Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 19-10-2004
Максим Буткевич для М.-І.: Акція протесту в Лондоні - репортаж і інтерв'ю

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1098187555.html

17 жовтня молоді українці, які живуть у Лондоні, провели перед будівлею українського посольства у Британії акцію протесту проти передвиборчих дій української влади. Про акцію можна дізнатися більше на сайті організаторів “Український центр” , там само можна подивитися і фотографії з неї.

А можна почитати ексклюзивний репортаж нашого спеціального кореспондента Максима Буткевича.

Від Кінґз Кроссу до Голанд Парку

На акцію, яка проходила перед приміщенням українського посольства на одній з тихих „посольських” вулиць Лондона – Голанд Парк – я запізнився. Хлопці та дівчата вже доскручували транспаранти, дещо намоклі під дрібним, звичним тутешнім дощем.

Коли, після знайомства, пояснив їм, що запізнення не в останню чергу спричинене подіями в інших частинах міста, а саме Європейським Соціальним Форумом (саме в цей час поліція не випускала активістів зі станції метро Кінґз Кросс), - дещо здивувалися і трохи розпитували про нього, хоча про підсумкову частину Форуму (заплановану демонстрацію) чули. Про події під час ЄСФ можна дізнатися з “Індімедії” англійською або російською.

Кілька десятків українських пікетувальників і десятки тисяч європейських ліваків

Було б наївним припускати, що така подія, як пікетування молодими українцями посольства України, приверне багато уваги місцевих журналістів. Початково її було заплановано ще на позаминулу неділю, - однак, за словами організаторів, через тяганину з реєстрацією у поліції, довелося двічі переносити. В результаті те, що акція збіглася у часі з ЄСФ, зіграло особливо поганий жарт – поміж десятками, чи то й сотнями тисяч ліваків-гостей Лондона, її учасників на медійному ландшафті помітити було нелегко.

Однак акція відбулася, - і, схоже, дуже непогано. Самі вони виглядали бадьоро, налаштовані на наступні дії.

Про те, як вдалося організувати акцію молодих українців у Лондоні (знову - роль інтернету як не лише колективного агітатора й пропагандиста, а й колективного організатора, як сказав самі знаєте хто) та про її перебіг, розповіли двоє з організаторів – Мирослав Вус та Юрко. Почав Мирослав:

- Організаторами акції стала переважно молодь, студенти, які навчаються в тутешніх учбових закладах. Також приєдналися й інші – з нами були й англійці, були люди, які підійшли прямо під час акції, розпитали про неї й залишилися. Всього брало участь, за нашими підрахунками, 35-40 людей: люди підходили, були з нами якийсь час, тоді йшли...

Головною метою було – привернути увагу тутешньої громадськості до проблем, які зараз існують в Україні; до репресій проти свободи слова, проти студентів... І я вважаю, що вона вдалася.


Петицію взяли, „Оскара” – ні

Мирослав: Посольство охороняла поліція – на вході чергувало двоє поліцейських, тоді під’їхав „бобік”. З посольства до нас вийшов віце-консул...

Попри те, що сьогодні – неділя?

Мирослав: Так, ми попередили про проведення акції заздалегідь. Ми хотіли разом громадою написати петицію, всі разом тут само й написали, як козаки, радячись; роздрукували її відразу. Тож її вручили, - але інший подарунок, який в нас був, він відмовився узяти. Це був „Оскар” для Януковича від нашої громади – ми хотіли зробити йому приємний подарунок, але в посольстві його чомусь відмовилися взяти...

У нас були англомовні листівки, де ми розповідали про теперішню ситуацію, про порушення і таке інше. Роздавали їх перехожим, розповсюдили в прилеглих будинках. Були плакати, транспаранти, ми співали українських пісень – було весело. В кінці, на завершення заспівали гімн. З посольство нас спершу роздивлялися через шторку, потім так само почали знімати на камеру.

А які саме транспаранти?

Мирослав, Юрко (почергово перераховують гасла): Був один, де мовилося „Свавіллю – ні!”, інший „Бандитизму – ні, чесним виборам - так”. Далі був такий: „Кучма – за Януковича. А ти?” Був ще один про Британію, про виборчі дільниці. Транспарант-вимога: „Зупиніть репресії в Україні!” Транспаранти-відповіді були теж, - один, наприклад, „Тому що - судимий”.


Get-together, або Як зустріти одне одного

А як організатори й учасники акції знайшли одне одного?

Мирослав:Все почалося з нашого веб-сайту „Український Центр” (http://www.ukrcentre.com/). Так, наприклад, я познайомився з Юрком, потім ще і ще, - і через веб-сайт зібралася досить велику група людей. Потім ми почали просто зустрічатися. А коли ситуація стала такою, як зараз, - то ми дали оголошення про акцію через веб-сайт, чимало людей зголосилося. Але так само і поширили листівки по українських церквах - так люди і зібралися.

Чи ви збираєтеся якось триматися разом і проводити щось і надалі?

Мирослав: Якщо ситуація не буде змінюватися на краще, - то ми обов’язково будемо проводити щось подібне й надалі. Поміж тими, хто прийшов сьогодні, хтось казав, що люди були мало поінформовані, і що людей буде вже більше з кожним разом. Ми далі будемо спостерігати за подіями, але до думки про подальші дії штовхають, скажімо, останні події в Україні, що стосуються організації «Пора!»


«Росія:Британія – 650:2?»

Юрко: Хотілося б ще наголосити, що під час нашої акції мова йде не лише про події в Україні, а й про труднощі, з якими стикаються українці, які намагаються проголосувати тут, за кордоном. Скажімо, аби потрапити для списку для голосування, треба особисто подати заяву до консульства з 9-тої до 12-тої години у робочі дні. Більшість українців – заробітчани, які не мають змоги це зробити. А якщо врахувати, що більшість хоче голосувати за Ющенка, - то зрозуміло, що саме він не дорахується голосів.

До того ж, для цієї заяви потрібен саме закордонний паспорт – хоча для самого голосування потрібен будь-який документ, скажімо – внутрішній паспорт. В багатьох заробітчан вже немає дійсних закордонних паспортів. А це – також перешкоди для голосування.

Мирослав: І ще одне питання, яке стосується саме ситуації у Британії, щодо якого ми мали окремий трнспарант; а саме – виборчі дільниці. У Британії дуже багато українців. Настільки, що можна вранці їхати на роботу – і чути українську в метро, на вулиці - і в Лондоні, і в Манчестері. А виборчих дільниць – дві: у Лондоні й в Едінбурзі. Тобто, люди, які живуть за тисячі кілометрів від Лондона, фізично не мають змоги проголосувати: для цього їм треба приїхати раз у вранці у робочий день, а другий – в день голосування. Це – неможливо зробити. Люди ж хочуть проголосувати, але назустріч їм не йдуть, виборчих дільниць не створюють.

Саме тому ми мали окремий транспарант: «Росія – 650 додаткових дільниць, 300 вже є. Британія – 2 виборчі дільниці, додаткових – 0. Чому?»

Юрко: Ми, правда, іншим, крім згаданої відповіді, транспарантом відповіли на це питання: «Тому що ... мафія».

Максим Буткевич (Лондон), спеціально для «М.-І.»)

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1098187555.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua