Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 04-09-2004
Юрко: Національна ідея. Як воно працює в Канаді?
з дискусії на форумі "Культура"

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1094302625.html

...я спробував знайти пояснення "а як воно працює тут, в Канаді"? Ніби й ніхто не говорить про мінет Америці і підставляння дупи, скажімо, Європі. Також, якось не зустрічалося мені, щоб хтось саме так, "блакитним небом, вишневими садочками, біленькими хатками" описував Канаду. Немає тут такого і, мабуть, ніколи такого не було в Україні. Вигадки це усе в українській літературі старих естетів-письменників, які догоджали побутовим смакам. Щось, як сцени своєрідного водевілю, де усе штучне, солоденьке і не має нічого спільного із реальним життям.

Отже, не України нема, а ТАКОЇ України нема і ніколи не було. Справді, як можна звести до якого узагальненого образу суть Канади? Вона є дикою сумішшю людей з цілого світу, якщо подивитися на міста-метрополії. Чи фармери в ковбойських капелюхах і обтислих джинсах з центральної частини країни є характерним образом Канади?

Чи велетенські простори на півночі - Юкон та Північно-західні території з інуїтами та індіянами є справжньою Канадою? А як щодо цілих поселень рибалок на атлантичному побережжі Канади, з рибальськими традиціями в кілька сотень років? Чи французький Квебек, де стиль життя є європейський, а не північно-американський?

Ну, і яку тут можна знайти національну ідею в українському розумінні цього терміну? Що тримає разом цю країну, яка має так мало спільного між своїми громадянами? Як може мусульманин з Шрі-Ланки, китаєць, поляк мати щось спільне, котре українці звуть національною ідеєю?

Але якимось чином всі знають, що вони канадці, а не американці. І воно справді відрізняється від Америки. Щось типу "Канада - не Америка", майже, як "Україна - не Росія". Отже, можливо, українці просто інакше розуміють вислів "національна ідея", так само, як вони інакше розуміють слово "піар"? Можливо, стереотипи з солоденьких оповідань про "неньку-Україну" загороджують їм можливість критично подивитися на проблему.

Нікому б в голову не прийшло сказати, що хтось якийсь не такий, як треба, канадець. Виглядає, що українці даремно витрачають свою енергію на доведення очевидних речей - в різних частинах країни живуть різні за світоглядом, психологією люди. Воно усюди так є, то чому для українських інтелектуалів важливо на цьому ставити наголос?

Якраз канадська мішанина різних людей поставила б українського письменника у безвихідне становище. Хай би спробував зробити з неї якесь одне характерне канадське узагальнення.

Ця країна тримається не на ідеї, чи ідеології, чи на походженні з конкретної нації. Вона тримається на тому, на чому тримається кожна нормальна сім'я - економісти це звуть терміном stakeholding. Тобто, кожен має свій внесок, своє зацікавлення. Щось таке, як внесок у спільний бізнес, який дає можливість стати частковим хазяїном.

Кожен має свій шкурний інтерес, який примушує його дбати і захищати цей внесок. Без такого відчуття, що ти є stakeholder, нічого не вийде, ніякі згадки про вишневі садочки, національні ідеї, героїчне минуле не спрацюють.

Якщо суспільство через систему своєї влади не забезпечить цієї участі чи внеску громадян, то суспільна тканина розпадається. Точно, це ми бачимо в Україні, в Мексіці, в усіх країнах, котрі, маючи потенціал, ніколи не можуть його реалізувати. Забезпечення такої участі і є національною ідеєю, хоч її можуть пробувати описувати і пояснювати високопарними словами.

Таку участь дуже важко здобути. Українська влада дотепер усе робила, щоб stakeholding громадян був мінімальним. Починаючи від відомого "я начальник - ти дурак", через ігнорування прав власності, забираючи в людей можливість через судову систему встановити справедливість.

Усе це робить неможливим створити обставини, де люди матимуть свій кровний інтерес у державі. Інтерес зведеться до рівня сім'ї, в якій у кращому випадку кожен буде дбати про загальне сімейне добро і відгороджуватися від суспільства, в якому людина не може, в силу створених обставин, мати свою пайку.

Тому будуть запросто викидати сміття на вулицю - в ній своєї пайки громадянин не має. Він завжди вороже сприйматиме суспільне середовище, в якому живе і матиме рацію - в ньому немає його власного "кусня". Тому, також, скільки б влада не проголошувала, що добробут країни зріс, громадянин не має жодного зв'язку з цим добробутом. Він або повністю залежить від подачок уряду, або, маючи свій бізнес, повністю від цього "добробуту" відокремлений, боячись, що відберуть.

Не допоможуть заклики до особи замість здирати норкові шапки з перехожих, ті норки вирощувати. Його вирощування норок не створить відчуття участі в суспільстві. Суспільство, в його розумінні, усе зробить, щоб ці норки, його працю, відібрати. Свою працю він не сприйматиме, як суспільний акт, котрий робить його багатим, а суспільство розвиненішим. Вирощування є лише його спробою вижити.

Він, може, й буде ходити в багатому одязі, їздити в дорогому автомобілі, але для нього немає ніякого сенсу не відгороджуватися від суспільства. Його "акцій"-участі в країну немає, бо система влади усе зробила, що їх не було.

Тому, усе, що людям залишається, це нарікати, створювати анекдоти, насміхатися над суспільством, в якому хоча й живуть, але не є його партнерами-співучасниками. Вони цілком вірно почуваються безсилими що небудь зробити. Бо той, хто має участь у чомусь, не насміхається, він ситуацію виправляє. Точно так само, як виправляє проблеми в своїй родині, повноправним stakeholder якої він є.

Навіть якщо припустити, що кожен індивідуально буде намагатися "не викинути сміття просто на асфальт", а усе робити правильно, нічого не зміниться. Їх праця не повинна базуватися на закликах інших "не смітити". Вони повинні мати stake-пайку в суспільстві.

Саме на забезпеченні пайки-партнерства людини в суспільстві базується феномен еміграції. Люди з цілого світу переселяються в Канаду не тому, що тим самим вони автоматично стають багатшими. А тому, що не маючи ні найменшого уявлення про те, як функціонує канадське суспільство, інстинктивно розуміють, що їх участь буде забезпечена і буде охоронятися. Вони стають stakeholders Канади. Вони стають акціонерами цієї країни, тим роблять її країною з високим рівнем життя і тим вона є індивідуальною, без потреби робити комусь мінет.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1094302625.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua