Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 10-10-2004
Віктор Недоступ: Антропологія влади
Тижневик "Без цензури", №40(82) 8-14 жовтня 2004 року

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1097407446.html

Якось ми з приятелем курили на майдані Незалежності й мали нагоду спостерігати, як промайнула череда членовозів (так ще з радянських часів іменують чорні авто, що перевозять великих державних посадовців). Нервозне напруження даішників, які ще півгодини тому замінили світлофори, та іронічні посмішки перехожих. «Цікаво, — звернувся я до приятеля, — от вони побачили нас крізь скло... Вони хоч можуть уявити, про що ми думаємо? Яку музику слухаємо? У що віримо?» Приятель випустив цівку диму навздогін кортежу й зазначив: «Їм уже важко уявити, про що вони самі думають...»

Це примусило замислитися. МИ й ВОНИ. Вони не можуть собі дозволити пробігтися вранці, підморгнути зустрічній красуні, постояти та послухати тупі анекдоти недобитого клоуна на майдані. Вони не смажаться на пляжі, не б'ються на рингу, не розуміються на мистецтві, не можуть начистити рило хаму, навіть через паркан не в змозі перестрибнути. У більшості з них такі жирові відкладення, що доводиться проплачувати статті в модних глянцевих журналах про терпимість до ожирілих. Багато хто з них боїться, що хто-небудь демонстративно не відповість на привітання чи, не дай Боже, не подасть руки у відповідь, і доведеться стояти, як дурню, з тією рукою, від сорому балансуючи на межі епілепсії.

Коли вони їздять у народ і в ресторані (заздалегідь підготованому) починають загравати з офіціантками, — це виглядає як щось невротичне. Бомжів вони ніколи не бачили, лише по телевізору. Тому теж страшенно бояться. Це стосується також наркоманів, опозиціонерів та інопланетян. На їхнє внутрішнє переконання, краще б усі ці категорії померли під парканом, особливо – інопланетяни та опозиція.

Потрапляючи за кордон, вони відчувають себе рогулями з торбами й тому інфантильно горнуться до собі подібних колишніх радянських чиновників. Здатність до розширення свідомості доволі туманна. Одна вельможна дама, побувавши у Європі, була настільки вражена випадковим Діснейлендом, що вже не змогла роздивитися пам'ятки архітектури та історії. Приїхавши в Україну, вона мало не примусила державних мужів побудувати подібне паскудство на Трухановому острові. Слава Богу, пронесло... Придивіться, як вони слухають Поплавського й Кобзона. Роздивіться їхню міміку, коли вони по телевізору, отримавши якийсь «Прометей-престиж» (чи що там ще), стоячи між двома хижими дівками в уніформі з аксельбантами, розповідають про свої досягнення у своїй галузі. Від одного синтаксису в нормальної людини мав би поїхати дах. Зверніть увагу на їхню потилицю. Проскануйте їхню енергетику. Зазирніть у їхні очі при нагоді. Вони коли-небудь блищали? Тож, підсумувавши все, проаналізувавши всі антропологічні чинники та психічно-історичні корекції, ви дійдете висновку – ВОНИ не МИ.

Незабаром вибори. Подумайте: навіщо вони їм?

І навіщо вони нам?

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1097407446.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua