Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 06-07-2004
Аскольд Крушельницький: Я не робив таємниці з отриманих документів і не використовував їх у корисних цілях
Інститут масової фнформації

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1089106498.html

Для широкої громадськості ім’я Аскольда Крушельницького, так само, як і видання “The Independent” у якому він працює, тепер пов’язано із витоком інформації у справі Гонгадзе.

Оприлюднені у статтях документи доводять, що високопосадові представники влади намагалися зруйнувати розслідування вбивства українського журналіста, який начебто був убитий за наказом президента країни, та приховати причетність влади до вбивства ключового свідка, який перебував під арештом. Після резонансу, який спричинили публікації Генеральна прокуратура Україна порушила кримінальну справу за фактом витоку інформації, а під час вчорашнього брифінгу заступник керівника прес-служби Юрій Бойченко заявив, що автор статей Аскольд Крушельницькій не зацікавлений в об’єктивному розслідуванні справи Гонгадзе. За його словами, після публікацій до Генпрокуратури "звернулася група правоохоронців, згаданих у цій публікації, з вимогою захистити їх честь і гідність". Як відомо, у тексті наводилися прізвища співробітників "наружки" МВС, які стежили за Гонгадзе або були причетні до знищення документів про стеження. Бойченко додав, що Аскольд Крушельницькій фактично без суду засудив цих людей. Сам автор матеріалів у розмові з кореспондентом Інституту масової інформації заявив, що вважає свої дії правильними, оскільки така інформація не має замовчуватись:

- Чи виникали у Вас побоювання щодо власної безпеки, адже Ваші публікації викликали великий резонанс?

Я за власну шкіру не боюся. Не думаю, що люди, які пов’язані з Адміністрацією Президента України та з правоохоронними органами, стали б робити ідіотські речі, залякувати мене особисто. Я ознайомився із учорашніми коментарями заступника керівника прес-служби ГПУ Юрія Бойченка щодо публікацій в «Індепендент». Можу сказати лише, що вони (ІМІ – співробітники Генпрокуратури України) не запитували мене про причини, які підштовхнули до оприлюднення матеріалів слідства. До мене дуже багато людей звертались, мої координати – не секрет і їх досить легко дізнатися. Вони навіть не спробували зі мною контактувати ані телефоном, ані електронною поштою. Юрій Бойченко сказав, що я явно не зацікавлений у повному та об’єктивному розслідуванні справи про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе. Можу сказати, що мене вже давно цікавило, з самого 2000 року, відтоді, як зник Георгій, коли пізніше знайшли його труп – хто ж його вбив, прізвище цієї людини або групи людей, які замовили цей страшний злочин, хотів, щоб люди знали це. Не знаю, які інші мотиви я міг мати? Я лише знаю, що багато людей, які представляють уряд цієї країни, Адміністрацію Президента звикли до того, що люди все роблять за гроші або їх хтось лякає. Для них є нонсенсом, що є люди, які чесно працюють і професійно виконують свої обов’язки. Для них такі мотиви - чужі. Я вважаю, що все ж таки, деякі правоохоронці, які чесно виконували свою роботу, обурені, що кримінальну справу порушено саме таким чином. Але я задоволений, що такі люди працюють в міліції, які, дійсно, хотіли знайти вбивцю Гонгадзе, для того, щоб сказати світу, що Україна – це не якась південноафриканська або південноамериканська країна, де ті, що при владі, можуть робити, все, що бажають і не несуть за це відповідальності. Проте, Генпрокуратура Україна обурена на мене. Однак, не зважаючи на це, я задоволений, що, бодай, «справа Гонгадзе» знову порушена. І хоч я думаю, що заява Генпрокуратура два тижні тому про те, що Гонгадзе міг вбити «громадянин К.» - це абсолютна дурниця. Гадаю, що вони злапали цю версію, аби, де інде, привернути до цього увагу громадськості та відвести від головного. Побачимо, що з цього вийде. Гадаю, тиск залишиться і ГПУ знає, що її діяльність будуть оцінювати найбільше саме за «справою Гонгазде». Хочеться вірити, що вони хочуть, щоб їх гідно оцінювали, то у цьому разі вони мають чесно працювати.

- Люди, прізвища яких вони називаєте у своїх статтях, погодились на це? Ви говорили з ними, контактували?

Після того, як мені були передані ці документи, вони не хотіли, щоб оприлюднювалось, хто вони є. Це чинні співробітники правоохоронних органів. Після опублікування моїх статей я не робив спроб зв’язатись із ними. Упевнений, що вони хвилюються за власну безпеку та за свої родини. Я маю право не називати джерела інформації.

Усі зроблені останнього часу безглузді заяви ГПУ не показують її співробітників у доброму світлі. Добре лише те, що Генпрокуратура змушена зараз офіційно підтверджувати або спростовувати інформацію, а не кидати людям дурниці типу «громадянина К.», «Циклопа» тощо.

Документи, які потрапили до мене, я переписав на CD-диск, зробив копії, які надав декільком ЗМІ. І вони можуть їх передати, кому захочуть. Я не вважаю, що вони належать мені. Навпаки, я зацікавлений у тому, аби з ними ознайомились якомога більше людей. Я не робив з них таємниці та не використовував з корисних міркувань.

http://imi.org.ua/?read=93:6

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1089106498.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua