Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 09-10-2004
Лариса Руденко: „Друга чеченська” очима Анни Політковської
"Телекритика", http://www.telekritika.kiev.ua/comments/?id=17784

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1097353637.html

Презентація 7 жовтня книжки відомої російської журналістки Анни Політковської „Друга чеченська” (в українському перекладі) стала своєрідним презентом якраз до дня народження російського президента Путіна. Бо насправді ця книжка передусім, мабуть, адресується саме йому.

Ця книжка – страшна правда про „антитерористичну операцію”, яку вже п’ять років поспіль проводить Росія у Чечні, тобто – на власній території. Про жахливі „зачистки” від бандформувань, що супроводжуються нечуваними жорстокостями та мародерством федеральних військ, про „бєспрєдєл”ьні умови „мирного” життя простих чеченців – старих, жінок, дітей. Про те, що в таких нелюдських умовах виросло вже ціле покоління чеченців. І це покоління потенційних месників. Багато хто з них у відповідь йдуть у гори – поповнюють бандформування.

Книжка почала писатися майже з початку другої чеченської, „фас” якій було дано сумнозвісним путінським слоганом „Бандитов будем мочіть в сортірє”. Пані Анна з гіркотою зазначає: „Мені дуже шкода, що книжка і досі лишається актуальною”. Більше того – „війна вже стала поширюватися на Інгушетію” – до лав опору федералам вливаються інгуші.

І моторошним наслідком „антитерористичної операції” стали теракти проти мирних жителів. Особливо останній – Беслан.

Пані Анна, яка Чечню за ці роки об’їздила вздовж і впоперек, 1 вересня, щойно почула з новин CNN про захоплення заручників у Бесланській школі, одразу з’язалась з Ахмадом Закаєвим (емісар Масхадова, який проживає у Великій Британії), щоб він долучився до реалізації її власного плану. А план був такий – викликати Масхадова, щоби він приїхав у Беслан і доклав усіх зусиль, аби терористи відпустили дітей. Все це обговорювалось по мобільному телефону. (До речі, в Беслані до терористів від влади так ніхто і не вийшов. Пані Анна каже, що президентові Північної Осетії Дзасохову телефонував особисто Путін з попередженням, коли він піде до терористів, – буде відданий під суд. Зязіков, президент Інгушетії, просто злякався і взагалі не приїхав, керівники Чечні так само. Не приїхав і Масхадов, бо не було гарантій безпеки від російської влади.) Але дістатися Беслана журналістці не судилося. Спершу вона ніяк не могла вилетіти з Внуково, оскільки всі рейси у цьому напрямку дивним чином відмінялись. Якась добра (чи – навпаки?) душа допомогла їй попасти на рейс до Ростова-на-Дону, але на борту, випивши чаю, який їй запропонувала стюардеса, пані Анна отруїлася. І так сильно, що у Ростові з літака її одразу доправили до реанімації.

Що це була за отрута, невідомо. Пані Анна майже певна, що ніхто цього і не дізнається. Адже поки вона була без свідомості у ростовській лікарні, всі її аналізи за розпорядженням згори були знищені. У редакції „Новой газеты”, де вона працює, торік від невиявленої отрути вже помер відомий опозиційний журналіст, депутат Держдуми, заступник голови думського комітету з оборони Юрій Щекочихін. „Помирав він страшно, – каже пані Анна, – з нього зішла майже вся шкіра. Це була якась отрута. Безперечно, не обійшлось без клятої 13-ої лабораторії ГБ з виробництва ядів, яка знову діє. В цій лабораторії синтезуються такі яди, які розкладаються протягом кількох годин, і виявити їх потім неможливо”. Розслідуванням смерті Щекочихіна, стверджує пані Анна, не переймався ніхто, це лишилось справою тільки редакції: „Ми мали доводити, що Юрія отруїли, але довести це неможливо. І у вас зараз схожа ситуація. Ющенко теж стоїть перед необхідністю доводити, що його отруїли. А мало б бути навпаки”, – додала пані Анна.

Щойно їй трохи стало краще, ще з лікарні, пані Політковська звернулася з листом до Путіна, де виклала своє бачення, як нормалізувати ситуацію в Чечні (серед іншого – обов’язкові переговори + введення у Чечню військ ООН). Але у відповідь – тиша. „Епістолярний жанр актуальний для суспільства, але не для влади”, – зазначила журналістка.

Багато претензій у пані Анни і до позиції щодо Чечні міжнародної спільноти: „Світова спільнота переймається Абу-Грейбом, але воліє не помічати фільтраційні табори Чечні”. Навпаки, визнання російських терактів проявом міжнародного тероризму – це хибна позиція, яка заганяє проблему зовсім в іншу нішу і не має позитивного вирішення.

Не можна наразі говорити і про повну незалежність Чечні, оскільки немає навіть одностайного прагнення цього самих чеченців. Тож має бути проведено референдум. Але передусім, у Чечні треба впорядкувати життя, покласти край безкарності федералів, позасудовим стратам, і зрештою – роззброїти незаконні бандформування. Це можна зробити лише за участю міжнародних посередників – миротворчих контингентів. А потім хай чеченці вирішують.

В контексті наших виборів було також задано питання щодо втручання в них Росії, про її імперські амбіції. „Імперські амбіції Росії, – переконана пані Анна, – існують лише на кремлівському пагорбі. Якби Путін був розумним, стратегічно розумним, він би розумів, що набагато вигідніше мати дружні стосунки з Грузією, Україною. Метою імперської кремлівської риторики є неосвічені души”. І завершила: „Я не хочу жити в імперії”.

Пані Анна певна, що цього не хочуть і більшість росіян – „Треба розрізняти Росію і Кремль”. І свідченням цього є численні відгуки на її книжку з різних куточків Росії – від Чукотки до Калініграда. А також – велика популярність опозиційного до Кремля видання, де вона працює – „Новая газета”.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1097353637.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua