Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 20-08-2004
Роман Кульчинський: Лист до В. Червонія
"Панорама" (Рівне)

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1093004916.html

Лист на Петлюри, 1
(за цією адресою розташовано штаб Червонія - Ред.)

До відома народного депутата України Василя Червонія:

Вона народилася в Німеччині, куди її батьків фашисти вивезли на важкі роботи. З Німеччини живою повернулася тільки мама, але й та невдовзі померла. Тому далі вона росла сиротою при бабусі в маленькому галицькому селі. Жили в злиднях, але якось жили. Потім був дитячий будинок — маленька душа гідно пережила такі випробування, які ти, шанований усіма Василю, бачив тільки в кіно або в книжках.

Бабуся їй сказала, що піонери зрікаються Бога. Тому згодом тільки силою й змогли їй всього на декілька хвилин зав’язати на шиї червоний галстук, який ти, Василю, носив гордо, невимушено.

Коли вона працювала медсестрою, зустріла його: вродливого, гарного, розумного, такого романтика, яких світ ніколи ще не бачив. Він напам’ять знав ледь не всього “Кобзаря” і говорив про такі речі, які більше ніхто не насмілювався вимовити вголос. Вони одружилися, тепер вона повинна була довести новій родині, що сирота може бути хорошою матір’ю, господинею. Незабаром у них народився перший син. Вона працювала, але встигала зробити всю хатню роботу, навіть погратися з сином у скверику. Любов до чоловіка та сина замінила для неї все, вона готова була пожертвувати усіма на світі кар’єрами заради родинного щастя.

Потім, коли ти, Василю, ще, мабуть, ходив пішки під стіл, за нашу родину взялося КГБ. Взялося — за наші українські справи. Коли її привели на допит, проти неї використовували такі ж методи, які тепер використовуєш ти, вельми шанований усіма рівнянами Василю: просто почали поіменно розповідати з ким, коли де був її чоловік. Імена жінок, деталі — вони були впевнені, що після такої болючої тортури вона його здасть. Вона теж розуміла, що, можливо, вони говорять правду, але спокійно їм усміхалася і казала: “Не вірю”. КаГеБісти за її усмішкою бачили нестерпний біль жінки-матері і були впевнені, що вона все їм зараз скаже. У передчутті перемоги вони ввели чоловіка, щоб на очній ставці запитати, кому належать предмети і книги, через які багато людей могли надовго тоді загриміти за ґрати. Во-на пересилила себе, світ, диявола, все КГБ разом взяте... Вона просто перша гукнула чоловіку, якого саме вводили в кабінет: “Юр, вони кажуть, що я знаю, що це, а я перший раз в житті це бачу”. Очна ставка провалилась... КаГеБісти плювали піною.

Тоді розколювалися чоловіки, а маленька тендітна жіночка врятувала багатьох, а головне — його, бо вона його любила, незважаючи ні на що. Оговтавшись від страшного психологічного тиску, вона розуміла, що склеїти уламки подружнього життя неможливо... Їх надто багато, вони надто маленькі і гострі... Диявол досягнув поставленої задачі... сімейне гніздо почало розпадатися.

Потім прийшло відродження, ми всі з захопленням слухали твої виступи, Василю. Твої слова були такі переконливі, красномовні. Во-на тобі стоячи аплодувала, кричала: Слава Україні! Вона агітувала за тебе на виборах, розносила листівки. Вона вірила, що ти зробиш Україну справді незалежною, що всім буде добре жити, що ти допоможеш Україні засіяти на весь світ.

Тепер, коли я подумки перегортаю сторінки життя, пригадую тільки малу частину того, що їй довелося пережити; коли я згадую ту її посмішку і глибоко захований за дзвінким сміхом біль, мені не хочеться переводити погляд на тебе, Василю. Ти недостойний навіть на колінах помити їй ноги, недостойний навіть ступати по одній з нею землі.

Хай тебе шанує весь проплачений тобою світ, я тобі кажу: вся твоя кар’єра, вся твоя власність, вся твоя помпезно роздута діяльність, всі твої пусті, як відра, слова недостойні навіть однієї її сльозинки. Якщо цих сльозинок буде надто багато, вони впадуть на землю, по якій ви ходите разом. І земля тебе не прийме, Василю, бо ця земля краще за всіх знає, хто такий Василь Червоній і хто така Віра Кульчинська.

Син...
Роман Кульчинський

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1093004916.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua