Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 08-10-2004
Дмитро РЕУС: Проблеми опозиційного молодіжного руху на Донбасі

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1097253973.html

Проблеми опозиційного молодіжного руху на Донбасі

Влада давить справжній опозиційний молодіжний рух. Тих молодих людей, які не бояться ставати на захист не тільки своїх прав, але і прав інших, яких скривдила влада у Донецькому регіоні було завжди мало. Тому потужний рух на Донеччині збудувати дуже важко. Це і не дивно бо історично так склалося, що Донецький регіон зазнав найбільших утисків від влади. Тут першими вже знали, що до влади рвуться справжні бандити, які не цураються вбивати та калічити своїх противників. Це пішло ще з розборок у їх кримінальному середовищі з кінця 80-х та на початку 90-х. Зараз же ці кримінальні елементи поважні “бізнесмени” та урядовці, прокурори і міліцейські чини. Вже нікого в Україні не дивує, що її прем’єр міністр двічі притягувався до кримінальної відповідальності та сидів на “зоні”. І хіба можна повірити йому що він забув це, хто має розум той мабуть не повірить. Бо всі ми бачили його загони катів у дії.

Молодь на Донеччині завжди була активна. Але і репресії були найбільш жорстокими. Ханне Северінсен ( Hanne SEVERINSEN ) член моніторингового комітету по Україні Парламентської Асамблеї Ради Європи, побачила у своїй останній моніторинговій поїздці по Донецькій області переляканих людей. Цей страх виробився не за одну мить, вин прийшов за десятиліття, десятиліття приниження, тортур, безправ’я . Але прозвучав тільки зараз на весь світ, коли змінити ситуацію дуже важко. Треба об’єднуватись заради свого спасіння, бо ворог вже давно відмобілізований і знаходиться в стані війни з нами. Ми же сидячи дома розуміємо це тільки тоді коли півень клює нас за одне місце.

Як заявив Ющенко в одному з своїх інтерв'ю перед з'їздом “Нашої України” 31.10.2003, який мав відбутися, але не відбувся в Донецьку через протидію влади : “міліція стає інструментом для політичних розправ”. На питання, хто організатор подій в Донецьку, Ющенко сказав, що “режисер - в Києві, його ім'я відоме”.

Навіть представники зарубіжних дипмісій не були в безпеці, коли вони всього лише супроводжували делегацію Ющенко на з'їзд. Існуючому політичному режиму, заради збереження своєї безмежної влади, начхати на всі закони та думку світової громадськості. Каміння, яке летіло у бік європейських дипломатів викреслило Україну зі списку цивілізованих демократичних країн світу. А що казати про звичайних донецьких опозиціонерів, які зовсім беззахисні перед цим свавіллям.

У цій ситуації, коли міліція активно втручається в політичний процес, стає подвигом будь-яка акція протидії безпринципності влади, яка перейшла всі правові рамки в боротьбі за збереження свого положення.

Зараз переломний момент, який може привести Україну до Європи. Якщо ми упустимо свій шанс сьогодні, то нас відкинуть на десятиліття назад. Україна стане придатком путинської Росії, в якій вже зараз йде озброєний конфлікт зі своїм народом, гинуть сотні людей через пожадливість її керівників. Цілий народ вимушений покинути свої будинки і шукати притулку закордоном.

Молодіжні організації збираючи навколо себе тих, кому небайдуже майбутнє можуть реально змінити ситуацію. Їх треба підтримувати і всіляко допомагати. Кинувши ж напризволяще молодих активістів, цим прикладом можна погубити активний опір режиму у зародку. У всі часи активність молоді змінювала ситуацію до кращого. Молодість - це заряд енергії, бажання змінити світ до кращого. Молодість - така пора, коли є бажання ризикувати. Але молоді люди найбільш незахищені, більшість політичних в'язнів сьогоднішньої України - це звичайні молоді чоловіки, які не лякались говорити НІ безправ'ю і нелюдяності злочинного режиму. Говорити НІ політичним переслідуванням і вбивствам, що практикуються Кучмою і його двічі судимим прем’єром. Цих людей боїться влада. Тільки одне куряче яйце змогло збити з ніг двометрового кремезного бандитського кучмівського прем'єра. Але це було на Західній Україні, в якій завжди знаходилися люди, які могли виступити. На Донбасі ж з такими розправлялися ще спочатку, оскільки тут випробовувалися всі методи тиску і переслідувань. Тепер же ці методи успішно опробуванні на сході застосовуються по всій Україні. Непокора каралося жорстко. Малочисельні рухи опозиції в Донецькому регіоні це тільки підтверджує. Страх паралізує більшість населення. Страх робить його байдужим. Але переборовши страх можна перемогти “Голіафа”.

Застосування тортур в Донецькій області міліцією і прокуратурою стало звичною справою. На собі це вже випробовували члени УНА-УНСО, “Молодь за Батьківщину”, “Молодіжного Руху Патріотів”, ДОО УКСМ, “Радикальна Дія” та ін. За словами Володимира Гнілицького, який був членом УНА-УНСО ще в 1996 багатьох членів організації УНА-УНСО і “Тризуб Степана Бандери” пропустили через м'ясорубку, із застосуванням жорстоких тортур у СБУ. Кого викликали по телефону, кого забирали з занять, кого заштовхували посеред білого дня в машину. Потім привозили до “контори”, тобто в СБУ, де проводили допити та били. У січні 2001 року після того, як один з представників Донецької обласної молодіжної організації “Радикальна Дія” заявив на допиті в СБУ з приводу участі в акції “Україна без Кучми” щоб СБУ приєдналось до руху проти Кучми, то в результаті він провів декілька місяців в лікарні. На минулих парламентських виборах в 2002 році особливо дісталося представникам “Молодь за Батьківщину” і “Молодіжного Руху Патріотів”. Погроми і напади стали реальністю в «мирний» час. «Хулігани» і «невідомі», знявши свою форму співробітників спецслужб, нападали на опозиціонерів по всій області. Таке ж відбувається і зараз. Викрадення координатора “Студентської хвилі” в Донецькій області Сашка Батрака та його сестри Тетяни, погроми агітаційних наметів “невідомими”, являється тільки продовженням такої зухвалої тактики подавлення опозиційного молодіжного руху. Влада не зупиниться, її можна тільки зупинити. Всі хто хоч якось реально протистояв режиму всі побували під тортурами СБУ. Для того, щоб зупинити всякий опір у Донецьку видавалися спеціальні укази ген прокурора України, як приклад 16 вересня 2002. Задача сьогоднішнього режиму це подавити весь опір саме в цій області, тим самим показати приклад іншим областям.
Але я вірю, що “зразкова” область в них не вийде, вдасться вирвати молодь з обіймів страху який культивує режим. Хоча це і приведе ще до додаткових жертв серед учасників таких рухів.

Влада купує тих хто продається. Купують не тільки особистостей, але і цілі організації. Вже не для кого не секрет, що багато вчорашніх опозиціонерів служать тим, проти кого боролися. Деякі через страх, або через гроші стали “інформаторами”, зрадниками.

Попри всього опозиційні молодіжні організації працювали і працюють в інформаційному вакуумі який створила влада. Видання, які належать олігархам, відмовляються давати інформацію з приводу переслідувань та діяльності опозиційних організацій. Але якщо десь проходе інформація з цього приводу, що трапляється дуже рідко, то вона подається однобоко та з іронічним підтекстом, висміюючи страждання молодих опозиціонерів.

Багато хто з молоді розуміє, що бандити які зараз перебувають при владі крадуть їхнє майбутнє. Але страх заважає чинити опір. Треба боротися і поборемо, як казав великий Кобзар. Тому боротьба триває...

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1097253973.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua