Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 12-07-2004
Василь Трeтeцький: Пам’ятник царському сатрапу

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1089630863.html

Пам’ятник царському сатрапу
встановлять біля Харківської обласної державної адміністрації

Таке рішення було ухвалене на позачерговій сесії Харківської міської ради, яка відбулася 8 липня ц.р. Депутати проголосували за виділення земельних ділянок під будівництво пам’ятників відомому промисловцю Олексію Алчевському, та покровителю Київа Архістратигу Михаїлу, а також надали згоду на розробку проекту землевідводу для будівництва та експлуатації пам’ятника першому Слобідському губернатору Євдокиму Щербиніну. За словами головного архітектора Харькова Віктора Бобровського, бронзовий бюст Євдокиму Щербиніну на гранітному постаменті буде встановлено на газоні біля приміщення обладміністрації і він органічно впишеться в архітектурний ансамбль площі Сободи.
Останнє рішення міської ради буквально шокувало українську громаду Харкова. Адже такої відвертої і нахабної зневаги до української історії влада не демонструвала навіть за часів більшовизму. І все це робиться під егідою відзначення 350-річчя Харкова, за бюджетні кошти, без будь-якого громадського обговорення і наукового обгрунтування. Здається, комусь дуже захотілося через увіковічнення образу першого губернатора Слобідського краю увіковічнити і своє теперішнє владарюваання. Тому й місце для встановлення пам’ятника Є.Щербиніну обрали не випадкове, біля головної адміністративної споруди області. Паралелі більш ніж прозорі. І я не здивуюся, якщо у образі першого губернатора Слобожанщини харків’яни незабаром впізнають теперішнього “губернатора” Євгена Петровича Кушнарьова, який, кажуть, особисто опікується будівництвом пам’ятника своєму далекому колезі. Але на відміну від Кушнарьова, діяльності якого ще буде дана історична оцінка, Євдоким Щербинін уже посів своє місце в історії і воно далеко не однозначне.
Те, що він був першим губернатором Слобідського краю – ще не заслуга. А от те, що цей губернатор доклав руку для ліквідації на Слобожанщині козацького устрою і жорстоко придушував виступи козацтва проти адміністративної реформи Катерини II-ї – факт незаперечний. Я не думаю, що про це не знають у Харківській міськраді та обладміністрації, а якщо знають, то свідомо замовчуть історичні факти, створюючи привід для міфологізації постаті царського сатрапа, якому повторюю, вже дано історичну оцінку. І це вже не просто примха ситих чиновників, а ідеологічна диверсія, спрямована проти української державності.
Отож, хто такий Євдоким Щербинін і чим він прославився?
Автори видання “Губернатори і генерал-губернатори” ( Харьків, 1997) С.І.Посохов та О.М.Ярмиш наводять про нього таку довідку: “Первый слободсько-украинский губернатор. Получил домашнее образование. В 1735 г.начал службу в лейб-гвардии Измайловском полку. В 1758г., будучи капитаном гвардии, переведен полковником в пехотный полк. С 1762 г. – бригадир, 1763г.- генерал-майор. Лейб-гвардии премьер майор. В 1763 г. возглавив “Комиссию о Слободских полках”. На основании поданных комиссией материалов 28 июля 1765 г. Екатерина II провозгласила “Манифест о Слободских полках”… В соответствии с этим документом казацкое полковое устройство ликвидировалось и вводилось губернское административно-территориальное устройство. Накануне, 3 марта 1765 г., слободские казацкие полки преобразовывались в гусарские, а казаки переводились на положение так называемых военных обывателей и облагались подушным налогом. Щербинин возглавил “Экспедицию учреждения Слободских полков”, а затем и Слободско-Украинскую губернию. Жестоко подавлял сопротивление реформе. Так, 23 декабря 1765 г. он приказал силами воинской команды арестовать в слободе Андреевка наиболее активных участников выступления против реформы и «жестоко наказать, дабы они более того чинить не дерзали».
Набагато більше про суть катерининської реформи розповіли у своїй книзі «История города Харькова за 250 лет его существования » відомі вчені Д.І.Багалий та Д.П. Міллер ( Харьків, репринтне видання 1993 року). «Казацкие слободские полки были уничтожены, а на место их учреждено 5 гусарских полков общего воинского типа. Бывшие слободские казаки с подпомощниками и семьями превращены в войсковых обывателей, обложенных подушною податью по 95 коп. с тех, кои пользовались правом винокурения, и по 85 коп. с непользовавшихся этим правом. Такою же подушною податью в размере 60 коп. с души обложены были и владельческие подданные, лишенные теперь права вольного перехода, которым прежде пользовались, т.е. иными словами, превращенные в крепостных…. Как видим, отсюда реформа Екатерины II-й была полная и решительная — она уничтожила местную автономию края и произвела резкую перемену в его социальной экономической организации».
Далі автори роблять висновок, що від такої реформі найбільше постаждав простий народ, оскільки вона прикріпила селян до землі і землевласників та позбавила їх особистої свободи. А козацька старшина хоч і отримала дворянські привілеї, втратила колишню політичну вагу. Іншими словами, ліквідація козацького устрою на Слобожанщині стала завершальним етапом в історії Запорізької Січі та Гетьманщини, які знищила Катерина II-га. Та сама, що за словами Шевченка “доконала Вдову сиротину”. І як бачимо, перший Слобідський губернатор відіграв у цьому не останню роль.
За словами авторів ”Истории города Харькова” Є.Щербинін був енергічним керманичем Слободсько-Українскої губернії й користувався довірою Імператриці, про що свідчать видані на його ім’я Катериною II-ю накази та рескрипти. А ця довіра зобов’язувала його рішуче придушувати найменший супротив царській реформі, який подекуди чинила колишня козацька старшина та військові обивателі. «Среди старшины враждебное реформам движение обнаружилось еще во время подготовки преобразований и должно было выразиться в посылках депутатов в Петербург с просьбою об удержании status quo;”,- пишуть Багалій та Міллер,- “ в массе населения недовольство проявилось после проеобразований во время збора нового оклада и выразилось в упорном нежелании платить упомянутый оклад. Виновником оживления и брожения среди слободской старшины был изюмский полковник Федор Фомич Краснокутский. Он взывал к единодушию и патриотизму и умолял поскоре прислать в Петербург представителей от старшины и казаков с ходатайством о сохранении старых порядков и его партикулярные письма стали списываться и распространяться между прочим и в Харькове; но влияние их было не велико, ибо как выражается сам Краснокутский, все «старшинствовать умели, а при худом случае и перстом двигать не хотят». Один из главных участников агитации донес о ней Харьковской полковой канцелярии; Краснокутского сослали в Казань, а других лиц даже наказали плетьями».
Ось таку згадку залишив про себе перший Слобідський губернатор Євдоким Щербинін, який, до речі, називав себе “всеподданейшим и последним рабом Ее Высочества». Але невже й ті, хто керує нами сьогодні, не позбулися рабської психології і досі не здатні усвідомити свого покликання? Я хотів би подивитися, як вони відкриватимуть пам’ятник царському сатрапу і які слова при цьому говоритимуть? Дивує мене і позиція місцевих засобів масової інформації, науковців, представників громадських організацій. Ніхто з них, навіть керівництво Козацького Слобідського полку, не удосужилися перегорнути підручник історії і бодай словом заперечити абсурдні наміри міських керманичів. Тим більше, що вони не обмежуються лише бажанням встановити пам’ятник Є.Щербиніну. У найближчих паланах харківської влади також відкриття на проспекті Леніна пам’ятника вигаданому козаку Харько, встановлення біля юракадемії Пальми Мерцалова, будівництво на Висоті Конєва музею “Харківщина у Великій Вітчизняній Війні” та багато чого іншого, про що ми навіть не здогадуємося. Бо влада не любить обговорювати з громадськістю свої плани, а тим більше рахуватися з її побажаннями. Через те у Харкові деякі вулиці ще й досі носять прізвища організаторів Голодомору, а жертвам цього злочину навіть не поставлено належного пам’ятника. Через це тут ще й досі не перейменовано площу Рози Люксембур, на якій стоїть пам’ятник до 10-річчя української Незалежності, а на площі Свободи ще й досі бовваніє пам’ятник вождю світового пролетаріату. Незабаром цю колекцію абсурдів поповнить і пам’ятник царському губернатору Щербиніну, який планують відкрити до ювілею міста. Одне слово, із святом вас, дорогі харків’яни. І прийміть наші співчуття.

Василь ТРЕТЕЦЬКИЙ, голова Харківської обласної організації Української Народної Партії, помічник-консультант народного депутата України С.Олексіюка.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1089630863.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua