Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 02-10-2004
Магістр: “Так хто ж таку нам кучму дав?”

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1096665496.html

Років два тому абсолютно несподівано для себе зробив відкриття, як казали раніше, „з пограниччя” філології й політики. Гадаю про це буде цікаво дізнатися широкому загалові.

Ідеться про слово, однозвучне з прізвищем поки що президента моєї країни. Тож, до справи. Гортав я якось 3-й том „Етимологічного словника української мови”, виданого (це важливо!) 1989 року, себто ще за радянської влади, давно. Краєм ока завважив лексему „кучма” й вирішив прочитати, утім не сподіваючись дізнатися нічого нового, адже мені й так відомо, що це слово означає копицю волосся. Справді, кучма – це висока копиця волосся, а друге значення – висока бараняча шапка. Цього другого я не знав, тому дочитав статтю до кінця. Виявляється, у російській мові „кучма” – це хутряна шапка з вухами, а на Смоленщині так називають „нетіпаху, кудлая, нечосу”. У білоруській, польській, словацькій, хорватській та інших слов’янських мовах „кучма” – це хутряна шапка або скуйовджене волосся.

Але після статті „кучма1” (див.: Етимологічний словник української мови. – К., 1989. – Т.3 (Кора – М). – С.168) була ще одна стаття – „кучма2” (С.169 у тому ж виданні) і от це вже і є відкриття! Цитую словник: „кучма2 – у виразі [кучму дати комусь] „завдати комусь багато клопоту; зробити багато неприємностей; насміятися” (Підкреслення моє. – Авт.).

Ну як? Потрібні коментарі? Словник видано 1989 року, коли ще дехто, „такскать”, кльопав щось на „Південмаші”, не маючи навіть гадки про майбутню президентуру.

Після цього я вирішив зазирнути до словника, упорядкованого Борисом Грінченком 1908 року. І що ж? Цитую: „1. кучма – шапка меховая мохнатая; 2. всклокоченная голова. Кучму дати – причинить хлопоты, насмеяться“ (!) (Підкреслення моє. – Авт.). Як ілюстрацію Б.Грінченко навів уривок з „Енеїди” І.П.Котляревського: „Хто в Бога вірує, рятуйте!.. / А хто ж таку нам кучму дав?” (Див.: Словарь української мови. – Упорядкував з додатком власного матеріалу Борис Грінченко. – У 4-х тт. – Т.2 (З – Н). – К., 1996. – С.335).

Зацікавлений, беру „Енеїду” й надибую ще на деякі цікаві місця (усі цитати подано за виданням: Сковорода Г.С., Котляревський І.П Вибране. – Харків: Прапор. – 1990.):

1. Коли Еней хотів покинути Дідону, вона так лаяла його: „За кучму сю твою велику / Як дам ляща тобі я в пику” (С.70).
2. Про безтурботність Енея: „Як пан Еней так забавлявся / То лиха він собі не ждав / Не думав і не сподівався / Щоб хто з Олімпу кучму дав” (С.83).
3. Після того, як жінки підпалили флот: „Еней же на ввесь рот кричав: / „Хто в Бога вірує – рятуйте! / Рубай, туши, гаси, лий, куйте! / А хто ж таку нам кучму дав?” (С.85).

Правду кажуть – не бійтесь зазирати у словник, це світлий сад, а не сумне провалля! Семантика слова „кучма” виявилася аж надто прозорою й з огляду на це багато що стає на свої місця.

Так хто ж таку нам кучму дав?

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1096665496.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua