Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 11-10-2004
Ігор Кобзар: Чи можлива перемога коли до села забута дорога?

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1097524336.html

До виборів залишилося менше трьох тижнів. Численні скандали та провокації стали візитною карткою виборчого процесу. Ми є свідками численних заяв, як з боку опозиції, так і влади про випадки грубих порушень виборчого процесу. Нас вже готують до того дня, коли кандидати-лідери опозиції зберуться на спільну прес-конференцію і будуть виправдовуватись чому так сталося, що влада вкотре святкує перемогу.

А, власне, чому так може чи має статися? Питання, як виявляється, не таке вже й риторичне. Не заглиблюючись в нетрі нашого менталітету, політичної і громадянської свідомості, змушений навести лише один конкретний приклад такого «Чому?».

Перебуваючи у справах в Устинівському районі Кіровоградської області я був вражений тією повною непоінформованістю, щодо виборів взагалі так і кандидатів зокрема. Та головне навіть не це. Хоч як би ми не глузували з нав’язливої реклами «єдиного кандидата» від влади пана Януковича, проте вона в умовах повної відсутності будь-якої іншої альтернативи робить свою справу. Більшість опитаних на запитання: «За кого будете голосувати?» - після довгих роздумів відповідали, що не знають. Коли моя допитливість брала гору відповідали: «За Януковича! А за кого ж ще?» Сумно було чути ці слова, а ще моторошніше ставало від усвідомлення того, що на селі як і раніше не чути голосів партійних босів від опозиції та їх довірених осіб, не кажучи вже про звичайних агітаторів. Там навіть необхідної агітки Ющенка, Мороза чи Симоненка не зустріти.

І хоч скільки ми будемо завгодно побиватися над нашої пасивністю та байдужістю і захоплюватись західною демократією від цього свідомішими і активнішими не станемо.

Тож хочу запитати, а чи є взагалі на Устинівщині осередки опозиційних партій? Невже за весь цей час вони жодного разу не отримали хоч би по пачці листівок чи програм своїх кандидатів. Невже немає місцевого активу? І таких «невже» безліч.

Я, скажімо, ще можу зрозуміти активіста з «Нашої України» десь у Донецьку, чи комуніста у Львові. Але мені гірко стає від того, що саме по цьому виборчому округу у 1998 році балотувалась у народні депутати і перемогла Юлія Тимошенко. А зараз не те, що Юлії Володимирівни, навіть її активістів не чути, і це попри декларації про сотні членів партії «Батьківщина» у районі.

Невже ми до сьогодні надіємося на суспільну свідомість? Чи в умовах повної інформаційної блокади опозиції і масованого зомбування населення через телебачення та радіо варто сподіватись на чудо? Ні, шановні професіонали від політики! Напевно вже напівзабуто формулу вашого успіху у 2002 році: «Від хати до хати!»

У кожному найменшому селі, на кожній вулиці є небайдужі люди. Та навіть для них у вас немає... ні, не грошей, правдивого слова, надії на майбутнє, оскільки без них людина стає байдужою до всього. А що натомість? Удавана «стабільність», «ріст добробуту населення та національної економіки» і все це під красивою обгорткою «Інтера», «1+1», «ICTV» та ін. Ну, що ж, будемо і надалі сподіватись на порядність і свідомість кожного виборця окремо? Сподівайтеся. Хоча це більше схоже на відому говірку: «Дали човен та забули про весла», чи ще краще: «Сказали йти та не сказали куди».

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1097524336.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua