Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 08-10-2004
:: Банда вирішує все (Кіровоградські передвиборні історії)

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1097223352.html

Банда вирішує все
(Кіровоградські передвиборні історії)

“Нам потрібні не ворожнеча та політичне загострення, а стабільність та економічне зростання. Тому ми закликаємо громадян, жителів Кіровоградщини виступити проти політичного екстремізму.”
Резолюція учасників мітингу громадськості у м. Кіровограді у зв’язку із подіями, що сталися 24 вересня 2004 року у м. Івано-Франківську.
“Вечірня газета”


Діяльність опозиції у Кіровограді давно стала предметом зацікавлення міськвиконкому, кримінальної групи, як її називають місцеві, “волкановців” та міліції. Це тріо, на перший погляд позбавлене основи для такої аж занадто тісної співпраці, діє дуже скоординовано та дружньо. Саме завдяки їм активісти “Нашої України”, громадянського руху “Чиста Україна” відчули на собі усі плюси і мінуси своєї діяльності. Аж до побиття і погроз фізичної розправи.
За останніми подіями, які пов’язані із діяльністю двох основних кандидатів на найвищу посаду в країні, як за димовою завісою, не видно як передвиборча кампанія проходить у регіонах. А там, далеко від Києва, життя людей кинуто напризваляще, віддане “у сферу інтересів” адміністрації. Мушу сказати наперед, що я, із своєю київської пропискою, просто вжахнувся дійсності панування “нових феодалів”. Мова іде не про дотримання законів чи політичних прав, а про те, що власне людина ціниться в копійку (!). Така її ринкова ціна станом на жовтень 2004 року в Кіровограді.
Те, про що бути йтися у цій статті, напевно вже не здивує нікого, навіть розпещених місіонерів демократії із Заходу. Ні для кого не секрет, що результат президентських виборів непередбачений, і що нинішня влада, аби зберегти панівне становище, “інвестує” в них всі наявні у неї ресурси. Провідні газети, радіостанції та канали, по суті своїй заангажовані, трублять про “яєчний теракт”, про ЄЕПівський екстаз із Росією, про “щасливе майбутнє” та ріст економічних показників, і, звичайно, про поганого Ющенка. Хоч і пам’ятають про те, як “Злий Я.” застосовує адмінресурс, хоч і знають, що тепер це загальноприйнята настанова, проте забувають, вважаючи несуттєвим, подавати інформацію про факти його грубого застосування. Та й справа не так в примусі, як в конкретних людях, що постраждали.
На запитання “Чи чесно у Вашому місті проходить передвиборча кампанія” продавець газетного кіоску відповіла, їй “смішно дивитися, як на мітинги у підтримку кандидата від влади зганяють всіх: від студентів до пенсіонерів”. Під словом “смішно” жінка розуміла як безкарність адміністрації, так і власну безпорадність. Але перед тим, як дати відповідь, вона довгенько розглядала моє журналістське посвідчення.
Хто кого і за що тримає
Перед тим, як перейти безпосередньо до суті, хотілося б пролити світло на те, кому “належить” Кіровоградська область. Як сказав у приватній розмові із цього приводу журналіст цитованої в епіграфі газети, “три людини, всього три людини тримають область: Шаров, Антонєва та Волканов.” І якщо Шаров та Антонєва в Києві, то Волканов — головний по Кіровограду.
А тепер подробиці. Антонєва належить до Партії Регіонів. На виборах до місцевих органів самоврядування їй вдалося посадити у крісло міського голови Кіровограда свою людину — Миколу Чигріна. Але за власного “кишенькового мера” Антонєвій оголосили війну “трудовики”. Їм у міській раді вдалося сформувати більшість, також “кишенькову”. Будь-які рішення Чигріна блокувалися депутатами, і той, не витримавши тиску, перейшов під омоформ противника. Антонєвій нічого не залишилося як замирити непорозуміння та пристосуватися до нових, хоч і не вигідних, умов.
Шаров та Волканов належать до політичної партії “Трудова Україна”, якій в регіоні, як кажуть, альтернатив нема. Ні конкуренції, ні тим більше опонентів. Нею контрольовані і органи влади, і міліція, і кримінальні елементи (мова про яких піде пізніше), і бізнес. У статті К. Бондаренка “Хто і чим володіє в Україні”, опублікованій свого часу в у “Львівській газеті”, зазначається, що партія “ТУ” одна із найбільш впливових політико-промислових груп в Україні. У парламенті група представлена фракцією у складі 43 депутатів. До групи вцілому належать, зокрема, В. Пінчук, Г. Кірпа, С. Тигіпко, В. Хорошковський, Д. Табачник та вищезгаданий І. Шаров. Саме він, як повідомили у штабі “НУ”, є тим, хто покриває на рівні Києва незаконні дії місцевої влади, міліції та бандитів.
Міський виконавчий комітет, констатую факт, є повністю підконтрольний вже згаданій “Трудовій Україні”. Тому його діяльність є наперед визначеною: кого заохотити, а кого і покарати.
Функцію пса-охоронця виконує людина із великим послужним списком — В. Волканов. На зорі Незалежності він починав зі спеціальністю рекетира, потім, виживши конкурентів, пішов на підвищення — став єдиним так зв. кримінальних “авторитетом”. Нині займає посаду заступника міського голови з питань культури та освіти(!). Саме він поміняв усіх “неугодних” директорів шкіл. Просто має свою програму виховання. У місті Волканов розвиває “дух і тіло” молоді у декількох спортивних клубах. Звідти ж він і черпає бритоголові кадри для підтримання свого “авторитету”. Взагалі-то основним заняттям головно “освітянина” є контроль за критим ринком “Колгоспний”. Як розповіла одна працівниця, всі торговці за місце продажу платять подвійну плату. Одну адміністрації, іншу — “волкановцям”, які тепер не рекетири, а власники землі, на якій стоїть ринок. Звичайно, приватизаційний процес пройшов із порушення законодавства. Та розслідувань, як-то є в Україні, вести ніхто не буде.
Повернемося до вихованців спортклубів. Для них незаконне втручання у передвиборчу кампанію — оплачувана робота. За словами Євгена, назвемо його так, ці люди, серед яких є і його колишні однокласники, за день отримують 50 гривень. Окрім цього їх ще й раз на день годують. Прямо тобі Середні віки: і сюзерен, і васали. Виконують вони різні завдання, починаючи від стеження, закінчуючи силовою протидією опозиції. Така широта діяльності пояснюється їх безкарністю.
І нарешті останній представник “троїстого союзу” — всіма нами улюблена міліція. Знаючи наперед про те, що функції, записані у Законі, вона не виконує, її дії вцілому можна визначити у цій ситуації як “служимо й захищаємо позірно, а коли треба відпрацьовуємо гроші”. Якщо стражі порядку діють так по всій Україні, то власне в Кіровограді вони справляють враження розгублених. Але в той же час вони щодо опозиції діють дуже знахабніло. Виконувати очевидно злочинні накази за системи “я начальник, ти дурень”, більшість міліціонерів зламалися як особистості, як ті, хто може тверезо оцінювати і діяти згідно власної совісті. Із цим багато хто у місті пов’язує не тільки звільнення деяких правоохоронців, а й самогубство одного із них. Не кожен зможе жити в таких умовах.
Історія 1. “Чиста Україна”
Громадянський рух “Чиста Україна” ставить собі за мету сприяти проведенню вільних, демократичних, чистих виборів. Для виконання поставленої мети рух проводить роз’яснювальну роботу, різноманітні акції для привернення уваги громадськості до важливої події у житті країни. ГР “ЧУ” — це всеукраїнська організація, яка діє зокрема і в Кіровограді.
От власне ця діяльність і не сподобалася хазяїнам міста.
Як розповів один із координаторів “ЧУ” в Кіровограді, назвемо його Миколою Ш.., їхньою діяльністю міліція зацікавилася вже після довиборів у Полтаві, які відбулися навесні. Відразу по приїзду до кожного, хто був там помічений, почали дзвонити невідомі, розпитуючи про “ЧУ”, рід занять тощо. Як виявилося, це дзвонила міліція, яка потім у цьому зізналася. Потім було затишшя. Літо та початок осені: ні дзвінків, ні питань.
Але із завершенням виборчої кампанії, за чистоукраїнцями почали стежити. За словами Миколи, на автобусній зупинці, звідки він виїжджав на місце роботи, кожного ранку стояв молодий хлопець із відеокамерою і щось знімав. “Думав: який дивак, із камерою о пів на шосту!? .”,— говорить Микола. Як виявилося, цей “дивак” був співробітником міліції, який не схід сонця знімав, а його обличчя, а потім по рації доповідав, що “об’єкт виїхав очевидно на роботу. Кінець зв’язку”. Ось так із початку вересня і до сьогодні міліція не відстає ні на крок від “об’єкта”. Він уже й звик. Жартує, що коли спостереження знімуть, сумуватиме. Ось так живеться в Україні, ось так живе Україна.
Одного вересневого дня, коли “ЧУ” проводила чергову акцію, нею зацікавився сам начальник обласного управління МВС в Кіровоградській області полковник Нонік. Почитавши газету “ЧУ” він розізлився, що не пожалкував чи-то службового, чи-то власного, не відомо, джипа для доставки у відділок осіб, як він сказав, “що займаються не законною агітацією”, хоч там і не було жодної згадки про якого-небудь кандидата. Затриманим у судовому порядку було винесено попередження.
Через декілька днів Миколу капітан Лелюк запросив до відділку. Поводилися досить чемно, хоча весь час випитували номер телефону людини, яка із Києва відправляє до Кіровограда літературу. Хотіли, так би мовити, з’ясувати “нелегальний канал постачання забороненої цензурою літератури”. Як кажуть в народі, сміх і гріх! Серйознішого заняття міліція не знайшла. На цьому і розпрощалися.
Але в той же день, іншого активіста “ЧУ” біля під’їзду перестріли троє... В результаті — ліва сторона обличчя від скроні й до нижньої частини щоки була вся синьо-червона. А удари ногами по тілу позалишали глибокі синці. На прощання незвані гості кинули(мовою оригіналу): “Еще сунешься — тебе п..ц!”
“Україна не Білорусія!”,— відповів мені Микола на запитання, чи буде той хлопчина продовжувати свою діяльність.
Історія 2. “Наша Україна” та її фан-клуб
Кіровоградська влада діяльність “Нашої України” вважає особистою образою. Зважаючи на те, що голоси саме Центральної України визначать у підсумку результат виборів, позиція ющенківців, як альтернатива офіційній пропаганді, може зашкодити рейтингу “єдиного” кандидата в регіоні. Ти більше, що інформаційні ресурси опозиції — єдине джерело, що говорить не так, як провладні ЗМІ. Сюди можна додати і високу недовіру громадян до дій влади, до її агітації. Це суто загальні моменти. Але є ще власне й регіональні. У Кіровограді низький рівень життя, значна еміграція та висока смертність.( За даними Союзу профспілок у кіровоградській області, якщо народжуваність, наприклад, за червень становила близько 4 тис., то смертність — більше 10 тис.) Населення дуже не задоволене владою загалом, а до місцевої тим більше. А якщо сюди додати підвищену політичну активність, то можливість масових протестних акцій є досить велика. Тому будь-яка організована політична діяльність для влади “трудовиків” є небажана, невигідна і небезпечна.
Ось це і є основними причинами такого активного переслідування опозиції. Девіз боротьби із нею є неофіційні слова Волканова: ”Загнать до конца!”
Все ще почалося наприкінці серпня. Тоді невідомі порізали намети “Так! Ющенко”. Цей напад, як свідчить очевидець, працівник міського штабу Євген, був заздалегідь спланований. Про нього повідомили міліцію, але з відомих причин вона так до цих пір і не відреагувала. Навіть номер машини, на якій втекли нападники, їм був переданий — ВАЗ 2109 білого кольору із номером 6164 ЕІ.
Найбільш масові протидії акціям опозиції відбулися на святкуванні 250-річчя Дня міста.
Хроніка. 16 вересня ц.р. молодики Волканова стягли покриття з намету, який виставили нашоукраїнці перед. А охорона міськвиконкому , не розгубившись, (ні вона не завадила) затягнула каркас намету до приміщення. І по сьогодні відмовляється віддати. А найголовніше те, що все це дійство коїлося на очах міліції.
17 вересня. Цього дня міський голова відкрив скульптуру архангела Гавриїла. На церемонію зібралося чимало людей. Так вже склалося, що неподалік розташований обласний штаб “НУ”. При його вході був вивішений плакат із привітанням кіровоградців від Ющенка до Дня міста . Аби люди його не побачили, ті ж молодики в кількості близько 20 (як вже пізніше стало відомо, що це були курсанти Кіровоградського інституту внутрішніх справ) чоловік підбігли і почали знімати плакат. Їм перешкодили нашоукраїнці, викликали міліцію. Але коли ті приїхали, то замість того, щоб взяти порушників, на яких було вказано, вона взяла Анатолія Ревенка, голову міськштабу “НУ”. Потім відпустила, підтягнувся народ, який заступився. Про людське око міліція посадила до машини трьох нападників, але в усіх на очах випустила їх за сто метрів. Своїх не садять.
Через декілька годин ті ж люди напали на Єфременка Л., заступника Ревенка, і хотіли затягти до клубу “Юність”, що на розі Маркса-Леніна. Проте на щастя йому вдалося уникнути розправи. Знову-таки, це відбувалося на очах міліції. Керівник групи у той момент дав наказ покинути Єфременка напризволяще. Ці події були зняті на камеру. За неї, дивно звучить, теж точилася, як за трофей, боротьба, точніше бійка.
18 вересня. Штаб виставив біля виконкому чотири намети (всього станом на початок вересня їх було12, залишилося 6). Попередньо була інформація про можливий напад “волкановців”. Але замість них розносити намети та полювати на камеру почала охорона міськвиконкому. Ті, хто став на захист, отримали кийками від міліції, яка, як і в попередні випадки, спочатку спостерігала.
19 вересня. Л. Єфременко випадково помітив, як незнайомі люди виставляють викрадені намети. Він викликав міліцію, але та приїхала тільки через годину. Працівники штабу, які швидко приїхали на місце, боєм, у прямому розумінні цього слова, відібрали палатку й агітаційну літературу провокативного характеру. Та хоробра міліція відібрала їх як речові докази.
Жоден канал не показав і секунди знятого штабом “НУ” на камеру, окрім 5-го каналу та кіровоградського “Стимулу”.
Після цих подій за штабом, як міським, так і обласним, було встановлено цілодобове спостереження. Напроти дверей місьштабу через дорогу чергують по троє, просто класика, голених та одягнених у спортивні костюми.
Дивною у цій ситуації є поведінка голови обласного штабу Кальченка Валерія Михайловича, який нічого не зробив для посилення захисту своїх підлеглих. “Він нас використовує як гарматне м’ясо.”,— сказав один із агітаторів штабу, — “Вони (волкановці) скоро будуть заходити вільно до офісу!” Колишній міністр МНС, проваливши президентські вибори 1999 року, перейшов до опозиції, приєднавшись до БЮТу. Але прорахунки чи саботаж (?) обласного штабіста Кальченка — це вже питання до Ю. Тимошенко, яка відповідальна за регіон.
...і на закінчення
Як казав герой однієї п’єси, “сумно дивитися...”
Сумно дивитися, як влада, яка за своїм призначенням має захищати громадян, навпаки тероризує їх. Чому? Бо вона кримінальна.
Сумно дивитися, як у нашій країні людське життя не ціниться. Чому? Бо для утримання влади злочинці готові на все.
Сумно дивитися, як звичайні люди здебільшого пасивно відповідають на схожі дії влади. Чому? Вони просто забули, що їхнім дітям жити в цій країні завтра, і те, що буде у майбутньому, залежить від них сьогодні.
Приємно знати, що не всі ще забули цю істину. Приємно, що є ще люди, готові до боротьби.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1097223352.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua