у вас іде дим. Що ви одразу зробите? Зрозуміло, відкриєте капот і зазирнете всередину. Так то ви. А наші урядовці капотів не відкривають - після акції ніхто з них не поцікавився в учасників, що, власне, трапилося. Ба навіть до сусідньої книгарні, яка за 150 метрів від Кабміну, ніхто з Уряду не зайшов, ми перевіряли. Ви гадаєте, це їм з Москви заборонили?

Отут і ми замислилися. А старожили згадали, що за місяць до нас страйкували таксисти. Отам все було інакше - людей запросили до кабінету пана Азарова, довго розмовляли та врешті задовольнили вимоги.

І раптом виникла шадена думка - а може, вони просто не знають про наше існування? Може, прізвища Забужко, Курков, Шкляр, Андрухович їм ні про що не говорять?

Про наявність таксі в Україні вони в курсі, це однозначно. А пам’ятаєте, які були дебати, коли обговорювали акцизи на пиво? Ого-го. Бо пиво вони п’ють.

А книжки?

Як ви гадаєте, коли Янукович востаннє був у книгарні? Яку останню українську книжку прочитав Азаров?

Ви бачили когось із можновладців на прем’єрі української опери чи балету? Ні? А на концерті Кобзона чи Кіркорова? От вам наочно владні приорітети.

Отож бо воно і є. Їм не потрібна вказівка з Москви. Просто їхня система координат не включає нас. Зате включає таксі, пиво і радіо “Шансон”.
Нічого не маємо проти таксі та пива. Проте в нашому дитинстві існувало чітке визначення для людей, які не читають книжок, не ходять до театрів і взагалі культурно не розвиваються. Не маємо на увазі нікого конкретно, але таке явище носило раніше назву “бидло”.

Так отож, пані і панове, сам собою напрошується цікавий висновок: керівною в країні є ідеологія бидла. Вона по-своєму щира і, можливо, щиро опікується добром цієї країни. Можливо, вона включає навіть ідею процвітання. Але добро і процвітання в координатах бидла - це не те саме, що в наших з вами координатах. Звідси й усі проблеми. А зовсім не з Москви, хоч заперечувати її вплив ніхто не буде.

Цікаво, що підвищення коефіцієнта бидлуватості влади не є суто українським феноменом. Для прикладу послухайте хоча б Джорджа Буша. Існує думка, що для того, аби бути президентом, треба бути людиною обмеженою. Але чи до такого ступеню? Так що, шановні друзі, бидло рветься до влади у світовому масштабі.

На цьому висновку можна було б зупинитися, якби не один цікавий нюанс.

З метою розпочати боротьбу з бидлуватістю влади, ми створили проект Закону про невідкладні заходи з підвищення культурного рівня Прем’єр-міністра України, членів Уряду України та державних службовців. Ідея проста - зобов’язати згаданих громадян раз на рік ходити до театру, до кіно, на концерт і читати не менше 1 (однієї) книжки. Хто проти?

Тепер тримайтеся. Ми направили цей проект КОЖНОМУ членові Комітету Верховної Ради з питань духовності і культури з проханням підтримати. Під проектом знову підписалися Курков, Шкляр, Забужко, Андрухович, Покальчук.

Так от. На це звернення не відгукнувся ЖОДЕН з членів Комітету з питань культури, включно з головою.

Як то кажуть, без коментарів.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1087495537.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua