Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 29-06-2004
Skapirus: Не всі нас люблять, але всі читають!
Вільний Форум Майдану: Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1088542361.html

Саме під таким гаслом газета “Олександрійський тиждень”, ЗМІ Кіровоградщини та влада культивують місцевий різновид людиноподібних істот з назвою “Лох Олександрійський”. Зокрема, в згаданій газеті в номері від 10-го червня на першій сторінці надруковано матеріал Олександра Петренка з красномовною назвою “Віктор Янукович: подолані терни” (див. копію частини першої сторінки в Фотоархіві Майдану: http://maidan.org.ua/n/foto/1088528631). З перших рядків всім, хто сумнівався в “непересічності” постаті Віктора Федоровича, відразу ж повідомляється (тут і далі курсивом виділені цитати з статті): “Постать Прем'єр-міністра Віктора Януковича в українському суспільстві сьогодні знакова. Високий рейтинг засвідчує людське довір'я до нього, а відтак, робить цілком ймовірною його перемогу на осінніх президентських виборах. Саме тому в деяких засобах масової інформації останнім часом почали активно роздмухуватись всілякі чутки про Главу Уряду, зокрема й про те, що у свої молоді роки він мав судимості”.

Опускаючи відомі читачам Майдану нещодавні спроби відбілювання представниками Донецьких судів спаплюженого “деякими засобами масової інформації” образу прем’єр-міністра, зупинимося на “фактажі”, викладеному в газеті для очей звичайного обивателя:

“В обох випадках йшлося про звичайнісінькі для робітничих містечок того часу сутичок між молоддю. А оскільки такі сутички відбувалися нерідко і окремим їх учасникам спричинялися, висловлюючись мовою судових документів, певні "тілесні ушкодження", то й Феміда не барилася з покараннями - кого за діло, а кого й заради профілактики, щоб не крутився там, де порушувався громадський порядок.

Жертвою такої ситуації, як однозначно свідчать документи, став і сімнадцятилітній Віктор. Про ті події осені 1967 року детально розповів журналістам їх учасник, колишній сусід Януковича Юрій Целковський. Якось вони групою йшли робітничим селищем. Зустрічний чоловік, уже добряче напідпитку, який тільки-но відбув десятилітнє покарання, почав приставати до Целковського. В результаті зав'язалася бійка. Янукович, як потім засвідчили всі присутні, зокрема, й потерпілий Совенко, в ній участі не брав, стояв осторонь.

І може б та бійка не мала наслідків, якби Целковському не прийшло в голову "заради справедливості" по-своєму провчити задираку. Він забрав його годинника та пакунок з документами, пригрозивши, що без перепрошення не віддасть.

Але вийшло так, що у справу втрутилася міліція. І "проучування" було кваліфіковано, як пограбування. Зрозумівши, що справа набирає непередбачених поворотів, 26-літній Целковський, батько недавно народженої доньки, попросив Януковича взяти відповідальність за все, що сталося, на себе. Мовляв, тому, як неповнолітньому, зійде з рук. І Віктор, який ще не мав достатнього життєвого досвіду, щоб всебічно оцінити ситуацію (а підказати не було кому, оскільки виріс без матері, батько мав іншу родину, і хлопцем опікувалася тільки старенька бабуся), згодився. Не останню роль при прийнятті рішення відіграла властива юності готовність до самопожертви заради іншого. Цей незважений крок щодо перебирання провини на себе коштувала Вікторові судимості за статтею 141 ч.2 КК УРСР.

Друга судова помилка мала подібний характер. Про неї, крім працівників обласного суду, журналістам повідав єнакіївець Олександр Мартиненко. Суть її ось у чому. Восени 1969 року повертався Янукович разом з однокурсницею з вечірніх занять у технікумі. Побачивши знайомого, цього ж таки Мартиненка, у товаристві двох чоловіків напідпитку, зупинився. Доки розмовляли, один з випивох почав брутально приставати до дівчини. Віктор його відштовхнув і незабаром разом з супутницею пішов геть. А ті, що залишилися, надавали один одному стусанів, про що й була заведена карна справа. Хтось назвав і прізвище Януковича. І хоч його провина доведена не була, він знову отримав судовий термін за ст. 102 КК УРСР, оскільки вже мав судимість.

А потім, як уже говорилося, обидва несправедливі вироки були скасовані. Цим самим чверть століття тому Законом засвідчувалося, що Віктор Федорович Янукович є людиною, яка не має судимостей.

Подальший життєвий шлях Віктора Януковича показав, що він не тільки знайшов у собі сили подолати гіркоту завданої у молоді роки несправедливості, а й завдяки розуму, умінню стратегічно мислити, зваженості в діях, твердій волі, стійкому й цілеспрямованому характеру став тим, ким його сьогодні добре знають в Україні, і в світі”.


В подібному ж стилі працює й Кіровоградське обласне радіо. Щотижня про В.Януковича, його життя, діяльність та гарну сім’ю готуються матеріали, ідеєю яких є твердження в стилі “суворий, але справедливий господар в своїй країні”. Підготовані випуски щонайменше двічі на день протягом тижня прокручуються для всіх мешканців області по дротовому радіо, щоб всі гарантовано почули про людину, яку “сьогодні добре знають в Україні, і в світі”.

За що ж одержала таке визнання ця людина? А мабуть є за що. Олександрійщина є регіоном, де традиційно видобувається та піддається первинній обробці буре вугілля. Так або інакше така діяльність конкурує з видобутком вугілля в Донецькому регіоні. Протягом попередніх років силами місцевих “діячів” функціонування об’єднання “Олександріявугілля” все більше й більше занепадало. Закривалися шахти й розрізи, метал з устаткування вивозився місцевими металоприймальними пунктами, яких неміряно розвелося на Олександрійщині. До переїзду Віктора Федоровича до Києва ця діяльність була надто “невпорядкованою”. Прем’єрство Януковича все змінило. На ключові посади в підприємствах “Олександріявугілля” були встановлені “хлопчики-позвоночники” з донецькими коренями, місією яких є роз’їжджати на мерседесах та по мобільному телефону приймати вказівки з Києва і Донецька та впроваджувати їх в життя. Наслідком цього став перехід на орендні способи роботи колись прибуткових і потрібних країні підприємств. Тепер вони під чутливим новим керівництвом централізовано демонтуються на метал, і як наслідок припиняють власне виробництво. Дійшло до того, що у вуглевидобувному регіоні буровугільний брикет став дефіцитом, який люди вважають за щастя придбати за 250 грн./тону. І це при тому, що на зиму для опалення хати худо-бідно треба 3 тони, пенсії рідко в кого перевищують 150 грн./міс., а зарплату вище 200 грн./міс. практично неможливо знайти.

Більшість людей потребою фізичного виживання поставлені на коліна. Загроза безробіття, корупція, безнадія, кримінал при владі перетворюють людей на людиноподібних істот, які не мають найнеобхіднішого та з усіх сил шукають заробітку. Зомбування владними ЗМІ та відсутність правдивої інформації від опозиційних партій породжує в головах людей найдикіші міфи, серед яких і міф про Януковича, як про “суворого, але справедливого господаря в своїй країні”. Реально виходить, що люди мають читати і слухати лише те, що їм підсовують владні ЗМІ, а знущальне гасло “Олександрійського тижня” “не всі нас люблять, але всі читають!” є плачевною реальністю.

Від М.-І.: Нагадуємо, що в Фотоархіві Майдану наведена копія першої сторінки згаданої газети.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1088542361.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua