Майдан / Статті Карта Майдану

додано: 24-10-2004
:: Монолог голови колгоспу, якому набридло боятися

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1098623603.html


Нещодавно до редакції газети “Схід-Захід” завітав керівник одного колективного сільгоспідприємства, який поділився своїми думками і спостереженнями відносно нинішніх президентських виборів, та й не тільки відносно них. Відверто кажучи, цей візит нас дещо здивував ( досі з керівниками ксп опозиційна газета не мала жодних контактів), а ще більше здивували одкровення несподіваного гостя, який попросив щоб ми донесли їх до широкого кола читачів. Із зрозумілих причин ми можемо назвати його прізвище і точне місце роботи, хоча гість на цьому особливо й не наполягав. “Можете писати великими літерами, я нічого не боюся”,- сказав нам на прощання. Але , як кажуть, береженого Бог береже, тим більше у такий непростий час. Тож ми подумали і вирішили запропонувати подати просто монолог людини, якій набридло боятися і яка вже зробила свій вибір.

Василь Григорович ( так назвемо нашого гостя) розповів, що вже більше 20 років очолює аграрне підприємство в одному з приміських районів Харківщини. Спочатку воно було колгоспом, який, до речі, мав не погані виробничі показники, потім його перейменували у СТОВ, але бажаного ефекту це реформування не принесло. Хіба що у засновників товариства побільшало проблем і тих, хто звик на них паратизувати.
— Для багатьох чиновників наш колгосп був свого роду “дійною коровою”,-говорить Василь Грирорович,- ті, що дрібніші, задовільнялися кілограмом свіжини, іншим треба було раз на тиждень заправити “ на халяву” власний автомобіль, ну, а голова адміністрації чи хтось із його замів міг і “поляну” замовити з гарними дівчатами. Та ми з цим мирилися, бо іноді з такої “благодійності” для господарства можна було отримати певний зиск: вибити додаткові фонди, техніку, міндобрива. Тепер же з нас вибивають і “доять” всі кому не лінь”.
“Ще не встигли ми зібрати цьогорічний урожай, ділиться своїми бідами Василь Григорович, а у мене під кабінетом уже гінець з листом від начальника міліції”. “Просим выделить в порядке благотворительной помощи 20 тонн пшеницы 3-го класса для укрепления материальной базы райотдеола милиции»,-читаю в листі. На словах гінець пояснює, що у начальник райвідділу вирішив обновити службову машину, бо нещодавно йому присвоїли чергове звання і їздити тепер на 31-й «Волзі» йому не пристижно. До речі, ту «Волгу йому купляли ледь не всім районом, бо два роки тому начальнику «стало непристижно» їздити на «дев’яносто дев’ятій» моделі. Тож керівникам кількох господарств довелося скинутися по 10–15 тонн пшениці, яка начальником міліції була успішно конвертована в новенький автомобіль. Точно не знаю, але кажуть, що з цією метою в Харкові було зареєстровано якийсь благодійний фонд, через який і проводилися всі фінансові операції.
Але якби ж то доводилося годувати тільки міліцію. А то ж ще й пожежників, податківців, прокуратуру, районне начальство. У цих апетити теж дай боже, а методи все ті ж: “просим оказать в порядке благотворительной помощи…” Минулого року головний пожежник району вирішив зробити у своєму кабінеті євроремонт. Знову ж таки, за рахунок ксп, бо з промислових підприємств багато не потягнеш. Тому спочатку кілька господарств, що ще тримаються на ногах, відвідала пожежна інспекція, яка виявила численні порушення правил пожежної безпеки, а вже після цього їм повідомили номер благодійного рахунку, куди треба було перерахувати кругленьку суму. Як мовиться, вибирай сам: або штраф, або благодійний внесок, який, до речі, не набагато менший від суми штрафу. Для того щоб його сплатити особисто мені довелося пустити під ніж три корови, говорить Василь Григорович,-хоча міг би цього й не робити. Але на прикладі деяких своїх колег я вже переконався: якщо не віддаси добровільно, забируть силою та ще й “пришиють” якусь статтю. Нині це модно. Порушити проти такого як я кримінальну справу, або обкласти надуманими штрафами господарство , нічого не варто, але спробуй потім відмитися та відсудитися. Якщо в тебе немає надійного “даху”, це - марна справа. А за надійний “дах”знову-таки треба платити, тут благодійність не проходить.
Звичайно, я поцікавився у Василя Григоровича хто чи що у нього виконує функцію “даху” і не дуже здивувався, коли почув назву однієї з відомих політичних партій, яку на Харківщині прийнято називати “партією влади”. Мій співрозмовник теж виявився членом цієї партії, хоча й зізнався, що загнали його туди примусово, як і більшість керівників.
- Політика – то брудна справа, -говорить Василь Григорович,- і я ніколи нею серйозно не займався, турбот вистачало й без цього. Але тільки зараз зрозумів, що мабуть помилявся: бо якщо ти не займаєшся політикою, то тоді вона точно займеться тобою. Причому, як говориться, впритул. Майже щотижня нас збирають у райадміністрації на “виробничі наради” і дають накачку як і за кого агітувати. Тут же сидить начальник міліції, прокурор, начальник податкової, які мовчки кивають головами. Те, що в багатьох господарствах ще не зібрана кукурудза, буряки, немає чим орати – нікого не цікавить, всі займаються президентськими виборами. На останній такій “нараді” кожному навіть план довели: скільки людей по його господарству має проголосувати за Януковича. Голова райдержадміністрації назвав це “державним замовленням”. Якщо ж “держзамовлення” не буде виконано і потрібний кандидат не набере достатньої кількості голосів, то самі розумієте, нічого хорошого нас не очікує. Та ми це й так знаємо. Але знаємо й інше: якщо Янукович переможе, то таких як ми, керівників сільгосппідприємств, бізнесменів, очікують просто страшні часи, бо при владі залишаться все ті ж “благодійники”, які керують зараз, а може прийдуть ще гірші. Наші напівпорожні комори їх навряд чи зацікавлять, а от до землі вони вже прицінюються. Приїздили тут одні на “Джипі”з донецькими номерами, пропонували свої послуги, дешеві кредити. Тільки я знаю яким боком ті кредити потім вилазять. То вони покрутилися, покрутилися і поїхали, але сказали, що після виборів приїдуть ще. Ось кого треба боятися, а не Ющенка, яким лякають селян та розповідають що він “продасть Америці”. То може нехай усіх нас продадуть бандидатам? Я цього не хочу і думаю, більшість чесних людей теж цього нехочуть. Тому я дуже сумніваюся, що хтось із них голосуватиме за Януковича чи за когось із “технічних” кандидатів, а спеціально їх агітувати чи залякувати я не збираюся. Свій вибір я зробив і хочу щоб люди, яким теж набридло жити у атмосфері постійного страху і брехні, теж зробили його самостійно, без будь-якого тиску. Так про це і напишіть. Великим літерами.
Розмову записав Віктор Козоріз,
редактор газети “Схід-Захід”, м.Харків.

Версія до друку // Редагувати // Стерти // URL: http://maidan.org.ua/static/mai/1098623603.html




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2016. Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail news@maidan.org.ua