Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 14-10-2004
Александр МАРІЧ: Як мене не пустили в Україну
Знаю!

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1097751889.html

Александр Маріч протестує проти заяви Комітету у справах охорони держкордону, називаючи її брехнею

Телефонне інтерв’ю, четвер, 14 жовтня, 12:10


Минулого четверга, 7 жовтня, я вилетів з Києва до Белграда, де мав кілька нарад з представниками міжнародної спільноти. До моменту від’їзду я тривалий час перебував в Україні. У вівторок, 12 жовтня, я повертався з Будапешта назад до Києва.

Хочу ще раз нагадати, що до цього моменту я неодноразово в’їздив на територію України та виїздив звідти – і ніколи не мав жодних проблем. За останні кілька місяців я приїздив до України принаймні 10 разів.

Я прилетів до Києва рейсом угорської авіакомпанії „Малев” близько 20:00. Вже за 20 хвилин я був на паспортному контролі. Після першої комп’ютерної перевірки мене попросили відійти набік, після чого покликали ще одного прикордонника. Підійшла пані, яка ще раз перевірила всі мої документи, включно з паспортом і квитками на літак. Вона попросила взяти свій багаж і ще зачекати. Також вона наказала чоловікові – в якійсь іншій формі, відмінній від форми прикордонних військ, супроводжувати мене.

Ще за 10-15 хвилин до мене підійшов якийсь вищий чин прикордонників. Він спитав, звідки я прилетів. З Будапешта. Чи мав коли-небудь проблеми з законом? Я відповів, що ніколи і ніде я не мав жодних проблем із законом – ані в Сербії, ані деінде в світі. Дотепер мене ніколи і ніде не затримували на кордоні. Що є метою мого приїзду в Україну? Я відповів, що є радником організації Freedom House, що захищає демократію по всьому світі.

Тоді він заявив мені, що я не можу в’їхати на територію України. І все – жодних пояснень. Коли я спитав: чому? - він сказав, що на це запитання відповіді дати не може. Оскільки він є представником прикордонної служби, то „лише діє за наказом Служби Безпеки України”. Він не знає причини, через які СБУ заборонило мені в’їзд до країни.

Після цього мене відвели до якоїсь кімнати, перерили весь багаж, обшукали мене, забрали мобільний телефон, фотоапарат і всі особисті речі, які я мав при собі, навіть шнурівки від взуття. Хочу ще раз наголосити на тому, що в мене забрали мобільний телефон і в такий спосіб позбавили можливості, подзвонити навіть у посольство чи МЗС Сербії, вже не кажучи про моїх українських друзів.

Мене замкнули за ґратами! Вчора у сербській пресі я вичитав, що пан Олександр Самарченко, керівник відділу зі зв’язків із ЗМІ Держкордону, заявив, що я провів ніч „у залі очікування”. Це суцільна нахабна неймовірна брехня!

Дев’ять годин поспіль – від 10 вечора 12 жовтня до 7 ранку 13 жовтня – я провів за ґратами, позбавлений можливості спілкуватися, позбавлений свободи руху, не маючи можливості нікому повідомити про те, що відбувається!

Можу детально описати місце, де я перебував. Там є три камери. В одній з них перебувала молода жінка років 20-ти з Конґо, у другій – здається, швед, якого кількома годинами пізніше відпустили. І в третій камері разом зі мною – ще 2 людини. Студент із Тунісу, який вже 5-й рік навчається в Донецьку, та громадянин України, який тимчасово працює в Португалії. Охоронця, якого до нас приставили, звати Коля. Якщо потрібно, я можу детально описати всі приміщення, дверні замки, ґрати, марки кондиціонерів і 4 лампи, подібні на корабельні, в одній із кімнат.

Зранку мене розбудили і вимагали гроші на квиток. Оскільки грошей в мене не було, і мені не дозволяли передзвонити друзям, які могли би привезти гроші, вони самі купили мені квиток. За що я їм дуже дякую! Я обов’язково віддячу після повернення в Україну. З Україні мене відправили першим рейсом на Будапешт о 7:50 13 жовтня.

Я дуже вдячний за все, що мої друзі в Україні, люди, з якими я співпрацював і співпрацюватиму, зробили для мене. Так само я дуже вдячний представникам міжнародних організацій – передовсім, Freedom House та USAID, а також посольству США в Україні, які єдині направили офіційний запит до МЗС і СБУ, вимагаючи пояснення ситуації. Хочу наголосити на тому, що мені дуже соромно за посольство Сербії, громадянином якої я є. Воно досі не зробило жодної заяви, воно просто нічого не зробило для захисту свого громадянина.

Офіційно обіцяю – я якнайшвидше повернуся в цю прекрасну країну Україну. Я не прощаюся!

Інтерв’ю записано прес-службою громадянської ініціативи „Знаю!”

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1097751889.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua