Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 21-06-2004
Григорій Омельченко: Я готовий розпустити слідчу комісію, тільки дайте спочатку прозвітувати!
Інститут масової інформації

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1087834434.html

У вересні виповниться два роки, відтоді як президентом України Леонідом Кучмою та головою Верховної Ради Володимиром Литвином оголошено війну щодо діяльності депутатської слідчої комісії з розслідування обставин вбивств журналістів Георгія Гонгадзе, Ігоря Александрова та інших резонансних справ. Її голова Олександр Омельченко на початку цього тижня звернувся до журналістів, щоб вони через свій голос, своє обурення та інші форми впливу та тиску на ВР, аби прозвітувала слідча комісія та генпрокуратура. Омельченко поскаржився, що протягом двох років намагається прозвітувати перед парламентарями, ознайомити з висновками комісії, проте це питання постійно блокується пропрезидентською більшістю. Про результати проведеної роботи комісії та про істинні причини небажання заслухати звіт у Верховній Раді Григорій Омельченко розповів в інтерв'ю кореспонденту ІМІ.

ІМІ. : Чому для Вас так важливо, щоб звіт Тимчасової слідчої комісії ВР України був заслуханий саме в парламенті? У Вас не виникало бажання оприлюднити зібрану інформацію у ЗМІ. Розгорнути через мас-медіа дискусію. Надати резонансності документам. Крім того, і депутати змогли б ознайомитися з висновками комісії саме в пресі?

Г. О: Почнемо з того, що якби не було створено парламентської слідчої комісії і ті матеріали, які б були отримані мною просто як народним депутатом, чи групою народних депутатів, які б в рамках своїх повноважень займались розслідуванням справи Гонгадзе, тоді можна провести прес-конференції, круглі столи, вести якусь дискусію з цього питання, залучати фахівців з генпрокуратури, спеціалістів у сфері аудіо-записів, але це б завершилось на одному публічному журналістському рівні. Тоді б, скажімо, така діяльність нардепів була схожа на журналістське розслідування, а так , згідно з Конституцією України створено Тимчасову слідчу комісію Верховної Ради України, яка називається – Тимчасова слідча комісія з розслідування обставин вбивств журналістів Георгія Гонгадзе, Ігоря Александрова, замаху на життя народного депутата Олександра Єльяшкевича та порушень Конституції, законів України, вчинених державними діячами України.

- Зібрана Комісією інформація дійсно може вплинути на майбутнє президента та його оточення?

Щомісячно, починаючи з вересня 2002-го року по декілька раз прошу у погоджувальної ради – давайте розглянемо питання, вони не хочуть голосувати за включення до порядку денного. Дійшло до абсурду, я, кандидат юридичних наук, знаю регламентні норми законодавства, пішов навіть на те, що від імені Комісії вносили проект постанови, який реєструвався, як будь-який законопроект про включення цього питання до порядку денного. Вже останній раз я казав: скажіть, будь ласка, що я маю зробити, аби ви заслухали звіт спеціальної комісії та звіт генпрокурора з тих питань? Я навіть готовий на те: слухайте звіт і нехай Верховна Рада голосує про припинення діяльності слідчої комісії, але дайте я прозвітую! У понеділок (14 червня 2004 року - ІМІ) в черговий раз звернувся до Литвина, до голів депутатських фракцій, щоб на цьому тижні заслухали ці звіти. Литвин знову, ну знаєте, з таким цинізмом... Я бачу в його очах страх від цього звіту, він знає, що прозвучить з трибуни Верховної Ради, тому що на вимогу, ще був тоді заступником у Литвина - Васильєв, теперішній генпрокурор, Тимчасова слідча комісія направила голові Верховної Ради України звіт і результати діяльності слідчої комісії. Двічі ми ці матеріали направляли в регламентний комітет і їх просили, щоби нас підтримали. Звичайно Литвин ознайомлений, він знає, які там висновки, які пропозиції, які зібрані докази і він знає, що згідно з висновками слідчої комісії, він є одним із співучасників, одним з організаторів насильницьких злочинних дій проти Георгія Гонгадзе і це у висновках комісії. Зрозумійте ще одну річ, це не висновок однієї людини, не висновок одного депутата – це висновок колегіального органу. Висновок, який був проголосований одноголосно. Одноголосно народні депутати проаналізувавши всі зібрані докази, давши їм оцінку, прийшли до тих висновків, про які я скажу трошки пізніше. Дійшло навіть до того, що, будучи генеральним прокурором, Святослав Піскун писав листи Володимиру Литвину про недоцільність заслуховування звіту і Генеральної комісії, і Тимчасової слідчої комісії ВР України. Є такий лист за підписом Піскуна і є лист з аналогічним проханням, підписаний його заступником Віктором Шокіним. Ну добре… Генеральний прокурор і його заступник могли написати або звернутися з проханням відкласти на певний час звіт генеральної прокуратури. Але ж це втручання в діяльність ВР України, коли генпрокуратура рекомендує не заслуховувати звіт Тимчасової слідчої комісії, створеної Верховною Радою.

- Наскільки вірогідним є розгляд звіту Комісії у ВР до президентських виборів?

На сьогоднішній день я усвідомлюю, члени слідчої комісії так само - ми розуміємо, що до президентських виборів цей звіт не буде офіційно заслуханий, тому що багато речей, які встановлені слідчою комісією й висновки, які зробила слідча комісія на сьогодні, діватись уже нікуди, підтверджені генеральною прокуратурою – і колишнім генпрокуром Пискуном, і нинішнім Васильєвим. Тобто, відбувається ситуація, коли можна звинуватити депутатів, скажімо, в заангажованості, упередженості, необ’єктивності, але цілий ряд висновків слідчої комісії нині підтверджуються висновками генеральної прокуратури України, досудовим слідством. Ще у вересні 2002 року Тимчасова слідча комісія зробила висновок, що Юрія Вередюк не вбивав директора слов’янської телерадіокомпанії Ігоря Александрова, були зібрані документи, матеріали-докази і з рішенням Комісії, колегіальним, направлені генеральному прокурору Святославу Піскуну для встановлення осіб, які убили Ігоря Александрова та притягнення до кримінальної відповідальності працівників генпрокуратури та прокуратури Донецької області й міліції, які фабрикували кримінальну справу. Підкреслюю – це було встановлено нами ще у вересні 2002 року. Нами генеральному прокурору було висунуто версію і вказані особи, які є організаторами та виконавцями вбивства Александрова. І зараз ці прізвища названі генпрокуратурою й їм висунені звинувачення.

- Чому генеральна прокуратура ігнорує висновки Тимчасової слідчої комісії ВР?

Висновки Тимчасової слідчої комісії ВР, згідно Конституції України, не є обов’язковими для органів слідства та суду. Це правильно. Але не може генеральна прокуратура ігнорувати висновки комісії.

Коли ми встановили, що цілий ряд високих посадових осіб України – Леонід Деркач, Микола Азаров, Володимир Литвин і Юрій Кравченко та низка інших – чинили діяння, які мають ознаки злочину і направили, окремо, по кожному епізоду, який має ознаки злочину з доказами до генеральної прокуратури, аби були порушені кримінальні справи. А генпрокуратура взяла і гамузом приєднала всі ці матеріали до кримінальної справи про вбивство Георгія Гонгадзе. Це юридична шизофренія. Цього не можна було робити, тому що кожний окремий епізод торкався іншої посадової особи.

Скоро два роки, як напряму оголошена війна президентом України і головою ВР Володимиром Литвином щодо діяльності депутатської слідчої комісії.

Як народний депутат я міг би викласти інформацію, якою володію, але сьогодні я голова слідчої комісії і говорю від її імені.

- Яка, на Вашу думку, головна причина небажання заслухати звіт Комісії у парламенті? Кому це зовсім непотрібно?

Чому не заслухається наш звіт до президентських виборів? Тому що з трибуни ВР будуть оприлюднені прізвища високо посадових осіб, починаючи від нині діючого президента України, які є організаторами злочинних дій щодо Георгія Гонгадзе та вчинення інших злочинів на державному рівні. Будуть зачитані всі висновки, буде зроблений аналіз доказів. Буде продемонстровано, як генеральна прокуратура України, починаючи від Потебенька, закінчуючи Васильєвим, між ними ще і Піскун, робили все можливе і неможливе, щоб справу «заговорити» на прес-конференціях з будь-якими відмовками з посиланням на таємницю слідства тощо. Кожне нове керівництво генпрокуратури наносило слідству по цій справі самого тяжкого удару одним лише тактичним ходом – створення нової слідчої групи. Лише слідчий, який починає розслідувати кримінальну справу з самого початку, з виїзду на місце вчинення злочину і завершує, то він не лише знає все у справі – докази, їх аналізи, експертизи, свідчення. Він ще знає дух справи. Це десятки, сотні зустрічі з людьми – з потерпілими, свідками, експертами, підозрюваними. Він відчуває справу психологічно. Для слідства найважливішим є час. А через неодноразову заміну слідчих у справі Гонгадзе цей час втрачається, хтось помирає зі свідків, втрачають свої властивості якості речові докази, втрачаються докази, зникають документи. Потебенько сфабрикував справу Гонгадзе, як і справу Александрова – це тепер доказано генеральною прокуратурою й Тимчасовою слідчою комісією. Але ніхто ні Потебенько, ані його заступники ніякого покарання не понесли. Стрілочниками зробили прокурора Таращанського району та слідчого, у провадженні яких ця справа була всього десь тиждень. Я знаю такі нюанси, про які треба говорити тільки офіційно – з трибуни ВР.

- Чи є конкретні результати і наскільки вірогідні версії?

Я резюмую, що Тимчасова слідча комісія ВР України, розглянувши зібрані докази – це свідчення свідків, потерпілих, експертизи, речові докази та інша інформація, - прийшла до висновку, який, підкреслюю, був проголосований одноголосно членами Комісії, співучасниками злочинних дій щодо Георгія Гонгадзе є чотири посадові особи в Україні. У діях президента України Леоніда Кучми, колишнього голови адміністрації президента, а нині голови Верховної Ради України Володимира Литвина, колишнього міністра внутрішніх справ України Юрія Кравченка та колишнього керівника Служби безпеки України, нині народного депутата України Леоніда Деркача є ознаки злочину, передбачені статтею 27 ККУ, ч.3 ст. 146 ККУ – співучасть в організації дій, направлених на організацію викрадення Георгія Гонгадзе, що спричинило тяжкі наслідки. У цьому злочині Комісія звинувачує усіх чотирьох осіб. На сьогоднішній день тимчасова слідча комісія не має доказів, щоб говорити, що Кучма є організатором вбивства Георгія Гонгадзе, але ми встановили, що Кучма і названі ще троє осіб є організаторами викрадення журналіста. А ця відповідальність, за Кримінальним кодексом України, наступає за частиною 3. ст. 146. Комісія також постановила, що президент України Кучма та Леонід Деркач, Микола Азаров та інші посадові особи чинили інші тяжкі та особливо тяжкі злочини, які передбачені Кримінальним кодексом України.

Частина 3 статті 146 ККУ (незаконне позбавлення волі або викрадення людини) передбачено дуже суворе покарання – усім співучасникам злочину позбавлення волі строком до 10 років за діяння, вчинені організованою групою. Стаття 27 ККУ визначає чотири види співучасників у злочині – поряд з виконавцями є організатор, підбурювач та посібник. Якщо говорити по тяжкості дій, то звичайно будуть відрізнятися ступінь покарання для організатора та виконавця, але організатор вчинення злочину, як правило, карається тяжче за інших.

І ці висновки Комісії підтверджені документальними доказами та направлені до генеральної прокуратури для порушення кримінальних справ. Це окремі справи. Крім того, Комісія зробила висновок – внести на розгляд сесії ВР України проект постанови після заслуховування звіту слідчої комісії, який би передбачав, по-перше, розпочати процедуру усунення Леоніда Кучми з поста президента в порядку імпічменту, по-друге, усунення з посади голови Верховної Ради України Володимира Литвина. Лист з цим рішенням слідчої комісії був направлений до глав держав-членів Організації Об’єднаних Націй, міжнародних європейських організацій – Ради Європи, ОБСЄ тощо, аби керівники цих держав і установ дистанціювалися від президента України Кучми та спікера парламенту Литвина, які слідчою комісією підозрюються у вчиненні тяжкого злочину щодо Георгія Гонгадзе. Це не набувало публічності з однієї простої причини – спочатку треба заслухати звіт Комісії у ВР України.

- Ви можете спробувати спрогнозувати розвиток подій найближчим часом?

Уявіть собі фантастичну ситуацію, що до канікул ВР заслуховують звіт комісії. 10 хвилин для виступу голови слідчої комісії , потім відповіді на запитання, інформація генерального прокурора. І останньому будуть задаватися не партійно-політичні запитання, а кваліфіковані юридичні членами слідчої комісії, на які треба відповідати так чи ні. Або краще жувати «Дірол», щоб не вішати локшину на вуха. Уявімо, що заслухали і тих і інших. Після чого У ВР від імені слідчої комісії лежать постанови про початок імпічменту президента Кучми, спікера парламенту Литвина та рекомендувати генпрокуратурі порушити кримінальні справи проти всіх осіб та проінформувати ВР до такого-то числа. І треба буде голосувати поіменно. Навіть, якщо б не проголосувати, проте про ці речі дізнався б цілий світ. Я розумію, що його вже не здивуєш, проте, коли така інформація звучить з трибуни ВР – я думаю вона би вразила усіх, це була б офіційна інформація. Цього вони найбільше бояться - і Кучма, і Литвин , і інші, прізвища яких вище вже названі. Бояться публічності, непросто в пресі – у ЗМІ можна почитати і за принципом «а Васька слушаєт да єст», а коли є пряма трансляція з сесійної зали ВР, а генеральна прокуратура підтверджує, що Тимчасова слідча комісія була права, коли зробила висновок у вересні 2002 року, що Вередюк не вбивав Ігоря Александрова, що кримінальна справа сфабрикована. І дійсно Тимчасова слідча комісія направила нам (генпрокуратурі - ІМІ) матеріали, в яких вказала прізвища замовників, організаторів і виконавців вбивства. І генпрокуратура підтвердила б наші висновки, що Ігор Гончаров був убитий і його смерть наступила в результаті насильницьких дій. Їм не було б, куди діватися. Маючи всі ці документи, Піскун не порушив кримінальну справу, новий генеральний прокурор зробив це лише 13 травня 2004 року. Але підтвердила висновок слідчої комісії, який ми зробили ще влітку минулого року та одразу передали матеріали до генпрокуратури.

Це не профанація трьох генпрокурорів – це вказівка президента України. Жоден з них не спростував ті докази, які підтверджують про вчинення злочинів Кучмою, Литвином, Деркачем, Азаровим.

http://imi.org.ua/?read=162:2

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1087834434.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua