Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 01-09-2004
Стас Донцов: Не все так добре у нашому "Доні"

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1093991369.html

Коаліція Януковича не доживе до виборів?


Стас Донцов, політолог, експерт з порівняльної політології

До 31 жовтня залишилося менше двох місяців. Виборчі перегони набирають обертів, кандидатські штаби з кожним днем видають на-гора все нові порції технологій, а на голови виборців виливається дедалі більше "чорного піару" й переважно висмоктаних із пальця "компроматів". І чим ближчим стає день голосування, тим очевидніше проявляється метушливий страх і невпевненість провладного табору в перемозі свого кандидата. Хоча й там на перемогу "тому що послідовного" щиро й віддано працюють далеко не всі. Щоб не сказати — меншість. Коаліція коаліції різниця
Ще до початку виборчої кампанії стало зрозуміло, що сценарій "єдиний кандидат від влади проти єдиного кандидата від опозиції" відображає бажання (як влади, так і опозиції), однак не зовсім відповідає дійсності як в першому, так і в другому випадках. Опозиційна "четвірка" померла ще до пологів, "трійка" — у віці кількох місяців. Життєздатним і вельми ефективним виявився лише союз Ющенко-Тимошенко, проте його аж ніяк не можна назвати "широкою коаліцією", на створення якої симпатики антивладних сил сподівалися раніше. "Сила народу" — це радше засноване на взаємній зацікавленості об'єднання партнерів, найближчих за ідеологією.
Владі, щоправда, створити таку широку коаліцію вдалося. Усі три найпотужніші клани (есдеки(о), "трудовики" та "донецькі") ідуть на вибори разом, підтримуючи донецького кандидата Віктора Януковича. До коаліції на його підтримку увійшли також політичні команди, які мають певну політичну вагу: аграрії Володимира Литвина, Народно-демократична партія та інші. Звісно, всіх їх об'єднує лише одне — бажання вижити і зберегти свій вплив перед загрозою руйнування системи, за якої вони з'явилися і яка гарантує їхнє існування. Цей страх є настільки сильним, що легко прочитується навіть у назві об'єднання — "Разом заради майбутнього". Чийого?! Коаліція тримається на дуже простому принципі — Янукович гарантує своїм партнерам це майбутнє, а вони вкладають у його перемогу свої ресурси (гроші, організаційні структури, політичний авторитет тощо). Якщо одна зі сторін втратить упевненість у тому, що друга виконує свої зобов'язання, "зв'язка" моментально розпадеться, хай навіть зовні цього буде й непомітно.
На сьогодні виглядає так, що співпраця гаранта майбутнього з одного боку і коаліціянтів — з іншого є взаємовигідною. На доказ цього штаб Януковича очолив "трудовик" Тигіпко, партійну коаліцію — лідер Народно-демократичної партії Пустовойтенко, представником у Центрвиборчкомі став харків'янин Гавриш (за яким, щоправда, немає якоїсь потужної сили), обличчям кампанії, або, як він сам любить казати, "головним пропагандистом", став есдек Кравчук.
Але навіть при позірній згуртованості й спільній зацікавленості учасників цієї команди в досягненні мети, не обійшлося без винятків. Серед пропрезидентських сил першого дивізіону чи не найпоказовішою є позиція Народної аграрної партії, яка формально входить до коаліції, однак жодної участі у кампанії Януковича потужні структури НАПУ не беруть. Підкреслено нейтральну позицію обіймає й лідер партії, спікер Верховної Ради Володимир Литвин.
Однак якщо аграрії бодай на папері підтримують провладного кандидата, то промисловці та підприємці, партію яких очолює попередник нинішнього премєр- міністра Анатолій Кінах, пішли іншим шляхом. Висунувши кандидатом у президенти свого лідера, горда і не така вже й маленька, до того ж вельми впливова в певних колах ПППУ не лише відколола добрячий шмат від любовно виліплюваного владою образу "єдиного кандидата", а й дала неабиякі підстави для роздумів іншим учасникам коаліції, продемонструвавши, що в житті завжди є місце подвигу.

"Зиц-председателі", маски й робочі коняки

Зрештою, не все так однозначно і з тими, хто таки наступив на горло власному самолюбству й за свою готовність послужити підстилкою отримав певні посади. Так і нереалізований кандидат у президенти Валерій Пустовойтенко, наприклад, в обмін на поховані амібіції став лише "зиц-председателем", який не має впливу на кампанію, не вигравши таким чином ні якихось дивідендів для себе, ні користі для партії. Підкреслена зневага не може не зачіпати самого Валерія Павлович, а також партійну еліту, яка, за винятком чільних народних демократів Толстоухова та Кушнарьова, все відвертіше критикує владу.
Навряд чи може бути задоволений і Сергій Тигіпко, який є начальником штабу лише на офіційних заходах, тоді як "вирішує справи" й розпоряджається грошима справжній керівник штабу, донеччанин віце-прем'єр Клюєв. Можна припустити: перспективний і вельми амбітний екс-комсомолець далеко не в захваті від необхідності постійно надимати щоки й доводити, що він не хлопчик для прес-конференцій. Інша річ, що у Тигіпка просто не має іншого виходу. Недаремно ж Сергій Леонідович по суті розпрощався із Національним банком, який так радо очолив. Очевидно, що після п'ятимісячної відпустки на свою посаду модифікатор візерунків на гривні вже не повернеться. Однак якщо при президенті Ющенку головування в НБУ, як і будь-яка інша солідна державна посада, просто не світить, то за умови, якщо главою держави стане Віктор Янукович, Тигіпко сподіваєтеся перейти на роботу в Кабмін. Звісно, далеко не на посаду рядового клерка. Вочевидь, надія на те, що "цукерка", обіцяна за старання, буде аж дуже солодкою, лідер "Трудової України" поки що намагається запхати своє незадоволення подалі, але ж одна річ — сподіватися на примарну винагороду в майбутньому, й зовсім інша — терпіти роль безправної "вивіски" зараз.

Цікавий "збіг": значні вливання у кампанію Януковича з боку президентського зятя Пінчука поки що помічені не були. Звісно, після однозначного запевнення "короля труб" у тому, що "як людина" він підтримуватиме на виборах Віктора Януковича, розмови про прагнення Пінчука розкладати яйця в різні кошики дещо вщухли. Однак той факт, що підконтрольні одному з найбагатших олігархів України телеканали намагаються дотримуватися нейтралітету щодо висвітлення діяльності двох основних кандидатів і нерідко виказують відверті симпатії до Ющенка, наводить на певні роздуми.

У есдеків — власне весілля?

Що ж до есдеків(о), які створюють враження ледь не старших партнерів "донецьких", відповідальних за інформаційний, пропагандистський і особливо антиющенківський напрям президентської кампанії, то вони, як завжди, "себе на уме". Медведчуківські "Інтер" та "1+1" підкреслено пропагують Януковича й "мочать" Ющенка. Але роблять це настільки грубо й неоковирно, що питання, чи не є це формою дискредитації Януковича, виникає вже не лише у фахівців, а й у тих, на кого спрямовані "вишукані" месиджі телевізійників — самих глядачів. І питання тут не тільки в тому, що есдеки й "донецькі" ніколи не вірили один одному, адже однопартійці Медведчука в бою звикли виставляти лише невеликий загін, а елітні сили тримати в тилах — і противника, і союзника. Про всяк випадок. Цього разу в них є конституційна реформа, здійснення якої хоч і не є дуже реальним, однак загрожує перетворити гіпотетичну перемогу Януковича на фікцію. Резерв номер два — купа сценаріїв зі
зриву виборів та продовження правління Кучми. І, нарешті, резерв номер три — Олександр Мороз, який має дуже мало шансів і бажання стати гарантом збереження системи, однак може розглядатися як непоганий гарант політичного збереження есдеків (проект "СПУ(о)"). А свій економічний вплив, навіть за президента Ющенка, "футболісти" зможуть зберегти й самі.

Липневе зростання рейтингу Ющенка, яке зафіксували внутрішні дослідження, проведені на замовлення чільників СДПУ(о), есдеків не просто збентежило, а й неабияк налякало, змусивши шукати шляхи втечі з корабля Януковича. Навряд чи можна вважати випадковим збігом те, що вже через кілька тижнів після отримання нових соціологічних даних з'явилися листівки кандидата в президенти, сумновідомого "опозиціонера", близького до СДПУ(о) голови Народного Руху за єдність Богдана Бойка, в яких Віктора Ющенка звинувачують у співпраці з... Медведчуком та Пінчуком. Дехто з експертів схильний відкидати з цих петицій звинувачувальну риторику і розглядати "план Бойка" як пропозицію "мирової" для Ющенка. Мовляв, соціал-демократи (об'єднані) запрошують Віктора Андрійовича об'єднатися проти ненависних (і ненадійних) "донецьких" і обіцяють за це унікальне для країн СНД торжество демократії, коли влада в результаті відкритих виборів переходить до опозиції. Звісно, не задарма: в обмін на це Ющенко має дати політичні та економічні гарантії на майбутнє президентській сім'ї та есдекам. Окрім того, між рядків прочитується й бажання команд Медведчука та Пінчука поширити свої впливи на досі закритий для них Донбас, а також взяти участь у дерибані імперії "донів", яких бояться й не люблять усі так звані "партнери по коаліції". Команда Ющенка, вочевидь, натяк відкинула, але сам факт є знаковим.

"Перекинчики" гострять лижі

Причому знаковим передусім для команди Януковича, яка отримала зайве свідчення ненадійності союзників, які можуть щомиті "зіскочити". А тому з упевненістю можна сказати, що співпраця "донецьких" із групами Пінчука, Медведчука та дрібнішими сателітами режиму Кучми триватиме до певного моменту: як тільки Янукович із найближчим оточенням відчують момент вирішальної битви, вони позбудуться ненадійних "подільників". Причина проста й очевидна: "дони" звикли йти в бій тевтонською "свинею" — не ховаючи війська й не застосовуючи обманних маневрів, а змітаючи все й усіх на своєму шляху. Тому есдеківські хитрощі не можуть їх не дратувати, а позиція Пінчука і Ко не може викликати довіри. Адже те, що телеканали президентського зятя уникають прямої пропаганди Януковича й "мочилівки" Ющенка, для "донецьких" є індикатором ненадійності їхнього власника.
Що ж до Сергія Тигіпка, то його демократичний лоск може принести певну користь на початку агітаційної кампанії. Але заклики "начштабу" не застосовувати адмінресурс уже через місяць спроможні підірвати перемогу Януковича, бо ж ставку зроблено саме на керівників усіх рівнів — від міністрів що директорів шкіл. На кругову поруку й особисту відповідальність кожного з них за відсотки, набрані Януковичем на ввіреній йому території. Про слабких союзників годі й казати — зараз вони потрібні для масовки, однак чим ближче до виборів, тим меншою буде їхня цінність. І, навпаки, їхні вимоги, заяви й метушня лише дратуватимуть справжній штаб Януковича. Рано чи пізно буде вирішено, що дрібні сателіти — швидше фактори ризику, аніж перемоги. Вони ж, не маючи стовідсоткових гарантій, збагнуть, що не варто відрізати шляхи до відступу — краще про всяк випадок встановити контакти (або принаймні нейтралітет) із Ющенком.
Таким чином, теперішня угода є невигідною для обох сторін, і шляхи її перетворення на взаємовигідну не проглядаються. Цілком можливо, що наприкінці вересня — на початку жовтня "донецькі" залишаться самі. Можливо, разом із певними членами інших команд, але лише якщо ті стануть "донецькими".
Очевидно, що об'єктивні передумови мають невдовзі спричинити розпад тріумвірату
"донів", "трубників" та "футболістів" — єдину хоча б умовно реальну можливість “президентської” перемоги Януковича, а не Ющенка. Однак момент, коли це станеться, точно передбачити важко. А поштовх, що спричинить цей розпад, може виглядати як не передбачена заздалегідь випадковість.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1093991369.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua