Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 23-09-2004
Володимир Вітковський: Віктор Янукович: “Перший тайм ми вже відіграли...”
Львівська Газета

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1095936573.html

ВИСТУПИ кандидатів на пост президента України, трансльовані на УТ-1 (здебільшого це радше рекламні кліпи), матеріалу для серйозного політологічного аналізу містять небагато. Ретельно відрежисовані піар-менеджерами, ці послання розраховані на сприйняття максимально широкими верствами електорату й не раз такі ж далекі від автентичних ідей рекламованого кандидата, як товари в крамниці – від уподобань самого крамаря...

Із двох виходів у державний телеефір кандидата від чинної влади – відповідно 9 і 15 вересня – останній цілковито відповідав канонам жанру, тоді як перший вочевидь “виламувався” з тих канонів. Адже не могли радники та консультанти п. Януковича не зауважити, що промовець із нього слабкий, а ідеолог – геть ніякий! Однак 9 вересня прем’єр розмовляв із нами особисто, без “папірця”. Схоже, вольова вдача Віктора Федоровича, якому неприємно почуватися пасивним об’єктом іміджмейкерської розкрутки, взяла гору над міркуваннями доцільності. Відтак ми отримали інформацію до роздумів не лише про вправність “команди”, а й про власні думки діяча, який має вагомі шанси після 31 жовтня чи 21 листопада очолити країну.

Вже й давніше дехто зауважував намагання лідера “донецьких” зіграти роль українського націоналіста. Ось і сюжет 9 вересня розпочався з гонорового кредо “Ми – українці!”, за яким ішов стислий відеопанегірик чеснотам української нації (щоправда, переважно лише трудовим). Хотілося б вірити набутому націоналізмові високопосадовця, однак він має достатньо причин демонструвати таку поведінку. До того ж наступні сюжети змусили засумніватися у щирості “націоналістичного” складника кандидатського послання.

Стосовно теми стосунків з євроатлантичним Заходом В. Янукович відзначив двоїстість ставлення останнього до України: мовляв, з одного боку запевняють у бажанні бачити нас у Європі, а з іншого – намагаються диктувати й повчати, що маємо робити. Згадана двоїстість має насправді дещо інший характер: розуміючи величезний потенціал та de facto важливу роль України в європейських справах, західні діячі сумніваються в її здатності засвоїти європейські норми та цінності. Хіба не (без)діяльність чинної влади (від хронічного недофінансування відомств, відповідальних за “європейський вектор”, до мукачівського елекційного “бєспрєдєла”) посприяла посиленню скепсису й ізоляціонізму серед західних партнерів? І хіба мало “повчань” довелося вислухати полякам і прибалтам – нинішнім повноправним європейцям? Більш ніж непереконливою виглядає на цьому тлі схильність прем’єра звести наразі стосунки із Заходом до короткотермінових програм та обмеженої кількості напрямків, а там, мовляв, буде видно (ролик від 15 вересня, рясно пересипаний сюжетами про зовнішньополітичну діяльність Януковича, вочевидь, мав на меті пом’якшити негативне враження від його попереднього виступу).

І що парадоксально для “націоналіста” – у стосунках із Росією він геть не бачить ані повчань, ані диктату! Відповідно, не ставить і питання про стримування чи обмеження цих стосунків, обережне промацування ґрунту тощо. Безмежні простори ЄЕПу ваблять українських владців тим, що їхню країну там приймають такою, якою вона є (люмпенізованою, криміналізованою, невідпорною на зловживання влади...), й ніхто не дорікає її чільникам незнанням іноземних мов чи недотриманням прав людини.

У короткому виступі Віктор Федорович не оминув і мовного питання, симптоматично розставивши акценти. Ця “на всі боки луплена” тема в його інтерпретації звелася до проблеми статусу російської мови в Україні (в цьому місці й сам промовець перейшов на російську, назвавши її – оце так український націоналіст! – мовою “свого народу – російського”). На тлі численних компліментів “великому и могучему”, ми почули з уст кандидата єдиний, по суті, аргумент на користь українського слова: “Тепер ми будуємо нову державу – Україну”. Аргумент не вельми переконливий (скільки нових держав затримали в себе мовну ситуацію колоніальних часів!), натомість цілком переконливим є прем’єрське послання: 10-ту статтю Конституції ми переписувати не станемо, але й протидії “повзучій” русифікації теж не буде...

Отже, перший тур публічних виступів кандидатів позаду. Віктор Федорович не виграв цього туру, проте навряд чи й програв його своєму головному суперникові. В. Ющенко свою “двадцятихвилинку” в державному ефірі використав не найкращим чином. Його рекламні ролики були “чистим” навіюванням “правильного вибору” – без прямої мови, без спроби звернення до інтелекту глядача. А нав’язливо повторюване гасло “багаті допоможуть бідним” викликало неприхований скепсис навіть у галицької аудиторії – українські бідні надто добре знають “своїх” багатих...

Між тим другий прем’єрський кліп інтенсивно й у максимально вигідних для владного кандидата ракурсах розкручував основний козир його кампанії – економічне піднесення. Цієї теми суперник Віктора Федоровича волів краще не торкатися. Придивіться, як стрімко зростає кількість маркетів і салонів, як заливає їх повінь платоспроможних покупців, чиї інтереси скеровані на авто, меблі, електроніку, сантехніку, шпалери... Не виключено, що біля виборчих урн споживацький загал віддасть перевагу вже пізнаній ним “стабільності” перед так і не звіданою демократією.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1095936573.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua